«Луїза д'Епіне» (фр. Louise d'Epinay) — портрет французької шляхетної пані пензля швейцарського художника Жана Етьєна Ліотара (1702—1789).
![]() |
Жан Етьєн Ліотар |
Луїза д'Епіне, 1759 р. |
фр. Louise d'Epinay |
пастель. |
Женевський музей мистецтва і історії, Женева |
Жінка доби французького просвітництва
Батько був комендантом фортеці і міста Валансьєн, де перебувала і його родина. Луїза народилась у Валансьєні. Генерала-батька не стало, коли донька мала дев'ять років. По смерті батька вона отримала право на патронаж короля і її перевезли на виховання в престижне королівське абатство Фонтевро, призначене для виховання дворянських і аристократичних доньок. В 19 років вона вийшла заміж за маркіза д'Епіне і народила дітей. Шлюб виявився невдалим і молода пані порахувала себе вільною від обов'язків до чоловіка-зрадника.
Вона продовжила життя забезпеченої пані, сама цікавилась літературою і згодом стала володаркою літературного салона, сама володіла пером. Виявила прихильність до письменника Жана-Жака Руссо (1712—1778), що став її коханцем. Руссо, поганий батько і особа без фаху, поводив себе як вільна богема, використав пані і її гроші для зміцнення свого матеріального стану і навіть оселився в парковому павільйоні біля палацу своєї покровительки.
Серед добрих знайомих пані було ще декілька письменників, серед котрих — Вольтер, барон Гольбах, Шарль Луї де Монтеск'є, Жан-Франсуа Сен-Ламбер та ін. Але найкращі ділові і літературні стосунки склались у мадам д'Епіне з письменником Дені Дідро. У місяці відсутності Дені Дідро він довіряв їй ведення «газети для монархів» Європи і навіть власне листування. Тим не менше Луїза д'Єпіне цілком витримувала вимоги нового для неї стану. Мадам д'Єпіне захоплювалась питаннями освіти і прав жінок і сама була непоганою письменницею у жанрах щоденника та листування.
Опис твору
Пані д'Епіне, донька французького генерала, прибула у місто Женеву на лікування. Вона прознала про місцевого художника і запросила того для створення власного портрета, тим паче що це було дешевше, ніж портретуватися у паризького майстра. Ліотар, що був мандрівним портретистом, не був схильним до компліментів у портретах, бо роками мав справи з провінційним дворянством, недалекого розуму і малої освіти, пихатим і малообізнаним.
Контрастом цьому дворянству була мадам Луїза д'Епіне, сама письменниця, шанувальниця французьких письменників, їх знайома і володарка літературного салону . Слабка від хвороби, з худорлявими плечима, вона досить реалістично подана на портреті — зі слабкою посмішкою хворої жінки і в малорухливій позі. Вона здивувала художника обізнаністю, знаннями і приємним поводженням, тому в портреті образ пані був навмисно підтягнутий до тогочасного ідеалу рококової шляхетності і люб'язності. Звідси посмішка на обличчі пані, що не забуває бути люб'язною на людях, і дещо кокетуючий жест руки.
Інші портрети роботи Ліотара
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpOWtMMlF6TDBkeVpYVjZaVjlRYjNKMGNtRnBkRjl2Wmw5RWFXUmxjbTkwTG1wd1p5OHlNREJ3ZUMxSGNtVjFlbVZmVUc5eWRISmhhWFJmYjJaZlJHbGtaWEp2ZEM1cWNHYz0uanBn.jpg)
Див. також
Джерела
- журнал «Художник», № 1, 1974
Посилання
Примітки
- журнал «Художник»,№ 1, 1974
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет