Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лук яненко Левко Григо рович Лук я ненко 24 серпня 1928 село Хрипівка

Лук'яненко Левко

Лук'яненко Левко
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лук'яненко.

Левко́ Григо́рович Лук'я́ненко (24 серпня 1928, село Хрипівка, Городнянського району, Чернігівська округа, Українська РСР, СРСР — 7 липня 2018, Київ, Україна) — український політичний та громадський діяч, дипломат, письменник, юрист та радянський дисидент, учасник національного визвольного руху. Борець за незалежність України у XX сторіччі. Співзасновник та активний член Української Гельсінської Групи, голова Української Гельсінської Спілки, одним з організаторів Української робітничо-селянської спілки. Засновник та перший голова Української республіканської партії. Народний депутат України I—II, IV—V скликань. Кандидат в Президенти України на виборах 1991 року (3 місце, 1 432 556 голосів або 4,49 %) Герой України (2005). Співавтор Декларації про державний суверенітет України, автор Акту проголошення незалежності України. Голова Української асоціації дослідників голодоморів в Україні (1998). Почесний доктор права Альбертського університету, Канада (1993). Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка 2016 року. Кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня, кавалер ордена Свободи (2016).

Левко Григорович Лук'яненко
image
Левко Григорович Лук'яненко
Голова Комісії при Президентові України у питаннях помилування
29 квітня 2005 — 7 липня 2018
ПрезидентВіктор Ющенко
1-й Надзвичайний і Повноважний Посол України в Канаді
14 травня 1992 — 15 жовтня 1993
ПрезидентЛеонід Кравчук
Попередникпосада запроваджена
НаступникБатюк Віктор Гаврилович
Народився24 серпня 1928(1928-08-24)
с. Хрипівка, Городнянський район, Чернігівська округа, УСРР, СРСР
Помер7 липня 2018(2018-07-07) (89 років)
Київ, Україна
ПохованийБайкове кладовище
Відомий якдипломат, правозахисник, письменник, політик
КраїнаСРСР і Україна
Alma materd (1958)
Політична партіяКПРС (1961)[1], Українська республіканська партія[d] (2002) і Українська республіканська партія «Собор» (2005)
Нагороди
image
image
image
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
image
Почесна відзнака Президента України
image
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
 image
Медаль ім. Св. Володимира «Борцям за волю України»
image Роботи у Вікіджерелах
image Висловлювання у Вікіцитатах
image Медіафайли у Вікісховищі
image Народний депутат України
1-го скликання
Народний рух України 15 травня 1990 — 18 червня 1992
2-го скликання
Українська республіканська партія 9 лютого 1995 — 12 травня 1998
4-го скликання
Українська республіканська партія (БЮТ) 14 травня 2002 — 25 травня 2006
5-го скликання
безпартійний (БЮТ) 25 травня 2006 — 15 червня 2007

За переконання про від'єднання України від Радянського Союзу та її незалежність, був відправлений до камери смертників, як «небезпечний рецидивіст» та засуджений до найвищої міри покарання — розстрілу. Пізніше розстріл був замінений на 15 років позбавлення волі. Політичний в'язень СРСР. Був двічі ув'язнений (1961—1976, 1977—1988). Сумарно провів 25 років у тюрмі і на засланні.

Життєпис

Народився 24 серпня 1928 року у селянській родині Грицька й Наталки Лук'яненків у селі Хрипівка. Був найстаршим з чотирьох дітей в родині. Матір походила з козацького роду Скойбидів. Левко Лук'яненко зміг пережити Голодомор 1932—1933 років, від голодної смерті навесні 1933 року їх врятував батько, приховавши трохи картоплі в ямі під стежкою. Буксирна бригада шукала збіжжя на городі, під деревами, а на стежку уваги не звернула. Наприкінці 1944 року, коли юнаку минуло 16, його рекрутували в ряди Радянської армії (згодом у паспорті Л. Лук'яненка буде записано як рік його народження «1927»). З 1945 по другу половину 1949 роки служив в Австрії. Під час навчання у школі автомеханіків у місті Мьодлінг протягом 1948 року почав захоплюватися літературою. Ось як Левко Лук'яненко розповідав про цей період:

image Весь 1948 рік учився в річній школі автомеханіків у м. Мьодлінгу, що за 17 кілометрів від Відня. Позаяк техніку я знав, то цілий рік читав класичну художню літературу. Почав писати повість, та вже десь на десятій сторінці побачив, що пишу таке, за що не похвалять, а можуть посадити. Постало питання: пристосовуватися чи загалом не писати? Я розв’язав проблему за формулою Некрасова: «Поэтом можешь ты не быть, но гражданином быть обязан». Краще загалом не писати, ніж писати неправду всупереч своєму сумлінню.

Там же потрапила до рук збірочка К. Рилєєва. Його поеми «Войнаровський», а особливо «Наливайко» справили на мене вирішальний вплив у тому плані, що в моїй свідомості смерть набула нормального явища для того, «кто первый восстает на притеснителей народа».

image

.

Приблизно до другої половини 1949 року Левку Лук'яненку захотілося повернути до України, вступивши до автомобільного училища, що нібито було у Києві. Проте в результаті він опинився не в Україні, а на Закавказзі, у містах Орджонікідзе та Нахічевань.

image До другої половини 1949 року я в Австрії так вельми скучив за Україною, що пішов на прямий обман військового командування: коли стали набирати з автомеханіків курсантів до автомобільного училища, що нібито було в Києві, я, щоб потрапити на Україну, пішов до комісії, склав попередні іспити й умовив її зарахувати мене до складу абітурієнтів, хоч зовсім не збирався стати офіцером-автомобілістом. (Обман удався тільки частково: із Австрії я виїхав, та потрапив не на Україну, а в Закавказзя, в Нахічеванську АРСР). image

У 1951—1953 роках вступив у комсомол і партію. 1953 року вступив на юридичний факультет Московського університету. 1954 року — одружився. Вів активне громадське життя. До 1956 року зрозумів, що обраний ним шлях помилковий, призупинив свою громадську діяльність і вирішив орієнтуватися на підпільну боротьбу.

У вересні 1958 року, за розподілом був спрямований штатним пропагандистом райкому партії в Радехівський район Львівської області, де й оселився з дружиною. Робота була пов'язана з постійними поїздками по селах району. Він бачив, як людей заганяли в колгоспи, знищували цілі хутори. Разом зі Степаном Віруном і Василем Луцьківим вирішили створити підпільну партію Українська Робітничо-Селянська Спілка (УРСС).

У середині 1959 року переїхав до Глинянського району і, щоб мати більше вільного часу, з райкому перевівся в адвокатуру. Тут він знайшов однодумців Івана Кандибу та Олександра Лібовича.

7 листопада 1960 року у Львові відбулася перша організаційна зустріч, на якій обговорили програму. Оскільки програма була дуже гостра, вирішили її знищити, а до наступної зустрічі, яка мала відбутися 22 січня 1961 року, доручили Лук'яненку скласти нову, м'якшу. Але 21 січня 1961 року заарештовані Іван Кандиба, , , та Левко Лук'яненко, пізніше та .

Засудження

У травні 1961 року Львівський обласний суд засудив Лук'яненка до розстрілу за ст. 56 ч. 1 і 64 КК УРСР. Звинувачення було побудоване на першому проєкті програми УРСС. Винуватили в тому, що він «з 1957 виношував ідею відриву УРСР від СРСР, підривав авторитет КПРС, зводив наклепи на теорію марксизму-ленінізму». Через 72 доби Верховний Суд замінив розстріл 15 роками позбавлення волі. Інші дістали строки від 10 до 15 років позбавлення волі. Це при тому, що статтями 17 і 125 радянської конституції відповідно було проголошено право виходу кожної союзної республіки з СРСР та свободу слова для кожного громадянина.

Покарання відбував у Мордовській АРСР, з 1967 року три роки у Володимирському централі, потім знову в Мордовії. 1966 року в Мордовські табори прибувала нова генерація політв'язнів — шістдесятників. Вони вели боротьбу з адміністрацією таборів за фактами грубого порушення законодавства і прав в'язнів. Дані про цю боротьбу ставали відомими світовій громадськості. Лук'яненко брав в цій боротьбі активну участь. Щоб посилити ізоляцію, 500 найактивніших політв'язнів перевели у Пермські табори. 1974 року за організацію страйку Чусовський районний суд засудив трьох ініціаторів, у тому числі Лук'яненка, до тюремного ув'язнення у Владимирській тюрмі.

9 листопада 1976 року, за пропозицією Миколи Руденка, увійшов до складу Української Гельсінської групи (УГГ), підписував всі документи УГГ. Лук'яненко написав звернення до Белградської наради 35 країн з приводу дискримінації українців, зокрема, права на еміграцію. Виступив на захист художника , написав статтю «Зупиніть кривосуддя!». «Радіо Свобода» передало його нарис «Рік свободи».

У червні 1977 року Левко Лук'яненко був особисто присутній на судовому процесі над Олексою Тихим та Миколою Руденком, який відбувався у Дружківці.

