Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Яросла́в Любо́вич (* 19 серпня 1908, м. Коломия, Івано-Франківська область — † 6 березня 1929, Львів) — член Української військової організації (УВО).
| Ярослав Любович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 19 серпня 1908 м. Коломия, Івано-Франківська область |
| Помер | 6 березня 1929 (20 років) Львів |
| Поховання | Личаківський цвинтар[1] |
| Країна |  Австро-Угорщина ЗУНР УНР |
| Alma mater | Коломийська гімназія імені Михайла Грушевського[d] |
| Знання мов | українська, німецька і польська |
| |
Біографічні відомості
Ярослав Любович був сином священика із села Іванівка (нині Теребовлянського району) . Закінчив гімназію у Коломиї. Навчався на правничому факультеті Львівського університету. Навесні 1929 року був на другому курсі.
За характеристикою Зиновія Книша, «був це мовчазної натури хлопець, невеликого росту, але сильної будови тіла, добрий спортовець-пливак» .
Невдала бойова операція і загибель
У лютому 1929 року Ярослава Любовича як члена УВО залучили до підготовки операції з поповнення грішми скарбниці УВО. Було розроблено план нападу на листоношу, який розносив гроші (грошові перекази, пенсії, допомогу, інші виплати). Спочатку Зиновій Книш відшукав кімнату, в яку можна було заманити листоношу. Це була квартира в одному з найрухливіших місць Львова, недалеко від головного залізничого вокзалу. В кам'яниці на розі вулиць Городецької і Дзялиньских одна єврейська родина хотіла здати кімнату для спокійного студента. Книш винайняв кімнату нібито для своєї родички, що 1 березня приїде до Львова готуватися до іспитів, заплатив 50 злотих завдатку.
Роль приманки для листоноші зіграла, як пише Книш, «гарна, висока студентка з відомої у Львові родини». Це була Стефанія Кордуба (у шлюбі Ольшанська) — донька професора Мирона Кордуби. Їй дали фальшиве студентське посвідчення на ім'я Полі Бронфман. А напад на листоношу мали здійснити Ярослав Любович і ще один студент-правник Роман Мицик.
Зиновій Книш відправив із головної пошти 15 злотих для Полі Бронфман. Наступного дня листоноша приніс гроші в помешкання, яке винаймала студентка. Любович і Мицик були в неї в гостях, але на першому (ознайомчому) етапі нападу не планували. Листоношу привітали радісними вигуками, хотіли посадити за стіл, щоб почастувати, але він відмовився, бо поспішав. Студентка розписалася, що отримала гроші. За словами Книша, «при чому набурмасилася, невдоволена, що так мало, вона сподівалася більше. Листоноша потішав її, що може ще надійдуть і він матиме приємність ще раз відвідати це приємне товариство».
Зиновій Книш зробив ще один грошовий переказ для Полі Бронфман.
Настало 6 березня 1929 року. На підставі інформацій від Стефанії Кордуби та розповіді Романа Мицика Зиновій Книш так відтворив перебіг нападу:
«Всі троє вони сиділи коло стола, коли листоноша застукав до дверей. Поля Бронфман впустила його до кімнати. В моменті, коли листоноша нахилив голову до торби, щоб витягнути гроші для Полі, Мицик, що в міжчасі підвівся з крісла, вхопив його згином руки в лікті за шию, в тій же секунді Любович кинувся в'язати йому ноги. На лихо, чи то Мицик стояв трохи з-боку, а не зовсім з-заду листоноші, чи може листар в останній хвилині ще більше схилив голову, рам'я Мицика не затиснулося йому на шиї, тільки сховзнулося і спинилося на голові. Листоноша встиг крикнути. Почувши це, Любович хотів його приголомшити й ударив ручкою пістоля по голові. В несамовитому страху листоноша вишарпнувся Мицикові з рук, скочив до вікна і вибив шибку. Було ясно, що все пропало, не мало вже сенсу в'язати листоношу тепер, коли його крик почули на вулиці і кожної хвилини могла йому надбігти поміч знизу. Треба було якнайшвидше вийти з кімнати і зникнути в юрбі на вулиці. Мицик і Любович вийшли крізь сходову клітку. Поля Бронфман вбігла до мешкання своєї господині Майблюмової з криком, що напали на неї бандити, перестрашена господиня втекла разом з нею другими дверима через кухню. На вулиці Поля спокійно всіла до трамваю, по двох зупинках висіла, зійшла на іншу вулицю і звідти іншим трамваєм поїхала додому. Забрала з собою плащ і капелюх, так що ніхто на неї не звернув уваги».
Далі, згідно з реконструкцією Зиновія Книша, події розвивалися так:
«Мицик і Любович не трималися виданих їм інструкцій на випадок, якби з якоїсь непередбаченої причини мусіли втікати з місця нападу. Виразно було їм наказано відворот у напрямі Янівської дільниці, бічними вуличками від Городецької. Жила там своєрідна публіка Яськів, Юзьків і Марянків, що не дуже полюбляла поліцію, мавши з нею завжди щось на пеньку. Не спішилася вона помагати поліцистам у погоні, та й самі поліцаї не чулися там у своєму живлі. Обидва вони мабуть у нервовому поспіху забули про те. Тільки розділилися, пішли в противні боки — Мицик наліво, в сторону Богданівки, Любович направо, до середмістя. Мицик скрутив набік у першу вулицю і там його наздігнав поліцист та арештував. Спротив був безнадійний, звідусіль збігалися люди і хочби навіть Мицик звільнився пострілом від поліциста, його піймала б юрба прохожих. Любовичеві припало перебігти людне схрещення вулиць Сапіги і Городецької. Він не хотів дати себе зловити, відстрілювався від погоні, а коли поцілила його куля, мав ще силу добігти до брами однієї з кам'яниць при вул. Шептицьких і там, щоб не датися живим у руки поліцистам, відобрав собі життя».
Похорон, манфестація, оцінки
Похорон Любовича мав відбутися в суботу, 9 березня 1929 року, о 15-й годині. Однак, передбачаючи, що похорони стануть великою маніфестацією українського громадянства, яке вповні солідаризувалося з «бандитом» (так покійного називала польська преса), поліція таємно похоронила тлінні останки Ярослава Любовича вже об 11-ій годині ранку .
Далі події розвивалися так :
«Українська студентська молодь, а з нею і старше громадянство, почали сходитися біля каплиці ще о 12-ій годині. Одначе каплиця була замкнена. Минула третя година і ніхто не приходив, щоб відімкнути каплицю, в якій лежало тіло героя. Тоді Юрко Лизонець і Славко Кульчицький пішли розвідатися, чому каплиця замкнена. Вони довідалися, що поліція забрала тіло ще о десятій годині ранку і таємно відвезла його на цвинтар. Лизонець і Кульчицький порадили зібраним ждати біля каплиці, а самі подалися на Личаківське кладовище, до адміністратора цвинтаря».
За оцінокою «Довідника з історії України» (2001), похорон Любовича перетворився на масову антипольську демонстрацію, в якій взяло участь близько 5 тисяч чоловік, в основному молоді. В сутичці з польською кінною поліцією, яка намагалась перешкодити вшануванню пам'яті Любовича, десятки людей було поранено, а 22 чоловіки заарештовано .
Описуючи події березня 1929 року, Зиновій Книш зазначає:
Трагічна і, на мою думку, не конче потрібна смерть Ярослава Любовича страшенно сколихнула душами української львівської молоді і сповнила їх національним патосом до небувалої досі температури. Як тоді, так і тепер, я вважаю, що Роман Мицик зробив розумніше. Революційне горіння не дійшло ще тоді до такої напруги, щоб кожну справу ставити на вістря життя або смерть! Трудно сказати мені тепер, як я сам поступив би тоді на його місці. Правдоподібно так само, як і Роман Мицик. Хоч невиключене, що з почуття сорому і в свідомості вищого щабля членства в організації, вступив би на шлях смерти, як Любович. Поведінка Романа Мицика після невдачного нападу тільки через разючий контраст з рівночасною смертю Любовича могла видаватися декому не такою, як повинна бути в бойовика. Вона випливала з розсудку. Але з Любовича говорила душа Української Військової Організації, що не знає капітуляції перед ворогом. Він бився зо зброєю в руці до останнього віддиху і згинув у бою, сам собі смерть заподіявши, щоб не датися ворогові живим у руки. Це в одному моменті з'єднало йому подив і любов усього українського юнацтва всіх суспільних прошарків.
