Ця стаття містить правописні лексичні граматичні стилістичні або інші мовні помилки які треба виправити Ви можете допомо

Любйонзьке абатство (нім. Kloster Leubus; пол. Opactwo cystersów w Lubiążu) ― колишній цистерціанський монастир в селі Любйонж, Нижньосілезьке воєводство, Польща. Розташовано приблизно за 54 км на північний-захід від Вроцлава. Засноване в 1175 році і є одним з найбільших християнських архітектурних комплексів в світі, а також вважається шедевром сілезького бароко.

Любйонзьке абатство
нім. Kloster Leubus; пол. Opactwo cystersów w Lubiążu

51°15′43″ пн. ш. 16°28′08″ сх. д. / 51.26200000002777557° пн. ш. 16.469000000027779862° сх. д.Координати: 51°15′43″ пн. ш. 16°28′08″ сх. д. / 51.26200000002777557° пн. ш. 16.469000000027779862° сх. д.
Розташування	Любйонз, Нижньосілезьке воєводство , Польща
Орденська приналежність	Цистерціанці
Заснування	1150
Закритий	1810


Любйонзьке абатство у Вікісховищі

Опис

Зображення абатства, картина XVIII століття

Площа даху становить близько 25 000 м². Фасад, що має протяжність 223 м, є найдовшим у Європі після палацу Ель-Ескоріал в Іспанії. У криптах знаходяться 98 добре збережених мумій сілезьких князів. Абатство будувалося протягом століть і було найбільшим цистеріанським монастирем у світі. В даний час входить до вищого класу пам'ятників світової культурної спадщини.

Історія абатства

Монастир розташований недалеко від броду річки Одер. Ймовірно, тут же був зведений бенедиктинський монастир і церква святого Якова близько 1150 року, але були покинуті вже до 1163 році.У цей час територія належала князівству Сілезія, яку заповів князь Болеслав III Кривоустий своєму старшому сину Владиславу II в 1138 році. У братовбивчому конфлікті польської династії П'ястів, Владислав був вигнаний своїм молодшим братом і втік до Альтенбургу, який належав Священній Римській імперії. За допомогою імператора Фрідріха Барбаросси, однак, його сини були відновлені в Сілезії тільки в 1163 році.

Старший син Владислава, князь Болеслав Високий, провів кілька років у вигнанні в Німеччині. Коли він став правити в Нижній Сілезії, він запросив цистеріанських ченців з абатства Пфорта, що розташовується на річці Заале і поселив їх в Любйонзі. Вони стали першими представниками свого ордену в Сілезії. Перший монастирський комплекс будувався до 1175 року, коли князь Болеслав I видав офіційну хартію про заснування замку Ґродзець. Провівши дренажні роботи, монахам вдалося меліорувати землю в болотистих околицях монастиря, розорати три поля для сівозміни та розбити виноградники. Їх зусилля поклали початок середньовічному німецькому розселенню на схід, в тому числі і в Сілезію.

Близько 1200 року церква абатства була перебудована, ставши першою будівлею в стилі цегляної готики в регіоні. Коли князь Болеслав помер в 1201 році, він був тут похований. Підйом Любйонза продовжився при правлінні його сина князя Генрика I Бородатого і його дружини Ядвіги Сілезької. У 1202 році шлюбна пара заснувала Тшебницьке абатство, яке в 1220 році стала дочірнім щодо Любйонзького абатства за указом Папи Гонорія III. За ним послідувало створення 1222 року Могільского абатства в Малопольщі та Генріковського абатства в 1227 році. У 1249 році монахи Любйонза взяли під своє управління колишнє августинське абатство Кам'янець, а у 1256 році навіть влаштували монастир в Бишево, що в Куявії який потім був перенесений в Короново в 1288 році.

З 1249 по 1844 року Любйонз мав міські привілеї. У 1327 році сілезький князь Генріх VI Хороший визнав себе васалом короля Богемії Яна I Сліпого, і коли він помер без спадкоємців чоловічої статі в 1335 році, його землі, в тому числі Любенж, відійшли до Богемського королівства. Монастирський комплекс був зруйнований в ході Гуситських воєн, і, крім того, монахи були вигнані за указом войовничого князя Яна II Божевільного в 1492 році, який перетворив абатство в мисливський будинок. Цистерціанці не змогли повернутися, поки Ян II не пішов у Франкфурт-на-Одері в Бранденбурзі. У XVI столітті абатство зіткнулося з протестантською Реформацією та успадкування земель Богемської корони від австрійської династії Габсбургів. Під час Тридцятилітньої війни абатство було захоплено і розграбовано шведськими військами в 1638 році.

Абатство піклувалося німецьким художником Міхаелем Вільманом після його звернення в католицтво в 1660-х роках.

Цистерціанці були вигнані з Любйонза в 1810 році за указом короля Фрідріха Вільгельма III.

Під час Другої світової війни, в будівлях колишнього абатства розміщувалися секретні дослідницькы лабораторії та виробничі підприємства: зокрема, щодо розвитку радіолокаційних комплектуючих і виробництва двигунів для ракет Фау-1 і Фау-2 (до праці залучалися ув'язнені). В кінці війни, в будівлі колишнього монастиря розмістилися солдати Червоної Армії, а потім і радянська військова психіатрична лікарня. У цей час монастир зазнав великої шкоди (наприклад, дерев'яними меблями топили печі). Після цього протягом десятиліть він і зовсім був покинутий.

З 1989 року монастир стали реставрувати. До нього потягнулося безліч туристів. Щороку влітку тут проходить фестиваль альтернативної культури під назвою SLOT Art.

Галерея

Головний фасад
Головна трапезна
Літня трапезна
Інтер'єр церкви
Один з коридорів

Примітки

. Cool Festivals & Retreats. 3 лютого 2016. Архів оригіналу за 17 квітня 2017. Процитовано 29 березня 2017.

Посилання

Fundacja Lubiąż [ 16 січня 2021 у Wayback Machine.]
Зображення відриток із зображенням абатства [ 11 червня 2019 у Wayback Machine.]

[1] . Cool Festivals & Retreats. 3 лютого 2016. Архів оригіналу за 17 квітня 2017. Процитовано 29 березня 2017.