Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Ліутпранд Кремонський (італ. Liutprando di Cremona; бл. 920–971/972) — середньовічний дипломат та церковний діяч королівства Італія та Священної Римської імперії, хроніст, письменник.
| Ліутпранд Кремонський | |
|---|---|
| лат. Liutprandus Cremonensis | |
| Народився | 920[1] Павія, Міланське герцогство |
| Помер | 972[1] |
| Країна |  Італійське королівство |
| Національність | Лангобарди[2] |
| Діяльність | священник, письменник |
| Галузь | дипломат і історик |
| Знання мов | середньовічна латина |
| Magnum opus | d, d і d |
| Посада | єпископ[3] |
| Конфесія | католицька церква |
| |
Життєпис
Походив з лангобардської знаті. Син впливового чиновника при дворі королів Італії. Народився близько 920 року у Павії. У 927 році батько поїхав до Візантії як посол Гуго, короля Італії, і помер невдовзі після повернення з подорожі. Його мати вийшла заміж за представника також знатного лангобардського роду.
931 року Ліутпранда було відправлено до двору короля Гуго, де був прийнятий в королівську співочу капелу. Тут здобув всебічну освіту, вивчивши латинь, риторику та Біблію. Добре знав твори античних класиків, зокрема поезію Горація, Вергілія, Овідія, Марка Марціала, Луція Сенеки та інших, прозові тексти Цицерона, Плінія Молодшого, Аврелія Августина, Платона тощо. Стає кліриком, а потім дияконом у Павії. У 942—943 роках вітчим Ліутпранда очолював італійське посольство до Візантії.
У 945 році Беренгар II, маркграф Івреї, повалив Гуго, призначивши Ліутпранда до своєї канцелярії. Протягом кількох років новий володар демонстрував прихильне ставлення до нього. У 949 році він відправив Ліутпранда у складі посольства до візантійського імператора Костянтина VII. Там Ліутпранд вивчав середньо- і давньогрецькі мови, а також побут візантійців, від якого залишився в захваті. Через деякий час після повернення з посольства Ліутпранд переїхав до Німеччини, до двору короля Оттона I. Припускають, що причиною став конфлікт з Беренгаром II. За припущенням історика Ніколаса Штаубаха це сталося у 951 році, коли Оттон I почав війну з Беренгаром II в Італії. Це пояснювало б, чому італійський король згодом негативно ставився до Ліутпранда, а той у своїх творах не згадував про причини такого ставлення.
За порадою Рецемунда, посла кордовського халіфа Абд ар-Рахмана III, у 956 році Ліутпранд, прагнучи справити враження на Оттона I, почав писати хроніку політичних подій Європи.
У 961 році після того як Оттон I остаточно захопив Італію, Ліутпранда призначено єпископом Кремони. Протягом декількох років активно займався політикою, беручи участь у дипломатичних завданнях. У 963 році Ліутпранд очолив посольство до папи римського Івана XII з приводу його конфлікту з Оттоном I, намагаючись переконати того припинити ворожнечу з імператором і відмовитися від підтримки поваленого короля Адальберта I. Папа римський зустрів Ліутпранда вороже. Тому Оттон I рушив до Італії. де взяв в облогу Рим, що змусило Івана XII втекти зміста. Оттон I скликав собор єпископів, у якому Ліутпранд був фактично перекладачем імператора, оскільки той умів говорити лише саксонською. За рішенням собору Іван XII був заочно скинутий, а папою римським став Лев VIII. Але незабаром той помер. У 965 році Ліутпранд знову вирушив до Риму як посланець імператора, організувавши обрання нового папи римського, яким став Іван XIII. У 967 році Ліутпранд став учасником Равеннського собору та коронації спадкоємця трона Оттона, сина імператора Оттона I.
У 968 році Ліутпранд очолив посольство до імператора Никифора II, метою якої були перемовини про шлюб між Оттоном Молодшим і Анною, донькою попереднього візантійського імператора Романа II. За описом Ліутпранда Никифор II надав посольству недружній прийом (переважно через невизнання візантійцями імператорського титулу за Оттоном I) і відкинув пропозицію.
У 969 році був присутній під час підписання акта про зведення діоцезу Беневенто в архієпископство, брав участь у соборі в Мілані про приєднання єпископства Альба до діоцезу Асті. У 970 році у Феррарі очолив розгляд про визнання юрисдикції Равеннського архієпископа над деякими спірними територіями. За іншими, менш достовірними відомостями, в цей час він брав участь ще в одному візантійському посольстві, яке мало привезти з Константинополя Феофано, племінницю нового імператора Іоанна I як наречену Оттона Молодшого. Згідно з переказами, Ліутпранд помер або дорогою до Константинополя, або незабаром після повернення на батьківщину у 971 чи 972 році. Документ від 972 року підтверджує передачу земель Ліутпранда іншій людині; відомо, що вже 973 року новим Кремонським єпископом згадується Ульріх.
Творчість
Складав твори латиною. В його доробку: «Antapodosis» («Відплата») щодо подорожі до Візантії і причини свого негативного ставлення до короля Беренгара II; релігійний текст «Великодня гомілія» (лат. Homelia Paschalis); хроніка «Діяльність Оттона» (лат. De rebus gestis Ottonis); «Посольство до Константинополя до імператора Никифора Фоки» (лат. Relatio de legatione Constantinopolitana ad Nicephorum Phocam).
«Antapodosis» є одним з найраніших відомих творів оттонівської літератури і єдиним, що охоплює події до коронації Оттона I імператором — 887—950 роки. Складається з 6 книг з частими автобіографічними вставками. Початкова назва — «Gesta regum ac principum totiaes Europae» («Хроніка королів і князів всієї Європи»). Ліутпранд почав писати його у Франкфурті-на-Майні в 958 році. Червоною стрічкою проходить ідея про божествений вибір Оттона, підтримку його від Бога та усілякі дива в боротьбі з ворогами Священної Римської імперії. В перших двох представлено вихваляння Оттона I, придушення повстань німецьких герцогів, оповідь про дії останніх незалежних королів Італії, критика Беренгара II, виправдання захоплення Італії німцями, опис занепаду інституту папства. Ліутпранд також приділяє увагу розповіді про Візантію, згадується похід київського князя Ігоря на Константинополь в 941 році; приділяє увагу боротьбі з угорськими племенами, описуючи останніх як войовничих та жорстоких язичників. У третій книзі описується історія Італії, Бургундії та Візантії до 935 року. У четвертій книзі Ліутпранд продовжує опис подій в Італії, але також включає розповідь про Німеччину. Для описи подій цього часу він, за власним зізнанням, користується оповіданнями інших людей. П'ята книга присвячена історії Італії та Візантії до 947. Шоста книга починається з розповіді про посольство Ліутпранда до Візантії в 949 році, але оповідання обривається.
У праці рідкісні вказівки на точні дати, розповіді про історичні події часто не пов'язані між собою, а їхній підбір багато в чому ґрунтується на суб'єктивній думці Ліутпранда. У тексті багато іронії, автор часто посилається до творів античної класики і Біблії, вставляє цитати й вірші, зокрема власного авторства, і навіть великі уривки грецькою.
Релігійний текст «Великодня гомілія» є видом диспуту з уявним співрозмовником-юдеєм. Тут автор спростовує аргументи останнього проти деяких християнських догматів.
Інша праця «Діяльність Оттона» складається з 22 розділів. Припускають, що твір створено між 963 і 965 роками, але його не було завершено. Також Ліутпранд не дав йому назви, а та, під якою вона тепер відома, була вигадана наступними публікаторами. Автор описує історію панування імператора Оттона I у 960—964 року, насамперед його другий похід до Італії. У творі Ліутпранд вихваляє імператора і критикує його політичних супротивників.
Фактично своєрідним звітом про посольство 968 року є праця «Посольство до Константинополя до імператора Никифора Фоки». Ліутпранд, щоб відвернути увагу адресатів від факту провалу завдання, багато критикує візантійців, передусім візантійського імператора Никифора II. Також докладно описує зміст своїх суперечок із ним. Внаслідок цього твір є важливим джерелом стосовно римсько-візантійської полеміки про правонаступництво Римської імперії та особливостей дипломатії й влаштування візантійського імператорського двору X ст. Текст дійшов до наших днів завдяки нині загубленому Трирському рукопису, який став основою для першого видання твору Генріхом Канізієм у 1600 році.
Примітки
- Deutsche Nationalbibliothek Record #118575171 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Bell A. Encyclopædia Britannica — Encyclopædia Britannica, Inc., 1768.
- Mirabile: Digital Archives for Medieval Culture — SISMEL – Edizioni del Galluzzo.