Зовсім іншу оцінку цій події дає канадський історик і публіцист Віктор Поліщук , підкреслюючи, що в УВО:
«не гребували навіть дрібними жертвами задля здобуття грошей. Наприклад, вже в березні 1929 р. бойовики УВО Ярослав Любович і Роман Мицик напали у Львові на листоношу з метою пограбувати його. До цієї „роботи“ втягнули ще й студентку Стефанію Кордубу, дочку проф. д-ра М. Кордуби. Напад не вдався, під час „акції“ загинув бойовик УВО Ярослав Любович. Пам'ять Ярослава Любовича вшановувано в кожну річницю з дня його смерті, як безстрашного бойовика УВО, поляглого в боротьбі з польським наїзником. Це сформулювання — „поляглого в боротьбі з польським наїзником“, походить від проф. Петра Мірчука. По цьому стилі можна собі уявити багато дечого, навіть ненависть, яка ніколи не погасне в тому українському націоналістові. Сором, більше нічого! А згинув Ярослав Любович під час невдалого, зі зброєю в руках, грабунку грошей, нападаючи на самітного і неозброєного листоношу».
Примітки
- Patlewicz B., Tomczyk R. Cmentarz Janowski we Lwowie. Polskie dziedzictwo narodowe — Щецин: 2017. — Т. 1. — С. 363.
- . Архів оригіналу за 24 лютого 2008. Процитовано 15 серпня 2008.
- Книш Зиновій. Далекий приціл. — Торонто, 1967.
- Сурма. — 1929. — Число 4(19).
- Шлях Перемоги (Мюнхен). — 1964. — 17 травня.
- Довідник з історії України. — К., 2001. — С. 434.
- Віктор Поліщук. Гірка правда. Злочинність ОУН—УПА (сповідь українця). — Торонто — Варшава — Київ, 1995.
Література
- Любович Ярослав // Довідник з історії України. — 2-ге вид. — К., 2001. — С. 434.
- Т. М. Бойовик УВО Ярослав Любович (напад на польського листоношу у Львові) // Шлях Перемоги (Мюнхен). — 1964. — 17 травня.
- Хроніка. Похорони Ярослава Любовича // Сурма. — 1929. — Число 4(19). — Квітень.
Посилання
- Зиновій Книш. Далекий приціл (Українська Військова Організація в 1927—1929 роках). Розділ 24. Напад на грошового листаря при Городецькій вулиці [ 21 листопада 2008 у Wayback Machine.]
- Зиновій Книш. Далекий приціл (Українська Військова Організація в 1927—1929 роках). Розділ 25. Суд над Романом Мициком [ 21 листопада 2008 у Wayback Machine.]
- Зиновій Книш. Далекий приціл (Українська Військова Організація в 1927—1929 роках). Розділ 26. Гіркий присмак (Наслідки смерті Любовича. — Його таємні похорони. — Маніфестація молоді над його могилою) [ 21 листопада 2008 у Wayback Machine.]
