Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
 Ця стяття є частиною серії Історія Лівану |
| Ліван в давнину |
| Правління арабів та мамлюків |
| Новий час |
| Громадянська війна |
| Після громадянської війни |
| Кедрова революція |
| Лівано-ізраїльська війна 2006 |
| Ліван |
У жовтні 1990 президент Храуї узгодив в Дамаску з сирійським лідером Х.Асадом «план безпеки» в Лівані. Він передбачав відновлення ліванської армії, здатної контролювати всю територію країни, розпуск озброєних формувань і здачу ними зброї, а також формування нового уряду. Лідери ополчень, з деякими обмовками, дали згоду на розпуск своїх частин. У жовтні–листопаді 1990 за іранським і сирійським посередництвом домовилися про припинення міжусобної війни «Амаль» і «Хезболла». У грудні останні частини християнських ополчень були виведені з Бейрута. У тому ж місяці був створений новий уряд «національної єдності» на чолі з Омаром Караме (братом Р. Караме) за участю рівного числа християнських і мусульманських представників. У нього були включені міністри від «Катаїб» і ЛС, лідер друзів В. Джумблат, голова «Амаль» Н. Беррі, Е. Хобейка, християнський лідер Мішель Мурр і інші провідні політики. Проте в реальності більшість членів бойкотували роботу кабінету.
Відповідно до рішення уряду, протягом 1991 року було роззброєно більшість озброєних формувань різних рухів і партій. Уряд призначив 40 нових депутатів парламенту, в якому тепер було рівне число християн і мусульман. У травні 1991 президенти Сирії і Лівану підписали в Дамаску «договір про братерство і координацію». Він зустрів різкі заперечення з боку частини християн; колишній президент А. Жмайєль навіть заявив, що Ліван перестав бути незалежною державою і перетворився на «сирійську провінцію». У липні (після чотириденних боїв в Сайді) була укладена мирна угода між урядом Лівану і ОВП: палестинці зобов'язалися здати всю важку зброю в обмін на гарантії громадянських прав для 350 тис. біженців. Почалося звільнення західних заручників, викрадених екстремістськими угрупуваннями. Напруженість зберігалася тільки на півдні країни, де відбувалися нальоти «Хізбалли» і палестинців на Ізраїль і «Армію Південного Лівану», і у відповідь рейди ізраїльтян.
У травні 1992 уряд О. Караме пішов у відставку після чотириденного загального страйку, організованого профспілками на знак протесту проти важкого економічного стану. Страйк супроводжувалася важкими зіткненнями між робітниками і силами безпеки. Новий кабінет Рашида Сольха включав по 12 міністрів від християн і мусульман. Пости одержали Н. Беррі, В. Джумблат, Е. Хобейка, М. Мурр і лідер «Катаїб» Жорж Сааде. Проте в липні послідував новий загальний страйк.
У серпні – вересні 1992 ліванська влада із узгодженням з Сирією провела парламентські вибори по новій системі. Більшість християнських партій (зокрема, «Катаїб», Партія Ліванських сил, Національний блок, НЛП, прихильники М. Ауна і ін.) призвали до їхнього бойкоту. Ці партії протестували проти проведення виборів до виведення сирійських військ з Бейруту і його околиць, що, за їх оцінкою, суперечило умовам Таїфських угод. Хоча в голосуванні взяло участь лише меншина християнських виборців, вибори були визнані. Успіх на них супроводжував «Амаль», «Хізбаллу», прихильників В. Джумблата, С. Хосса і Караме. У християнському лагері перемога дісталася прихильникам Сулеймана Франж’є (онука С. Франж’є), а також прихильникам президента.
Парламент вибрав прем'єр-міністром мільярдера Рафіка Харірі, який сформував кабінет за участю 15 мусульман і 15 християн. Важливі міністерські пости одержали Е. Хобейка, Т. С. Франж’є і В. Джумблат. «Хізбалла» залишилася в опозиції. Новий уряд встановив контроль над більшою частиною зони, яка раніше знаходилася під контролем «Хізбалли», зміг одержати кредит від МВФ у розмірі 175 млн доларів, а також кредити і допомогу від Італії, ЄС, арабських країн і ліванських емігрантів на загальну суму в 1 млрд доларів. Але незабаром у 1993 керівництво країни зіткнулося з серйозними проблемами. Одна з них полягала в продовженні протиборства на півдні країни між ліванськими ісламістами і палестинцями, з одного боку, і Ізраїлем, з іншого.