12 грудня 1977 року Лук'яненко був заарештований. Розуміючи, що його чекає в майбутньому, оголосив голодування, відмовився давати показання, також відмовився від громадянства. Справу Лук'яненка курував полковник КДБ Альберт Діченко. 17—20 червня 1978 року Лук'яненко засуджений Чернігівським обласним судом за ст. 62 ч. 2 КК УРСР до 10 років позбавлення волі та 5 років заслання та визнаний особливо небезпечним рецидивістом.

Карався в таборі особливо суворого режиму в селі Сосновка в Мордовській АРСР. Разом з іншими політв'язнями продовжив боротьбу, готував і передавав на Захід інформацію. У лютому 1980 року всіх в'язнів особливого режиму, у тому числі Лук'яненка, перевели у спеціально збудовану тюрму в селі Пермської області, за 200 м від 36-ї зони.

13 грудня 1986 року, Лук'яненка з Кучино перевезли до Пермської пересильної тюрми, а звідти — до Чернігівської, де з ним понад місяць «працював» слідчий КДБ. Повернули в Кучино. 8 грудня 1987 року Лук'яненко був етапований на заслання в село Березівку Парабельського району Томської області.

Політична діяльність після звільнення

У березні 1988 року був заочно обраний головою відновленої УГГ, яка від 7 липня діяла, як Українська Гельсінська Спілка (УГС). 23 квітня 1988 року запропонували виїхати за кордон, але він відмовився, бо бачив, що ситуація в країні швидко змінюється, вимальовується перспектива створення політичної партії. Указом ПВР від 30 листопада 1988 року Левко Лук'яненко був помилуваний, звільнений із заслання. На початку 1989 року повернувся до України.

У квітні 1990 року на установчому з'їзді УГС обраний головою створеної на її базі Української республіканської партії. У березні обраний депутатом ВР України XII (І) скликання від Залізничного в/о № 196, Івано-Франківська область. Був членом комісії з питань законодавства і законності, заступником голови Народної Ради.

Левко Лук'яненко — автор Акта проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року.

Балотувався на посаду Президента України. В цей період Левко Лук'яненко зі своїми найближчими соратниками, друзями та патріотами визвольного руху, здійснив низку відвідань міст і населених пунктів майже по всій території України, де близько спілкувався з населенням новоствореної незалежної Держави.

image
Левко Лук'яненко та Володимир Кобзар на зустрічі з українцями. 8 вересня 1991 року

У травні 1992 року склав повноваження депутата і залишив посаду голови УРП у зв'язку з призначенням Надзвичайним і Повноважним послом України в Канаді. У листопаді 1993 року через незгоду з політикою уряду України подав у відставку і повернувся в Україну.

Народний депутат України II скликання від Нововолинського в/о № 68, Волинська область. Член Комітету законодавчого забезпечення свободи слова та засобів масової інформації.

1994 року Левко Лук'яненко на II з'їзді Асоціації дослідників голодоморів в Україні обраний головою організації. Від 1996 до 1998 року він її почесний голова. Після IV з'їзду Асоціації (1998) — Левко Лук'яненко знову став головою Асоціації та був повторно обраний і на її V з'їзді (2000).

У 1998—1999 роках Лук'яненко один з керівників «Національного фронту», що об'єднує праві націоналістичні партії. 1988 року очолив Українську гельсінську спілку, яка згодом трансформувалася в Українську республіканську партію. З листопада 1993 до червня 1994 року — голова передвиборчого демократичного об'єднання «Україна». З травня 1992 року — почесний голова УРП.

Народний депутат України IV скликання від «Блоку Юлії Тимошенко», № 5 в списку. Член Комітету з питань національної безпеки і оборони. У 2000—2001 роках він став одним із лідерів протесту «Україна — без Кучми». Брав активну участь у Помаранчевій Революції.

2006 року разом з прихильниками вийшов з УРП «Собор» і заснував нову партію — Українську республіканську партію Лук'яненка.

image
Левко Лук'яненко 14 жовтня 2006 року.

Народний депутат України V скликання від «Блоку Юлії Тимошенко», № 6 в списку. Голова підкомітету з питань жертв політичних репресій Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. Склав депутатські повноваження 15 червня 2007 року і відмовився від висування на позачергових виборах 2007 року, пославшись на поважний вік.

Володів англійською, польською, німецькою мовами.

16 квітня 2013 року ухвалив рішення піти у відставку з посади голови Української республіканської партії Лук'яненка, залишившись її почесним головою. Згодом вийшов із партії.

Левко Лук'яненко був прибічником ідеї того, що слід продовжувати економічні санкції проти Росії, поки її не буде економічно знищено, а також підтримувати поневолені Росією народи, щоб стався ще один розпад Росії.

2017 року група депутатів ВР України з 35 осіб порушили питання про присудження Левкові Лук'яненку Нобелівської премії Миру й відправили всі документи в Нобелівський комітет. Туди ж написав звернення й професор Микола Мушинка зі Словаччини.

Документи було подано вчасно й було отримано відповідь про їх отримання. У жовтні 2018 року мало відбутися засідання Комітету, але Левко Лук'яненко не дожив до того часу, а після смерті премія не присуджується.

Расові погляди

Після відходу від активної політичної діяльності Левко Лук'яненко виявляв ознаки білого расизму, різноманітних теорій змов та міських міфів. У статті «Цивілізаційний вибір України», надрукованій у тижневику «Персонал Плюс» (№ 24 (276) від 24-30 червня 2008), він виступив проти змішаних шлюбів та іміграції з небілих країн:

image Чи хочемо ми, українці — люди білої раси? Стати іншими, ніж були досі, наприклад, чорними, жовтими, червоними? Випадки шлюбу українок з представниками інших рас свідчать про те, що не всі дорожать своєю білою расою, тому виголошую власну позицію: я всією душею виступаю за збереження українців як білої раси і категорично проти перетворення української нації на націю чорних, коричневих, сіро-буро-малинових! image
image У цій неоголошеній расовій війні білі європейці програють іншим расам. [див. [en]] image
image Українець (українка) має право одружитися з представником (представницею) кольорової раси, однак зобов'язаний (зобов'язана) виїхати з Батьківщини, відповідно позбавившись громадянства України. Так буде дотримано справедливої засади рівних прав: право людини на шлюб з небілою людиною і право держави залишатися країною білої раси. image
image Україна уникне расової проблеми, якщо не пустить у наш національний дім кольорових людей. image

Мустафа Найєм згадував, що Л. Лук'яненко дуже різко висловлювався про іноземців в Україні. Водночас, під час їх останньої зустічі він хотів уникнути образи етнічного пуштуна Найєма.

Смерть і поховання

image
Могила Левка Лук'яненка, Байкове кладовище

7 липня 2018 року стало відомо, що Левко Лук'яненко потрапив у реанімацію клінічної лікарні «Феофанія» з інсультом та запаленням легень. Пізніше того ж дня Левко Лук'яненко помер у лікарні «Феофанія» після тривалої хвороби, спричиненої лейкозом, проблемами з тромбами та лейкоцитами, наслідками інсульту.

У понеділок 9 липня 2018 року з Левком Лук'яненком попрощалися в селі Хотів, де він мешкав останні роки свого життя, а у вівторок 10 липня відбулась офіційна церемонія прощання в приміщенні Клубу Кабінету Міністрів України, після чого його було відспівано у Володимирському соборі та поховано на центральній алеї Байкового кладовища (ділянка № 42а). Також пам'ять про Левка Лук'яненка під час свого засідання вшанували народні депутати України.

Після смерті Левка Лук'яненка міський голова Чернігова Владислав Атрошенко запропонував назвати одну з площ міста на його честь.

Одне з останніх інтерв'ю Левко Лук'яненко дав для книги Миколи Давидюка «Як зробити Україну успішною?».

Доброчинність

Коштами Левка Лук'яненка та його дружини Надії у 2008 році було видано десяте видання документально-історичного роману Юрія Горліс-Горського «Холодний Яр».

Родина

  • Надія Іванівна Лук'яненко — дружина, була і домогосподаркою, і секретаркою, відповідала на телефонні дзвінки, друкувала його книжки на машинці, редагувала.