Див. також
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Lyubovich Yarosla v Lyubo vich 19 serpnya 1908 m Kolomiya Ivano Frankivska oblast 6 bereznya 1929 Lviv chlen Ukrayinskoyi vijskovoyi organizaciyi UVO Yaroslav LyubovichNarodivsya19 serpnya 1908 1908 08 19 m Kolomiya Ivano Frankivska oblastPomer6 bereznya 1929 1929 03 06 20 rokiv LvivPohovannyaLichakivskij cvintar 1 Krayina Avstro Ugorshina ZUNR UNRAlma materKolomijska gimnaziya imeni Mihajla Grushevskogo d Znannya movukrayinska nimecka i polska Mediafajli u VikishovishiBiografichni vidomostiYaroslav Lyubovich buv sinom svyashenika iz sela Ivanivka nini Terebovlyanskogo rajonu Zakinchiv gimnaziyu u Kolomiyi Navchavsya na pravnichomu fakulteti Lvivskogo universitetu Navesni 1929 roku buv na drugomu kursi Za harakteristikoyu Zinoviya Knisha buv ce movchaznoyi naturi hlopec nevelikogo rostu ale silnoyi budovi tila dobrij sportovec plivak Nevdala bojova operaciya i zagibelU lyutomu 1929 roku Yaroslava Lyubovicha yak chlena UVO zaluchili do pidgotovki operaciyi z popovnennya grishmi skarbnici UVO Bulo rozrobleno plan napadu na listonoshu yakij roznosiv groshi groshovi perekazi pensiyi dopomogu inshi viplati Spochatku Zinovij Knish vidshukav kimnatu v yaku mozhna bulo zamaniti listonoshu Ce bula kvartira v odnomu z najruhlivishih misc Lvova nedaleko vid golovnogo zaliznichogo vokzalu V kam yanici na rozi vulic Gorodeckoyi i Dzyalinskih odna yevrejska rodina hotila zdati kimnatu dlya spokijnogo studenta Knish vinajnyav kimnatu nibito dlya svoyeyi rodichki sho 1 bereznya priyide do Lvova gotuvatisya do ispitiv zaplativ 50 zlotih zavdatku Shlyah vidstupu Yaroslava Lyubovicha 6 bereznya 1929 roku poznacheno shtrihami a hrestikami miscya de poranenij Lyubovich upav na zemlyu Rol primanki dlya listonoshi zigrala yak pishe Knish garna visoka studentka z vidomoyi u Lvovi rodini Ce bula Stefaniya Korduba u shlyubi Olshanska donka profesora Mirona Kordubi Yij dali falshive studentske posvidchennya na im ya Poli Bronfman A napad na listonoshu mali zdijsniti Yaroslav Lyubovich i she odin student pravnik Roman Micik Zinovij Knish vidpraviv iz golovnoyi poshti 15 zlotih dlya Poli Bronfman Nastupnogo dnya listonosha prinis groshi v pomeshkannya yake vinajmala studentka Lyubovich i Micik buli v neyi v gostyah ale na pershomu oznajomchomu etapi napadu ne planuvali Listonoshu privitali radisnimi vigukami hotili posaditi za stil shob pochastuvati ale vin vidmovivsya bo pospishav Studentka rozpisalasya sho otrimala groshi Za slovami Knisha pri chomu naburmasilasya nevdovolena sho tak malo vona spodivalasya bilshe Listonosha potishav yiyi sho mozhe she nadijdut i vin matime priyemnist she raz vidvidati ce priyemne tovaristvo Zinovij Knish zrobiv she odin groshovij perekaz dlya Poli Bronfman Nastalo 6 bereznya 1929 roku Na pidstavi informacij vid Stefaniyi Kordubi ta rozpovidi Romana Micika Zinovij Knish tak vidtvoriv perebig napadu Vsi troye voni sidili kolo stola koli listonosha zastukav do dverej Polya Bronfman vpustila jogo do kimnati V momenti koli listonosha nahiliv golovu do torbi shob vityagnuti groshi dlya Poli Micik sho v mizhchasi pidvivsya z krisla vhopiv jogo zginom ruki v likti za shiyu v tij zhe sekundi Lyubovich kinuvsya v yazati jomu nogi Na liho chi to Micik stoyav trohi z boku a ne zovsim z zadu listonoshi chi mozhe listar v ostannij hvilini she bilshe shiliv golovu ram ya Micika ne zatisnulosya jomu na shiyi tilki shovznulosya i spinilosya na golovi Listonosha