Лука-пресвітер (нар. 1445— пом. 1490) — перший з документально зафіксованих єпархів (управителів) Мукачівської єпархії 1445—1490 р.
Лука-пресвітер | |
Народження: | 1445 |
---|---|
Смерть: | 1490 |
Передісторія
14 серпня 1458 року угорський король Матяш Гуняді визнає Луку настоятелем «монастирської плебанії» на Чернечій горі «з його звичною юрисдикцією», про якого інші документи згадують і раніше. Це була перша історична згадка про настоятеля Мукачівського монастиря під титулом «presbyter Ruthenus». І хоч у грамоті не йдеться про єпископа чи єпископство, дослідник А.Годинка припускає заснування його десь між 1439 і 1445 рр., тобто в роки правління спільного для Угорщини і Польщі короля Владислава І (1440—1444), бо ці роки повністю збігаються із тими, про які говоритиме у своїй інформації до Риму 1665 р. холмський єпископ Яків Суша.
Звідси митрополит Ісидор, як папський легат, міг заснувати Мукачівське єпископство, для затвердження якого потрібно було мати згоду королівської влади. Можливо тому Луку не згадано як єпископа в офіційних документах, оскільки ще не закінчився процес визнання єпископства цивільною державною владою. Якщо наші припущення вірні, то підпорядковані плебану Луці вірники в часи унійної діяльності Ісидора мали вважатися «з'єднаними» (graeci ritus uniti). До того ж слід пам'ятати, що в той час найближчим до Мукачева слов'янським єпископством було Перемишльське, яке так само під впливом Ісидора могло вже тоді перебувати короткий час в «унії» з Римським престолом. Втім незважаючи на те, під якими б титулами не згадувався у двох грамотах від 1458 та 1488 рр. Лука (пресвітер, плебан, кандидат на єпископа, монах-василіянин, ігумен монастиря на Чернечій горі), все одно найдавніша переконлива згадка про єпископа східної традиції у Мукачеві походить від 31 липня 1491 р.
Історичні згадки (єпископ Іоан)
Мова йде про єпископа Івана, про канонічно-юридичні повноваження якого до сьогодні відомо із п'яти грамот. З них стає зрозумілим, що Іоанн «за давнім звичаєм» є єпископом всіх руських священиків, які перебувають під юрисдикцією церкви св. Миколая в місті Мукачеві. Дискусії про «перше заснування», а тим більше «канонічне» існування Мукачівської єпархії в часи єпископа Івана є безпідставними, оскільки початки цієї примордіалізованої церковної провінції за влучним висловом О.Петрова — «ignoramus et ignorabimus». Спроби єпископа Івана поширити свою юрисдикцію на канонічну територію Грушівського монастиря, патріарший статус якого угорський король Владислав ІІ визнав 1494 р., хоч успіху і не принесли, проте з грамоти від 1498 р. стає зрозумілим, що схизматичний монастир підпорядкував себе під архієрейську юрисдикцію Дюлофегерварського (Альбаюльського) архієпископа в Трансільванії.
Дослідження підпорядкованості єпархії
Натомість абсолютно не зрозумілим залишається питання, кому із сусідніх митрополитів підлягали Мукачівські єпископи. Дослідник Петров, наприклад, припускав, що услід за «завоюванням» настоятелями Чернечої гори території Грушівського монастиря його настоятелі підпорядковувалися архієпископам Трансільванії або Валахії, принаймні до XVII ст. Поза цим, дослідник Міхал Лацко стверджує, що до цього часу мукачівські єпархи більше залежали від Київських митрополитів, і лише від початку XVII ст. й до Ужгородської унії єпископи Мукачева висвячувалися у Молдавських митрополитів.
В дійсності єпископ Іван не отримав ні єпископського призначення, ані єпископства, а тільки повноваження для практикування свого юрисдикційного права, щоб міг діяти як єпископ разом з тими священиками, які належали до юрисдикції Мукачівської монастирської церкви. В Угорщині у XIII—XV ст. траплялися монастирі східного обряду, настоятелі яких опікувалися церковним життям православних громад з близьких та більш віддалених околиць. Так, зокрема було в Трансільванії та на Закарпатті. Та навіть, якщо там і не існувало ієрархії в повному канонічному сенсі, деякі настоятелі монастирів все ж отримували єпископські свячення. Монастир св. Миколая на Чернечій горі біля Мукачева став у XV ст. резиденцією єпископів, які здійснювали пастирський нагляд за східними християнами різних етнічних груп Верхньої Угорщини, хоча ми й не маємо даних про формальне заснування місцевої єпархії.
