Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до Вікіпедії. (січень 2020) |
Ця стаття не містить . (лютий 2020) |
Любико́вичі — село в Україні, у Сарненській міській громаді Сарненського району Рівненської області. Населення становить 1399 осіб. Село розташоване на річці Случ, оточене лісами. В селі знаходиться клуб(директор Людмила МАЦКЕВИЧ), школа(директор Наталія Костецька), бібліотека(завідувачка Тамара ГНАТЮК), дитячий садок (директор Тетяна КОТИСЬКО), амбулаторія. Село представляє футбольна команда «Старт». Староста Любиковицького старостинського округу: Шкодич Павло Олексійович . Старостинський округ об'єднує три села: Любиковичі, Білятичі, Мар'янівку.
село Любиковичі | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Рівненська область | ||||
Район | Сарненський район | ||||
Громада | Сарненська міська громада | ||||
Облікова картка | картка | ||||
Основні дані | |||||
Засноване | 1610 | ||||
Населення | 1399 | ||||
Площа | 1,39 км² | ||||
Густота населення | 1006,47 осіб/км² | ||||
Поштовий індекс | 34510 | ||||
Телефонний код | +380 3655 | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | H G O | ||||
Середня висота над рівнем моря | 148 м | ||||
Водойми | річка Случ | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | 34500, Рівненська область, Сарненський р-н, м. Сарни, вул. Широка,31 | ||||
Карта | |||||
Любиковичі | |||||
Любиковичі | |||||
Мапа | |||||
Любиковичі у Вікісховищі |
Історія
Легенда про утворення села
Жили собі чоловік і жінка. І народилося в них дві дочки. От жінка сказала чоловікові: — Давай назвемо їх якось незабутньо. — Але як ? — спитав чоловік. З ними поруч на лаві сидів старенький дідок. Він подумав і сказав. Назвіть одну Мар'яна, а іншу — Люба. І ви про це не пожалієте. Чоловік і жінка послухали діда. Так і зробили. Старша звалася Люба, а менша — Мар'яна. Пройшло багато років Любов і Мар'яна померли в один день. І вони за все своє життя зробили багато подвигів. Всі люди почали називати на їх честь села.
На честь Мар'яни — назвали село Мар'янівка. А на честь Любові — назвати село ніяк не вдавалось. Але тому, що це була найстарша сестра, люди хотіли як найсоліднішу назву. І от їм підкралась в голову назва — село Любаковичі, але люди не могли звикнути. Вони вирішили змінити назву. Згодом придумали теперішню назву нашого села — Любиковичі.
Любиковичі, під іменем села Любейкович Дубровицької волості Пінського повіту, як маєток княгині Марії Юрівни Курбської, уродженої княжни Гольшанської, згадується в акті від 1580 року 6 жовтня у роздільному записі маєтків цієї княгині, даному нею своєму синові Андрію Монтольму (від першого шлюбу) і доньці Варварі Фирлєєвій, уродженій Козинській (від другого шлюбу). При цьому, синові вона заповідала село Любейковичі.
У 1877 році була побудована церква в ім'я Святої Животворної Трійці на кошти місцевого священика Іоана Потоцького (сумою 4 тисячі 700 рублів), при невеликих внесках парафіян. Церква була дерев'яна, на кам'яному фундаменті, з дерев'яною дзвіницею.
Із старої дерев'яної церкви побудована церква на кладовищі в ім'я святого Василя Великого теж на кошти цього ж священика (на суму 250 рублів). Їй належало понад 51 десятина орної та городньої землі.
У селі розміщувалася волосна управа, до якої належали села Кураш (зараз Дубровицького району), Карасин, Стрільськ, Соломіївка, Білятичі, Мар'янівка, Бережки, Колки (названі так, бо після пожежі в селі залишилися лише одні кілки), Глушиця.
Великим землевласником був граф Косовський. У селі нараховувалось 144 двори, мешкала 1101 душа парафіян і п'ять єврейських сімей. Функціонувало також однокласне народне училище.
У церкві села Кураш, підлеглого Любиковицькій волості, свого часу зберігалися дуже цінні церковні книги 1767,1768,1771,1783,1789,1794 років видання, зокрема, «Тріоді он кольоровий» — 1768, «Євангеліє» — 1771, «Апостол» — 1783, «Ірмологіон» (церковні пісні) — 1783 року. Всі вони видання друкарні Почаївської лаври. У цім же селі в 1831 році трапився трагічний випадок із сільським священиком Іоаном Семеновичем Загорським, який став жертвою грубого народного марновірства.
Під час поховання отцем Іоаном парафіянина, котрий помер від холери, а в 1831 році вона лютувала в цій місцевості, натовп людей спихнув священика в могилу з тією метою, щоб задовольнити таку страшну і зажерливу гостю, як холера, відвернути її від себе. І хоча він був негайно витягнутий з ями, однак від сильного морального та фізичного потрясіння помер. Часто село згадується в архівних документах як «Любейковичі при річці Случ та Мощаниці». Білоруське слово «мащонка» означає вимощену дорогу на низькому заболоченому місці або, як кажуть у народі, село при вимощеній дорозі. Ймовірно, що деякі ділянки дороги, що вели до села Любиковичі, були вимощені, що давало змогу проїзду, адже на той час тут були великі болота.
