Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Лігнау Олександр Георгійович (нар.28 лютого 1875 — пом.5 лютого 1938) — український військовий діяч, генерал-майор (1917), генерал-хорунжий (1918) Української Держави. Перший військовий міністр Української держави (з 9 (8) травня 1918 р.)
| Лігнау Олександр Георгійович | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||
В.о. військового міністра Української Держави  | ||||||||||
| 8 травня 1918 — 16 травня 1918 | ||||||||||
| Попередник | Сливинський Олександр Володимирович | |||||||||
| Наступник | Рогоза Олександр Францевич | |||||||||
| Народився | 28 лютого 1875 Ялта | |||||||||
| Помер | 5 лютого 1938 (62 роки) Бутовський полігон, Москва | |||||||||
| Похований | Бутовський полігон | |||||||||
| Відомий як | військовослужбовець | |||||||||
| Alma mater | Олексіївське військове училище | |||||||||
| Звання |  Генерал-майор,Генеральний Хорунжий,  Комбриг | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
 Медіафайли у Вікісховищі | ||||||||||
Життєпис
Народився в Ялті Таврійської губернії. Латиш. Закінчив Одеську Рішельєвську гімназію. Закінчив 3 курси фізико-математичного факультету Одеського університету.
На службі російської імператорської армії
В службу вступив 12 червня 1896. Закінчив Олексіївське військове училище (1898). Випущений Підпоручиком (ст. 8 серпня 1898) в л-гв. Волинський полк. Поручик (ст. 8 серпня 1902). Закінчив Миколаївську Академію Генерального штаба (1905; по 1-му розряду). Штабс-Капітан гв. з перейменуванням в Капітани ГШ (28 травня 1905).
Цензове командування ротою відбував в 24-му піх. Сибірському полку (20 жовтня 1905-23 січня 1907). Ст. ад'ютант штаба 3-й Східно-Сибірської стр. дивізії(10 січня 1907-20 січня 1908). Помочник ст. ад'ютанта штаба Владивостоцької фортеці (20 січня 1908-14 жовтня 1911). Ст. ад'ютант штаба Заамурського округа Від. Корпуса Погр. Сторожи (14 жовтня 1911-19 березня 1913). Підполковник (ст. 6 грудня 1911). Штаб-офіцер для завдань при штабі 2-го Туркестанського арм. корпуса (з 19 березня 1913).
Учасник Першої світової війни 1914—1918. в.о. начальника штабу 80-ї піх. дивізії (з 22 вересня 1914). Полковник (ст. 6 грудня 1914). Нагороджений орденом Св. Георгія 4-й ст. (ВП 30 грудня 1915) і Георгіївською зброєю (ВП 7 лютого 1916). Командир 170-го піхотного Молодеченського полку (13 квітня 1916-7 лютого 1917). На 3 січня 1917 ст. в рангі Полковника встановлено з 6 грудня 1913. Начальник штабу 152-й піх. дивізії (7 лютого — 17 квітня 1917). Генерал-майор (пр. 8 квітня 1917). Начальник штабу 7-го Сибірського армійського корпусу (17 квітня — 27 серпня 1917). З 27 серпня 1917 командир 21-ї піхотної дивізії.
На службі української армії
Наприкінці 1917 року перейшов на службу до української Центральної Ради і був призначений командиром 11-ї українізованої піхотної дивізії. У 1917 брав участь в українізації частин російської армії. В березні 1918 передав рештки дивізії до складу української армії, а сам став 2-м помічником військового міністра Центральної Ради полковника Жуковського.
В 1918 в гетьманській армії; 1-й товариш військового міністра. З 8 травня 1918 по 16 травня 1918 в.о. військового міністра. У травні 1918 призначений гетьманом П. Скоропадським заступником військового міністра О.Рогози, активно працював у галузі формування українських військових частин, зміцнення збройних сил Української Держави. 29 червня 1918 перейменований в чин Генерального Хорунжого (ст. 24 травня 1916). З 18 жовтня 1918 — командир 7-го стрілецького корпусу, який формувався у Харкові. За часів Директорії УНР був замінений П.Болбочаном.