vstig kriknuti Pochuvshi ce Lyubovich hotiv jogo prigolomshiti j udariv ruchkoyu pistolya po golovi V nesamovitomu strahu listonosha visharpnuvsya Micikovi z ruk skochiv do vikna i vibiv shibku Bulo yasno sho vse propalo ne malo vzhe sensu v yazati listonoshu teper koli jogo krik pochuli na vulici i kozhnoyi hvilini mogla jomu nadbigti pomich znizu Treba bulo yaknajshvidshe vijti z kimnati i zniknuti v yurbi na vulici Micik i Lyubovich vijshli kriz shodovu klitku Polya Bronfman vbigla do meshkannya svoyeyi gospodini Majblyumovoyi z krikom sho napali na neyi banditi perestrashena gospodinya vtekla razom z neyu drugimi dverima cherez kuhnyu Na vulici Polya spokijno vsila do tramvayu po dvoh zupinkah visila zijshla na inshu vulicyu i zvidti inshim tramvayem poyihala dodomu Zabrala z soboyu plash i kapelyuh tak sho nihto na neyi ne zvernuv uvagi Dali zgidno z rekonstrukciyeyu Zinoviya Knisha podiyi rozvivalisya tak Micik i Lyubovich ne trimalisya vidanih yim instrukcij na vipadok yakbi z yakoyis neperedbachenoyi prichini musili vtikati z miscya napadu Virazno bulo yim nakazano vidvorot u napryami Yanivskoyi dilnici bichnimi vulichkami vid Gorodeckoyi Zhila tam svoyeridna publika Yaskiv Yuzkiv i Maryankiv sho ne duzhe polyublyala policiyu mavshi z neyu zavzhdi shos na penku Ne spishilasya vona pomagati policistam u pogoni ta j sami policayi ne chulisya tam u svoyemu zhivli Obidva voni mabut u nervovomu pospihu zabuli pro te Tilki rozdililisya pishli v protivni boki Micik nalivo v storonu Bogdanivki Lyubovich napravo do seredmistya Micik skrutiv nabik u pershu vulicyu i tam jogo nazdignav policist ta areshtuvav Sprotiv buv beznadijnij zvidusil zbigalisya lyudi i hochbi navit Micik zvilnivsya postrilom vid policista jogo pijmala b yurba prohozhih Lyubovichevi pripalo perebigti lyudne shreshennya vulic Sapigi i Gorodeckoyi Vin ne hotiv dati sebe zloviti vidstrilyuvavsya vid pogoni a koli pocilila jogo kulya mav she silu dobigti do brami odniyeyi z kam yanic pri vul Sheptickih i tam shob ne datisya zhivim u ruki policistam vidobrav sobi zhittya Pohoron manfestaciya ocinkiPohoron Lyubovicha mav vidbutisya v subotu 9 bereznya 1929 roku o 15 j godini Odnak peredbachayuchi sho pohoroni stanut velikoyu manifestaciyeyu ukrayinskogo gromadyanstva yake vpovni solidarizuvalosya z banditom tak pokijnogo nazivala polska presa policiya tayemno pohoronila tlinni ostanki Yaroslava Lyubovicha vzhe ob 11 ij godini ranku Dali podiyi rozvivalisya tak Ukrayinska studentska molod a z neyu i starshe gromadyanstvo pochali shoditisya bilya kaplici she o 12 ij godini Odnache kaplicya bula zamknena Minula tretya godina i nihto ne prihodiv shob vidimknuti kaplicyu v yakij lezhalo tilo geroya Todi Yurko Lizonec i Slavko Kulchickij pishli rozvidatisya chomu kaplicya zamknena Voni dovidalisya sho policiya zabrala tilo she o desyatij godini ranku i tayemno vidvezla jogo na cvintar Lizonec i Kulchickij poradili zibranim zhdati bilya kaplici a sami podalisya na Lichakivske kladovishe do administratora cvintarya Za ocinokoyu Dovidnika z istoriyi Ukrayini 2001 pohoron Lyubovicha peretvorivsya na masovu antipolsku demonstraciyu v yakij vzyalo uchast blizko 5 tisyach cholovik v osnovnomu molodi V sutichci z polskoyu kinnoyu policiyeyu yaka namagalas pereshkoditi vshanuvannyu pam yati Lyubovicha desyatki lyudej bulo poraneno a 22 choloviki zaareshtovano Opisuyuchi podiyi bereznya 1929 roku Zinovij Knish zaznachaye Tragichna i na moyu dumku ne konche potribna