У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Любов Ярова Любов Ярова радянська телевистава 1977 року режисера за

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Любов Ярова.

«Любов Ярова» — радянська телевистава 1977 року режисера за К.Треньова.

Любов Ярова
рос. Любовь Яровая
Жанр	фільм-вистава, драма
Режисер	^d
На основі	^d
У головних ролях	Чурикова Інна Михайлівна
Оператор
Композитор	Микола Каретніков
Кінокомпанія	Центральне телебачення Держтелерадіо СРСР
Тривалість	148 хв.
Мова	російська
Країна	СРСР
IMDb	ID 6215708

Лауреат Гран-прі VII Всесоюзного фестивалю телевізійних фільмів — «за талановите втілення революційної теми».

Сюжет

Фільм-вистава за п'єсою .

Громадянська війна. Чоловік і дружина Ярові, розлучені ще Першою світовою війною, опиняються по різні боки барикад: вона — червона підпільниця, він — офіцер контррозвідки. Здогадуючись про те, що його дружина пов'язана з червоним підпіллям, поручик Яровий обманює її, говорячи про своє розчарування у білих та бажання допомогти червоним. Любов Ярова, повіривши обману, видає чоловікові місце зустрічі підпільників, яких з її вини заарештовує контррозвідка. Коли Червона Армія відбиває місто, поручик Яровий намагається сховатися у дружини, але вона повідомляє червоним, де ховається чоловік. «Ви завжди були нашим вірним товаришем», каже їй голова ревкому. «Ні, я тільки тепер стала вашим вірним товаришем», — відповідає вона.

Любов Ярова (в однойменному телефільмі, 1977, реж. В. Турбін) у виконанні Чурікової знову стала відкриттям. Невипадково актриса отримала схвалення вдови драматурга, автора п'єси К. Тренева. В інтерпретації Інни Чурікової поверх революційних перипетій, драматичних подій, у яких Любов Ярова бере активну участь, потужно прозвучала тема кохання і вірності своєму почуттю, а це й було потаємно в задумі драматурга. Про це говорило й ім'я героїні, що дало ключ до тлумачення образу.
— Кино России: актерская энциклопедия, Том 2. — М.: Материк, 2002. — 225 с. — с. 209

В ролях

Актор	Роль
Інна Чурікова	Любов Ярова Любов Ярова
Алла Демидова	Павла Петрівна Панова
Андрій Мартинов	Роман Кошкін Роман Кошкін
Леонід Філатов	Михайло Яровий, поручик
Валерій Золотухін	Федір Швандя Федір Швандя
Микита Підгорний	полковник Малінін полковник Малінін
Григорій Абрикосов	полковник Кутов полковник Кутов
Олег Табаков	Аркадій Петрович Єлісатов, журналіст, "громадський діяч"
Євгеній Стеблов	Іван Колосов, телефоніст
	Грозної Грозної
Наталя Гундарева	Дунька (Дуня Фомінічна)
Андрій Попов	Максим Іванович Горностаєв, професор
Ірина Гошева	Горностаєва, дружина професора
Борис Сморчков	Пікалов Пікалов
Лев Дуров	Чир Чир
	протоієрей протоієрей
	матушка матушка
	Мар'я Мар'я
	Семен Скобцов, одноокий біляк
Олександр Яковлєв	Григорій Григорій
	генерал генерал
	Кузьма Ілліч Костюмо, каптенармус обозу
	розпорядник танців розпорядник танців
	1-й конвойний 1-й конвойний
	2-й конвойний 2-й конвойний

Знімальна група

Режисер —
Оператор —
Композитор — Микола Каретніков

Література

Алла Гербер — Товариш Ярова (Фільм-вистава «Кохання Ярова». Центр. Телебачення) // Літературна газета, 12 жовтня 1977. — с. 8