Люсьє на Іва нівна Овчи нникова 1931 1999 радянська російська актриса театру і кіно Заслужена артистка РРФСР 1973 Люсьєн

Люсьє́на Іва́нівна Овчи́нникова (1931—1999) — радянська, російська актриса театру і кіно. Заслужена артистка РРФСР (1973).

Люсьєна Овчинникова
рос. Овчинникова Люсьена Ивановна

Ім'я при народженні	Люсьєна Іванівна Овчинникова
Народилася	10 вересня 1931(1931-09-10) Олевськ, УРСР, СРСР
Померла	8 січня 1999(1999-01-08) (67 років) Москва, Росія
Поховання	Введенське кладовище
Громадянство	СРСР → Росія
Діяльність	актриса театру і кіно
Alma mater	Державний інститут театрального мистецтва (1955)
Заклад	Московський академічний театр імені Володимира Маяковського, ^d і Державний театр кіноактора
Роки діяльності	1955—1997
Чоловік	актор Валентин Козлов
IMDb	ID 0653781

Нагороди та премії

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Овчинникова.

Зовнішні зображення
	Актриса Люсьєна Овчинникова)

Життєпис

Народилася 10 вересня 1931 р. в м. Олевськ (УСРР) в родині прикордонника. Закінчила акторський факультет Державного інституту театрального мистецтва імені А. В. Луначарського (1955, курс Народного артиста РРФСР Григорія Конського).

У різні роки працювала в Московському академічному театрі імені Володимира Маяковського, Московському літературно-драматичному театрі Всеросійського театрального товариства (ВТТ), в Державному російському драматичному театрі ім. О. С. Пушкіна (м. Ашхабад) та в Державному театрі кіноактора в Москві.

Дебютувала в кінематографі в картині режисера Л. Куліджанова «Батьківський дім» (1959). Знімалась у кінофільмах провідних радянських режисерів — Сергія Герасимова, Михайла Ромма, Олексія Германа, Петра Тодоровського, Олександра Мітти, Віталія Мельникова, Ролана Бикова, Олександра Прошкіна, Іллі Фреза, Володимира Грамматикова та ін. Втілювала на екрані привабливий образ простої жінки-трудівниці з народу. Добре співала.

Популярність і любов глядача принесли ролі в картинах «Дівчата» (1961) і «Мама вийшла заміж» (1969).

Грала у стрічках кіностудії ім. О. Довженка та Одеської кіностудії: «Повість про Пташкіна» (1964, реж. Б. Крижанівський), «Вірність» (1965), «Віра, Надія, Любов» (1972, реж. І. Шмарук), «Увімкніть північне сяйво» (1972), «Любі мої» (1975), «Камертон» (1979, реж. В. Новак), «Трень-брень» (1994, реж. Р. Василевський).

Працювала на озвучуванні мультфільмів: «Мауглі. Ракша» (1967), «Мауглі. Повернення до людей» (1971), «Фока — на всі руки дока» (1972), «Дитинство Ратибора» (1973), «Мауглі» (1973), «Персей» (1973), «Скарби затонулих кораблів» (1973), «Лисиця і ведмідь» (1975), «Остання пелюстка» (1977).

Померла 8 січня 1999 року у віці 67 років у Москві, переживши свого чоловіка, актора Валентина Козлова всього на чотири місяці. Причиною смерті стала тромбоемболія. 12 січня тіло актриси було кремовано, а урну з прахом поховано в колумбарії Введенського кладовища; у 2021 році її було перепоховано в родинній могилі на тому самому кладовищі (ділянка № 3).

Пам'ять

Життю і творчості актриси присвячені: глава 55 документально-біографічного циклу передач Леоніда Філатова «Щоб пам'ятали» і документальний фільм «Люсьєна Овчинникова. Життя в очікуванні любові» (2008, Останкіно).

Фільмографія

Зіграла близько 60 ролей в кінофільмах, серед яких:

«Батьківський дім» (1959)
(1960)
«Дівоча весна» (1960)
«Дівчата» (1961, Катя)
«Дев'ять днів одного року» (1962, Нюра, молодша сестра Гусєва)
«Ранкові поїзди» (1963, Інна)
«Легке життя» (1964, Маша, випускниця з дитиною)
«Повість про Пташкіна» (1964, Феня)
«На завтрашній вулиці» (1965, Насти)
«Дзвонять, відкрийте двері» (1965, Нечаєва, мати Тані)
«Вірність» (1965, удова)
«Жінки» (1966)
«Журналіст» (1966, Тамара, подруга Шури)
«Сильні духом» (1967)
«Мама вийшла заміж» (1969, Зіна Голубєва)
«Білий флюгер» (1969, Варвара Дорохова)
«Телеграма» (1971)
«Віра, Надія, Любов» (1972)
«Увімкніть північне сяйво» (1972, Марія Петрівна)
«Велика перерва» (1973, Валя, наречена, пізніше дружина Петрикіна)
«Велика космічна подорож» (1974, мати Дружиніна)
«Любі мої» (1975, Шура Петрова)
«Таке коротке довге життя» (1975)
«Ольга Сергіївна» (1975)
«Це ми не проходили» (1975, Поліна Сергіївна, мати Мили)
«Колискова для чоловіків» (1976, Клавдія Іванівна)
«Двадцять днів без війни» (1976, Ксенія Сергіївна, колишня дружина Лопатіна (озвучує Наталя Гундарєва)
«Люся» (1977)
«І знову Аніскін» (1978)
«Камертон» (1979, Марія Федорівна, мама Ганушкіна)
«Пливуть моржі» (1980)
«Побачення з молодістю» (1982)
«Приступити до ліквідації» (1983)
«Пробудження» (1983, Валентина Воропаєва)
«Валентин і Валентина» (1985, Рита)
«Джигіт завжди джигіт» (1985, Анна Петрівна, головлікар профілакторію)
«Твій брат — мій брат» (1986, Катерина Антонівна, дружина лікаря)
«Жінки, яким пощастило» (1989)
«Казка про купецьку дочку і таємничу квітку» (1991)
«Тринь-бринь» (1994)
«Ніч жовтого бика» (1997, Туркменія) та інші…

Література

Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.303;
Раззаков Ф. Досьє на звезд: Их любят, о них говорят. М., 1999. — С.680—683.

Посилання

Фільмографія на kino-teatr.ru(рос.)
Фільмографія на animator.ru(рос.)
(рос.)
Людмила Грабенко. «Бульвар Гордона»: «В 90-е годы звезда „Девчат“ Люсьена Овчинникова так нуждалась, что ездила выступать за кусок хлеба — с ней расплачивались продуктами, а в последний путь ее провожало всего несколько человек» (08.09.2011)(рос.)