1491 р. король Володислав ІІ «за старинним звичаєм» затвердив Мукачівським єпископом Івана. Той не визнав патріарші права Грушівського монастиря (Ставропигійський монастир св. Михаїла у Грушеві, нині Тячівського району на Мараморощині), старався підпорядкувати собі теж і всі марамороські парафії, як це було давніше. Тодішній грушівський архімандрит Іларій, щоб забезпечити за собою права патріаршого екзарха, звернувся до самого короля. Король Владислав ІІ, у 1494 р. затвердив надані Іларієві права патріярхом, однак з тією умовою, що як Іларій, так і його наступники, «зобов'язані виявляти Мукачівському єпископові належну підлеглість і слухняність». Тут історик Лучкай зауважує: «Із цієї грамоти видно, що король Володислав таки підпорядкував Мараморош Мукачівському єпископу». Після того як єп. Іван, не звертаючи уваги на королем затверджені патріарші привілеї Грушівського монастиря, намагався й далі відбирати єпископські данини (т. зв. катедратик) теж від парафій, підлеглих архимандриту Іларію як екзарху, то Іларій 1498, знову звернувся до короля про допомогу. Цього разу, король Володислав ІІ рішив особисто розглянути суперечку між архимандритом Іларієм і єпископом Іваном. Чим закінчилася ця справа, через брак відповідних документів нам невідомо. Однак, врешті-решт, Мукачівський єпископ таки добився свого. 1551 р. король Фердинанд І признав його владу над цілим Марамороським комітатом і тим самим і над Грушевським монастирем.
Однак, правовий статус мукачівських єпископів, які від 1551 р. поширювали свою канонічну юрисдикцію і на територію Грушівської монастирської церкви — Мараморош, залишався й надалі непевним, як невизначеним було соціальне й культурне становище парафій та священиків, які їм підлягали. Та попри це, коли згадується про єпископа Владислава (Ladislaus) під 1568 та 1569 рр. вперше в грамотах цивільної влади (жупана комітату Унг Франциска Другета Гуменського та імператора Максиміліана ІІ) йдеться про Мукачівську єпархію. У всякому разі наприкінці XVI ст. Мукачівський єпископ уже мав загальну юрисдикцію над усіма східними християнами, які проживали в Угорщині. Це підтверджує і лист мукачівського єпископа, етнічного румуна Сергія, від 24 листопада 1604 р., в якому він пише, що в Мукачівській єпархії є священики і монахи русини, валахи, словаки і серби.
За недостатніми джерелами до 1561 р. право єпископського призначення, за винятком єдиного випадку у 1458 р., походило від королівської влади. Від 1561 р. королівське призначення слідувало після виборів єпископа з числа духовенства, якого висвячував найближчий митрополит. Хоч Мукачівська єпархія від своїх недосліджених початків духовно була з'єднана з Київською митрополією, проте її першоієрархи не згадуються серед тих, хто висвячував мукачівських владик, якщо взагалі їх хтось висвячував до кінця XVI ст. Частіше практикувалися вибори нового єпископа шляхом заповіту попереднього, претендента на посаду якого і затверджував король.
Згадка про єпископів Василя та Іларіона
19 лютого 1556 р. граф Юрій Баторі, власник Бичківської домінії, до якої у той час належало теж і Грушево, видав декрет, яким Святомихайлівський монастир у Грушеві втратив свої патріарші привілеї ставропігії і був уповні підпорядкований Мукачівському єп. Василієві.
Першим висвяченим мукачівським єпископом молдавським митрополитом у Яссах згадується Василь ІІІ (арданівський) у 1597 р., той самий єпископ, який був поінформований про події в Бересті 1596 р. Пізніше (1665 р.) холмський єпископ Яків Суша хоч і писатиме, «що мукачівські єпископи знаходились у постійному зв'язку з Київським митрополитом», проте визнає, «що мукачівський єпископ, який мешкав у чужій країні і працював між неосвіченим народом, залишався і надалі нез'єднаним, тоді як митрополит у той час зі своїми єпископами прийняв унію». Ці зв'язки мали продовжуватися і після 1596 р., але якою була їхня природа нам невідомо. Найчастіше мукачівські владики до Ужгородської унії отримували висвячення (хіротонію) від молдавських митрополитів у Яссах або від Дюлофегерварського (Альбаюльського) митрополита в Румунії. Водночас мали місце і спроби польських, передусім перемишльських унійних єпископів. Частіше мова йде про діяльність Атанасія Крупецького 1613—1614 рр. у монастирі Красний Брід, якого деякі автори згадують 1610 чи 1616 р. під титулом «Мукачівський і Мараморошський єпископ в Угорщині».