Джерела
- Sutherland J. N. Liudprand of Cremona, bishop, diplomat, historian: three studies of the man and his age: Ph.D. Dissertation. — L. A. : University of California, 1969. — 306 p.
- Sutherland, Jon N. The Mission to Constantinople in 968 and Liudprand of Cremona // Traditio. — 1975. — Vol. 31. — С. 55—81.
- The Complete Works of Liudprand of Cremona, Paolo Squatriti, ed. and trans. Washington, D.C.: Catholic University of America Press, 2007.
- Boers, Kay. ‘Not Quite Straight Fly the Arrows from Empty Bows’: Liudprand of Cremona on the Magyars // Medieval Warfare. — 2012. — Т. 2, № 4. — С. 14—18.
- Grabowski, Antoni. From Castration to Misogyny. Meaning of Liudprand of Cremona's Humour // Acta Poloniae Historica. — 2015. — Т. 112. — С. 243—268.
- Small A. M. Chapter 5. Constantinopolitan Connections: Liudprand of Cremona and Byzantium // Constantinople to the Frontier: The City and the Cities / Matheou N. S. M., Kampianaki Th. & Bondioli L. M.. — Leiden: Brill, 2016. — С. 84—97.
Посилання
- Грушевський М. Ліудпранд // Виїмки з жерел до історії України-Руси до половини XI віку / Грушевський М. С. Твори у 50 томах. — Львів: Світ, 2004. — Т. 6. — С. 83–84.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Liutprand Kremonskij ital Liutprando di Cremona bl 920 971 972 serednovichnij diplomat ta cerkovnij diyach korolivstva Italiya ta Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi hronist pismennik Liutprand Kremonskijlat Liutprandus CremonensisNarodivsya 920 1 Paviya Milanske gercogstvoPomer 972 1 Krayina Italijske korolivstvoNacionalnist Langobardi 2 Diyalnist svyashennik pismennikGaluz diplomat i istorikZnannya mov serednovichna latinaMagnum opus d d i dPosada yepiskop 3 Konfesiya katolicka cerkva Mediafajli u VikishovishiZhittyepisPohodiv z langobardskoyi znati Sin vplivovogo chinovnika pri dvori koroliv Italiyi Narodivsya blizko 920 roku u Paviyi U 927 roci batko poyihav do Vizantiyi yak posol Gugo korolya Italiyi i pomer nevdovzi pislya povernennya z podorozhi Jogo mati vijshla zamizh za predstavnika takozh znatnogo langobardskogo rodu 931 roku Liutpranda bulo vidpravleno do dvoru korolya Gugo de buv prijnyatij v korolivsku spivochu kapelu Tut zdobuv vsebichnu osvitu vivchivshi latin ritoriku ta Bibliyu Dobre znav tvori antichnih klasikiv zokrema poeziyu Goraciya Vergiliya Ovidiya Marka Marciala Luciya Seneki ta inshih prozovi teksti Cicerona Pliniya Molodshogo Avreliya Avgustina Platona tosho Staye klirikom a potim diyakonom u Paviyi U 942 943 rokah vitchim Liutpranda ocholyuvav italijske posolstvo do Vizantiyi U 945 roci Berengar II markgraf Ivreyi povaliv Gugo priznachivshi Liutpranda do svoyeyi kancelyariyi Protyagom kilkoh rokiv novij volodar demonstruvav prihilne stavlennya do nogo U 949 roci vin vidpraviv Liutpranda u skladi posolstva do vizantijskogo imperatora Kostyantina VII Tam Liutprand vivchav seredno i davnogrecki movi a takozh pobut vizantijciv vid yakogo zalishivsya v zahvati Cherez deyakij chas pislya povernennya z posolstva Liutprand pereyihav do Nimechchini do dvoru korolya Ottona I Pripuskayut sho prichinoyu stav konflikt z Berengarom II Za pripushennyam istorika Nikolasa Shtaubaha ce stalosya u 951 roci koli Otton I pochav vijnu z Berengarom II v Italiyi Ce poyasnyuvalo b chomu italijskij korol zgodom negativno stavivsya do Liutpranda a toj u svoyih tvorah ne zgaduvav pro prichini takogo stavlennya Za poradoyu Recemunda posla kordovskogo halifa Abd ar Rahmana III u 956 roci Liutprand pragnuchi spraviti vrazhennya na Ottona I pochav pisati hroniku politichnih podij Yevropi