Після численних нападів на ізраїльську територію і Армію Південного Лівану Ізраїль завдав в липні 1993 удару по базах «Хізбалли» і Народного фронту звільнення Палестини по всій території країни, що викликало не тільки численні жертви, але і втечу майже 300 тис. чоловік. Крупні нальоти ізраїльської авіації на бази «Хізбалли» відбувалися в 1994 і 1995. Ісламісти відповідали ракетними обстрілами Ізраїлю. У квітні 1996 ізраїльські війська здійснили нову крупну каральну операцію в Лівані «Плоди гніву», в результаті якої близько 400 тис. чоловік втекли в північні райони країни. Після резолюції Ради безпеки ООН за американським і міжнародним посередництвом була досягнута угода про припинення вогню між Ізраїлем, Сирією і Ліваном. Періодично відбувалися спалахи насильства: зіткнення між різними палестинські угрупуваннями (почало 1993), між демонстрантами «Хізбалла» і силами безпеки (вересень 1993), вибухи бомб в штаб-квартирі «Катаїб» (грудень 1993) і в маронітській церкві в Зук-Михайлі (лютий 1994). Уряд заборонив в 1993 проведення масових демонстрацій. Прагнучи впоратися з хвилею терористичних актів, уряд і парламент вирішили в березні 1994 відновити дію смертної страти за навмисне вбивство. У тому ж місяці було оголошено про заборону Партії Ліванських сил, а в квітні влади заарештували її лідера С. Жажа, звинувативши його в причетності до вибуху в церкві і до вбивства в 1990 лідера НЛП Дані Шамуна. У червні 1995 Жажа і 6 його прихильників були засуджені до довічного ув'язнення.
Положення кабінету Харірі, якому вдалося домогтись перших успіхів у справі економічного відновлення, ставало все хисткішим через гостру боротьбу за владу між президентом, прем'єр-міністром і головою парламенту Н. Берри. У травні 1994 Харірі оголосив, що він припиняє виконувати обов'язки глави уряду; кризу вдалося врегулювати тільки після втручання сирійського президента. У грудні 1994 ряд міністрів звинуватив прем'єра в економічних махінаціях, той подав у відставку, і ситуацію знов вирішила Сирія. У травні 1995 виявилось, що більше половини членів кабінету заперечує проти економічної політики прем'єр-міністра. Харірі знову оголосив про свою відставку, але зміг заручитися підтримкою в парламенті. Він сформував новий кабінет, з якого були виведені деякі з його провідних критиків (зокрема, Т. С. Франж’є). Уряд підвищив ціни на бензин на 38%, збільшив податки і т.д. На знак протесту профспілки провели в липні 1995 загальний страйк, який супроводжувався зіткненнями з силами безпеки.
У жовтні 1995 парламент Лівану, відповідно до побажань Сирії, продовжив повноваження президента Храуї ще на 3 роки. У серпні-вересні 1996 були проведені другі після закінчення громадянської війни парламентські вибори. Вони не призвели до істотної зміни в розстановці політичних сил. У Бейруті перемога дісталася списку прихильників Р. Харірі («Бейрутське рішення»), на Півдні і в Бекаа – «Амаль» і «Хізбаллі», в гірському Лівані – прихильникам Джумблата, на півночі – списку Т. С. Франж’є і О. Караме. «Катаїб», частина якої відмовилася від бойкоту виборів, не змогла провести жодного кандидата до парламенту. Прем'єр-міністр Харірі утримався у влади. Але йому довелося знову зіткнутися з опозицією, звинуваченнями в корупції і протестами профспілок. У 1997 «Хізбалла» призвала населення до громадянської непокори і відмови платити податки, а також організувала марш протесту на Бейрут. Не зважаючи на те, що в грудні 1996 країни-кредитори домовилися про надання Лівану кредиту на відновлення у розмірі 3,2 млрд доларів, економічний стан країни залишався хистким. Тим не менш уряд Харірі вважали найпопулярнішим за останні 10 років.
У 1998 парламент Лівану обрав президентом країни колишнього командуючого армією – генерала Еміля Лахуда, який спирався на підтримку Сирії. Між новим главою держави і прем'єр-міністром Харірі спалахнула гостра боротьба за владу; прем'єр звинуватив президента в порушенні конституції. У грудні 1998 Лахуд добився призначення новим прем'єр-міністром бейрутського політика С. Хосса. Сформований їм уряд включав в свій склад видних політиків М. Мурра і Т. С. Франж’є, ряд парламентаріїв і технократів. За домовленістю між президентом і прем'єр-міністром, члени партій не були представлені в кабінеті, що проголосив програму відродження економіки, оздоровлення державних фінансів і проведення адміністративної реформи.