На службі білогвардійців
Після падіння гетьмана втік в Одесу. Пізніше виїхав на Дон, де хотів перейти на службу у Добрармію ген. А.Денікіна, але отримав відмову через свою службу в українській армії. Виїхав у Константинополь (за деякими даними був висланий за наказом ген. Денікіна). В березні 1919 поїхав в Владивосток. В 1919 перебував в резерві офіцерів Генерального штаба в управлінні 1-го генерал-квартирмейстера при Верховному головнокомандувачу А. В. Колчаку. З 15 серпня 1919 начальник етапно-господарського відділу штаба 1-й армії військ А. В. Колчака. Пізніше начальник постачання 3-й Сибірської армії.
На службі РСЧА
Полонений частинами 5-й армії червоних в січні 1920. Перебував в розпорядженні штаба 5-й армії. В березні 1920 висланий в Москву. В розпорядженні Начальника Всероглавштаба (1 р.). В розпорядженні помуправдел РВСР Н. В. Пневського (22 травня 1920). Начальний відділення штатно-тарифного отд. Управдел РВСР (26 травня 1920). Помнач. штатной частини і штатно-тарифного отд. Управдел РВСР (23 квітня 1921).
В 1921 намагався виїхати в Латвію, але відмовився від свого наміру через відмову дружини. З 1 січня 1922 викладав в Військовій академії РСЧА (Ст. керівник груповими лекціями). На 1 березня 1923 ст. керівник з тактики Військової Академії РККА.
Арешти і смерть
Заарештований в ніч з 01 на 02 січня 1931 року в справі «Весна». 15 лютого 1931 звільнений з служби. Винуватим себе не визнав. 18 липня 1931 засуджений до 10 років. В 1933 році звільнений з відновленням на службі.
Ст. викладач (нач. кафедри) тактики на курсах вдосконалення комсоставу «Постріл». В 1936 отримав військове звання комбриг. Проживав в Москві на Малому Хрестовоздвиженському провулку (буд. 2, кв. 9).
Знову заарештований 21 грудня 1937 із звинуваченням в шпіонажі на користь Німеччини. Винуватим себе не визнав. Засуджений 24 січня 1938 Комісією НКВС СРСР.
Розстріляний на Бутовському полігоні.
Реабілітований у вересні 1956.
Нагороди
- Орден Святого Станіслава 3-й ст. (1907);
- Орден Святої Ганни 3-й ст. (1910; 13.03.1911);
- Орден Святого Станіслава 2-й ст. (1913; 19.05.1914);
- Орден Святого Георгія 4-й ст. (ВП 30.12.1915);
- Георгіївська зброя (ВП 07.02.1916).
Література
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — .
- ДАСБУ.-Ф. 6. — Спр. 67093. — Т. 59, архівно-слідча справа Аігнау О. Г.;
- Список Генерального штаба на 1914. — СПб. — 1914;
- Список лиц с высшим общим военным образованием состоящих на службе в РККА к 1.03.1923. — Москва — 1923. — С. 133—134,
- Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма. — Київ. — 2002. — С. 63, 64;
- Р. С. (Павло Шандрук) Осінь 1918 р. на Харківщині// Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1930. — Ч. 3. — С. 1-9,
- Волков Е В. Егоров Н. Д. Купцов И. В. Белые генералы Восточного фронта гражданской войны. — Москва. — Русский путь. — 2003 — С 128.