U 961 roci pislya togo yak Otton I ostatochno zahopiv Italiyu Liutpranda priznacheno yepiskopom Kremoni Protyagom dekilkoh rokiv aktivno zajmavsya politikoyu beruchi uchast u diplomatichnih zavdannyah U 963 roci Liutprand ocholiv posolstvo do papi rimskogo Ivana XII z privodu jogo konfliktu z Ottonom I namagayuchis perekonati togo pripiniti vorozhnechu z imperatorom i vidmovitisya vid pidtrimki povalenogo korolya Adalberta I Papa rimskij zustriv Liutpranda vorozhe Tomu Otton I rushiv do Italiyi de vzyav v oblogu Rim sho zmusilo Ivana XII vtekti zmista Otton I sklikav sobor yepiskopiv u yakomu Liutprand buv faktichno perekladachem imperatora oskilki toj umiv govoriti lishe saksonskoyu Za rishennyam soboru Ivan XII buv zaochno skinutij a papoyu rimskim stav Lev VIII Ale nezabarom toj pomer U 965 roci Liutprand znovu virushiv do Rimu yak poslanec imperatora organizuvavshi obrannya novogo papi rimskogo yakim stav Ivan XIII U 967 roci Liutprand stav uchasnikom Ravennskogo soboru ta koronaciyi spadkoyemcya trona Ottona sina imperatora Ottona I U 968 roci Liutprand ocholiv posolstvo do imperatora Nikifora II metoyu yakoyi buli peremovini pro shlyub mizh Ottonom Molodshim i Annoyu donkoyu poperednogo vizantijskogo imperatora Romana II Za opisom Liutpranda Nikifor II nadav posolstvu nedruzhnij prijom perevazhno cherez neviznannya vizantijcyami imperatorskogo titulu za Ottonom I i vidkinuv propoziciyu U 969 roci buv prisutnij pid chas pidpisannya akta pro zvedennya diocezu Benevento v arhiyepiskopstvo brav uchast u sobori v Milani pro priyednannya yepiskopstva Alba do diocezu Asti U 970 roci u Ferrari ocholiv rozglyad pro viznannya yurisdikciyi Ravennskogo arhiyepiskopa nad deyakimi spirnimi teritoriyami Za inshimi mensh dostovirnimi vidomostyami v cej chas vin brav uchast she v odnomu vizantijskomu posolstvi yake malo privezti z Konstantinopolya Feofano pleminnicyu novogo imperatora Ioanna I yak narechenu Ottona Molodshogo Zgidno z perekazami Liutprand pomer abo dorogoyu do Konstantinopolya abo nezabarom pislya povernennya na batkivshinu u 971 chi 972 roci Dokument vid 972 roku pidtverdzhuye peredachu zemel Liutpranda inshij lyudini vidomo sho vzhe 973 roku novim Kremonskim yepiskopom zgaduyetsya Ulrih TvorchistSkladav tvori latinoyu V jogo dorobku Antapodosis Vidplata shodo podorozhi do Vizantiyi i prichini svogo negativnogo stavlennya do korolya Berengara II religijnij tekst Velikodnya gomiliya lat Homelia Paschalis hronika Diyalnist Ottona lat De rebus gestis Ottonis Posolstvo do Konstantinopolya do imperatora Nikifora Foki lat Relatio de legatione Constantinopolitana ad Nicephorum Phocam Antapodosis ye odnim z najranishih vidomih tvoriv ottonivskoyi literaturi i yedinim sho ohoplyuye podiyi do koronaciyi Ottona I imperatorom 887 950 roki Skladayetsya z 6 knig z chastimi avtobiografichnimi vstavkami Pochatkova nazva Gesta regum ac principum totiaes Europae Hronika koroliv i knyaziv vsiyeyi Yevropi Liutprand pochav pisati jogo u Frankfurti na Majni v 958 roci Chervonoyu strichkoyu prohodit ideya pro bozhestvenij vibir Ottona pidtrimku jogo vid Boga ta usilyaki diva v borotbi z vorogami Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi V pershih dvoh predstavleno vihvalyannya Ottona I pridushennya povstan nimeckih gercogiv opovid pro diyi ostannih nezalezhnih koroliv Italiyi kritika Berengara II vipravdannya zahoplennya Italiyi nimcyami opis zanepadu institutu papstva Liutprand takozh pridilyaye uvagu rozpovidi pro Vizantiyu zgaduyetsya pohid kiyivskogo knyazya Igorya na Konstantinopol v 941 roci pridilyaye uvagu