Розташування села в минулому мало ще одну особливість. Між Любиковичами та Білятичами — 4 кілометри. Це найближча в Сарненському районі відстань між Случем і Горинню. Можливо, що й доводилося мостити дорогу під час весняних розливів обох річок.
Найдавнішою фіксованою назвою, як вже зазначено, була Любейковичі. З 1580 року аж до 1860 носило таку назву село (тобто 280 років), а потім його назвали Любековичі та Любиковичі. У деяких випадках по-старому називали аж до 1882 року. Відносно походження назви існують дві версії. Перша — поселення було засноване людиною на ім'я Любек, яке вживалося в Польщі, починаючи з 1339 року.
Ймовірніша друга версія, що передається в спадщину поколінь односельців: «Село засноване виходцем із Любейок». Назв населених пунктів на кореневе «Люб» є чимало на Рівненщині, Україні та за її межами. У Володимирецькому районі є село Любахи, у Млинівському — Любанівка, у Зарічнянському — Любинь. Є також і міста: Любар — Житомирщині, Любашівка — Одещина, Великий Любинь — Львівщина, Любин — Білорусь, Люберці — Росія, Люблін — Польща, Любяна — Югославія, Любек — Німеччина.
Станом на 1859 рік, Любиковичі були власницьким селом, тут діяли дерев'яна православна церква і винокурний завод, налічувалося 95 дворів та 805 жителів (385 чоловіків і 420 жінок), з них 798 православних, 5 євреїв і 2 римо-католиків.
XX століття
На початку XX ст. з Любикович до Мар'янівки збудували дорогу. Насипали земельний насип, а по краях насипу робили поручні. Виїхавши на насип не можна було ніде вже з'їхати, а мусив їхати до самої Мар'янівки. (Коли насипали насип, то в місцях, де були озера, робили мости. Воду не засипали, бо як наступить повінь, то дамба буде спирати воду. Насип був від урочища Річчя через Тихий ріг, Великий угол до Мар'янівського лісу. Залишки його є й сьогодні). Також на території села був водяний млин, який знаходився біля річки (урочище «грядка»). Цей млин під час роботи спускали на воду, а потім притягували його до берега і швартували.
Перша світова війна
З 1914 по 1918 рік відбувалася Перша світова війна.
Українські землі були розділені між двома імперіями: Російською та Австро-Угорською. Наш край входив до Волинської губернії Російської імперії.
Безпосередніх військових боїв в нас не велося, але жителі нашого села брали участь у війні на стороні Росії Паньковець Трохим Несторович разом з солдатами Війна завершилася розпадом імперій та створенням нових держав. Україні, на жаль, не вдалося втримати незалежність і її землі опинилися в складі інших держав.
Польська доба
З 1921 до 1939 року Любиковичі були під владою Польщі, яка насаджувала тут свої порядки. У 1919—1923 рр. польське керівництво намагалося довести світовій громадськості свої права на українській землі, а також, що Польща нібито забезпечує всі права національних меншин. Польська конституція 1921 р. гарантувала права українців на рідну мову на побутовому рівні й у навчанні в початкових школах. У 1923—1926 рр. польські правлячі кола наполегливо проводили політику, спрямовану на асиміляцію поневолених народів.
Для здійснення цієї мети уряд Польщі поділив країну на дві господарські території: Польща «А», до якої входили корінні польські землі, і Польща «Б» — переважно західноукраїнські і білоруські землі. До різних частин відповідно проводилась і різна політика. Стосовно Польщі «Б» застосовувалася політика штучного стримування соціально-економічного розвитку та повного скасування поступок національним меншинам. 31 липня 1924 р. був прийнятий закон, за яким польська мова проголошувалась державною. Розпочалося закриття українських шкіл. Польський уряд намагався витравити самі поняття «Україна», «українець». На українські землі переселялися польські колоністи, яким виділялися найкращі землі. Протягом 1921—1929 рр. сюди переселилося 77 тис. поляків. Польща розпочала розвивати тут свою інфракструктуру. В селі розміщувалася волосна управа, яка була одноповерховою. Туди входили: Мар'янівка, Любиковичі, Білятичі, Стрільськ. Керівником волості був Свиридон Хома, який мав помічника.
На вулиці Березневій знаходився Пасторунок (тюрма). Туди саджали за невеликі правопорушення до трьох діб.
Село мало свою школу. Вона була там, де зараз знаходиться дитсадок. За навчання потрібно було платити.
У школі священик навчав в понеділок і в четвер. У школі працювало 4 вчителі. Підручників польською мовою було більше. Українською мовою була одна-дві книжки на клас. Батьки не давали дівчатам ходити до школи, бо треба було прясти, поратися на городі. Дозволяли вчитися тільки хлопцям, бо коли підуть в армію, то будуть писати листи додому. На обкладинці польських підручників була зображена Божа Мати, яка сидить і пряде на кудільці. В народі говорили, що прядіння від Божого повеління.