- Лігнау Олександр Георгійович. (рос.) // grwar.ru — Російська імператорська армія в Першій світовій війні.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Lignau Oleksandr Georgijovich nar 28 lyutogo 1875 pom 5 lyutogo 1938 ukrayinskij vijskovij diyach general major 1917 general horunzhij 1918 Ukrayinskoyi Derzhavi Pershij vijskovij ministr Ukrayinskoyi derzhavi z 9 8 travnya 1918 r Lignau Oleksandr GeorgijovichLignau Oleksandr GeorgijovichV o vijskovogo ministra Ukrayinskoyi Derzhavi8 travnya 1918 16 travnya 1918PoperednikSlivinskij Oleksandr VolodimirovichNastupnikRogoza Oleksandr FrancevichNarodivsya28 lyutogo 1875 1875 02 28 YaltaPomer5 lyutogo 1938 1938 02 05 62 roki Butovskij poligon MoskvaPohovanijButovskij poligonVidomij yakvijskovosluzhbovecAlma materOleksiyivske vijskove uchilisheZvannya General major Generalnij Horunzhij KombrigNagorodiOrden Svyatogo Georgiya Georgiyivska zbroya Orden Svyatogo Volodimira 3 stupenya Orden Svyatogo Volodimira 4 stupenya Orden Svyatoyi Anni 2 stupenya Orden Svyatoyi Anni 3 stupenya Orden Svyatoyi Anni 4 stupenya Orden Svyatogo Stanislava 2 stupenya Orden Svyatogo Stanislava 3 stupenya Mediafajli u VikishovishiZhittyepisNarodivsya v Yalti Tavrijskoyi guberniyi Latish Zakinchiv Odesku Rishelyevsku gimnaziyu Zakinchiv 3 kursi fiziko matematichnogo fakultetu Odeskogo universitetu Na sluzhbi rosijskoyi imperatorskoyi armiyi Nimeckij ta ukrayinskij generalitet Sidyat zliva napravo 2 j Oleksandr Lignau 4 j Oleksandr Rogoza 5 j Gyunter fon Kirhbah 7 j Vilgelm Grener V sluzhbu vstupiv 12 chervnya 1896 Zakinchiv Oleksiyivske vijskove uchilishe 1898 Vipushenij Pidporuchikom st 8 serpnya 1898 v l gv Volinskij polk Poruchik st 8 serpnya 1902 Zakinchiv Mikolayivsku Akademiyu Generalnogo shtaba 1905 po 1 mu rozryadu Shtabs Kapitan gv z perejmenuvannyam v Kapitani GSh 28 travnya 1905 Cenzove komanduvannya rotoyu vidbuvav v 24 mu pih Sibirskomu polku 20 zhovtnya 1905 23 sichnya 1907 St ad yutant shtaba 3 j Shidno Sibirskoyi str diviziyi 10 sichnya 1907 20 sichnya 1908 Pomochnik st ad yutanta shtaba Vladivostockoyi forteci 20 sichnya 1908 14 zhovtnya 1911 St ad yutant shtaba Zaamurskogo okruga Vid Korpusa Pogr Storozhi 14 zhovtnya 1911 19 bereznya 1913 Pidpolkovnik st 6 grudnya 1911 Shtab oficer dlya zavdan pri shtabi 2 go Turkestanskogo arm korpusa z 19 bereznya 1913 Uchasnik Pershoyi svitovoyi vijni 1914 1918 v o nachalnika shtabu 80 yi pih diviziyi z 22 veresnya 1914 Polkovnik st 6 grudnya 1914 Nagorodzhenij ordenom Sv Georgiya 4 j st VP 30 grudnya 1915 i Georgiyivskoyu zbroyeyu VP 7 lyutogo 1916 Komandir 170 go pihotnogo Molodechenskogo polku 13 kvitnya 1916 7 lyutogo 1917 Na 3 sichnya 1917 st v rangi Polkovnika vstanovleno z 6 grudnya 1913 Nachalnik shtabu 152 j pih diviziyi 7 lyutogo 17 kvitnya 1917 General major pr 8 kvitnya 1917 Nachalnik shtabu 7 go Sibirskogo armijskogo korpusu 17 kvitnya 27 serpnya 1917 Z 27 serpnya 1917 komandir 21 yi pihotnoyi diviziyi Na sluzhbi ukrayinskoyi armiyi Naprikinci 1917 roku perejshov na sluzhbu do ukrayinskoyi Centralnoyi Radi i buv priznachenij komandirom 11 yi ukrayinizovanoyi pihotnoyi diviziyi U 1917 brav uchast v ukrayinizaciyi chastin rosijskoyi armiyi V berezni 1918 peredav reshtki diviziyi do skladu ukrayinskoyi armiyi a sam stav 2 m pomichnikom vijskovogo ministra Centralnoyi Radi polkovnika Zhukovskogo V 1918 v getmanskij armiyi 