Приблизно у тому часі був знищений Мукачівський монастир, тож граф Баторі, передав тогочасному Мукачівському єп. Іларіонові на перебування Грушевський монастир з усіма його посілостями. Таким чином Грушевський монастир перебував під володінням Мукачівських єпископів аж до повного його знищення під час повстання Текелі, близько 1680 р.
Єпископи Петроній, Григорович, Тарасович
У 1623 р., після 23 років вигнання, в Мукачеві з'являється єпископ Петроній, якого трансильванський князь Габор Бетлен призначив «єпископом Березького, Ужанського, Саболчського, Земплинського, Мараморошського і Шаришського комітатів об'єднаних грецьких церков» (ecclesiae unionis greacae = церков грецької унії). Грамота Г.Бетлена від 10 лютого є першим документом в історії Мукачівської єпархії, в якому перераховано територію по комітатам, що належить юрисдикції мукачівського єпископа. Юрисдикція його наступника — Івана Грегоровича (Joannem Gregory, 1627—1633) поширювалася на ті самі комітати. Новий владика (перший з числа мукачівських єпископів, який володів латинською мовою) був тісно пов'язаний з київським греко-католицьким митрополитом Велямином Рутським, з яким особисто познайомився під час повернення із Ясс, де він отримав хіротонію, на початку лютого 1628 р., про що Рутський писав у своєму звіті до Риму 28 червня того ж року. Наголошуючи, що «Він теж з нами, хоч ще не цілком досконало», Київський греко-католицький митрополит не піддає сумніву канонічність висвячення «мукачівського єпископа грецького обряду з Мадярщини» у митрополита Валахії та Молдавії. Отже, припущення оо. Олександра Барана, що «закарпатські єпископи, хоч і мусіли висвячуватися у сучавського митрополита, не прийняли його юрисдикції, а залишалися у тайній злуці з Київською митрополією», не виглядають переконливими. Наступник Грегоровича Мукачівський єпископ Василь Тарасович, хоч і народився в Галичині, проте висвячення 6 грудня 1633 р. так само як і всі його попередники починаючи від 1597 р. отримав від Молдавського митрополита в Яссах.
Джерела
- «КИЇВСЬКА ЦЕРКВА» І МУКАЧІВСЬКА ЄПАРХІЯ: ВІДОМІ ТА НЕВІДОМІ СТОРІНКИ «НЕПРОЧИТАНОЇ» ІСТОРІЇ XIV—XVII ст.
- Мукачівська греко-католицька єпархія. Офіційний сайт [ 11 березня 2013 у Wayback Machine.]
- Грушівський монастир[недоступне посилання з липня 2019]
Примітки
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Luka presviter nar 1445 pom 1490 pershij z dokumentalno zafiksovanih yeparhiv upraviteliv Mukachivskoyi yeparhiyi 1445 1490 r Luka presviter Narodzhennya 1445 Smert 1490 Div takozh Mukachivska greko katolicka yeparhiya Div takozh Mukachivski yeparhiPeredistoriya14 serpnya 1458 roku ugorskij korol Matyash Gunyadi viznaye Luku nastoyatelem monastirskoyi plebaniyi na Chernechij gori z jogo zvichnoyu yurisdikciyeyu pro yakogo inshi dokumenti zgaduyut i ranishe Ce bula persha istorichna zgadka pro nastoyatelya Mukachivskogo monastirya pid titulom presbyter Ruthenus I hoch u gramoti ne jdetsya pro yepiskopa chi yepiskopstvo doslidnik A Godinka pripuskaye zasnuvannya jogo des mizh 1439 i 1445 rr tobto v roki pravlinnya spilnogo dlya Ugorshini i Polshi korolya Vladislava I 1440 1444 bo ci roki povnistyu zbigayutsya iz timi pro yaki govoritime u svoyij informaciyi do Rimu 1665 r holmskij yepiskop Yakiv Susha Zvidsi mitropolit Isidor yak papskij legat mig zasnuvati Mukachivske yepiskopstvo dlya zatverdzhennya yakogo potribno