На початку 2000 в Південному Лівані знов спостерігалася ескалація озброєного протистояння між «Хізбаллою», з одного боку, Ізраїлем і Армією Південного Лівану, з іншого. У травні 2000 Ізраїль здійснив одностороннє виведення своїх військ з Південного Лівану. Армія Південного Лівану розпалася, її лідери на чолі з А. Лахадом емігрували. Ліванський уряд відновив свій суверенітет над колишньою «зоною безпеки».
Все більша кількість політичних лідерів Лівану була незадоволеною значним сирійським впливом в країні. З критикою гегемонії Дамаску виступав не тільки колишній президент А. Жмайєль, що повернувся до Лівану після 12-річної еміграції, але і лідер друзів, В. Джумблат. Опозицію проти просирійського президента Лахуда і призначеного ним уряду склали також колишній прем'єр-міністр Харірі, впливовий християнський політик з Півночі Т.С.Франж’є та інші.
На парламентських виборах в серпні – вересні 2000 прихильники уряду С. Хосса зазнали нищівної поразки. У Бейруті переміг список Харірі («Гідність»), в гірському Лівані – прихильники Джумблата, на півночі – список Франж’є. На Півдні країни успіх, як і раніше, супроводжував «Амаль» і «Хізбаллу». Після виборів Харірі очолив новий «уряд згоди», що одержав підтримку основних фракцій парламенту. Він пообіцяв тісно співробітничати з президентом Лахудом.
Б. Асад, що зайняв пост президента Сирії в 2000 після смерті свого батька Х. Асада, не збирався відмовлятися від контролю над Ліваном, хоч і пішов на деяке пом'якшення позиції. У 2001 з країни була виведена частина сирійських військ. Але вплив Сирії продовжував позначатися. Так, в серпні 2001 армійські служби заарештували більше 200 християнських активістів, звинувачених в «антісирійській змові» та в співпраці з Ізраїлем. В рамках обмеження опозиційної діяльності влади оголосили про введення жорсткішого контролю над засобами масової інформації. Декілька знаних журналістів зазнали переслідування через публікацію статей, в яких критикували діяльність армії.
Намагаючись скоротити розміри державного боргу, уряд Харірі використовував заходи «жорсткої економії», включаючи збільшення збирання податків і приватизацію державних підприємств. У листопаді 2002 Ліван обговорив із західними кредиторами реструктуризацію зовнішнього боргу країни. Не зважаючи на труднощі, властям вдалося в 2002 уникнути дефолту і девальвації. 15 квітня 2003 прем'єр-міністр Харірі оголосив про свою відставку, але наступного дня узяв свою заяву назад.
Економічні труднощі і жорстка політика уряду привели в 2003 до зростання соціальної напруженості. Профспілки провели загальний страйк. Страйкували викладачі Ліванського університету, студенти, виробники фруктів, сільськогосподарських продуктів і інші категорії трудящих.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cya styattya ye chastinoyu seriyi Istoriya Livanu Livan v davninu Pravlinnya arabiv ta mamlyukiv Novij chas Gromadyanska vijna Pislya gromadyanskoyi vijni Kedrova revolyuciya Livano izrayilska vijna 2006 Livan U zhovtni 1990 prezident Hrauyi uzgodiv v Damasku z sirijskim liderom H Asadom plan bezpeki v Livani Vin peredbachav vidnovlennya livanskoyi armiyi zdatnoyi kontrolyuvati vsyu teritoriyu krayini rozpusk ozbroyenih formuvan i zdachu nimi zbroyi a takozh formuvannya novogo uryadu Lideri opolchen z deyakimi obmovkami dali zgodu na rozpusk svoyih chastin U zhovtni listopadi 1990 za iranskim i sirijskim poserednictvom domovilisya pro pripinennya mizhusobnoyi vijni Amal i Hezbolla U grudni ostanni chastini hristiyanskih opolchen buli vivedeni