Бібліографія

Левко Лук'яненко написав такі книжки:

  • Що далі?. — Лондон : Українська Центральна Інформаційна Служба, 1989. — 48 с. — .
  • Сповідь у камері смертників. — 1991.
  • За Україну, за її волю…. — 1991. (брошура)
  • Вірую в Бога і в Україну. — К. : МП «Пам'ятки України», 1991.
  • Не дам загинуть Україні!. — К. : Софія, 1994.
  • Народження нової ери. — 1997.
  • На землі кленового листу. — 1998.
  • Нюрнберґ-2. — Київ : Нора-прінт, 2001. — 114 с. — 6000 прим. — .
  • Маршал Жуков і українці у Другій світовій війні. — К.: Видавничий дім «Козаки», 2002. — 48 с.
  • Незнищенність. — К.: Діокор, 2003. — 93 с.
  • З часів неволі. — 2005.
  • Національна ідея і національна воля. — К, 2006. — 285 с.
  • З часів неволі. Сосновка-7. — 2007.
  • З часів неволі. Спогади та роздуми . — ВД «Світлиця», 2009. — 446 с. — 1000 прим.
  • До історії Української Гельсинської спілки. — К.: Фенікс, 2010. — 320 с.
  • З часів неволі. Книга четверта: Країна Моксель. — К.: Фенікс, 2010. — 520 с.
  • Де ти, доле України?. — 2011.
  • З часів неволі. Книга п΄ята: Одержимі. — К.: Тамподек ХХІ, 2012. — 448 с.
  • Тут мій дух — К.: Тамподек-XXI, 2013 — Т. 1: 1988—2002 рр. — 2013. — 311 с.
  • Тут мій дух. — К.: Тамподек-XXI, 2013 — Т. 2: 2003—2009 рр. — 2013. — 303 с.
  • Від хохла до українця. — Київ: ТОВ «Юрка Любченка», 2014. — 143 с.

Автор численних брошур та статей.

Лук'яненко планував завершити серію мемуарів про 15-річне ув'язнення «З часів неволі» четвертою книгою з імовірною назвою «Країна Моксель XX сторіччя».

2015 року видав 13-томник власних творів «Шлях до відродження».

Відзнаки

image
Президент України Петро Порошенко вручає Левку Лук'яненку Національну премію України імені Тараса Шевченка 2016 року

Вшанування пам'яті

image
Пам'ятна дошка Левку Лук'яненку (м. Глиняни, Львівська область)

Примітки

  1. http://static.rada.gov.ua/zakon/new/NEWSAIT/DEPUTAT1/196.htm
  2. . Радіо Свобода. 7 липня 2018. Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 7 липня 2018. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |3= ()
  3. . Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 29 червня 2020. Процитовано 2 вересня 2020.
  4. . Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 23 травня 2017. Процитовано 2 вересня 2020.
  5. https://nasha-druzhkovka.ru/spovid-u-kameri-smertnikiv/ | Левко Лук'яненко: Сповідь у камері смертників
  6. . Архів оригіналу за 26 січня 2000. Процитовано 17 березня 2013.
  7. Смертний вирок, карцери, непокора режиму
  8. . Архів оригіналу за 18 квітня 2016. Процитовано 15 червня 2020.
  9. . Голос Америки. 3 листопада 2003. Архів оригіналу за 15 червня 2020.
  10. . Архів оригіналу за 9 липня 2018. Процитовано 9 липня 2018.
  11. . УНІАН. 16 квітня 2013. Архів оригіналу за 9 липня 2018. Процитовано 9 липня 2018.
  12. . Укрінформ. 10 липня 2018. Архів оригіналу за 11 липня 2018. Процитовано 11 липня 2018.
  13. Микола Мушинка (11 липня 2018). . Закарпаття онлайн. Архів оригіналу за 9 травня 2019.
  14. Лук’яненко, Левко (24-30 червня 2008). . personal-plus.net. Персонал Плюс. Архів оригіналу за 9 грудня 2023. Процитовано 29 червня 2024.
  15. Найєм, Мустафа (8 липня 2018). Левко Лук’яненко: ’’Ви кольоровий, але ви свій’’. Українська правда - Блоги. Процитовано 29 червня 2024.
  16. . Радіо Свобода. 7 липня 2018. Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 7 липня 2018.
  17. . Українська правда. 7 липня 2018. Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 7 липня 2018.
  18. . УНІАН. 7 липня 2018. Архів оригіналу за 9 липня 2018. Процитовано 8 липня 2018.
  19. Володимир Пиріг (8 липня 2018). . Zaxid.net. Архів оригіналу за 8 липня 2018. Процитовано 8 липня 2018.
  20. . Укрінформ. 9 липня 2018. Архів оригіналу за 9 липня 2018. Процитовано 10 липня 2018.
  21. . Радіо Свобода. 8 липня 2018. Архів оригіналу за 8 липня 2018. Процитовано 8 липня 2018.
  22. . Новое Время. 7 липня 2018. Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 7 липня 2018.
  23. Ярослава Трегубова, Володимир Паутов (9 липня 2018). . Радіо Свобода. Архів оригіналу за 10 липня 2018. Процитовано 10 липня 2018.
  24. . УНІАН. 9 липня. Архів оригіналу за 10 липня 2018. Процитовано 10 липня 2018.
  25. . Укрінформ. 10 липня 2018. Архів оригіналу за 10 липня 2018. Процитовано 11 липня 2018.
  26. . Радіо Свобода. 10 липня 2018. Архів оригіналу за 11 липня 2018. Процитовано 11 липня 2018.
  27. . 5.ua. 10 липня. Архів оригіналу за 11 липня 2018. Процитовано 11 липня 2018.
  28. Фото: Андрій Гудзенко (10 липня 2018). . Ліга.Новости. Архів оригіналу за 11 липня 2018. Процитовано 11 липня 2018.
  29. Ольга Нескородяна (10 липня 2018). . ТСН.ua. Архів оригіналу за 10 липня 2018. Процитовано 11 липня 2018.
  30. . Укрінформ. 10 липня 2018. Архів оригіналу за 11 липня 2018. Процитовано 11 липня 2018.
  31. . УНІАН. 10 липня 2018. Архів оригіналу за 11 липня 2018. Процитовано 11 липня 2018.
  32. . Новое время. 10 липня 2018. Архів оригіналу за 11 липня 2018. Процитовано 11 липня 2018.
  33. . Радіо Свобода. 10 липня 2018. Архів оригіналу за 11 липня 2018. Процитовано 11 липня 2018.
  34. . Україна молода. 10 липня 2018. Архів оригіналу за 11 липня 2018. Процитовано 11 липня 2018.
  35. . УНІАН. 10 липня 2018. Архів оригіналу за 11 липня 2018. Процитовано 11 липня 2018.
  36. . Укрінформ. 10 липня 2018. Архів оригіналу за 11 липня 2018. Процитовано 11 липня 2018.
  37. . Укрінформ. 10 липня 2018. Архів оригіналу за 11 липня 2018. Процитовано 11 липня 2018.
  38. Ванжа В. Нотатки після прочитання книги Олександра Лук’яненка "Невже це з нами так було?" / В. Ванжа // Сіверянський літопис. — 2016. — № 6. — С. 144-145.
  39. . Історична правда. Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 16 серпня 2021.
  40. Лілія Шпотенко (13 липня 2018). Помер чоловік, який написав Акт незалежності, а в державі навіть траур не оголосили. Новини на Gazeta.ua. Процитовано 26 серпня 2022.
  41. Левко Лук'яненко презентував третю книгу із циклу «З часів неволі» [ 13 листопада 2013 у Wayback Machine.], 23.09.2009
  42. С. Карасик, В. Овсієнко. Лук'яненко Левко Григорович [ 12 березня 2007 у Wayback Machine.] — на сайті Фонду пам'яті Олекси Тихого
  43. . Архів оригіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 26 квітня 2011.
  44. Левко Лук'яненко: «Мій обов'язок — написати про людей, які боролися за Україну» [ 13 листопада 2013 у Wayback Machine.] — Хрещатик, 27.10.2009
  45. . Вища освіта. 16 листопада 2015. Архів оригіналу за 15 червня 2020.
  46. Указ Президента України від 1 грудня 2016 року № 533/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 25-ї річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року»
  47. . Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 15 червня 2020.
  48. Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України»»
  49. Указ Президента України № 417/2018 від 7 грудня 2018 року «Про державні стипендії імені Левка Лук'яненка». president.gov.ua. Офіс Президента України. 7 грудня 2018. оригіналу за 21 квітня 2019. Процитовано 18 серпня 2022.
  50. Катерина Родак (18 серпня 2022). Депутати погодили перейменування ще 20 вулиць у Львові. zaxid.net. Zaxid.net. Процитовано 18 серпня 2022.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
  51. Дерусифікація у Дніпрі: з`явилися вулиці Левка Лук`яненка та Любомира Гузара. 22 лютого 2023.
  52. Левко Лук'яненко. З Україною в серці. Музей просто неба у Пирогові. 2022=08=26.
  53. Городнянська міська рада. Рішення від 5 вересня 2022 року «Про перейменування вулиці в м. Городня» (PDF). 5 вересня 2022.