Пана в селі називали полковником Симировським — польським воякою його переселили з Польщі сюди, бо тут була найкраща земля. Жив на місці де живе зараз Олексій Таборовець. Його дружину звали Маруся, яка працювала лікарем. Дітей подружжя не мало. Пан мав великий і плодовитий садок. Були в пана домогосподарки. Прибиральниці прибирали в хаті (новеньких перевіряли, чи не крадуть, клали під ліжко гроші і дивились, чи не забере, коли буде прибирати). Хата була на один поверх, але кімнат було багато. За роботу за день наймичкам платили двадцять грошей (20 копійок), а якщо була важка робота, то один злотий. Найбільше наймичок було в городі. Пан називав дівчат «цурочками». Вода була в хаті, яку помпували із сажовки. В господарстві було багато корів і волів. Випас у пана був окремо — на запліссі, там був і сінокіс. Чоловіки робили голландський сир, який давали дуже рідко їсти робітникам, його робили багато, а потім продавали. На території ґміни проживав ще один пан: Чиборовський — він мешкав в Мар'янівському лісі (в Орлах) Жителі села проходили службу в польській армії
З однієї точки зору край був відірваний від Наддніпрянської України і це мало негативний вплив на розвиток регіону, проте з іншої сторони в нас не було голоду 1921—1923 рр., 1932-1933 рр., що є великим позитивом.
Радянський період
1 вересня 1939 року розпочалася Друга світова війна. На територію нашого села після 17 вересня того ж року вступили радянські війська. Було проголошено об΄єднання з радянською Україною. Якихось кардинальних перетворень радянська влада не встигла зробити, бо 22 червня 1941 року Німеччина напала на СРСР. Любиковичі відразу опинилося в зоні окупації. Були в нашому селі багато воїнів, які воювали в рядах Червоної Армії. Більшість з них загинули на фронті, декому судилось вижити і повернутися до рідної домівки
Роки Другої світової війни
Війна була страшною трагедією для всієї України, тому що одні воювали за в лавах Червоної армії, інші — в партизанських загонах. Люди, які вболівали за Україну воювали в рядах нашої УПА, яка була створена 14 жовтня 1942 року. Відносини між радянськими партизанами і УПА були в стані війни, фактично брат вбивав брата. На жаль, УПА програла в цій війні з радянськими окупантами.
Хлопці з УПА проживали і в нашому селі, тут їх називали «бульбашами», бо їхнім керівником був Тарас Бульба Боровець (герой України). Бульбаші жили в Мар'янівському лісі (в Углах). Вдень сиділи в землянках, а виходили лише вночі. Місце, де жили бульбаші, називалось Хлєвищем. Бульбаші вбивали тих, хто підтримував Росію, давав їй одяг, їжу, худобу… Хто всього цього не робив — лишався живим. До бульбашів належали люди з різних сіл: з Берестя, Мар'янівки, Любикович, Бережок, Стрільська, Білятич, Орв'яниці… Героям слава! Багато молодих юнаків і дівчат німці вивезли на роботу до Німеччини. Везли в товарних вагонах, у яких возили худобу. Вони виконували на території рейху найважчу і найбруднішу роботу, не отримуючи за це ніякої платні. Фактично були рабами. Були звільнені і повернулися додому в 1945році.
Післявоєнний період
Після закінчення війни розпочалася відбудова. У 1948 році в селі був заснований колгосп. Учні закінчували 7 класів і відразу йшли працювати. В колгоспі виконували різноманітну роботу: вирощували льон, кукурудзу, картоплю, буряк, жито, пшеницю… Практично всю роботу виконували вручну.
1954 р.- було засновано Молодіжно — комсомольську ланку, до якої входили тільки молоді дівчата та жінки. На роботу ходили кожен день. На рік кожному треба було відпрацювати 280 днів. Зарплата була малою, вона коливалась від 10 до 15 рублів. Дні, у які люди працювали називалися трудоднями. Коли не було грошей, людям видавали зарплату зерном (по 1 кг на трудодень).
Поступово життя покращувалося. В колгоспі тримали кури, вівці, гуси, свині, ВРХ, коні, корови. Було більше 20 тракторів, 30 машин. Працювали ковбасний і консервний цехи. Було 3 бані: 2 в с. Любиковичах і одна в Мар‘янівці. В колгоспі нараховувалося 960 працюючих. Багато людей було нагороджено орденами медалями за трудові заслуги. Їхні імена були занесені до книги пошани, яка зберігається в шкільному музеї.
В 1953 році за кошти колгоспу була збудована дерев'яна школа на два поверхи. Біля школи був гуртожиток, де жили восени і взимку учні з Мар'янівки, бо не було чим їхати додому. Школа була восьмирічна.
Діти вчилися шість днів, неділя — вихідний. Писали чорнилом, яке самі учні виготовляли з сажі, ходили з полотняними торбами. Після школи діти ходили в найми, де заробляли гроші на життя. Діти їли щавель, з осійми (відходи з пшона) їли коржі.
Дана школа відкрила дорогу до знань багатьом учням, але стала аварійною. У 1978 році збудували нову школу, а стару через декілька років розібрали. Протягом 1960-70 рр. село розвивалося як і інші села в радянській Україні загалом: люди одружувалися, народжувалися, працювали в колгоспі та на підприємствах.
В 1979 році Радянський Союз вводить свої війська в Афганістан. З села також на службу були призвані люди.
