Лощення

Лощення (полірування, гладження) — спосіб декорування керамічних виробів. Найчастіше використовується для оздоблення димлених (чорних, сизих, сірих, обкурених, закурених, синіх) керамічних виробів.

Лощення (полірування, гладження) невипалений та випалений черепок

Майстри черняхівської культури широко застосовували цей спосіб декорування. Побутова кераміка XIV — першої половини XVI в основному була сіра, яку або не декорували зовсім, або прикрашали «карбуванням» (тисненням). Починаючи з XVI століття, лощення стає найпоширенішим способом оздоблення димлених виробів.

Давні майстри виконували полірування виробів за допомогою шматочка кістки. Пізніше почали використовувати спеціальний камінець, або кусочок скла.

Найпоширенішим мотивом у лощенні були «сосонки» або «сітка», рідше зустрічаються рослинні композиції.

Окрім України, димлені вироби із застосуванням полірування виготовляли у Білорусі, Румунії, Словаччині, Чехії, Польщі. У Чехії окрім камінця полірували шматком грубої шкіри.

Посилання

Джерела

• Івашків Галина. Декор української народної кераміки XVI — першої половини XX століть. — Львів : Інститут народознавства НАН України, 2007. — С. 139—143. — .