Посилання

  • Ю. І. Шаповал. Лук'яненко Левко Григорович [ 15 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 297. — .
  • Л. В. Стасів. Лук'яненко Левко Григорович [ 14 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — .
  • Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Лауреати Національної премії. Лук'яненко Левко Григорович. [ 9 липня 2018 у Wayback Machine.]
  • image Українська Гельсінкська Група 1978—1982. Документи і матеріяли. — Торонто-Балтимор: Смолоскип, 1983.— С. 405—440.
  • Офіційна Україна сьогодні. Лук'яненко Левко Григорович [ 9 липня 2018 у Wayback Machine.]
  • Лук'яненко Левко Григорович // Хто є хто: влада, політика, громадська діяльність. — К.: Видавництво «К. І. С.», 2006. — (Who is who.ua). [ 9 липня 2018 у Wayback Machine.]
  • Лук'яненко Левко Григорович // Золоте сузір'я України. — (Who is who.ua). [ 9 липня 2018 у Wayback Machine.]
  • Лук'яненко Левко Григорович // Державні нагороди України. Кавалери та лауреати" (том V, частина друга). — К., 2014. — (Who is who.ua). [ 9 липня 2018 у Wayback Machine.]
  • Лук'яненко Левко Григорович // Україна. Європа. Світ. Золотий фонд нації. Vivat, Україно! — (Who is who.ua). [ 9 липня 2018 у Wayback Machine.]
  • Лук'яненко Левко Григорович // Україна. Європа. Світ. Українці — великий європейський народ. Золотий фонд нації. — (Who is who.ua). [ 9 липня 2018 у Wayback Machine.]
  • Українська республіканська партія «Собор» — Голова Лук'яненко Левко Григорович // Хто є хто: влада, політика, громадська діяльність. — К.: Видавництво «К. І. С.», 2006. [ 9 липня 2018 у Wayback Machine.]
  • Фонд пам'яти Олекси Тихого. Лук'яненко Левко Григорович [ 12 березня 2007 у Wayback Machine.]
  • In memoriam. Левко Лук'яненко [ 9 липня 2018 у Wayback Machine.] Історична правда. 7 липня 2018.
  • ЛЕВКО ЛУК'ЯНЕНКО: хроніка життя і боротьби | Документальний фільм (ВІДЕО)
  • Левко Лук'яненко: У 20 років я вирішив, що піду шляхом Наливайка [ 27 серпня 2013 у Wayback Machine.]
  • Левко Лук'яненко. Сповідь у камері смертників [ 31 березня 2008 у Wayback Machine.]
  • Наталія Судакова (7 липня 2018). . Українська правда. Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 9 липня 2018.
  • (7 липня 2018). . Нове время. Архів оригіналу за 9 липня 2018. Процитовано 9 липня 2018.
  • . УНІАН. 7 липня 2018. Архів оригіналу за 9 липня 2018. Процитовано 9 липня 2018.
  • Крістіан Тріппе (24 серпня 2016). . Deutsche Welle. Архів оригіналу за 9 липня 2018. Процитовано 9 липня 2018.
  • Ярослава Трегубова (10 липня 2018). . Радіо Свобода. Архів оригіналу за 10 липня 2018. Процитовано 11 липня 2018.
  • Володимир Шовкошитний (10 липня 2018). . Еспресо. Архів оригіналу за 10 липня 2018. Процитовано 11 липня 2018.
  • Левко Лук'яненко. Цивілізаційний вибір України [ 23 вересня 2008 у Wayback Machine.]
  • Левко Лук'яненко. Маршал Жуков і українці у Другій світовій війні [ 22 січня 2009 у Wayback Machine.]
  • Левко Лук'яненко: «Україна не може програти» [ 26 березня 2016 у Wayback Machine.]
  • Надія Лук'яненко: «Набралася сміливості і покидала усі харчі в'язням» [ 30 вересня 2019 у Wayback Machine.]
  • Незручні ветерани. Як карали переможців Гітлера [ 22 червня 2022 у Wayback Machine.]

Джерела

  • В. М. Матвієнко. Лук'яненко Левко Григорович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с.
  • О. Рафальський. Лук'яненко Левко Григорович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.411
  • Лук'яненко, Олександр Григорович. Невже це було з нами? : спогади / Олександр Лук'яненко. — Мена: Домінант, 2016. — 331 с. : іл., фото. — (Серія «Бібліотека краєзнавця»). — 100 прим. — . Повний текст книги [ 22 вересня 2019 у Wayback Machine.].
  • ВІРА КУРИКО. «Вулиця причетних. Чернігівська справа Лук'яненка». Темпора. 2020. ISBN 978-617-569-459-6.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Luk yanenko Levko Grigo rovich Luk ya nenko 24 serpnya 1928 selo Hripivka Gorodnyanskogo rajonu Chernigivska okruga Ukrayinska RSR SRSR 7 lipnya 2018 Kiyiv Ukrayina ukrayinskij politichnij ta gromadskij diyach diplomat pismennik yurist ta radyanskij disident uchasnik nacionalnogo vizvolnogo ruhu Borec za nezalezhnist Ukrayini u XX storichchi Spivzasnovnik ta aktivnij chlen Ukrayinskoyi Gelsinskoyi Grupi golova Ukrayinskoyi Gelsinskoyi Spilki odnim z organizatoriv Ukrayinskoyi robitnicho selyanskoyi spilki Zasnovnik ta pershij golova Ukrayinskoyi respublikanskoyi partiyi Narodnij deputat Ukrayini I II IV V sklikan Kandidat v Prezidenti Ukrayini na viborah 1991 roku 3 misce 1 432 556 golosiv abo 4 49 Geroj Ukrayini 2005 Spivavtor Deklaraciyi pro derzhavnij suverenitet Ukrayini avtor Aktu progoloshennya nezalezhnosti Ukrayini Golova Ukrayinskoyi asociaciyi doslidnikiv golodomoriv v Ukrayini 1998 Pochesnij doktor prava Albertskogo universitetu Kanada 1993 Laureat Nacionalnoyi premiyi imeni Tarasa Shevchenka 2016 roku Kavaler ordena knyazya Yaroslava Mudrogo V stupenya kavaler ordena Svobodi 2016 Levko Grigorovich Luk yanenkoLevko Grigorovich Luk yanenkoGolova Komisiyi pri Prezidentovi Ukrayini u pitannyah pomiluvannya29 kvitnya 2005 7 lipnya 2018PrezidentViktor Yushenko1 j Nadzvichajnij i Povnovazhnij Posol Ukrayini v Kanadi14 travnya 1992 15 zhovtnya 1993PrezidentLeonid KravchukPoperednikposada zaprovadzhenaNastupnikBatyuk Viktor GavrilovichNarodivsya24 serpnya 1928 1928 08 24 s Hripivka Gorodnyanskij rajon Chernigivska okruga USRR SRSRPomer7 lipnya 2018 2018 07 07 89 rokiv Kiyiv UkrayinaPohovanijBajkove kladovisheVidomij yakdiplomat pravozahisnik pismennik politikKrayinaSRSR i UkrayinaAlma materd 1958 Politichna partiyaKPRS 1961 1 Ukrayinska respublikanska partiya d 2002 i Ukrayinska respublikanska partiya Sobor 2005 NagorodiOrden Knyazya Yaroslava Mudrogo V stupenya Pochesna vidznaka Prezidenta Ukrayini Yuvilejna medal 25 rokiv nezalezhnosti Ukrayini Medal im Sv Volodimira Borcyam za volyu Ukrayini Roboti u Vikidzherelah Vislovlyuvannya u Vikicitatah Mediafajli u Vikishovishi Narodnij deputat Ukrayini 1 go sklikannya Narodnij ruh Ukrayini 15 travnya 1990 18 chervnya 1992 2 go sklikannya Ukrayinska respublikanska partiya 9 lyutogo 1995 12 travnya 1998 4 go sklikannya Ukrayinska respublikanska partiya BYuT 14 travnya 2002 25 travnya 2006 5 go sklikannya bezpartijnij BYuT 25 travnya 2006 15 chervnya 2007 Za perekonannya pro vid yednannya Ukrayini vid Radyanskogo Soyuzu ta yiyi nezalezhnist buv vidpravlenij do kameri smertnikiv yak nebezpechnij recidivist ta zasudzhenij do najvishoyi miri pokarannya rozstrilu Piznishe rozstril buv zaminenij na 15 rokiv pozbavlennya voli Politichnij v yazen SRSR Buv dvichi uv yaznenij 1961 1976 1977 1988 Sumarno proviv 25 rokiv u tyurmi i na zaslanni ZhittyepisNarodivsya 24 serpnya 1928 roku u selyanskij rodini Gricka j Natalki Luk yanenkiv u seli Hripivka Buv najstarshim z chotiroh ditej v rodini Matir pohodila z kozackogo rodu Skojbidiv Levko Luk yanenko zmig perezhiti Golodomor 1932 1933 rokiv vid golodnoyi smerti navesni 1933 roku yih vryatuvav batko prihovavshi trohi kartopli v yami pid stezhkoyu Buksirna brigada shukala zbizhzhya na gorodi pid derevami a na stezhku uvagi ne zvernula Naprikinci 1944 roku koli yunaku minulo 16 jogo rekrutuvali v ryadi Radyanskoyi armiyi zgodom u pasporti L Luk yanenka bude zapisano yak rik jogo narodzhennya 1927 Z 1945 po drugu polovinu 1949 roki sluzhiv v Avstriyi Pid chas navchannya u shkoli avtomehanikiv u misti Modling protyagom 1948 roku pochav zahoplyuvatisya literaturoyu Os yak Levko Luk yanenko rozpovidav pro cej period Ves 1948 rik uchivsya v richnij shkoli avtomehanikiv u m Modlingu sho za 17 kilometriv vid Vidnya Pozayak tehniku ya znav to cilij rik chitav klasichnu hudozhnyu literaturu Pochav pisati povist ta vzhe des na desyatij storinci pobachiv sho pishu take za sho ne pohvalyat a mozhut posaditi Postalo pitannya pristosovuvatisya chi zagalom ne pisati Ya rozv yazav problemu za formuloyu Nekrasova Poetom mozhesh ty ne byt no grazhdaninom byt obyazan Krashe zagalom ne pisati nizh pisati nepravdu vsuperech svoyemu sumlinnyu Tam zhe potrapila do ruk zbirochka K Rilyeyeva Jogo poemi Vojnarovskij a osoblivo Nalivajko spravili na mene virishalnij vpliv u tomu plani sho v moyij svidomosti smert nabula normalnogo yavisha dlya togo kto pervyj vosstaet na pritesnitelej naroda Priblizno do drugoyi polovini 1949 roku Levku Luk yanenku zahotilosya povernuti do Ukrayini vstupivshi do avtomobilnogo uchilisha sho nibito bulo u Kiyevi Prote v rezultati vin opinivsya ne v Ukrayini a na Zakavkazzi u mistah Ordzhonikidze ta Nahichevan Do drugoyi polovini 1949 roku ya v Avstriyi tak velmi skuchiv za Ukrayinoyu sho pishov na pryamij obman vijskovogo komanduvannya koli stali nabirati z avtomehanikiv kursantiv do avtomobilnogo uchilisha sho nibito bulo v Kiyevi ya shob potrapiti na Ukrayinu pishov do komisiyi sklav poperedni ispiti j umoviv yiyi zarahuvati mene do skladu abituriyentiv hoch zovsim ne zbiravsya stati oficerom avtomobilistom Obman udavsya tilki chastkovo iz Avstriyi ya viyihav ta potrapiv ne na Ukrayinu a v Zakavkazzya v Nahichevansku ARSR U 1951 1953 rokah vstupiv u komsomol i partiyu 1953 roku vstupiv na yuridichnij fakultet Moskovskogo universitetu 1954 roku odruzhivsya Viv aktivne gromadske zhittya Do 1956 roku zrozumiv sho obranij nim shlyah pomilkovij prizupiniv svoyu gromadsku diyalnist i virishiv oriyentuvatisya na pidpilnu borotbu U veresni 1958 roku za rozpodilom buv spryamovanij shtatnim propagandistom rajkomu partiyi v Radehivskij rajon Lvivskoyi oblasti de j oselivsya z druzhinoyu Robota bula pov yazana z postijnimi poyizdkami po selah rajonu Vin bachiv yak lyudej zaganyali v kolgospi znishuvali cili hutori Razom zi Stepanom Virunom i Vasilem Luckivim virishili stvoriti pidpilnu partiyu Ukrayinska Robitnicho Selyanska Spilka URSS U seredini 1959 roku pereyihav do Glinyanskogo rajonu i shob mati bilshe vilnogo chasu z rajkomu perevivsya v advokaturu Tut vin znajshov odnodumciv Ivana Kandibu ta Oleksandra Libovicha 7 listopada 1960 roku u Lvovi vidbulasya persha organizacijna zustrich na yakij obgovorili programu Oskilki programa bula duzhe gostra virishili yiyi znishiti a do nastupnoyi zustrichi yaka mala vidbutisya 22 sichnya 1961 roku doruchili Luk yanenku sklasti novu m yakshu Ale 21 sichnya 1961 roku zaareshtovani Ivan Kandiba ta Levko Luk yanenko piznishe ta Zasudzhennya U travni 1961 roku Lvivskij oblasnij sud zasudiv Luk yanenka do rozstrilu za st 56 ch 1 i 64 KK URSR Zvinuvachennya bulo pobudovane na pershomu proyekti programi URSS Vinuvatili v tomu sho vin z 1957 vinoshuvav ideyu vidrivu URSR vid SRSR pidrivav avtoritet KPRS zvodiv naklepi na teoriyu marksizmu leninizmu Cherez 72 dobi Verhovnij Sud zaminiv rozstril 15 rokami pozbavlennya voli Inshi distali stroki vid 10 do 15 rokiv pozbavlennya voli Ce pri tomu sho stattyami 17 i 125 radyanskoyi konstituciyi vidpovidno bulo progolosheno pravo vihodu kozhnoyi soyuznoyi respubliki z SRSR ta svobodu slova dlya kozhnogo gromadyanina Pokarannya vidbuvav u Mordovskij ARSR z 1967 roku tri roki u Volodimirskomu centrali potim znovu v Mordoviyi 1966 roku v Mordovski tabori pribuvala nova generaciya politv yazniv shistdesyatnikiv Voni veli borotbu z administraciyeyu taboriv za faktami grubogo porushennya zakonodavstva i prav v yazniv Dani pro cyu borotbu stavali vidomimi svitovij gromadskosti Luk yanenko brav v cij borotbi aktivnu uchast Shob posiliti izolyaciyu 500 najaktivnishih politv yazniv pereveli u Permski tabori 1974 roku za organizaciyu strajku Chusovskij rajonnij sud zasudiv troh iniciatoriv u tomu chisli Luk yanenka do tyuremnogo uv yaznennya u Vladimirskij tyurmi 9 listopada 1976 roku za propoziciyeyu Mikoli Rudenka uvijshov do skladu Ukrayinskoyi Gelsinskoyi grupi UGG pidpisuvav vsi dokumenti UGG Luk yanenko napisav zvernennya do Belgradskoyi naradi 35 krayin z privodu diskriminaciyi ukrayinciv zokrema prava na emigraciyu Vistupiv na zahist hudozhnika napisav stattyu Zupinit krivosuddya Radio Svoboda peredalo jogo naris Rik svobodi U chervni 1977 roku Levko Luk yanenko buv osobisto prisutnij na sudovomu procesi nad Oleksoyu Tihim ta Mikoloyu Rudenkom yakij vidbuvavsya u Druzhkivci 12 grudnya 1977 roku Luk yanenko buv zaareshtovanij Rozumiyuchi sho jogo chekaye v majbutnomu ogolosiv goloduvannya vidmovivsya davati pokazannya takozh vidmovivsya vid gromadyanstva Spravu Luk yanenka kuruvav polkovnik KDB Albert Dichenko 17 20 chervnya 1978 roku Luk yanenko zasudzhenij Chernigivskim oblasnim sudom za st 62 ch 2 KK URSR do 10 rokiv pozbavlennya voli ta 5 rokiv zaslannya ta viznanij osoblivo nebezpechnim recidivistom Karavsya v tabori osoblivo suvorogo rezhimu v seli Sosnovka v Mordovskij ARSR Razom z inshimi politv yaznyami prodovzhiv borotbu gotuvav i peredavav na Zahid informaciyu U lyutomu 1980 roku vsih v yazniv osoblivogo rezhimu u tomu chisli Luk yanenka pereveli u specialno zbudovanu tyurmu v seli Permskoyi oblasti za 200 m vid 36 yi zoni 13 grudnya 1986 roku Luk yanenka z Kuchino perevezli do Permskoyi peresilnoyi tyurmi a zvidti do Chernigivskoyi de z nim ponad misyac pracyuvav slidchij KDB Povernuli v Kuchino 8 grudnya 1987 roku Luk yanenko buv etapovanij na zaslannya v selo Berezivku Parabelskogo rajonu Tomskoyi oblasti Politichna diyalnist pislya zvilnennya U berezni 1988 roku buv zaochno obranij golovoyu vidnovlenoyi UGG yaka vid 7 lipnya diyala yak Ukrayinska Gelsinska Spilka UGS 23 kvitnya 1988 roku zaproponuvali viyihati za kordon ale vin vidmovivsya bo bachiv sho situaciya v krayini shvidko zminyuyetsya vimalovuyetsya perspektiva stvorennya politichnoyi partiyi Ukazom PVR vid 30 listopada 1988 roku Levko Luk yanenko buv pomiluvanij zvilnenij iz zaslannya Na pochatku 1989 roku povernuvsya do Ukrayini U kvitni 1990 roku na ustanovchomu z yizdi UGS obranij golovoyu stvorenoyi na yiyi bazi Ukrayinskoyi respublikanskoyi partiyi U berezni obranij deputatom VR Ukrayini XII I sklikannya vid Zaliznichnogo v o 196 Ivano Frankivska oblast Buv chlenom komisiyi z pitan zakonodavstva i zakonnosti zastupnikom golovi Narodnoyi Radi Levko Luk yanenko avtor Akta progoloshennya nezalezhnosti Ukrayini vid 24 serpnya 1991 roku Balotuvavsya na posadu Prezidenta Ukrayini V cej period Levko Luk yanenko zi svoyimi najblizhchimi soratnikami druzyami ta patriotami vizvolnogo ruhu zdijsniv nizku vidvidan mist i naselenih punktiv majzhe po vsij teritoriyi Ukrayini de blizko spilkuvavsya z naselennyam novostvorenoyi nezalezhnoyi Derzhavi Levko Luk yanenko ta Volodimir Kobzar na zustrichi z ukrayincyami 8 veresnya 1991 roku U travni 1992 roku sklav povnovazhennya deputata i zalishiv posadu golovi URP u zv yazku z priznachennyam Nadzvichajnim i Povnovazhnim poslom Ukrayini v Kanadi U listopadi 1993 roku cherez nezgodu z politikoyu uryadu Ukrayini podav u vidstavku i povernuvsya v Ukrayinu Narodnij deputat Ukrayini II sklikannya vid Novovolinskogo v o 68 Volinska oblast Chlen Komitetu zakonodavchogo zabezpechennya svobodi slova ta zasobiv masovoyi informaciyi 1994 roku Levko Luk yanenko na II z yizdi Asociaciyi doslidnikiv golodomoriv v Ukrayini obranij golovoyu organizaciyi Vid 1996 do 1998 roku vin yiyi pochesnij golova Pislya IV z yizdu Asociaciyi 1998 Levko Luk yanenko znovu stav golovoyu Asociaciyi ta buv povtorno obranij i na yiyi V z yizdi 2000 U 1998 1999 rokah Luk yanenko odin z kerivnikiv Nacionalnogo frontu sho ob yednuye pravi nacionalistichni partiyi 1988 roku ocholiv Ukrayinsku gelsinsku spilku yaka zgodom transformuvalasya v Ukrayinsku respublikansku partiyu Z listopada 1993 do chervnya 1994 roku golova peredviborchogo demokratichnogo ob yednannya Ukrayina Z travnya 1992 roku pochesnij golova URP Narodnij deputat Ukrayini IV sklikannya vid Bloku Yuliyi Timoshenko 5 v spisku Chlen Komitetu z pitan nacionalnoyi bezpeki i oboroni U 2000 2001 rokah vin stav odnim iz lideriv protestu Ukrayina bez Kuchmi Brav aktivnu uchast u Pomaranchevij Revolyuciyi 2006 roku razom z prihilnikami vijshov z URP Sobor i zasnuvav novu partiyu Ukrayinsku respublikansku partiyu Luk yanenka Levko Luk yanenko 14 zhovtnya 2006 roku Narodnij deputat Ukrayini V sklikannya vid Bloku Yuliyi Timoshenko 6 v spisku Golova pidkomitetu z pitan zhertv politichnih represij Komitetu z pitan prav lyudini nacionalnih menshin i mizhnacionalnih vidnosin Sklav deputatski povnovazhennya 15 chervnya 2007 roku i vidmovivsya vid visuvannya na pozachergovih viborah 2007 roku poslavshis na povazhnij vik Volodiv anglijskoyu polskoyu nimeckoyu movami 16 kvitnya 2013 roku uhvaliv rishennya piti u vidstavku z posadi golovi Ukrayinskoyi respublikanskoyi partiyi Luk yanenka zalishivshis yiyi pochesnim golovoyu Zgodom vijshov iz partiyi Levko Luk yanenko buv pribichnikom ideyi togo sho slid prodovzhuvati ekonomichni sankciyi proti Rosiyi poki yiyi ne bude ekonomichno znisheno a takozh pidtrimuvati ponevoleni Rosiyeyu narodi shob stavsya she odin rozpad Rosiyi 2017 roku grupa deputativ VR Ukrayini z 35 osib porushili pitannya pro prisudzhennya Levkovi Luk yanenku Nobelivskoyi premiyi Miru j vidpravili vsi dokumenti v Nobelivskij komitet Tudi zh napisav zvernennya j profesor Mikola Mushinka zi Slovachchini Dokumenti bulo podano vchasno j bulo otrimano vidpovid pro yih otrimannya U zhovtni 2018 roku malo vidbutisya zasidannya Komitetu ale Levko Luk yanenko ne dozhiv do togo chasu a pislya smerti premiya ne prisudzhuyetsya Rasovi poglyadi Pislya vidhodu vid aktivnoyi politichnoyi diyalnosti Levko Luk yanenko viyavlyav oznaki bilogo rasizmu riznomanitnih teorij zmov ta miskih mifiv U statti Civilizacijnij vibir Ukrayini nadrukovanij u tizhneviku Personal Plyus 24 276 vid 24 30 chervnya 2008 vin vistupiv proti zmishanih shlyubiv ta imigraciyi z nebilih krayin Chi hochemo mi ukrayinci lyudi biloyi rasi Stati inshimi nizh buli dosi napriklad chornimi zhovtimi chervonimi Vipadki shlyubu ukrayinok z predstavnikami inshih ras svidchat pro te sho ne vsi dorozhat svoyeyu biloyu rasoyu tomu vigoloshuyu vlasnu poziciyu ya vsiyeyu dusheyu vistupayu za zberezhennya ukrayinciv yak biloyi rasi i kategorichno proti peretvorennya ukrayinskoyi naciyi na naciyu chornih korichnevih siro buro malinovih U cij neogoloshenij rasovij vijni bili yevropejci prograyut inshim rasam div en Ukrayinec ukrayinka maye pravo odruzhitisya z predstavnikom predstavniceyu kolorovoyi rasi odnak zobov yazanij zobov yazana viyihati z Batkivshini vidpovidno pozbavivshis gromadyanstva Ukrayini Tak bude dotrimano spravedlivoyi zasadi rivnih prav pravo lyudini na shlyub z nebiloyu lyudinoyu i pravo derzhavi zalishatisya krayinoyu biloyi rasi