borotbi z ugorskimi plemenami opisuyuchi ostannih yak vojovnichih ta zhorstokih yazichnikiv U tretij knizi opisuyetsya istoriya Italiyi Burgundiyi ta Vizantiyi do 935 roku U chetvertij knizi Liutprand prodovzhuye opis podij v Italiyi ale takozh vklyuchaye rozpovid pro Nimechchinu Dlya opisi podij cogo chasu vin za vlasnim ziznannyam koristuyetsya opovidannyami inshih lyudej P yata kniga prisvyachena istoriyi Italiyi ta Vizantiyi do 947 Shosta kniga pochinayetsya z rozpovidi pro posolstvo Liutpranda do Vizantiyi v 949 roci ale opovidannya obrivayetsya U praci ridkisni vkazivki na tochni dati rozpovidi pro istorichni podiyi chasto ne pov yazani mizh soboyu a yihnij pidbir bagato v chomu gruntuyetsya na sub yektivnij dumci Liutpranda U teksti bagato ironiyi avtor chasto posilayetsya do tvoriv antichnoyi klasiki i Bibliyi vstavlyaye citati j virshi zokrema vlasnogo avtorstva i navit veliki urivki greckoyu Religijnij tekst Velikodnya gomiliya ye vidom disputu z uyavnim spivrozmovnikom yudeyem Tut avtor sprostovuye argumenti ostannogo proti deyakih hristiyanskih dogmativ Insha pracya Diyalnist Ottona skladayetsya z 22 rozdiliv Pripuskayut sho tvir stvoreno mizh 963 i 965 rokami ale jogo ne bulo zaversheno Takozh Liutprand ne dav jomu nazvi a ta pid yakoyu vona teper vidoma bula vigadana nastupnimi publikatorami Avtor opisuye istoriyu panuvannya imperatora Ottona I u 960 964 roku nasampered jogo drugij pohid do Italiyi U tvori Liutprand vihvalyaye imperatora i kritikuye jogo politichnih suprotivnikiv Faktichno svoyeridnim zvitom pro posolstvo 968 roku ye pracya Posolstvo do Konstantinopolya do imperatora Nikifora Foki Liutprand shob vidvernuti uvagu adresativ vid faktu provalu zavdannya bagato kritikuye vizantijciv peredusim vizantijskogo imperatora Nikifora II Takozh dokladno opisuye zmist svoyih superechok iz nim Vnaslidok cogo tvir ye vazhlivim dzherelom stosovno rimsko vizantijskoyi polemiki pro pravonastupnictvo Rimskoyi imperiyi ta osoblivostej diplomatiyi j vlashtuvannya vizantijskogo imperatorskogo dvoru X st Tekst dijshov do nashih dniv zavdyaki nini zagublenomu Trirskomu rukopisu yakij stav osnovoyu dlya pershogo vidannya tvoru Genrihom Kaniziyem u 1600 roci PrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 118575171 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Bell A Encyclopaedia Britannica Encyclopaedia Britannica Inc 1768 d Track Q455d Track Q2846567d Track Q2743906 Mirabile Digital Archives for Medieval Culture SISMEL Edizioni del Galluzzo d Track Q85138432d Track Q85135665DzherelaSutherland J N Liudprand of Cremona bishop diplomat historian three studies of the man and his age Ph D Dissertation L A University of California 1969 306 p Sutherland Jon N The Mission to Constantinople in 968 and Liudprand of Cremona Traditio 1975 Vol 31 S 55 81 The Complete Works of Liudprand of Cremona Paolo Squatriti ed and trans Washington D C Catholic University of America Press 2007 Boers Kay Not Quite Straight Fly the Arrows from Empty Bows Liudprand of Cremona on the Magyars Medieval Warfare 2012 T 2 4 S 14 18 Grabowski Antoni From Castration to Misogyny Meaning of Liudprand of Cremona s Humour Acta Poloniae Historica 2015 T 112 S 243 268 Small A M Chapter 5 Constantinopolitan Connections Liudprand of Cremona and Byzantium Constantinople to the Frontier The City and the Cities Matheou N S M Kampianaki Th amp Bondioli L M Leiden Brill 2016 S 84 97 PosilannyaGrushevskij M Liudprand Viyimki z zherel do istoriyi Ukrayini Rusi do polovini XI viku Grushevskij M S Tvori u 50 tomah Lviv Svit 2004 T 6 S 83 84