Людовік д Евре фр Louis d Évreux 1276 19 травня 1319 граф д Евре д Етамп і де Бомон ле Роже син короля Філіпа III Смілив

Людовік д'Евре (фр. Louis d'Évreux; 1276 — 19 травня 1319) — граф д'Евре, д'Етамп і де Бомон-ле-Роже, син короля Філіпа III Сміливого і Марії Брабантської. Французький принц з династії Капетингів. Засновник дому Д'Евре.

Людовік Д'Евре
фр. Louis d'Évreux

Людовік Д'Евре. Зображення на могильній плиті

Прапор

граф д'Евре

1298 — 19 травня 1319

Попередник:

Виділено з королівського домену

Спадкоємець:

Народження:

3 травня 1276

Смерть:

19 травня 1319 (43 роки)
^d, Лонпон

Причина смерті:

тиф

Поховання:

^d і ^d

Релігія:

католицтво

Рід:

Капетинги, гілка Дім Д'Евре

Батько:

Філіп III Сміливий

Мати:

Шлюб:

^d^[1]

Діти:

, , , ,

Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

У віці 9 років помер його батько, Філіп ІІІ Сміливий, у . Людовік отримав щорічну безстрокову пенсію у розмірі 15000 ліврів. У 1297 році отримав від свого брата Філіпа IV Бомон-ле-Руже. В 1308 отримав в апанаж графство Евре.

Людовік Евре мав стриманий характер, який особливо проявлявся його дипломатичних навичках. Однією з його найважливіших дипломатичних місій були переговори в в 1305 році. За свідченням сучасників, цей принц був прихильником миру. У порівнянні зі своїм енергійним братом графом Карлом де Валуа, Людовік, який до нього завжди був опозиційно налаштований, був тихим і спокійним. Однак він твердо захищав право Держави над Церквою і допоміг своєму братові Філіпу IV Красивому в його боротьбі проти папи Боніфація VIII.

Маркеттська конвенція

Король Франції Філіп IV скликав раду в Орші, щоб вирішити продовжити чи припинити війну з Фландрією. Старший син короля, в майбутньому Людовік Х, і Карл Валуа виступали за продовження війни. Проти цього виступили Людовік Д'Евре і , радник короля, переконуючи прийняти пропозицію про перемир'я. Філіп, пам'ятаючи про поразку в 1302 році, вирішив прийняти пропозицію. Конвенцію було підтверджено 3 вересня, а ратифіковано 10 жовтня в Сен-Дені.

У 1317 році його племінник Філіп V Довгий звів його графство Евре в перство. Він також став радником молодого короля. Людовік Д'Евре раптово помер в 1319 році в .

Сім'я і діти

Дружина: (з 1301) Маргарита д'Артуа (бл. 1285—1311), дочка і . Мали п'ятеро дітей:

(1303—1335), чоловік (з приблизно 1314) — герцог Жан III Брабантський (1300—1355);
(1305—1336), граф д'Етамп;
Філіпп (1306—1343), граф д'Евре, король Наварри через шлюб з Іоанною II, королевою Наварри;
(1307—1350), чоловік (з 1325) — граф (бл. 1300—1332);
Іоанна (1310—1371), чоловік (з 1325) — король Карл IV Вродливий (1294—1328).

В культурі

Людовік Д'Евре є одним із героїв роману французького письменника Моріса Дрюона «Прокляті королі».

Примітки

Kindred Britain
d:Track:Q75653886
. chrisagde.free.fr. Архів оригіналу за 21 травня 2016. Процитовано 27 березня 2016.

Джерела

http://chrisagde.free.fr/capetiens/ph4flandrei.htm [ 21 травня 2016 у Wayback Machine.]
https://archive.today/20120604184733/pagesperso-orange.fr/vieux-marcoussis/Chroniques/evreux.htm
Jean Petit, Charles de Valois, Paris, 1900
Jean Favier, Philippe le Bel, Paris, Fayard, 1976

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q33270056_citetype_Q7094076"_data-entity-id="Q75653886">[[:d:Q75653886|Kindred_Britain]]<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q75653886]]</div>-1] Kindred Britain
d:Track:Q75653886

[2] . chrisagde.free.fr. Архів оригіналу за 21 травня 2016. Процитовано 27 березня 2016.

[1]