Ukrayina unikne rasovoyi problemi yaksho ne pustit u nash nacionalnij dim kolorovih lyudej Mustafa Najyem zgaduvav sho L Luk yanenko duzhe rizko vislovlyuvavsya pro inozemciv v Ukrayini Vodnochas pid chas yih ostannoyi zustichi vin hotiv uniknuti obrazi etnichnogo pushtuna Najyema Smert i pohovannya Mogila Levka Luk yanenka Bajkove kladovishe 7 lipnya 2018 roku stalo vidomo sho Levko Luk yanenko potrapiv u reanimaciyu klinichnoyi likarni Feofaniya z insultom ta zapalennyam legen Piznishe togo zh dnya Levko Luk yanenko pomer u likarni Feofaniya pislya trivaloyi hvorobi sprichinenoyi lejkozom problemami z trombami ta lejkocitami naslidkami insultu U ponedilok 9 lipnya 2018 roku z Levkom Luk yanenkom poproshalisya v seli Hotiv de vin meshkav ostanni roki svogo zhittya a u vivtorok 10 lipnya vidbulas oficijna ceremoniya proshannya v primishenni Klubu Kabinetu Ministriv Ukrayini pislya chogo jogo bulo vidspivano u Volodimirskomu sobori ta pohovano na centralnij aleyi Bajkovogo kladovisha dilyanka 42a Takozh pam yat pro Levka Luk yanenka pid chas svogo zasidannya vshanuvali narodni deputati Ukrayini Pislya smerti Levka Luk yanenka miskij golova Chernigova Vladislav Atroshenko zaproponuvav nazvati odnu z plosh mista na jogo chest Odne z ostannih interv yu Levko Luk yanenko dav dlya knigi Mikoli Davidyuka Yak zrobiti Ukrayinu uspishnoyu Dobrochinnist Koshtami Levka Luk yanenka ta jogo druzhini Nadiyi u 2008 roci bulo vidano desyate vidannya dokumentalno istorichnogo romanu Yuriya Gorlis Gorskogo Holodnij Yar Rodina Oleksandr Grigorovich Luk yanenko 1936 selo Hripivka Gorodnyanskij rajon Chernigivska okruga USRR SRSR 2012 misto Chernigiv Ukrayina ukrayinskij disident meshkanec Chernigova ridnij brat Levka Luk yanenka avtor knigi spogadiv Nevzhe ce bulo z nami Buv odnim iz zasnovnikiv ta pershih dev yati chleniv Chernigivskoyi organizaciyi Ukrayinskoyi Gelsinskoyi Spilki Nadiya Nikonivna Luk yanenko do shlyubu Bugayevska druzhina Levka Luk yanenka pomerla 12 listopada 2020 roku u vici 89 rokiv Pohovana v seli Hripivka Gorodnyanskogo rajonu Chernigivskoyi oblasti Nadiya Ivanivna Luk yanenko druzhina bula i domogospodarkoyu i sekretarkoyu vidpovidala na telefonni dzvinki drukuvala jogo knizhki na mashinci redaguvala BibliografiyaLevko Luk yanenko napisav taki knizhki Sho dali London Ukrayinska Centralna Informacijna Sluzhba 1989 48 s ISBN 0 902322 41 9 Spovid u kameri smertnikiv 1991 Za Ukrayinu za yiyi volyu 1991 broshura Viruyu v Boga i v Ukrayinu K MP Pam yatki Ukrayini 1991 Ne dam zaginut Ukrayini K Sofiya 1994 Narodzhennya novoyi eri 1997 Na zemli klenovogo listu 1998 Nyurnberg 2 Kiyiv Nora print 2001 114 s 6000 prim ISBN 966 7837 20 3 Marshal Zhukov i ukrayinci u Drugij svitovij vijni K Vidavnichij dim Kozaki 2002 48 s Neznishennist K Diokor 2003 93 s Z chasiv nevoli 2005 Nacionalna ideya i nacionalna volya K 2006 285 s Z chasiv nevoli Sosnovka 7 2007 Z chasiv nevoli Spogadi ta rozdumi VD Svitlicya 2009 446 s 1000 prim Do istoriyi Ukrayinskoyi Gelsinskoyi spilki K Feniks 2010 320 s Z chasiv nevoli Kniga chetverta Krayina Moksel K Feniks 2010 520 s De ti dole Ukrayini 2011 Z chasiv nevoli Kniga p yata Oderzhimi K Tampodek HHI 2012 448 s Tut mij duh K Tampodek XXI 2013 T 1 1988 2002 rr 2013 311 s Tut mij duh K Tampodek XXI 2013 T 2 2003 2009 rr 2013 303 s Vid hohla do ukrayincya Kiyiv TOV Yurka Lyubchenka 2014 143 s Avtor chislennih broshur ta statej Luk yanenko planuvav zavershiti seriyu memuariv pro 15 richne uv yaznennya Z chasiv nevoli chetvertoyu knigoyu z imovirnoyu nazvoyu Krayina Moksel XX storichchya 2015 roku vidav 13 tomnik vlasnih tvoriv Shlyah do vidrodzhennya VidznakiPrezident Ukrayini Petro Poroshenko vruchaye Levku Luk yanenku Nacionalnu premiyu Ukrayini imeni Tarasa Shevchenka 2016 roku Geroj Ukrayini z vruchennyam ordena Derzhavi 19 kvitnya 2005 21 listopada 2007 roku prezident Ukrayini Viktor Yushenko nagorodiv Luk yanenka ordenom knyazya Yaroslava Mudrogo V stupenya Orden Svobodi 1 grudnya 2016 za znachnij osobistij vnesok u derzhavne budivnictvo socialno ekonomichnij naukovo tehnichnij kulturno osvitnij rozvitok Ukrayinskoyi derzhavi vagomi trudovi dosyagnennya bagatorichnu sumlinnu pracyu Nacionalna premiya Ukrayini imeni Tarasa Shevchenka 2016 za 13 tomnik tvoriv Shlyah do vidrodzhennya Pochesnij doktor prava Albertskogo universitetu 1993 Kanada Medal im Sv Volodimira Borcyam za volyu Ukrayini 1991 SKVU Pochesna vidznaka Prezidenta Ukrayini 1992 Pochesnij gromadyanin mista Ternopolya 2008 Pochesnij gromadyanin mista Glinyani Lvivska oblast 2012 Pochesnij gromadyanin Chernigivskoyi oblasti 2014 Vidznaka Prezidenta Ukrayini yuvilejna medal 25 rokiv nezalezhnosti Ukrayini 2016 Vshanuvannya pam yatiPam yatna doshka Levku Luk yanenku m Glinyani Lvivska oblast 2 veresnya 2012 roku na budivli miskoyi radi v Glinyanah Lvivskoyi oblasti bulo vidkrito pam yatnu tablicyu Levku Luk yanenku 7 grudnya 2018 roku Prezident Ukrayini Petro Poroshenko zasnuvav Derzhavni stipendiyi imeni Levka Luk yanenka U s Hotiv Obuhivskogo rajonu na Kiyivshini de meshkav diyach derzhavnomu liceyu prisvoyene im ya Levka Luk yanenka 2019 roku u misti Hmelnickij vulicyu Dekabristiv perejmenuvali na vulicyu Levka Luk yanenka 29 kvitnya 2022 roku u Vinnici vulicyu Vatutina perejmenuvali na vulicyu Levka Luk yanenka 2022 roku u misti Zvyagel vulicyu Dolgopolova perejmenuvali na vulicyu Levka Luk yanenka 28 lipnya 2022 roku v Chernigovi vulicyu Rokossovskogo perejmenuvali na prospekt Levka Luk yanenka 28 lipnya 2022 roku u misti Bila Cerkva vulicyu Suvorova perejmenuvali na vulicyu Levka Luk yanenka 18 serpnya 2022 u Lvovi vulicyu Sheremeti perejmenuvali na vulicyu Levka Luk yanenka 22 lyutogo 2023 roku u Dnipri vulicyu Vasilya Zhukovskogo perejmenuvali na vulicyu Levka Luk yanenka 26 serpnya 2022 u Nacionalnomu muzeyi narodnoyi arhitekturi ta pobutu Ukrayini v hati z Chernigivskoyi oblasti ekspoziciya Ukrayinske selo 60 h 70 h rokiv XX stolittya vidkrita vistavka Levko Luk yanenko Z Ukrayinoyu v serci prisvyachena vshanuvannyu pam yati Levka Luk yanenka 5 veresnya 2022 roku u Gorodni vulicyu Vasilya Chumaka perejmenuvali na vulicyu Levka Luk yanenka Primitkihttp static rada gov ua zakon new NEWSAIT DEPUTAT1 196 htm Radio Svoboda 7 lipnya 2018 Arhiv originalu za 7 lipnya 2018 Procitovano 7 lipnya 2018 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite news title Shablon Cite news cite news a Cite maye pustij nevidomij parametr 3 dovidka Ukrayinska pravda ukr Arhiv originalu za 29 chervnya 2020 Procitovano 2 veresnya 2020 Ukrayinska pravda ukr Arhiv originalu za 23 travnya 2017 Procitovano 2 veresnya 2020 https nasha druzhkovka ru spovid u kameri smertnikiv Levko Luk yanenko Spovid u kameri smertnikiv Arhiv originalu za 26 sichnya 2000 Procitovano 17 bereznya 2013 Smertnij virok karceri nepokora rezhimu Arhiv originalu za 18 kvitnya 2016 Procitovano 15 chervnya 2020 Golos Ameriki 3 listopada 2003 Arhiv originalu za 15 chervnya 2020 Arhiv originalu za 9 lipnya 2018 Procitovano 9 lipnya 2018 UNIAN 16 kvitnya 2013 Arhiv originalu za 9 lipnya 2018 Procitovano 9 lipnya 2018 Ukrinform 10 lipnya 2018 Arhiv originalu za 11 lipnya 2018 Procitovano 11 lipnya 2018 Mikola Mushinka 11 lipnya 2018 Zakarpattya onlajn Arhiv originalu za 9 travnya 2019 Luk yanenko Levko 24 30 chervnya 2008 personal plus net Personal Plyus Arhiv originalu za 9 grudnya 2023 Procitovano 29 chervnya 2024 Najyem Mustafa 8 lipnya 2018 Levko Luk yanenko Vi kolorovij ale vi svij Ukrayinska pravda Blogi Procitovano 29 chervnya 2024 Radio Svoboda 7 lipnya 2018 Arhiv originalu za 7 lipnya 2018 Procitovano 7 lipnya 2018 Ukrayinska pravda 7 lipnya 2018 Arhiv