smert Yaroslava Lyubovicha strashenno skolihnula dushami ukrayinskoyi lvivskoyi molodi i spovnila yih nacionalnim patosom do nebuvaloyi dosi temperaturi Yak todi tak i teper ya vvazhayu sho Roman Micik zrobiv rozumnishe Revolyucijne gorinnya ne dijshlo she todi do takoyi naprugi shob kozhnu spravu staviti na vistrya zhittya abo smert Trudno skazati meni teper yak ya sam postupiv bi todi na jogo misci Pravdopodibno tak samo yak i Roman Micik Hoch neviklyuchene sho z pochuttya soromu i v svidomosti vishogo shablya chlenstva v organizaciyi vstupiv bi na shlyah smerti yak Lyubovich Povedinka Romana Micika pislya nevdachnogo napadu tilki cherez razyuchij kontrast z rivnochasnoyu smertyu Lyubovicha mogla vidavatisya dekomu ne takoyu yak povinna buti v bojovika Vona viplivala z rozsudku Ale z Lyubovicha govorila dusha Ukrayinskoyi Vijskovoyi Organizaciyi sho ne znaye kapitulyaciyi pered vorogom Vin bivsya zo zbroyeyu v ruci do ostannogo viddihu i zginuv u boyu sam sobi smert zapodiyavshi shob ne datisya vorogovi zhivim u ruki Ce v odnomu momenti z yednalo jomu podiv i lyubov usogo ukrayinskogo yunactva vsih suspilnih prosharkiv Zovsim inshu ocinku cij podiyi daye kanadskij istorik i publicist Viktor Polishuk pidkreslyuyuchi sho v UVO ne grebuvali navit dribnimi zhertvami zadlya zdobuttya groshej Napriklad vzhe v berezni 1929 r bojoviki UVO Yaroslav Lyubovich i Roman Micik napali u Lvovi na listonoshu z metoyu pograbuvati jogo Do ciyeyi roboti vtyagnuli she j studentku Stefaniyu Kordubu dochku prof d ra M Kordubi Napad ne vdavsya pid chas akciyi zaginuv bojovik UVO Yaroslav Lyubovich Pam yat Yaroslava Lyubovicha vshanovuvano v kozhnu richnicyu z dnya jogo smerti yak bezstrashnogo bojovika UVO polyaglogo v borotbi z polskim nayiznikom Ce sformulyuvannya polyaglogo v borotbi z polskim nayiznikom pohodit vid prof Petra Mirchuka Po comu stili mozhna sobi uyaviti bagato dechogo navit nenavist yaka nikoli ne pogasne v tomu ukrayinskomu nacionalistovi Sorom bilshe nichogo A zginuv Yaroslav Lyubovich pid chas nevdalogo zi zbroyeyu v rukah grabunku groshej napadayuchi na samitnogo i neozbroyenogo listonoshu PrimitkiPatlewicz B Tomczyk R Cmentarz Janowski we Lwowie Polskie dziedzictwo narodowe Shecin 2017 T 1 S 363 d Track Q67529786d Track Q393 Arhiv originalu za 24 lyutogo 2008 Procitovano 15 serpnya 2008 Knish Zinovij Dalekij pricil Toronto 1967 Surma 1929 Chislo 4 19 Shlyah Peremogi Myunhen 1964 17 travnya Dovidnik z istoriyi Ukrayini K 2001 S 434 Viktor Polishuk Girka pravda Zlochinnist OUN UPA spovid ukrayincya Toronto Varshava Kiyiv 1995 LiteraturaLyubovich Yaroslav Dovidnik z istoriyi Ukrayini 2 ge vid K 2001 S 434 T M Bojovik UVO Yaroslav Lyubovich napad na polskogo listonoshu u Lvovi Shlyah Peremogi Myunhen 1964 17 travnya Hronika Pohoroni Yaroslava Lyubovicha Surma 1929 Chislo 4 19 Kviten PosilannyaZinovij Knish Dalekij pricil Ukrayinska Vijskova Organizaciya v 1927 1929 rokah Rozdil 24 Napad na groshovogo listarya pri Gorodeckij vulici 21 listopada 2008 u Wayback Machine Zinovij Knish Dalekij pricil Ukrayinska Vijskova Organizaciya v 1927 1929 rokah Rozdil 25 Sud nad Romanom Micikom 21 listopada 2008 u Wayback Machine Zinovij Knish Dalekij pricil Ukrayinska Vijskova Organizaciya v 1927 1929 rokah Rozdil 26 Girkij prismak Naslidki smerti Lyubovicha Jogo tayemni pohoroni Manifestaciya molodi nad jogo mogiloyu 21 listopada 2008 u Wayback Machine Div takozh U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Lyubovich