1 j tovarish vijskovogo ministra Z 8 travnya 1918 po 16 travnya 1918 v o vijskovogo ministra U travni 1918 priznachenij getmanom P Skoropadskim zastupnikom vijskovogo ministra O Rogozi aktivno pracyuvav u galuzi formuvannya ukrayinskih vijskovih chastin zmicnennya zbrojnih sil Ukrayinskoyi Derzhavi 29 chervnya 1918 perejmenovanij v chin Generalnogo Horunzhogo st 24 travnya 1916 Z 18 zhovtnya 1918 komandir 7 go strileckogo korpusu yakij formuvavsya u Harkovi Za chasiv Direktoriyi UNR buv zaminenij P Bolbochanom Na sluzhbi bilogvardijciv Pislya padinnya getmana vtik v Odesu Piznishe viyihav na Don de hotiv perejti na sluzhbu u Dobrarmiyu gen A Denikina ale otrimav vidmovu cherez svoyu sluzhbu v ukrayinskij armiyi Viyihav u Konstantinopol za deyakimi danimi buv vislanij za nakazom gen Denikina V berezni 1919 poyihav v Vladivostok V 1919 perebuvav v rezervi oficeriv Generalnogo shtaba v upravlinni 1 go general kvartirmejstera pri Verhovnomu golovnokomanduvachu A V Kolchaku Z 15 serpnya 1919 nachalnik etapno gospodarskogo viddilu shtaba 1 j armiyi vijsk A V Kolchaka Piznishe nachalnik postachannya 3 j Sibirskoyi armiyi Na sluzhbi RSChA Polonenij chastinami 5 j armiyi chervonih v sichni 1920 Perebuvav v rozporyadzhenni shtaba 5 j armiyi V berezni 1920 vislanij v Moskvu V rozporyadzhenni Nachalnika Vseroglavshtaba 1 r V rozporyadzhenni pomupravdel RVSR N V Pnevskogo 22 travnya 1920 Nachalnij viddilennya shtatno tarifnogo otd Upravdel RVSR 26 travnya 1920 Pomnach shtatnoj chastini i shtatno tarifnogo otd Upravdel RVSR 23 kvitnya 1921 V 1921 namagavsya viyihati v Latviyu ale vidmovivsya vid svogo namiru cherez vidmovu druzhini Z 1 sichnya 1922 vikladav v Vijskovij akademiyi RSChA St kerivnik grupovimi lekciyami Na 1 bereznya 1923 st kerivnik z taktiki Vijskovoyi Akademiyi RKKA Areshti i smert Zaareshtovanij v nich z 01 na 02 sichnya 1931 roku v spravi Vesna 15 lyutogo 1931 zvilnenij z sluzhbi Vinuvatim sebe ne viznav 18 lipnya 1931 zasudzhenij do 10 rokiv V 1933 roci zvilnenij z vidnovlennyam na sluzhbi St vikladach nach kafedri taktiki na kursah vdoskonalennya komsostavu Postril V 1936 otrimav vijskove zvannya kombrig Prozhivav v Moskvi na Malomu Hrestovozdvizhenskomu provulku bud 2 kv 9 Znovu zaareshtovanij 21 grudnya 1937 iz zvinuvachennyam v shpionazhi na korist Nimechchini Vinuvatim sebe ne viznav Zasudzhenij 24 sichnya 1938 Komisiyeyu NKVS SRSR Rozstrilyanij na Butovskomu poligoni Reabilitovanij u veresni 1956 NagorodiOrden Svyatogo Stanislava 3 j st 1907 Orden Svyatoyi Ganni 3 j st 1910 13 03 1911 Orden Svyatogo Stanislava 2 j st 1913 19 05 1914 Orden Svyatogo Georgiya 4 j st VP 30 12 1915 Georgiyivska zbroya VP 07 02 1916 LiteraturaTinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga I K Tempora 2007 ISBN 966 8201 26 4 DASBU F 6 Spr 67093 T 59 arhivno slidcha sprava Aignau O G Spisok Generalnogo shtaba na 1914 SPb 1914 Spisok lic s vysshim obshim voennym obrazovaniem sostoyashih na sluzhbe v RKKA k 1 03 1923 Moskva 1923 S 133 134 Omelyanovich Pavlenko M Spogadi ukrayinskogo komandarma Kiyiv 2002 S 63 64 R S Pavlo Shandruk Osin 1918 r na Harkivshini Litopis Chervonoyi Kalini Lviv 1930 Ch 3 S 1 9 Volkov E V Egorov N D Kupcov I V Belye generaly Vostochnogo fronta grazhdanskoj vojny Moskva Russkij put 2003 S 128 Lignau Oleksandr Georgijovich ros grwar ru Rosijska imperatorska armiya v Pershij svitovij vijni