z Bejruta U tomu zh misyaci buv stvorenij novij uryad nacionalnoyi yednosti na choli z Omarom Karame bratom R Karame za uchastyu rivnogo chisla hristiyanskih i musulmanskih predstavnikiv U nogo buli vklyucheni ministri vid Katayib i LS lider druziv V Dzhumblat golova Amal N Berri E Hobejka hristiyanskij lider Mishel Murr i inshi providni politiki Prote v realnosti bilshist chleniv bojkotuvali robotu kabinetu Vidpovidno do rishennya uryadu protyagom 1991 roku bulo rozzbroyeno bilshist ozbroyenih formuvan riznih ruhiv i partij Uryad priznachiv 40 novih deputativ parlamentu v yakomu teper bulo rivne chislo hristiyan i musulman U travni 1991 prezidenti Siriyi i Livanu pidpisali v Damasku dogovir pro braterstvo i koordinaciyu Vin zustriv rizki zaperechennya z boku chastini hristiyan kolishnij prezident A Zhmajyel navit zayaviv sho Livan perestav buti nezalezhnoyu derzhavoyu i peretvorivsya na sirijsku provinciyu U lipni pislya chotiridennih boyiv v Sajdi bula ukladena mirna ugoda mizh uryadom Livanu i OVP palestinci zobov yazalisya zdati vsyu vazhku zbroyu v obmin na garantiyi gromadyanskih prav dlya 350 tis bizhenciv Pochalosya zvilnennya zahidnih zaruchnikiv vikradenih ekstremistskimi ugrupuvannyami Napruzhenist zberigalasya tilki na pivdni krayini de vidbuvalisya naloti Hizballi i palestinciv na Izrayil i Armiyu Pivdennogo Livanu i u vidpovid rejdi izrayiltyan U travni 1992 uryad O Karame pishov u vidstavku pislya chotiridennogo zagalnogo strajku organizovanogo profspilkami na znak protestu proti vazhkogo ekonomichnogo stanu Strajk suprovodzhuvalasya vazhkimi zitknennyami mizh robitnikami i silami bezpeki Novij kabinet Rashida Solha vklyuchav po 12 ministriv vid hristiyan i musulman Posti oderzhali N Berri V Dzhumblat E Hobejka M Murr i lider Katayib Zhorzh Saade Prote v lipni posliduvav novij zagalnij strajk U serpni veresni 1992 livanska vlada iz uzgodzhennyam z Siriyeyu provela parlamentski vibori po novij sistemi Bilshist hristiyanskih partij zokrema Katayib Partiya Livanskih sil Nacionalnij blok NLP prihilniki M Auna i in prizvali do yihnogo bojkotu Ci partiyi protestuvali proti provedennya viboriv do vivedennya sirijskih vijsk z Bejrutu i jogo okolic sho za yih ocinkoyu superechilo umovam Tayifskih ugod Hocha v golosuvanni vzyalo uchast lishe menshina hristiyanskih viborciv vibori buli viznani Uspih na nih suprovodzhuvav Amal Hizballu prihilnikiv V Dzhumblata S Hossa i Karame U hristiyanskomu lageri peremoga distalasya prihilnikam Sulejmana Franzh ye onuka S Franzh ye a takozh prihilnikam prezidenta Rafik Hariri prem yer ministr Livanu z 1992 po 1998 i z 2000 po 2004 roki Parlament vibrav prem yer ministrom milyardera Rafika Hariri yakij sformuvav kabinet za uchastyu 15 musulman i 15 hristiyan Vazhlivi ministerski posti oderzhali E Hobejka T S Franzh ye i V Dzhumblat Hizballa zalishilasya v opoziciyi Novij uryad vstanoviv kontrol nad bilshoyu chastinoyu zoni yaka ranishe znahodilasya pid kontrolem Hizballi zmig oderzhati kredit vid MVF u rozmiri 175 mln dolariv a takozh krediti i dopomogu vid Italiyi YeS arabskih krayin i livanskih emigrantiv na zagalnu sumu v 1 mlrd dolariv Ale nezabarom u 1993 kerivnictvo krayini zitknulosya z serjoznimi problemami Odna z nih polyagala v prodovzhenni protiborstva na pivdni krayini mizh livanskimi islamistami i palestincyami z odnogo boku i Izrayilem z inshogo Pislya chislennih napadiv na izrayilsku teritoriyu i Armiyu Pivdennogo Livanu Izrayil zavdav v lipni 1993 udaru po bazah Hizballi i Narodnogo frontu zvilnennya