Аварія на ЧАЕС
Багато людей брало участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Серед жителів села Любиковичі це були: Котик Микола Васильович, Тушич Петро Миколайович, Паньковець Степан Дмитрович (поганяло «Джим»), Свиридон Микола Михайлович.
Незалежна Україна
Економічне становище 1990 — х рр було дуже складним. Зарплата робітникам села не виплачувалась роками. Але поступово на початку 2000 року становище покращилося. Колгосп імені Кірова реформували у СФГ «Надслучанське». Господарство, яке в радянські часи мало величезні прибутки в наш час ледве животіє. Культура теж переживає не найкращі часи в зв΄язку з недофінансуванням. Восени 2008 року школа відсвяткувала своє тридцятиріччя.
19 грудня 2008 року відновив свою роботу дитячий садок, який не працював 16 років.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 722-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області» увійшло до складу Сарненської міської громади.
Населення
За переписом населення 2001 року в селі мешкало 1 398 осіб.
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 99,50 % |
російська | 0,29 % |
угорська | 0,07 % |
Символіка
Затверджена 19 квітня 2017 р. рішенням № 138 XVIII сесії сільської ради VII скликання. Автори — В. М. Напиткін, К. М. Богатов
Герб
У зеленому щиті срібний стовп у вигляді мощеної дороги, супроводжуваний по сторонам двома золотими комишами. В червоній трикутній главі срібний розширений хрест. Щит вписаний в золотий декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис «ЛЮБИКОВИЧІ».
Озвучена легенда про мощену дорогу, біля якої і виникло село. Срібний розширений хрест у червоній главі символізує належність села до Волині. Корона означає статус населеного пункту.
Прапор
Квадратне полотнище складається з трьох вертикальних смуг — зеленої, білої у вигляді мощеної дороги і зеленої — у співвідношенні 3:2:3. В центрі бічних смуг по жовтому комишу.
Люди
- Катеринич Петро Вікторович (* 1993) — український митець, науковець, журналіст, письменник і перекладач, доктор філософії.
Примітки
- Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859 г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II. — 1859. — С. 654. (рос. дореф.)
- . www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 3 жовтня 2021.
- . Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 5 лютого 2019.
- . Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 5 лютого 2019.
Література
- Теодорович Н. И. Любиковичи // Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской епархіи. — Почаев : Тип. Почаево-Успенской Лавры, 1889. — Т. 2: Уѣзды Ровенскій, Острожскій и Дубенскій. — С. 619-620. (рос. дореф.)
Посилання
- Облікова картка с. Любиковичі. Верховна Рада України. оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 5 лютого 2019.
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cyu stattyu potribno povnistyu perepisati vidpovidno do standartiv yakosti Vikipediyi Vi mozhete dopomogti pererobivshi yiyi Mozhlivo storinka obgovorennya mistit zauvazhennya shodo potribnih zmin sichen 2020 Cya stattya ne mistit posilan na dzherela Vi mozhete dopomogti polipshiti cyu stattyu dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno lyutij 2020 Lyubiko vichi selo v Ukrayini u Sarnenskij miskij gromadi Sarnenskogo rajonu Rivnenskoyi oblasti Naselennya stanovit 1399 osib Selo roztashovane na richci Sluch otochene lisami V seli znahoditsya klub direktor Lyudmila MACKEVICh shkola direktor Nataliya Kostecka biblioteka zaviduvachka Tamara GNATYuK dityachij sadok direktor Tetyana KOTISKO ambulatoriya Selo predstavlyaye futbolna komanda Start Starosta Lyubikovickogo starostinskogo okrugu Shkodich Pavlo Oleksijovich Starostinskij okrug ob yednuye tri sela Lyubikovichi Bilyatichi Mar yanivku selo Lyubikovichi Gerb Prapor Krayina Ukrayina Oblast Rivnenska oblast Rajon Sarnenskij rajon Gromada Sarnenska miska gromada Oblikova kartka kartka Osnovni dani Zasnovane 1610 Naselennya 1399 Plosha 1 39 km Gustota naselennya 1006 47 osib km Poshtovij indeks 34510 Telefonnij kod 380 3655 Geografichni dani Geografichni koordinati 51 28 59 pn sh 26 36 27 sh d H G O Serednya visota nad rivnem morya 148 m