bulo mati zgodu korolivskoyi vladi Mozhlivo tomu Luku ne zgadano yak yepiskopa v oficijnih dokumentah oskilki she ne zakinchivsya proces viznannya yepiskopstva civilnoyu derzhavnoyu vladoyu Yaksho nashi pripushennya virni to pidporyadkovani plebanu Luci virniki v chasi unijnoyi diyalnosti Isidora mali vvazhatisya z yednanimi graeci ritus uniti Do togo zh slid pam yatati sho v toj chas najblizhchim do Mukacheva slov yanskim yepiskopstvom bulo Peremishlske yake tak samo pid vplivom Isidora moglo vzhe todi perebuvati korotkij chas v uniyi z Rimskim prestolom Vtim nezvazhayuchi na te pid yakimi b titulami ne zgaduvavsya u dvoh gramotah vid 1458 ta 1488 rr Luka presviter pleban kandidat na yepiskopa monah vasiliyanin igumen monastirya na Chernechij gori vse odno najdavnisha perekonliva zgadka pro yepiskopa shidnoyi tradiciyi u Mukachevi pohodit vid 31 lipnya 1491 r Istorichni zgadki yepiskop Ioan Mova jde pro yepiskopa Ivana pro kanonichno yuridichni povnovazhennya yakogo do sogodni vidomo iz p yati gramot Z nih staye zrozumilim sho Ioann za davnim zvichayem ye yepiskopom vsih ruskih svyashenikiv yaki perebuvayut pid yurisdikciyeyu cerkvi sv Mikolaya v misti Mukachevi Diskusiyi pro pershe zasnuvannya a tim bilshe kanonichne isnuvannya Mukachivskoyi yeparhiyi v chasi yepiskopa Ivana ye bezpidstavnimi oskilki pochatki ciyeyi primordializovanoyi cerkovnoyi provinciyi za vluchnim vislovom O Petrova ignoramus et ignorabimus Sprobi yepiskopa Ivana poshiriti svoyu yurisdikciyu na kanonichnu teritoriyu Grushivskogo monastirya patriarshij status yakogo ugorskij korol Vladislav II viznav 1494 r hoch uspihu i ne prinesli prote z gramoti vid 1498 r staye zrozumilim sho shizmatichnij monastir pidporyadkuvav sebe pid arhiyerejsku yurisdikciyu Dyulofegervarskogo Albayulskogo arhiyepiskopa v Transilvaniyi Doslidzhennya pidporyadkovanosti yeparhiyi Natomist absolyutno ne zrozumilim zalishayetsya pitannya komu iz susidnih mitropolitiv pidlyagali Mukachivski yepiskopi Doslidnik Petrov napriklad pripuskav sho uslid za zavoyuvannyam nastoyatelyami Chernechoyi gori teritoriyi Grushivskogo monastirya jogo nastoyateli pidporyadkovuvalisya arhiyepiskopam Transilvaniyi abo Valahiyi prinajmni do XVII st Poza cim doslidnik Mihal Lacko stverdzhuye sho do cogo chasu mukachivski yeparhi bilshe zalezhali vid Kiyivskih mitropolitiv i lishe vid pochatku XVII st j do Uzhgorodskoyi uniyi yepiskopi Mukacheva visvyachuvalisya u Moldavskih mitropolitiv V dijsnosti yepiskop Ivan ne otrimav ni yepiskopskogo priznachennya ani yepiskopstva a tilki povnovazhennya dlya praktikuvannya svogo yurisdikcijnogo prava shob mig diyati yak yepiskop razom z timi svyashenikami yaki nalezhali do yurisdikciyi Mukachivskoyi monastirskoyi cerkvi V Ugorshini u XIII XV st traplyalisya monastiri shidnogo obryadu nastoyateli yakih opikuvalisya cerkovnim zhittyam pravoslavnih gromad z blizkih ta bilsh viddalenih okolic Tak zokrema bulo v Transilvaniyi ta na Zakarpatti Ta navit yaksho tam i ne isnuvalo iyerarhiyi v povnomu kanonichnomu sensi deyaki nastoyateli monastiriv vse zh otrimuvali yepiskopski svyachennya Monastir sv Mikolaya na Chernechij gori bilya Mukacheva stav u XV st rezidenciyeyu yepiskopiv yaki zdijsnyuvali pastirskij naglyad za shidnimi hristiyanami riznih etnichnih grup Verhnoyi Ugorshini hocha mi j ne mayemo danih pro formalne zasnuvannya miscevoyi yeparhiyi 1491 r