Palestini po vsij teritoriyi krayini sho viklikalo ne tilki chislenni zhertvi ale i vtechu majzhe 300 tis cholovik Krupni naloti izrayilskoyi aviaciyi na bazi Hizballi vidbuvalisya v 1994 i 1995 Islamisti vidpovidali raketnimi obstrilami Izrayilyu U kvitni 1996 izrayilski vijska zdijsnili novu krupnu karalnu operaciyu v Livani Plodi gnivu v rezultati yakoyi blizko 400 tis cholovik vtekli v pivnichni rajoni krayini Pislya rezolyuciyi Radi bezpeki OON za amerikanskim i mizhnarodnim poserednictvom bula dosyagnuta ugoda pro pripinennya vognyu mizh Izrayilem Siriyeyu i Livanom Periodichno vidbuvalisya spalahi nasilstva zitknennya mizh riznimi palestinski ugrupuvannyami pochalo 1993 mizh demonstrantami Hizballa i silami bezpeki veresen 1993 vibuhi bomb v shtab kvartiri Katayib gruden 1993 i v maronitskij cerkvi v Zuk Mihajli lyutij 1994 Uryad zaboroniv v 1993 provedennya masovih demonstracij Pragnuchi vporatisya z hvileyu teroristichnih aktiv uryad i parlament virishili v berezni 1994 vidnoviti diyu smertnoyi strati za navmisne vbivstvo U tomu zh misyaci bulo ogolosheno pro zaboronu Partiyi Livanskih sil a v kvitni vladi zaareshtuvali yiyi lidera S Zhazha zvinuvativshi jogo v prichetnosti do vibuhu v cerkvi i do vbivstva v 1990 lidera NLP Dani Shamuna U chervni 1995 Zhazha i 6 jogo prihilnikiv buli zasudzheni do dovichnogo uv yaznennya Polozhennya kabinetu Hariri yakomu vdalosya domogtis pershih uspihiv u spravi ekonomichnogo vidnovlennya stavalo vse histkishim cherez gostru borotbu za vladu mizh prezidentom prem yer ministrom i golovoyu parlamentu N Berri U travni 1994 Hariri ogolosiv sho vin pripinyaye vikonuvati obov yazki glavi uryadu krizu vdalosya vregulyuvati tilki pislya vtruchannya sirijskogo prezidenta U grudni 1994 ryad ministriv zvinuvativ prem yera v ekonomichnih mahinaciyah toj podav u vidstavku i situaciyu znov virishila Siriya U travni 1995 viyavilos sho bilshe polovini chleniv kabinetu zaperechuye proti ekonomichnoyi politiki prem yer ministra Hariri znovu ogolosiv pro svoyu vidstavku ale zmig zaruchitisya pidtrimkoyu v parlamenti Vin sformuvav novij kabinet z yakogo buli vivedeni deyaki z jogo providnih kritikiv zokrema T S Franzh ye Uryad pidvishiv cini na benzin na 38 zbilshiv podatki i t d Na znak protestu profspilki proveli v lipni 1995 zagalnij strajk yakij suprovodzhuvavsya zitknennyami z silami bezpeki U zhovtni 1995 parlament Livanu vidpovidno do pobazhan Siriyi prodovzhiv povnovazhennya prezidenta Hrauyi she na 3 roki U serpni veresni 1996 buli provedeni drugi pislya zakinchennya gromadyanskoyi vijni parlamentski vibori Voni ne prizveli do istotnoyi zmini v rozstanovci politichnih sil U Bejruti peremoga distalasya spisku prihilnikiv R Hariri Bejrutske rishennya na Pivdni i v Bekaa Amal i Hizballi v girskomu Livani prihilnikam Dzhumblata na pivnochi spisku T S Franzh ye i O Karame Katayib chastina yakoyi vidmovilasya vid bojkotu viboriv ne zmogla provesti zhodnogo kandidata do parlamentu Prem yer ministr Hariri utrimavsya u vladi Ale jomu dovelosya znovu zitknutisya z opoziciyeyu zvinuvachennyami v korupciyi i protestami profspilok U 1997 Hizballa prizvala naselennya do gromadyanskoyi nepokori i vidmovi platiti podatki a takozh organizuvala marsh protestu na Bejrut Ne zvazhayuchi na te sho v grudni 1996 krayini kreditori domovilisya pro nadannya Livanu kreditu na vidnovlennya u rozmiri 3 2 mlrd dolariv ekonomichnij stan krayini zalishavsya histkim Tim ne mensh uryad Hariri vvazhali najpopulyarnishim za ostanni 10 rokiv Emil Lahud