originalu za 7 lipnya 2018 Procitovano 7 lipnya 2018 UNIAN 7 lipnya 2018 Arhiv originalu za 9 lipnya 2018 Procitovano 8 lipnya 2018 Volodimir Pirig 8 lipnya 2018 Zaxid net Arhiv originalu za 8 lipnya 2018 Procitovano 8 lipnya 2018 Ukrinform 9 lipnya 2018 Arhiv originalu za 9 lipnya 2018 Procitovano 10 lipnya 2018 Radio Svoboda 8 lipnya 2018 Arhiv originalu za 8 lipnya 2018 Procitovano 8 lipnya 2018 Novoe Vremya 7 lipnya 2018 Arhiv originalu za 7 lipnya 2018 Procitovano 7 lipnya 2018 Yaroslava Tregubova Volodimir Pautov 9 lipnya 2018 Radio Svoboda Arhiv originalu za 10 lipnya 2018 Procitovano 10 lipnya 2018 UNIAN 9 lipnya Arhiv originalu za 10 lipnya 2018 Procitovano 10 lipnya 2018 Ukrinform 10 lipnya 2018 Arhiv originalu za 10 lipnya 2018 Procitovano 11 lipnya 2018 Radio Svoboda 10 lipnya 2018 Arhiv originalu za 11 lipnya 2018 Procitovano 11 lipnya 2018 5 ua 10 lipnya Arhiv originalu za 11 lipnya 2018 Procitovano 11 lipnya 2018 Foto Andrij Gudzenko 10 lipnya 2018 Liga Novosti Arhiv originalu za 11 lipnya 2018 Procitovano 11 lipnya 2018 Olga Neskorodyana 10 lipnya 2018 TSN ua Arhiv originalu za 10 lipnya 2018 Procitovano 11 lipnya 2018 Ukrinform 10 lipnya 2018 Arhiv originalu za 11 lipnya 2018 Procitovano 11 lipnya 2018 UNIAN 10 lipnya 2018 Arhiv originalu za 11 lipnya 2018 Procitovano 11 lipnya 2018 Novoe vremya 10 lipnya 2018 Arhiv originalu za 11 lipnya 2018 Procitovano 11 lipnya 2018 Radio Svoboda 10 lipnya 2018 Arhiv originalu za 11 lipnya 2018 Procitovano 11 lipnya 2018 Ukrayina moloda 10 lipnya 2018 Arhiv originalu za 11 lipnya 2018 Procitovano 11 lipnya 2018 UNIAN 10 lipnya 2018 Arhiv originalu za 11 lipnya 2018 Procitovano 11 lipnya 2018 Ukrinform 10 lipnya 2018 Arhiv originalu za 11 lipnya 2018 Procitovano 11 lipnya 2018 Ukrinform 10 lipnya 2018 Arhiv originalu za 11 lipnya 2018 Procitovano 11 lipnya 2018 Vanzha V Notatki pislya prochitannya knigi Oleksandra Luk yanenka Nevzhe ce z nami tak bulo V Vanzha Siveryanskij litopis 2016 6 S 144 145 Istorichna pravda Arhiv originalu za 5 grudnya 2020 Procitovano 16 serpnya 2021 Liliya Shpotenko 13 lipnya 2018 Pomer cholovik yakij napisav Akt nezalezhnosti a v derzhavi navit traur ne ogolosili Novini na Gazeta ua Procitovano 26 serpnya 2022 Levko Luk yanenko prezentuvav tretyu knigu iz ciklu Z chasiv nevoli 13 listopada 2013 u Wayback Machine 23 09 2009 S Karasik V Ovsiyenko Luk yanenko Levko Grigorovich 12 bereznya 2007 u Wayback Machine na sajti Fondu pam yati Oleksi Tihogo Arhiv originalu za 13 listopada 2013 Procitovano 26 kvitnya 2011 Levko Luk yanenko Mij obov yazok napisati pro lyudej yaki borolisya za Ukrayinu 13 listopada 2013 u Wayback Machine Hreshatik 27 10 2009 Visha osvita 16 listopada 2015 Arhiv originalu za 15 chervnya 2020 Ukaz Prezidenta Ukrayini vid 1 grudnya 2016 roku 533 2016 Pro vidznachennya derzhavnimi nagorodami Ukrayini z nagodi 25 yi richnici pidtverdzhennya vseukrayinskim referendumom Akta progoloshennya nezalezhnosti Ukrayini 1 grudnya 1991 roku Komitet z Nacionalnoyi premiyi Ukrayini imeni Tarasa Shevchenka Arhiv originalu za 19 veresnya 2020 Procitovano 15 chervnya 2020 Ukaz Prezidenta Ukrayini vid 19 serpnya 2016 roku 336 2016 Pro nagorodzhennya vidznakoyu Prezidenta Ukrayini yuvilejnoyu medallyu 25 rokiv nezalezhnosti Ukrayini Ukaz Prezidenta Ukrayini 417 2018 vid 7 grudnya 2018 roku Pro derzhavni stipendiyi imeni Levka Luk yanenka president gov ua Ofis Prezidenta Ukrayini 7 grudnya 2018 originalu za 21 kvitnya 2019 Procitovano 18 serpnya 2022 Katerina Rodak 18 serpnya 2022 Deputati pogodili perejmenuvannya she 20 vulic u Lvovi zaxid net Zaxid net Procitovano 18 serpnya 2022 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya Derusifikaciya u Dnipri z yavilisya vulici Levka Luk yanenka ta Lyubomira Guzara 22 lyutogo 2023 Levko Luk yanenko Z Ukrayinoyu v serci Muzej prosto neba u Pirogovi 2022 08 26 Gorodnyanska miska rada Rishennya vid 5 veresnya 2022 roku Pro perejmenuvannya vulici v m Gorodnya PDF 5 veresnya 2022 PosilannyaYu I Shapoval Luk yanenko Levko Grigorovich 15 veresnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 6 La Mi S 297 ISBN 978 966 00 1028 1 L V Stasiv Luk yanenko Levko Grigorovich 14 veresnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2001 2023 ISBN 966 02 2074 X Komitet z Nacionalnoyi premiyi Ukrayini imeni Tarasa Shevchenka Laureati Nacionalnoyi premiyi Luk yanenko Levko Grigorovich 9 lipnya 2018 u Wayback Machine Ukrayinska Gelsinkska Grupa 1978 1982 Dokumenti i materiyali Toronto Baltimor Smoloskip 1983 S 405 440 Oficijna Ukrayina sogodni Luk yanenko Levko Grigorovich 9 lipnya 2018 u Wayback Machine Luk yanenko Levko Grigorovich Hto ye hto vlada politika gromadska diyalnist K Vidavnictvo K I S 2006 Who is who ua 9 lipnya 2018 u Wayback Machine Luk yanenko Levko Grigorovich Zolote suzir ya Ukrayini Who is who ua 9 lipnya 2018 u Wayback Machine Luk yanenko Levko Grigorovich Derzhavni nagorodi Ukrayini Kavaleri ta laureati tom V chastina druga K 2014 Who is who ua 9 lipnya 2018 u Wayback Machine Luk yanenko Levko Grigorovich Ukrayina Yevropa Svit Zolotij fond naciyi Vivat Ukrayino Who is who ua 9 lipnya 2018 u Wayback Machine Luk yanenko Levko Grigorovich Ukrayina Yevropa Svit Ukrayinci velikij yevropejskij narod Zolotij fond naciyi Who is who ua 9 lipnya 2018 u Wayback Machine Ukrayinska respublikanska partiya Sobor Golova Luk yanenko Levko Grigorovich Hto ye hto vlada politika gromadska diyalnist K Vidavnictvo K I S 2006 9 lipnya 2018 u Wayback Machine Fond pam yati Oleksi Tihogo Luk yanenko Levko Grigorovich 12 bereznya 2007 u Wayback Machine In memoriam Levko Luk yanenko 9 lipnya 2018 u Wayback Machine Istorichna pravda 7 lipnya 2018 LEVKO LUK YaNENKO hronika zhittya i borotbi Dokumentalnij film VIDEO Levko Luk yanenko U 20 rokiv ya virishiv sho pidu shlyahom Nalivajka 27 serpnya 2013 u Wayback Machine Levko Luk yanenko Spovid u kameri smertnikiv 31 bereznya 2008 u Wayback Machine Nataliya Sudakova 7 lipnya 2018 Ukrayinska pravda Arhiv originalu za 7 lipnya 2018 Procitovano 9 lipnya 2018 7 lipnya 2018 Nove vremya Arhiv originalu za 9 lipnya 2018 Procitovano 9 lipnya 2018 UNIAN 7 lipnya 2018 Arhiv originalu za 9 lipnya 2018 Procitovano 9 lipnya 2018 Kristian Trippe 24 serpnya 2016 Deutsche Welle Arhiv originalu za 9 lipnya 2018 Procitovano 9 lipnya 2018 Yaroslava Tregubova 10 lipnya 2018 Radio Svoboda Arhiv originalu za 10 lipnya 2018 Procitovano 11 lipnya 2018 Volodimir Shovkoshitnij 10 lipnya 2018 Espreso Arhiv originalu za 10 lipnya 2018 Procitovano 11 lipnya 2018 Levko Luk yanenko Civilizacijnij vibir Ukrayini 23 veresnya 2008 u Wayback Machine Levko Luk yanenko Marshal Zhukov i ukrayinci u Drugij svitovij vijni 22 sichnya 2009 u Wayback Machine Levko Luk yanenko Ukrayina ne mozhe prograti 26 bereznya 2016 u Wayback Machine Nadiya Luk yanenko Nabralasya smilivosti i pokidala usi harchi v yaznyam 30 veresnya 2019 u Wayback Machine Nezruchni veterani Yak karali peremozhciv Gitlera 22 chervnya 2022 u Wayback Machine DzherelaV M Matviyenko Luk yanenko Levko Grigorovich Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 1 760s ISBN 966 316 039 X O Rafalskij Luk yanenko Levko Grigorovich Politichna enciklopediya Redkol Yu Levenec golova Yu Shapoval zast golovi ta in K Parlamentske vidavnictvo 2011 s 411 ISBN 978 966 611 818 2 Luk yanenko Oleksandr Grigorovich Nevzhe ce bulo z nami spogadi Oleksandr Luk yanenko Mena Dominant 2016 331 s il foto Seriya Biblioteka krayeznavcya 100 prim ISBN 978 966 2610 77 2 Povnij tekst knigi 22 veresnya 2019 u Wayback Machine VIRA KURIKO Vulicya prichetnih Chernigivska sprava Luk yanenka Tempora 2020 ISBN 978 617 569 459 6

Дата публікації:
Топ