Людмила Євгенівна Жоголь нар 23 травня 1930 Київ пом 15 квітня 2015 1 Київ українська художниця декоративного текстилю о

Людмила Євгенівна Жоголь (нар. 23 травня 1930, Київ — пом. 15 квітня 2015, Київ) — українська художниця декоративного текстилю, одна з основоположниць національної школи гобелена України 2-ї половини ХХ ст. Кандидат мистецтвознавства (1965). Народний художник України (1994), академік Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (2000).

Жоголь Людмила Євгенівна



Народження	23 травня 1930(1930-05-23) Київ, Українська СРР, СРСР
Смерть	15 квітня 2015(2015-04-15) (84 роки)
	Київ, Україна
Країна	СРСР Україна
Жанр	гобелен
Навчання	Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1954)
Діяльність	художниця, майстриня гобеленів, візуальна мисткиня, художниця по текстилю, мистецтвознавиця
Працівник	Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука
Член	Національна спілка художників України
Нагороди	Знакова постать (2006)

Життєпис

Народилась в місті Київ. Художнє навчання опановувала у Львівському інституті декоративного мистецтва. Її вчителями були Й. Бокшай, В. Монастирський, Р. Сельський та інші.

Серед студентської молоді інституту на той час був і Мирон Кипріян, народний художник України, лауреат Шевченківської премії.

Сама створювала ескіз майбутнього гобелену. Потім робила картон у натуральний розмір майбутнього твору. Твори майстрині виконували вручну на Решетилівській фабриці художніх виробів. Головна тема творів мисткині — квіткові гобелени. Працювала в рідкій техніці гобеленів — .

У 1980-ті роки була головою Спілки художників УРСР. Посада дозволяла мандрувати Західною Європою та світом (відвідала Францію, Італію, Норвегію, Ліван, Єгипет, Кубу, Швецію, Данію).

Декілька років була викладачем, керувала в Академії архітектури відділом кераміки. Останні роки завідувала кафедрою художнього текстилю та моделювання костюма в Інституті декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М.Бойчука.

Найважливішим внеском художниці у розвиток українського мистецтва другої половини ХХ - початку ХХІ ст. є розроблена нею система синтетичної взаємодії архітектурного інтер’єру та художньої тканини. Багато і плідно працювала мистецтвознавиця як теоретик образотворчого і декоративного мистецтва. Вона авторка книг та понад 100 статей з питань синтезу мистецтв.

Твори Л. Є. Жоголь прикрашають інтер'єри Кабінету Міністрів України, Рахункової палати, Київської міської ради, Посольств України в Греції, Австрії, Бразилії, київського Будинку кіно, готелів «Київ», «Русь», «Дніпро», інших офіційних та громадських установ, зберігаються у багатьох музеях України а інших країн ( Італії, Франції, Норвегії), експонуються на виставках сучасного українського мистецтва.

У Національному музеї українського народного декоративного мистецтва зберігається найбільша та найвагоміша колекція (понад 100 одиниць зберігання) творів Людмили Жоголь.

З 1978 по 2011 роки. відбулось 23 персональні виставки художниці.

Мала власну родину: її син — архітектор (загинув восени 2014 року в автокатастрофі).

Вибрані твори (назви гобеленів)

«Як не любити таку землю» (з Чорнобильської серії)
«Гіркий цвіт полину» (з Чорнобильської серії)
«І буде життя» (з Чорнобильської серії)
«Моя квітка — будяк»
«Останній раз, злітаючи уверх, мої крила пошкодив той Чорнобиль»
«Присвята Білокур»
«Вічний вогонь»

Нагороди і відзнаки

Орден княгині Ольги II ст. (11 квітня 2012) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної культури, збереження культурно-мистецької спадщини українського народу, багаторічну сумлінну працю
Орден княгині Ольги III ст. (11 липня 2000) — за вагомий особистий внесок у розвиток і збереження культурно-мистецької спадщини українського народу, високий професіоналізм
Народний художник України (29 квітня 1994) — за значний особистий внесок у розвиток українського образотворчого мистецтва, високу професійну майстерність
Лауреат Всеукраїнської премії "Жінка ІІІ тисячоліття" в номінації "Знакова постать" (2006)
Лауреат премії імені Катерини Білокур (2007).