prezident Livanu z 1998 roku U 1998 parlament Livanu obrav prezidentom krayini kolishnogo komanduyuchogo armiyeyu generala Emilya Lahuda yakij spiravsya na pidtrimku Siriyi Mizh novim glavoyu derzhavi i prem yer ministrom Hariri spalahnula gostra borotba za vladu prem yer zvinuvativ prezidenta v porushenni konstituciyi U grudni 1998 Lahud dobivsya priznachennya novim prem yer ministrom bejrutskogo politika S Hossa Sformovanij yim uryad vklyuchav v svij sklad vidnih politikiv M Murra i T S Franzh ye ryad parlamentariyiv i tehnokrativ Za domovlenistyu mizh prezidentom i prem yer ministrom chleni partij ne buli predstavleni v kabineti sho progolosiv programu vidrodzhennya ekonomiki ozdorovlennya derzhavnih finansiv i provedennya administrativnoyi reformi Na pochatku 2000 v Pivdennomu Livani znov sposterigalasya eskalaciya ozbroyenogo protistoyannya mizh Hizballoyu z odnogo boku Izrayilem i Armiyeyu Pivdennogo Livanu z inshogo U travni 2000 Izrayil zdijsniv odnostoronnye vivedennya svoyih vijsk z Pivdennogo Livanu Armiya Pivdennogo Livanu rozpalasya yiyi lideri na choli z A Lahadom emigruvali Livanskij uryad vidnoviv svij suverenitet nad kolishnoyu zonoyu bezpeki Vse bilsha kilkist politichnih lideriv Livanu bula nezadovolenoyu znachnim sirijskim vplivom v krayini Z kritikoyu gegemoniyi Damasku vistupav ne tilki kolishnij prezident A Zhmajyel sho povernuvsya do Livanu pislya 12 richnoyi emigraciyi ale i lider druziv V Dzhumblat Opoziciyu proti prosirijskogo prezidenta Lahuda i priznachenogo nim uryadu sklali takozh kolishnij prem yer ministr Hariri vplivovij hristiyanskij politik z Pivnochi T S Franzh ye ta inshi Na parlamentskih viborah v serpni veresni 2000 prihilniki uryadu S Hossa zaznali nishivnoyi porazki U Bejruti peremig spisok Hariri Gidnist v girskomu Livani prihilniki Dzhumblata na pivnochi spisok Franzh ye Na Pivdni krayini uspih yak i ranishe suprovodzhuvav Amal i Hizballu Pislya viboriv Hariri ocholiv novij uryad zgodi sho oderzhav pidtrimku osnovnih frakcij parlamentu Vin poobicyav tisno spivrobitnichati z prezidentom Lahudom B Asad sho zajnyav post prezidenta Siriyi v 2000 pislya smerti svogo batka H Asada ne zbiravsya vidmovlyatisya vid kontrolyu nad Livanom hoch i pishov na deyake pom yakshennya poziciyi U 2001 z krayini bula vivedena chastina sirijskih vijsk Ale vpliv Siriyi prodovzhuvav poznachatisya Tak v serpni 2001 armijski sluzhbi zaareshtuvali bilshe 200 hristiyanskih aktivistiv zvinuvachenih v antisirijskij zmovi ta v spivpraci z Izrayilem V ramkah obmezhennya opozicijnoyi diyalnosti vladi ogolosili pro vvedennya zhorstkishogo kontrolyu nad zasobami masovoyi informaciyi Dekilka znanih zhurnalistiv zaznali peresliduvannya cherez publikaciyu statej v yakih kritikuvali diyalnist armiyi Namagayuchis skorotiti rozmiri derzhavnogo borgu uryad Hariri vikoristovuvav zahodi zhorstkoyi ekonomiyi vklyuchayuchi zbilshennya zbirannya podatkiv i privatizaciyu derzhavnih pidpriyemstv U listopadi 2002 Livan obgovoriv iz zahidnimi kreditorami restrukturizaciyu zovnishnogo borgu krayini Ne zvazhayuchi na trudnoshi vlastyam vdalosya v 2002 uniknuti defoltu i devalvaciyi 15 kvitnya 2003 prem yer ministr Hariri ogolosiv pro svoyu vidstavku ale nastupnogo dnya uzyav svoyu zayavu nazad Ekonomichni trudnoshi i zhorstka politika uryadu priveli v 2003 do zrostannya socialnoyi napruzhenosti Profspilki proveli zagalnij strajk Strajkuvali vikladachi Livanskogo universitetu studenti virobniki fruktiv silskogospodarskih produktiv i inshi kategoriyi trudyashih