Vodojmi richka Sluch Misceva vlada Adresa radi 34500 Rivnenska oblast Sarnenskij r n m Sarni vul Shiroka 31 Karta Lyubikovichi Lyubikovichi Mapa Lyubikovichi u Vikishovishi Emblema Selu 430 rokivIstoriyaLegenda pro utvorennya sela Zhili sobi cholovik i zhinka I narodilosya v nih dvi dochki Ot zhinka skazala cholovikovi Davaj nazvemo yih yakos nezabutno Ale yak spitav cholovik Z nimi poruch na lavi sidiv starenkij didok Vin podumav i skazav Nazvit odnu Mar yana a inshu Lyuba I vi pro ce ne pozhaliyete Cholovik i zhinka posluhali dida Tak i zrobili Starsha zvalasya Lyuba a mensha Mar yana Projshlo bagato rokiv Lyubov i Mar yana pomerli v odin den I voni za vse svoye zhittya zrobili bagato podvigiv Vsi lyudi pochali nazivati na yih chest sela Na chest Mar yani nazvali selo Mar yanivka A na chest Lyubovi nazvati selo niyak ne vdavalos Ale tomu sho ce bula najstarsha sestra lyudi hotili yak najsolidnishu nazvu I ot yim pidkralas v golovu nazva selo Lyubakovichi ale lyudi ne mogli zviknuti Voni virishili zminiti nazvu Zgodom pridumali teperishnyu nazvu nashogo sela Lyubikovichi Lyubikovichi pid imenem sela Lyubejkovich Dubrovickoyi volosti Pinskogo povitu yak mayetok knyagini Mariyi Yurivni Kurbskoyi urodzhenoyi knyazhni Golshanskoyi zgaduyetsya v akti vid 1580 roku 6 zhovtnya u rozdilnomu zapisi mayetkiv ciyeyi knyagini danomu neyu svoyemu sinovi Andriyu Montolmu vid pershogo shlyubu i donci Varvari Firlyeyevij urodzhenij Kozinskij vid drugogo shlyubu Pri comu sinovi vona zapovidala selo Lyubejkovichi U 1877 roci bula pobudovana cerkva v im ya Svyatoyi Zhivotvornoyi Trijci na koshti miscevogo svyashenika Ioana Potockogo sumoyu 4 tisyachi 700 rubliv pri nevelikih vneskah parafiyan Cerkva bula derev yana na kam yanomu fundamenti z derev yanoyu dzviniceyu Iz staroyi derev yanoyi cerkvi pobudovana cerkva na kladovishi v im ya svyatogo Vasilya Velikogo tezh na koshti cogo zh svyashenika na sumu 250 rubliv Yij nalezhalo ponad 51 desyatina ornoyi ta gorodnoyi zemli U seli rozmishuvalasya volosna uprava do yakoyi nalezhali sela Kurash zaraz Dubrovickogo rajonu Karasin Strilsk Solomiyivka Bilyatichi Mar yanivka Berezhki Kolki nazvani tak bo pislya pozhezhi v seli zalishilisya lishe odni kilki Glushicya Velikim zemlevlasnikom buv graf Kosovskij U seli narahovuvalos 144 dvori meshkala 1101 dusha parafiyan i p yat yevrejskih simej Funkcionuvalo takozh odnoklasne narodne uchilishe U cerkvi sela Kurash pidleglogo Lyubikovickij volosti svogo chasu zberigalisya duzhe cinni cerkovni knigi 1767 1768 1771 1783 1789 1794 rokiv vidannya zokrema Triodi on kolorovij 1768 Yevangeliye 1771 Apostol 1783 Irmologion cerkovni pisni 1783 roku Vsi voni vidannya drukarni Pochayivskoyi lavri U cim zhe seli v 1831 roci trapivsya tragichnij vipadok iz silskim svyashenikom Ioanom Semenovichem Zagorskim yakij stav zhertvoyu grubogo narodnogo marnovirstva Pid chas pohovannya otcem Ioanom parafiyanina kotrij pomer vid holeri a v 1831 roci vona lyutuvala v cij miscevosti natovp lyudej spihnuv svyashenika v mogilu z tiyeyu metoyu shob zadovolniti taku strashnu i zazherlivu gostyu yak holera vidvernuti yiyi vid sebe I hocha vin buv negajno vityagnutij z yami odnak vid silnogo moralnogo ta fizichnogo potryasinnya pomer Chasto selo zgaduyetsya v arhivnih dokumentah yak Lyubejkovichi pri richci Sluch ta Moshanici Biloruske slovo mashonka oznachaye vimoshenu dorogu na nizkomu zabolochenomu misci abo yak kazhut u narodi selo pri vimoshenij dorozi Jmovirno sho deyaki dilyanki dorogi sho veli do sela Lyubikovichi buli vimosheni sho davalo zmogu proyizdu adzhe na toj chas tut buli veliki bolota Roztashuvannya sela v minulomu malo she odnu osoblivist Mizh Lyubikovichami ta Bilyatichami 4 kilometri Ce najblizhcha v Sarnenskomu rajoni vidstan mizh Sluchem i Gorinnyu Mozhlivo sho j dovodilosya mostiti dorogu pid chas vesnyanih rozliviv oboh richok Najdavnishoyu fiksovanoyu nazvoyu yak vzhe zaznacheno bula Lyubejkovichi Z 1580 roku azh do 1860 nosilo taku nazvu selo tobto 280 rokiv a potim jogo nazvali Lyubekovichi ta Lyubikovichi U deyakih vipadkah po staromu nazivali azh do 1882 roku Vidnosno pohodzhennya nazvi isnuyut dvi