korol Volodislav II za starinnim zvichayem zatverdiv Mukachivskim yepiskopom Ivana Toj ne viznav patriarshi prava Grushivskogo monastirya Stavropigijskij monastir sv Mihayila u Grushevi nini Tyachivskogo rajonu na Maramoroshini staravsya pidporyadkuvati sobi tezh i vsi maramoroski parafiyi yak ce bulo davnishe Todishnij grushivskij arhimandrit Ilarij shob zabezpechiti za soboyu prava patriarshogo ekzarha zvernuvsya do samogo korolya Korol Vladislav II u 1494 r zatverdiv nadani Ilariyevi prava patriyarhom odnak z tiyeyu umovoyu sho yak Ilarij tak i jogo nastupniki zobov yazani viyavlyati Mukachivskomu yepiskopovi nalezhnu pidleglist i sluhnyanist Tut istorik Luchkaj zauvazhuye Iz ciyeyi gramoti vidno sho korol Volodislav taki pidporyadkuvav Maramorosh Mukachivskomu yepiskopu Pislya togo yak yep Ivan ne zvertayuchi uvagi na korolem zatverdzheni patriarshi privileyi Grushivskogo monastirya namagavsya j dali vidbirati yepiskopski danini t zv katedratik tezh vid parafij pidleglih arhimandritu Ilariyu yak ekzarhu to Ilarij 1498 znovu zvernuvsya do korolya pro dopomogu Cogo razu korol Volodislav II rishiv osobisto rozglyanuti superechku mizh arhimandritom Ilariyem i yepiskopom Ivanom Chim zakinchilasya cya sprava cherez brak vidpovidnih dokumentiv nam nevidomo Odnak vreshti resht Mukachivskij yepiskop taki dobivsya svogo 1551 r korol Ferdinand I priznav jogo vladu nad cilim Maramoroskim komitatom i tim samim i nad Grushevskim monastirem Odnak pravovij status mukachivskih yepiskopiv yaki vid 1551 r poshiryuvali svoyu kanonichnu yurisdikciyu i na teritoriyu Grushivskoyi monastirskoyi cerkvi Maramorosh zalishavsya j nadali nepevnim yak neviznachenim bulo socialne j kulturne stanovishe parafij ta svyashenikiv yaki yim pidlyagali Ta popri ce koli zgaduyetsya pro yepiskopa Vladislava Ladislaus pid 1568 ta 1569 rr vpershe v gramotah civilnoyi vladi zhupana komitatu Ung Franciska Drugeta Gumenskogo ta imperatora Maksimiliana II jdetsya pro Mukachivsku yeparhiyu U vsyakomu razi naprikinci XVI st Mukachivskij yepiskop uzhe mav zagalnu yurisdikciyu nad usima shidnimi hristiyanami yaki prozhivali v Ugorshini Ce pidtverdzhuye i list mukachivskogo yepiskopa etnichnogo rumuna Sergiya vid 24 listopada 1604 r v yakomu vin pishe sho v Mukachivskij yeparhiyi ye svyasheniki i monahi rusini valahi slovaki i serbi Za nedostatnimi dzherelami do 1561 r pravo yepiskopskogo priznachennya za vinyatkom yedinogo vipadku u 1458 r pohodilo vid korolivskoyi vladi Vid 1561 r korolivske priznachennya sliduvalo pislya viboriv yepiskopa z chisla duhovenstva yakogo visvyachuvav najblizhchij mitropolit Hoch Mukachivska yeparhiya vid svoyih nedoslidzhenih pochatkiv duhovno bula z yednana z Kiyivskoyu mitropoliyeyu prote yiyi pershoiyerarhi ne zgaduyutsya sered tih hto visvyachuvav mukachivskih vladik yaksho vzagali yih htos visvyachuvav do kincya XVI st Chastishe praktikuvalisya vibori novogo yepiskopa shlyahom zapovitu poperednogo pretendenta na posadu yakogo i zatverdzhuvav korol Zgadka pro yepiskopiv Vasilya ta Ilariona 19 lyutogo 1556 r graf Yurij Batori vlasnik Bichkivskoyi dominiyi do yakoyi u toj chas nalezhalo tezh i Grushevo vidav dekret yakim Svyatomihajlivskij monastir u Grushevi vtrativ svoyi patriarshi privileyi stavropigiyi i buv upovni pidporyadkovanij Mukachivskomu yep Vasiliyevi Pershim visvyachenim mukachivskim yepiskopom moldavskim mitropolitom