Вибрані праці

Тканини в інтер’єрі (1968)
Декоративне мистецтво в інтер’єрі житла (1973)
Декоративное искусство в интерьерах общественных зданий (Москва, 1978)
Декоративное искусство в интерьере (Москва, 1986)
Декоративно-прикладне мистецтво Української УРСР» (у співавторстві, 1986)

Примітки

Архівована копія. Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 15 квітня 2015.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
Людмила Жоголь. Виставка творів. Національний музей українського народного декоративного мистецтва. Архів оригіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 23 травня 2022.
Єрмак О. Чарівний світ Людмили Жоголь / Ольга Єрмак // Відлуння віків. — 2011. — № 1—2 (14—15). — С.112—113 : іл.
Указ Президента України № 254/2012 від 11 квітня 2012 року «Про відзначення державними нагородами України активістів Українського фонду культури». Архів оригіналу за 1 квітня 2017. Процитовано 16 листопада 2016.
Указ Президента України № 869/2000 від 11 липня 2000 року «Про відзначення державними нагородами України активістів Українського фонду культури»
Указ Президента України № 190/94 від 29 квітня 1994 року «Про присвоєння почесних звань України працівникам образотворчого мистецтва». Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 11 квітня 2012.

Джерела

Чегусова З. А. Людмила Жоголь: Чарівниця художнього текстилю / З. А. Чегусова, Т. В. Кара-Васильєва, Т. О. Придатко. — Київ : Либідь, 264 с. : іл. —
Білоус Н. «... перед цією красою схиляю сиву голову...» / Н. Білоус // Культура і життя. — 2002. — № 3. — С. 1 ; 3.
Качкан В. А. Журавлі летят у вічність // Качкан В. А. Диво-світи : книга про творців Краси. — Київ : Молодь, 1986. — С. 191—202.
Крутенко Н. «І буде життя» / Н. Крутенко // Київ. — 1993. — № 7. — С. 163—166.
Придатко Т. Образ рідного міста / Т. Придатко // Образотврче мистецтво. — 1991. — № 1. — С. 35—38.
Роготченко О. Виставка Л. Жоголь // Советское декоративное искусство. — 198З. — № 6. — (рос.).
Сом-Сердюкова О. Людмила Жоголь — чарівниця художнього текстилю / Олена Сом-Сердюкова // Образотворче мистецтво. — 2009. — № 3. — С. 146—147.
Тарковська-Гассанова, Н. У чарівному світі гобеленів Людмили Жоголь / Н. Тарковська-Гассанова // Вітчизна. — 2008. — № 11-12. — С. 170-173. [Архівовано 23 вересня 2020 у Wayback Machine.]
Чегусова З. Ліричні пісні закоханої душі / Зоя Чегусова // Образотворче мистецтво. — 2005. — № 2. — С. 101.
Чегусова З. Серце крає німа туга... : [пам'яті Людмили Жоголь (1930— 2015)] / Зоя Чегусова // Образотворче мистецтво. — 2015. — № 1. — С. 176— 177 : фот.

Посилання

(укр.) КОНСХУ [Архівовано 12 липня 2019 у Wayback Machine.]

Див. також

[1] Архівована копія. Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 15 квітня 2015.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

[2] Людмила Жоголь. Виставка творів. Національний музей українського народного декоративного мистецтва. Архів оригіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 23 травня 2022.

[3] Єрмак О. Чарівний світ Людмили Жоголь / Ольга Єрмак // Відлуння віків. — 2011. — № 1—2 (14—15). — С.112—113 : іл.

[4] Указ Президента України № 254/2012 від 11 квітня 2012 року «Про відзначення державними нагородами України активістів Українського фонду культури». Архів оригіналу за 1 квітня 2017. Процитовано 16 листопада 2016.

[5] Указ Президента України № 869/2000 від 11 липня 2000 року «Про відзначення державними нагородами України активістів Українського фонду культури»

[6] Указ Президента України № 190/94 від 29 квітня 1994 року «Про присвоєння почесних звань України працівникам образотворчого мистецтва». Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 11 квітня 2012.