versiyi Persha poselennya bulo zasnovane lyudinoyu na im ya Lyubek yake vzhivalosya v Polshi pochinayuchi z 1339 roku Jmovirnisha druga versiya sho peredayetsya v spadshinu pokolin odnoselciv Selo zasnovane vihodcem iz Lyubejok Nazv naselenih punktiv na koreneve Lyub ye chimalo na Rivnenshini Ukrayini ta za yiyi mezhami U Volodimireckomu rajoni ye selo Lyubahi u Mlinivskomu Lyubanivka u Zarichnyanskomu Lyubin Ye takozh i mista Lyubar Zhitomirshini Lyubashivka Odeshina Velikij Lyubin Lvivshina Lyubin Bilorus Lyuberci Rosiya Lyublin Polsha Lyubyana Yugoslaviya Lyubek Nimechchina Stanom na 1859 rik Lyubikovichi buli vlasnickim selom tut diyali derev yana pravoslavna cerkva i vinokurnij zavod nalichuvalosya 95 dvoriv ta 805 zhiteliv 385 cholovikiv i 420 zhinok z nih 798 pravoslavnih 5 yevreyiv i 2 rimo katolikiv XX stolittya Na pochatku XX st z Lyubikovich do Mar yanivki zbuduvali dorogu Nasipali zemelnij nasip a po krayah nasipu robili poruchni Viyihavshi na nasip ne mozhna bulo nide vzhe z yihati a musiv yihati do samoyi Mar yanivki Koli nasipali nasip to v miscyah de buli ozera robili mosti Vodu ne zasipali bo yak nastupit povin to damba bude spirati vodu Nasip buv vid urochisha Richchya cherez Tihij rig Velikij ugol do Mar yanivskogo lisu Zalishki jogo ye j sogodni Takozh na teritoriyi sela buv vodyanij mlin yakij znahodivsya bilya richki urochishe gryadka Cej mlin pid chas roboti spuskali na vodu a potim prityaguvali jogo do berega i shvartuvali Persha svitova vijna Z 1914 po 1918 rik vidbuvalasya Persha svitova vijna Ukrayinski zemli buli rozdileni mizh dvoma imperiyami Rosijskoyu ta Avstro Ugorskoyu Nash kraj vhodiv do Volinskoyi guberniyi Rosijskoyi imperiyi Bezposerednih vijskovih boyiv v nas ne velosya ale zhiteli nashogo sela brali uchast u vijni na storoni Rosiyi Pankovec Trohim Nestorovich razom z soldatami Vijna zavershilasya rozpadom imperij ta stvorennyam novih derzhav Ukrayini na zhal ne vdalosya vtrimati nezalezhnist i yiyi zemli opinilisya v skladi inshih derzhav Polska doba Z 1921 do 1939 roku Lyubikovichi buli pid vladoyu Polshi yaka nasadzhuvala tut svoyi poryadki U 1919 1923 rr polske kerivnictvo namagalosya dovesti svitovij gromadskosti svoyi prava na ukrayinskij zemli a takozh sho Polsha nibito zabezpechuye vsi prava nacionalnih menshin Polska konstituciya 1921 r garantuvala prava ukrayinciv na ridnu movu na pobutovomu rivni j u navchanni v pochatkovih shkolah U 1923 1926 rr polski pravlyachi kola napoleglivo provodili politiku spryamovanu na asimilyaciyu ponevolenih narodiv Dlya zdijsnennya ciyeyi meti uryad Polshi podiliv krayinu na dvi gospodarski teritoriyi Polsha A do yakoyi vhodili korinni polski zemli i Polsha B perevazhno zahidnoukrayinski i biloruski zemli Do riznih chastin vidpovidno provodilas i rizna politika Stosovno Polshi B zastosovuvalasya politika shtuchnogo strimuvannya socialno ekonomichnogo rozvitku ta povnogo skasuvannya postupok nacionalnim menshinam 31 lipnya 1924 r buv prijnyatij zakon za yakim polska mova progoloshuvalas derzhavnoyu Rozpochalosya zakrittya ukrayinskih shkil Polskij uryad namagavsya vitraviti sami ponyattya Ukrayina ukrayinec Na ukrayinski zemli pereselyalisya polski kolonisti yakim vidilyalisya najkrashi zemli Protyagom 1921 1929 rr syudi pereselilosya 77 tis polyakiv Polsha rozpochala rozvivati tut svoyu infrakstrukturu V seli rozmishuvalasya volosna uprava yaka bula odnopoverhovoyu Tudi vhodili Mar yanivka Lyubikovichi Bilyatichi Strilsk Kerivnikom volosti buv Sviridon Homa yakij mav pomichnika Na vulici Bereznevij znahodivsya Pastorunok tyurma Tudi sadzhali za neveliki pravoporushennya do troh dib Selo malo svoyu shkolu Vona bula tam de zaraz znahoditsya ditsadok Za navchannya potribno bulo platiti U shkoli svyashenik navchav v ponedilok i v chetver U shkoli pracyuvalo 4 vchiteli Pidruchnikiv polskoyu movoyu bulo bilshe Ukrayinskoyu movoyu bula odna dvi knizhki na klas Batki ne davali divchatam hoditi do shkoli bo treba bulo pryasti poratisya na gorodi Dozvolyali vchitisya tilki hlopcyam bo koli pidut v armiyu to budut pisati listi dodomu Na obkladinci polskih pidruchnikiv bula zobrazhena Bozha Mati yaka