u Yassah zgaduyetsya Vasil III ardanivskij u 1597 r toj samij yepiskop yakij buv poinformovanij pro podiyi v Beresti 1596 r Piznishe 1665 r holmskij yepiskop Yakiv Susha hoch i pisatime sho mukachivski yepiskopi znahodilis u postijnomu zv yazku z Kiyivskim mitropolitom prote viznaye sho mukachivskij yepiskop yakij meshkav u chuzhij krayini i pracyuvav mizh neosvichenim narodom zalishavsya i nadali nez yednanim todi yak mitropolit u toj chas zi svoyimi yepiskopami prijnyav uniyu Ci zv yazki mali prodovzhuvatisya i pislya 1596 r ale yakoyu bula yihnya priroda nam nevidomo Najchastishe mukachivski vladiki do Uzhgorodskoyi uniyi otrimuvali visvyachennya hirotoniyu vid moldavskih mitropolitiv u Yassah abo vid Dyulofegervarskogo Albayulskogo mitropolita v Rumuniyi Vodnochas mali misce i sprobi polskih peredusim peremishlskih unijnih yepiskopiv Chastishe mova jde pro diyalnist Atanasiya Krupeckogo 1613 1614 rr u monastiri Krasnij Brid yakogo deyaki avtori zgaduyut 1610 chi 1616 r pid titulom Mukachivskij i Maramoroshskij yepiskop v Ugorshini Priblizno u tomu chasi buv znishenij Mukachivskij monastir tozh graf Batori peredav togochasnomu Mukachivskomu yep Ilarionovi na perebuvannya Grushevskij monastir z usima jogo posilostyami Takim chinom Grushevskij monastir perebuvav pid volodinnyam Mukachivskih yepiskopiv azh do povnogo jogo znishennya pid chas povstannya Tekeli blizko 1680 r Yepiskopi Petronij Grigorovich Tarasovich U 1623 r pislya 23 rokiv vignannya v Mukachevi z yavlyayetsya yepiskop Petronij yakogo transilvanskij knyaz Gabor Betlen priznachiv yepiskopom Berezkogo Uzhanskogo Sabolchskogo Zemplinskogo Maramoroshskogo i Sharishskogo komitativ ob yednanih greckih cerkov ecclesiae unionis greacae cerkov greckoyi uniyi Gramota G Betlena vid 10 lyutogo ye pershim dokumentom v istoriyi Mukachivskoyi yeparhiyi v yakomu pererahovano teritoriyu po komitatam sho nalezhit yurisdikciyi mukachivskogo yepiskopa Yurisdikciya jogo nastupnika Ivana Gregorovicha Joannem Gregory 1627 1633 poshiryuvalasya na ti sami komitati Novij vladika pershij z chisla mukachivskih yepiskopiv yakij volodiv latinskoyu movoyu buv tisno pov yazanij z kiyivskim greko katolickim mitropolitom Velyaminom Rutskim z yakim osobisto poznajomivsya pid chas povernennya iz Yass de vin otrimav hirotoniyu na pochatku lyutogo 1628 r pro sho Rutskij pisav u svoyemu zviti do Rimu 28 chervnya togo zh roku Nagoloshuyuchi sho Vin tezh z nami hoch she ne cilkom doskonalo Kiyivskij greko katolickij mitropolit ne piddaye sumnivu kanonichnist visvyachennya mukachivskogo yepiskopa greckogo obryadu z Madyarshini u mitropolita Valahiyi ta Moldaviyi Otzhe pripushennya oo Oleksandra Barana sho zakarpatski yepiskopi hoch i musili visvyachuvatisya u suchavskogo mitropolita ne prijnyali jogo yurisdikciyi a zalishalisya u tajnij zluci z Kiyivskoyu mitropoliyeyu ne viglyadayut perekonlivimi Nastupnik Gregorovicha Mukachivskij yepiskop Vasil Tarasovich hoch i narodivsya v Galichini prote visvyachennya 6 grudnya 1633 r tak samo yak i vsi jogo poperedniki pochinayuchi vid 1597 r otrimav vid Moldavskogo mitropolita v Yassah Dzherela KIYiVSKA CERKVA I MUKAChIVSKA YePARHIYa VIDOMI TA NEVIDOMI STORINKI NEPROChITANOYi ISTORIYi XIV XVII st Mukachivska greko katolicka yeparhiya Oficijnij sajt 11 bereznya 2013 u Wayback Machine Grushivskij monastir nedostupne posilannya z lipnya 2019 Primitki