sidit i pryade na kudilci V narodi govorili sho pryadinnya vid Bozhogo povelinnya Pana v seli nazivali polkovnikom Simirovskim polskim voyakoyu jogo pereselili z Polshi syudi bo tut bula najkrasha zemlya Zhiv na misci de zhive zaraz Oleksij Taborovec Jogo druzhinu zvali Marusya yaka pracyuvala likarem Ditej podruzhzhya ne malo Pan mav velikij i plodovitij sadok Buli v pana domogospodarki Pribiralnici pribirali v hati novenkih pereviryali chi ne kradut klali pid lizhko groshi i divilis chi ne zabere koli bude pribirati Hata bula na odin poverh ale kimnat bulo bagato Za robotu za den najmichkam platili dvadcyat groshej 20 kopijok a yaksho bula vazhka robota to odin zlotij Najbilshe najmichok bulo v gorodi Pan nazivav divchat curochkami Voda bula v hati yaku pompuvali iz sazhovki V gospodarstvi bulo bagato koriv i voliv Vipas u pana buv okremo na zaplissi tam buv i sinokis Choloviki robili gollandskij sir yakij davali duzhe ridko yisti robitnikam jogo robili bagato a potim prodavali Na teritoriyi gmini prozhivav she odin pan Chiborovskij vin meshkav v Mar yanivskomu lisi v Orlah Zhiteli sela prohodili sluzhbu v polskij armiyi Z odniyeyi tochki zoru kraj buv vidirvanij vid Naddnipryanskoyi Ukrayini i ce malo negativnij vpliv na rozvitok regionu prote z inshoyi storoni v nas ne bulo golodu 1921 1923 rr 1932 1933 rr sho ye velikim pozitivom Radyanskij period 1 veresnya 1939 roku rozpochalasya Druga svitova vijna Na teritoriyu nashogo sela pislya 17 veresnya togo zh roku vstupili radyanski vijska Bulo progolosheno ob yednannya z radyanskoyu Ukrayinoyu Yakihos kardinalnih peretvoren radyanska vlada ne vstigla zrobiti bo 22 chervnya 1941 roku Nimechchina napala na SRSR Lyubikovichi vidrazu opinilosya v zoni okupaciyi Buli v nashomu seli bagato voyiniv yaki voyuvali v ryadah Chervonoyi Armiyi Bilshist z nih zaginuli na fronti dekomu sudilos vizhiti i povernutisya do ridnoyi domivki Roki Drugoyi svitovoyi vijni Vijna bula strashnoyu tragediyeyu dlya vsiyeyi Ukrayini tomu sho odni voyuvali za v lavah Chervonoyi armiyi inshi v partizanskih zagonah Lyudi yaki vbolivali za Ukrayinu voyuvali v ryadah nashoyi UPA yaka bula stvorena 14 zhovtnya 1942 roku Vidnosini mizh radyanskimi partizanami i UPA buli v stani vijni faktichno brat vbivav brata Na zhal UPA prograla v cij vijni z radyanskimi okupantami Hlopci z UPA prozhivali i v nashomu seli tut yih nazivali bulbashami bo yihnim kerivnikom buv Taras Bulba Borovec geroj Ukrayini Bulbashi zhili v Mar yanivskomu lisi v Uglah Vden sidili v zemlyankah a vihodili lishe vnochi Misce de zhili bulbashi nazivalos Hlyevishem Bulbashi vbivali tih hto pidtrimuvav Rosiyu davav yij odyag yizhu hudobu Hto vsogo cogo ne robiv lishavsya zhivim Do bulbashiv nalezhali lyudi z riznih sil z Berestya Mar yanivki Lyubikovich Berezhok Strilska Bilyatich Orv yanici Geroyam slava Bagato molodih yunakiv i divchat nimci vivezli na robotu do Nimechchini Vezli v tovarnih vagonah u yakih vozili hudobu Voni vikonuvali na teritoriyi rejhu najvazhchu i najbrudnishu robotu ne otrimuyuchi za ce niyakoyi platni Faktichno buli rabami Buli zvilneni i povernulisya dodomu v 1945roci Pislyavoyennij period Pislya zakinchennya vijni rozpochalasya vidbudova U 1948 roci v seli buv zasnovanij kolgosp Uchni zakinchuvali 7 klasiv i vidrazu jshli pracyuvati V kolgospi vikonuvali riznomanitnu robotu viroshuvali lon kukurudzu kartoplyu buryak zhito pshenicyu Praktichno vsyu robotu vikonuvali vruchnu 1954 r bulo zasnovano Molodizhno komsomolsku lanku do yakoyi vhodili tilki molodi divchata ta zhinki Na robotu hodili kozhen den Na rik kozhnomu treba bulo vidpracyuvati 280 dniv Zarplata bula maloyu vona kolivalas vid 10 do 15 rubliv Dni u yaki lyudi pracyuvali nazivalisya trudodnyami Koli ne bulo groshej lyudyam vidavali zarplatu zernom po 1 kg na trudoden Postupovo zhittya pokrashuvalosya V kolgospi trimali kuri vivci gusi svini VRH koni korovi Bulo bilshe 20 traktoriv 30 mashin Pracyuvali kovbasnij i konservnij cehi Bulo 3 bani 2 v s Lyubikovichah i odna v Mar yanivci V kolgospi narahovuvalosya 960 pracyuyuchih Bagato lyudej bulo nagorodzheno ordenami medalyami za trudovi zaslugi Yihni imena buli zaneseni do knigi poshani yaka zberigayetsya v shkilnomu muzeyi V 1953 roci za koshti kolgospu bula zbudovana derev yana shkola na dva poverhi Bilya shkoli buv gurtozhitok de zhili voseni i vzimku uchni z Mar yanivki bo ne bulo chim yihati dodomu Shkola bula vosmirichna Diti vchilisya shist dniv nedilya vihidnij Pisali chornilom yake sami uchni vigotovlyali z sazhi hodili z polotnyanimi torbami Pislya shkoli diti hodili v najmi de zaroblyali groshi na zhittya Diti yili shavel z osijmi vidhodi z pshona yili korzhi Dana shkola vidkrila dorogu do znan bagatom uchnyam ale stala avarijnoyu U 1978 roci zbuduvali novu shkolu a staru cherez dekilka rokiv rozibrali Protyagom 1960 70 rr selo rozvivalosya yak i inshi sela v radyanskij Ukrayini zagalom lyudi odruzhuvalisya narodzhuvalisya pracyuvali v kolgospi ta na pidpriyemstvah V 1979 roci Radyanskij Soyuz vvodit svoyi vijska v Afganistan Z sela takozh na sluzhbu buli prizvani lyudi Avariya na ChAES Bagato lyudej bralo uchast u likvidaciyi naslidkiv avariyi na ChAES Sered zhiteliv sela Lyubikovichi ce buli Kotik Mikola Vasilovich Tushich Petro Mikolajovich Pankovec Stepan Dmitrovich poganyalo Dzhim Sviridon Mikola Mihajlovich Nezalezhna Ukrayina Ekonomichne stanovishe 1990 h rr bulo duzhe skladnim Zarplata robitnikam sela ne viplachuvalas rokami Ale postupovo na pochatku 2000 roku stanovishe pokrashilosya Kolgosp imeni Kirova reformuvali u SFG Nadsluchanske Gospodarstvo yake v radyanski chasi malo velichezni pributki v nash chas ledve zhivotiye Kultura tezh perezhivaye ne najkrashi chasi v zv yazku z nedofinansuvannyam Voseni 2008 roku shkola vidsvyatkuvala svoye tridcyatirichchya 19 grudnya 2008 roku vidnoviv svoyu robotu dityachij sadok yakij ne pracyuvav 16 rokiv Vidpovidno do Rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukrayini vid 12 chervnya 2020 roku 722 r Pro viznachennya administrativnih centriv ta zatverdzhennya teritorij teritorialnih gromad Rivnenskoyi oblasti uvijshlo do skladu Sarnenskoyi miskoyi gromadi NaselennyaZa perepisom naselennya 2001 roku v seli meshkalo 1 398 osib Mova Rozpodil naselennya za ridnoyu movoyu za danimi perepisu 2001 roku Mova Vidsotok ukrayinska 99 50 rosijska 0 29 ugorska 0 07 SimvolikaZatverdzhena 19 kvitnya 2017 r rishennyam 138 XVIII sesiyi silskoyi radi VII sklikannya Avtori V M Napitkin K M Bogatov Gerb U zelenomu shiti sribnij stovp u viglyadi moshenoyi dorogi suprovodzhuvanij po storonam dvoma zolotimi komishami V chervonij trikutnij glavi sribnij rozshirenij hrest Shit vpisanij v zolotij dekorativnij kartush i uvinchanij zolotoyu silskoyu koronoyu Unizu kartusha napis LYuBIKOVIChI Ozvuchena legenda pro moshenu dorogu bilya yakoyi i viniklo selo Sribnij rozshirenij hrest u chervonij glavi simvolizuye nalezhnist sela do Volini Korona oznachaye status naselenogo punktu Prapor Kvadratne polotnishe skladayetsya z troh vertikalnih smug zelenoyi biloyi u viglyadi moshenoyi dorogi i zelenoyi u spivvidnoshenni 3 2 3 V centri bichnih smug po zhovtomu komishu LyudiKaterinich Petro Viktorovich 1993 ukrayinskij mitec naukovec zhurnalist pismennik i perekladach doktor filosofiyi PrimitkiSvedeniya o naselennyh mestah Volynskoj gubernii sobrannye gubernskim statisticheskim komitetom MVD po predpisaniyu Ministra vnutrennih del ot 9 aprelya 1859 g dlya podgotovki izdaniya Polnogo spiska naselennyh mest Rossijskoj Imperii Chast II 1859 S 654 ros doref www kmu gov ua ua Arhiv originalu za 4 zhovtnya 2021 Procitovano 3 zhovtnya 2021 Bank danih Derzhavnoyi sluzhbi statistiki Ukrayini Arhiv originalu za 31 lipnya 2014 Procitovano 5 lyutogo 2019 Bank danih Derzhavnoyi sluzhbi statistiki Ukrayini Arhiv originalu za 31 lipnya 2014 Procitovano 5 lyutogo 2019 LiteraturaTeodorovich N I Lyubikovichi Istoriko statisticheskoe opisanie cerkvej i prihodov Volynskoj eparhii Pochaev Tip Pochaevo Uspenskoj Lavry 1889 T 2 Uѣzdy Rovenskij Ostrozhskij i Dubenskij S 619 620 ros doref PosilannyaOblikova kartka s Lyubikovichi Verhovna Rada Ukrayini originalu za 7 lyutogo 2019 Procitovano 5 lyutogo 2019 Ce nezavershena stattya z geografiyi Ukrayini Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi