Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Антон Іванович Лопатін 18 січня 1897 9 квітня 1965 радянський полководець командуючий арміями в Німецько радянській війн

Лопатін Антон Іванович

Лопатін Антон Іванович

Антон Іванович Лопатін (18 січня 1897 — 9 квітня 1965) — радянський полководець, командуючий арміями в Німецько-радянській війні, генерал-лейтенант (1942 рік), Герой Радянського Союзу (19 квітня 1945 року, зірка № 7119), член КПРС із 1919 року.

Лопатін Антон Іванович
рос. Антон Иванович Лопатин
image
Народження18 січня 1897(1897-01-18)
селище Кам'яна, нині в Берестейському районі, Берестейська область, Білорусь
Смерть9 квітня 1965(1965-04-09) (68 років)
Москва, СРСР
ПохованняНоводівичий цвинтар
Країнаimage СРСР
Приналежністьimage;
image;
image.
Рід військкавалерія, піхота
ОсвітаВійськова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Роки служби1916—1954
ПартіяКПРС
Званняimage Генерал-лейтенант
Командування37-а армія
62-а армія

11-а армія

Війни / битвиПерша світова війна
Громадянська війна в Росії
Німецько-радянська війна
Радянсько-японська війна.
Нагороди
image 1945
image image image image
image image image image
image
image
Медаль «За оборону Сталінграда»
 image
image
Медаль «За взяття Кенігсберга»
image image
image
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
image
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
image Лопатін Антон Іванович у Вікісховищі

Молодість та Громадянська війна

Антон Іванович Лопатін народився у селі Кам'яна (Кам'янка) нині Берестейського району Берестейської області. Росіянин.

На військовій службі в Російській імператорській армії з 1916 року. У роки Першої світової війни бився на Південно-Західному фронті рядовим.

У Червоній Армії з серпня 1918 року учасник громадянської війни. Воював у складі 21-го кавалерійського полку 1-ї Кінної армії: помічник командира ескадрону, потім командир ескадрону. Бився проти військ Денікіна і Врангеля на Південному фронті, у 1920 році брав участь у радянсько-польській війні на Західному фронті. Був декілька разів поранений, нагороджений орденом Червоного Прапора.

Міжвоєнна служба

Після війни продовжував служити у 21-му кавалерійському полку: командир ескадрону, начальник полкової школи. У 1927 році закінчив Ленінградські кавалерійські курси удосконалення комскладу РККА, у 1929 році — курси з підготовки помічників командирів полків при Ленінградській кавалерійській школі. З 1929 року був помічником командира 21-го кавалерійського полку зі стройової частини, потім помічником командира полку з господарської частини. З грудня 1930 року — начальник військово-господарського постачання 4-ї кавалерійської дивізії. З листопада 1931 року — командир 39-го кавалерійського, а з грудня 1936 — 32-го кавалерійського полків у тій же дивізії.

З липня 1937 року командував в Білоруському військовому окрузі. З вересня 1939 викладав тактику на кавалерійських курсах удосконалення командного складу РККА, із липня 1939 служив інспектором кавалерії Забайкальського військового округу. Із червня 1940 — заступник командувача 15-ю армією Далекосхідного фронту (штаб армії містився в Біробіджані), але вже в листопаді того ж 1940-го призначений командиром . Корпус також дислокувався на Далекому Сході, але наприкінці травня 1941 року був у повному складі перекинутий в Україну та включений до складу Київського Особливого військового округу, штаб корпусу перебував у Коростені на Житомирщині.

Німецько-радянська війна

У Німецько-радянську війну вступив у званні генерал-майора 30 червня 1941 року, коли після шестиденного пішого маршу прийняв свій перший бій на Південно-Західному фронті. Брав участь у Львівсько-Чернівецькій та Київській стратегічних оборонних операціях. Як і всі частини Червоної Армії, улітку 1941 року корпус у важких оборонних боях зазнав значних втрат, проте А. І. Лопатін як командир корпусу був відзначений командуванням за вміння тримати в руках управління корпусом у найважчій обстановці і за стійкість в обороні. Він був висунутий на підвищення: із 30 жовтня 1941 року — командувач 37-ї армії, що наступала на напрямі головного удару в Ростовській наступальній операції Південного фронту в листопаді-грудні 1941 року. Пізніше брав участь у Барвінково-Лозівській наступальній операції.

З 24 червня по 14 липня 1942 року — командувач 9-ї армії на Південно-Західному і Південному фронтах під час Донбаської оборонної операції; із початку серпня 1942 року — командувач 62-ї армії Сталінградського фронту у Сталінградській битві. Не зумів утримати дальні оборонні рубежі на підступах до Сталінграда і після прориву німецьких військ до Сталінграда 5 вересня 1942 року був знятий із посади, передавши командування армією В. І. Чуйкову.

Однак у резерві залишався недовго і вже 14 жовтня 1942 року призначений командувачем 34-ї армією, а з березня 1943 року командував 11-й армією на Північно-Західному фронті, брав участь у Дем'янській операції в лютому 1943 року і в Староруській операції в березні 1943 року.

З березня до липня 1943 року командував 11-ю армією Північно-Західного фронту, яку на початку квітня вивели в резерв на переформування. 25 вересня 1943 року призначений командувачем 20-ю армією, яка теж була в резерві. Після двомісячного перебування в розпорядженні начальника Головного управління кадрів РККА у січні 1944 року — призначений заступником командувача 43-ї армії 1-го Прибалтійського фронту. Добре діяв у Білоруській наступальній операції, але, пройшовши майже всю службу на самостійній командній роботі, обтяжувався роллю заступника командувача.

У липні 1944 року загинув командир гвардії генерал-майор , і А. І. Лопатін на його особисте прохання був призначений командиром корпусу, хоча це було явним зниженням по службі. На чолі корпусу у складі 1-го Прибалтійського та 3-го Білоруського фронтів брав участь у Прибалтійській та Східно-Прусській операціях, у штурмі Кенігсберга та ліквідації земландського угруповання противника.

Особливо відзначився при штурмі Кенігсберга: очолюваний ним корпус до вечора першого дня штурму, 6 квітня 1945 року, прорвав сильно укріплений рубіж оборони і прорвався на вулиці міста. 9 квітня корпус діяв уже в центрі міста-фортеці. За три доби штурму корпус генерала Лопатіна знищив до 8000 солдатів і офіцерів противника, захопив 6540 полонених, 250 гармат і мінометів. Після завершення штурму без найменшого перепочинку корпус спрямований на очищення від противника південного берега Земландського півострова, де в безперервних боях з 10 по 17 квітня вибив німців із трьох міст, знищив до 9 000 солдатів і офіцерів, захопив 5833 полонених (у тому числі 28-ї піхотної дивізії вермахту полковник Р. Темпельгофф та штаб дивізії). За цю операцію йому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

На Параді Перемоги у Москві А. І. Лопатін командував зведеним полком 1-го Прибалтійського фронту.

Післявоєнний час

image
Могила Лопатіна на Новодівочому цвинтарі Москви.

У липні 1945 року А. І. Лопатін був призначений командиром Забайкальського фронту. Брав участь у радянсько-японській війні, де корпус наступав під час Хінгано-Мукденської операції і за короткий термін форсував річку Аргунь, пройшов майже 200 кілометрів гірсько-тайговою місцевістю, подолав із боями гірський хребет Великий Хінган і дійшов до міста Ціцікар. Тільки у полон було захоплено понад 6000 японських солдатів та офіцерів.

Після війни командував корпусом на Далекому Сході ще 2 роки. Закінчив Вищі академічні курси Вищої військової академії імені К. Є. Ворошилова. Із квітня 1947 року був помічником командувача 7-ї гвардійської армії Закавказького військового округу (штаб армії — у м. Єреван). З вересня 1947 року командував того ж округу (штаб корпусу був у м. Кутаїсі). З липня 1949 року — помічник командувача військ Закавказького військового округу. З жовтня 1951 року служив у . З травня 1952 року — командир . У січні 1954 року звільнений у запас.

Помер 9 квітня 1965 року, похований на Новодівочому кладовищі міста Москва.

Військові звання

Нагороди

У спогадах сучасників

Коммунист с девятнадцатого года, во время гражданской войны Антон Иванович командовал эскадроном в знаменитой 4-й кавалерийской дивизии, явившейся ядром будённовской Конармии. Воевал против деникинцев, врангелевцев, белополяков, был награждён орденом Красного Знамени, трижды ранен. Лопатин долго оставался конником и в мирное время: командовал полком, Чонгарской кавдивизией, служил инспектором кавалерии округа. Словом, это был старый будённовец и человек, несомненно, незаурядный, сильная, волевая натура.

— «Сталинградский рубеж».

Это был исключительно волевой, но импульсивный человек, что-то чапаевское проскальзывало в его характере. Как и все люди необыкновенной силы воли, он, принимая решения, порой больше доверялся командирской интуиции, чем расчётам своего штаба. Это его иногда подводило. И всё же я считал Лопатина очень достойным генералом и при первой возможности рассчитывал выдвинуть его на повышение.
Антон Иванович любил самостоятельность, поэтому я не удивился, когда он попросил назначить его на корпус. В июле такая возможность представилась, и Лопатин стал командиром 13-го гвардейского.

— Герой Советского Союза Маршал Советского Союза Так шли мы к победе. - М: Воениздат, 1977.- С.367.

Література

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
  • Дриго С. В. За подвигом — подвиг. — Калининград, 1984.
  • Иоффе Э. Через тернии — к золотой звезде // Рэспубліка : Газета. — Мн., 2010. — № 20(4932).
  • Н. В. Огарков. Лопатин, Олег Иванович // Советская Военная Энциклопедия. — М : воениздат, 1978. — Т. 5. — С. 29. — 688 с. — 105 000 екз.
  • Калашников К. А., Додонов И. Ю. Высший командный состав Вооружённых сил СССР в послевоенный период. Справочные материалы (1945—1975 гг.). Том 2. — Усть-Каменогорск: Медиа-Альянс, 2015. — . — С. 49—51.
  • Соловьев Д. Ю. Все генералы Сталина. Том 7. — М., 2019. — С. 47—48.

Примітки

  1. . Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 8 грудня 2021.
  2. . Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 8 грудня 2021.
  3. Наградной лист А. И. Лопатина к награждению орденом Суворова. // ОБД «Память народа» [ 8 грудня 2021 у Wayback Machine.]. Вышестоящим командованием награда заменена на орден Кутузова.
  4. По другим данным, награждён в 1923 году.
  5. Крылов Н. И. Сталинградский рубеж.

Посилання

  • Лопатін Антон Іванович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
  • Лопатін Антон Іванович [ 8 грудня 2021 у Wayback Machine.] на сайті Міністерства оборони Російської Федерації
  • Біографія А. [ 4 грудня 2018 у Wayback Machine.] І. [ 4 грудня 2018 у Wayback Machine.] Лопатіна на сайті «Сталінградська битва» [ 4 грудня 2018 у Wayback Machine.]

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Anton Ivanovich Lopatin 18 sichnya 1897 9 kvitnya 1965 radyanskij polkovodec komanduyuchij armiyami v Nimecko radyanskij vijni general lejtenant 1942 rik Geroj Radyanskogo Soyuzu 19 kvitnya 1945 roku zirka 7119 chlen KPRS iz 1919 roku Lopatin Anton Ivanovichros Anton Ivanovich LopatinNarodzhennya18 sichnya 1897 1897 01 18 selishe Kam yana nini v Berestejskomu rajoni Berestejska oblast BilorusSmert9 kvitnya 1965 1965 04 09 68 rokiv Moskva SRSRPohovannyaNovodivichij cvintarKrayina SRSRPrinalezhnist Rid vijskkavaleriya pihotaOsvitaVijskova akademiya Generalnogo shtabu Zbrojnih Sil Rosijskoyi FederaciyiRoki sluzhbi1916 1954PartiyaKPRSZvannya General lejtenantKomanduvannya37 a armiya 62 a armiya 11 a armiyaVijni bitviPersha svitova vijna Gromadyanska vijna v Rosiyi Nimecko radyanska vijna Radyansko yaponska vijna Nagorodi1945Medal Za oboronu Stalingrada Medal Za vzyattya Kenigsberga Medal 30 rokiv Radyanskij Armiyi ta Flotu Medal 40 rokiv Zbrojnih Sil SRSR Lopatin Anton Ivanovich u VikishovishiMolodist ta Gromadyanska vijnaAnton Ivanovich Lopatin narodivsya u seli Kam yana Kam yanka nini Berestejskogo rajonu Berestejskoyi oblasti Rosiyanin Na vijskovij sluzhbi v Rosijskij imperatorskij armiyi z 1916 roku U roki Pershoyi svitovoyi vijni bivsya na Pivdenno Zahidnomu fronti ryadovim U Chervonij Armiyi z serpnya 1918 roku uchasnik gromadyanskoyi vijni Voyuvav u skladi 21 go kavalerijskogo polku 1 yi Kinnoyi armiyi pomichnik komandira eskadronu potim komandir eskadronu Bivsya proti vijsk Denikina i Vrangelya na Pivdennomu fronti u 1920 roci brav uchast u radyansko polskij vijni na Zahidnomu fronti Buv dekilka raziv poranenij nagorodzhenij ordenom Chervonogo Prapora Mizhvoyenna sluzhbaPislya vijni prodovzhuvav sluzhiti u 21 mu kavalerijskomu polku komandir eskadronu nachalnik polkovoyi shkoli U 1927 roci zakinchiv Leningradski kavalerijski kursi udoskonalennya komskladu RKKA u 1929 roci kursi z pidgotovki pomichnikiv komandiriv polkiv pri Leningradskij kavalerijskij shkoli Z 1929 roku buv pomichnikom komandira 21 go kavalerijskogo polku zi strojovoyi chastini potim pomichnikom komandira polku z gospodarskoyi chastini Z grudnya 1930 roku nachalnik vijskovo gospodarskogo postachannya 4 yi kavalerijskoyi diviziyi Z listopada 1931 roku komandir 39 go kavalerijskogo a z grudnya 1936 32 go kavalerijskogo polkiv u tij zhe diviziyi Z lipnya 1937 roku komanduvav v Biloruskomu vijskovomu okruzi Z veresnya 1939 vikladav taktiku na kavalerijskih kursah udoskonalennya komandnogo skladu RKKA iz lipnya 1939 sluzhiv inspektorom kavaleriyi Zabajkalskogo vijskovogo okrugu Iz chervnya 1940 zastupnik komanduvacha 15 yu armiyeyu Dalekoshidnogo frontu shtab armiyi mistivsya v Birobidzhani ale vzhe v listopadi togo zh 1940 go priznachenij komandirom Korpus takozh dislokuvavsya na Dalekomu Shodi ale naprikinci travnya 1941 roku buv u povnomu skladi perekinutij v Ukrayinu ta vklyuchenij do skladu Kiyivskogo Osoblivogo vijskovogo okrugu shtab korpusu perebuvav u Korosteni na Zhitomirshini Nimecko radyanska vijnaU Nimecko radyansku vijnu vstupiv u zvanni general majora 30 chervnya 1941 roku koli pislya shestidennogo pishogo marshu prijnyav svij pershij bij na Pivdenno Zahidnomu fronti Brav uchast u Lvivsko Cherniveckij ta Kiyivskij strategichnih oboronnih operaciyah Yak i vsi chastini Chervonoyi Armiyi ulitku 1941 roku korpus u vazhkih oboronnih boyah zaznav znachnih vtrat prote A I Lopatin yak komandir korpusu buv vidznachenij komanduvannyam za vminnya trimati v rukah upravlinnya korpusom u najvazhchij obstanovci i za stijkist v oboroni Vin buv visunutij na pidvishennya iz 30 zhovtnya 1941 roku komanduvach 37 yi armiyi sho nastupala na napryami golovnogo udaru v Rostovskij nastupalnij operaciyi Pivdennogo frontu v listopadi grudni 1941 roku Piznishe brav uchast u Barvinkovo Lozivskij nastupalnij operaciyi Z 24 chervnya po 14 lipnya 1942 roku komanduvach 9 yi armiyi na Pivdenno Zahidnomu i Pivdennomu frontah pid chas Donbaskoyi oboronnoyi operaciyi iz pochatku serpnya 1942 roku komanduvach 62 yi armiyi Stalingradskogo frontu u Stalingradskij bitvi Ne zumiv utrimati dalni oboronni rubezhi na pidstupah do Stalingrada i pislya prorivu nimeckih vijsk do Stalingrada 5 veresnya 1942 roku buv znyatij iz posadi peredavshi komanduvannya armiyeyu V I Chujkovu Odnak u rezervi zalishavsya nedovgo i vzhe 14 zhovtnya 1942 roku priznachenij komanduvachem 34 yi armiyeyu a z bereznya 1943 roku komanduvav 11 j armiyeyu na Pivnichno Zahidnomu fronti brav uchast u Dem yanskij operaciyi v lyutomu 1943 roku i v Staroruskij operaciyi v berezni 1943 roku Z bereznya do lipnya 1943 roku komanduvav 11 yu armiyeyu Pivnichno Zahidnogo frontu yaku na pochatku kvitnya viveli v rezerv na pereformuvannya 25 veresnya 1943 roku priznachenij komanduvachem 20 yu armiyeyu yaka tezh bula v rezervi Pislya dvomisyachnogo perebuvannya v rozporyadzhenni nachalnika Golovnogo upravlinnya kadriv RKKA u sichni 1944 roku priznachenij zastupnikom komanduvacha 43 yi armiyi 1 go Pribaltijskogo frontu Dobre diyav u Biloruskij nastupalnij operaciyi ale projshovshi majzhe vsyu sluzhbu na samostijnij komandnij roboti obtyazhuvavsya rollyu zastupnika komanduvacha U lipni 1944 roku zaginuv komandir gvardiyi general major i A I Lopatin na jogo osobiste prohannya buv priznachenij komandirom korpusu hocha ce bulo yavnim znizhennyam po sluzhbi Na choli korpusu u skladi 1 go Pribaltijskogo ta 3 go Biloruskogo frontiv brav uchast u Pribaltijskij ta Shidno Prusskij operaciyah u shturmi Kenigsberga ta likvidaciyi zemlandskogo ugrupovannya protivnika Osoblivo vidznachivsya pri shturmi Kenigsberga ocholyuvanij nim korpus do vechora pershogo dnya shturmu 6 kvitnya 1945 roku prorvav silno ukriplenij rubizh oboroni i prorvavsya na vulici mista 9 kvitnya korpus diyav uzhe v centri mista forteci Za tri dobi shturmu korpus generala Lopatina znishiv do 8000 soldativ i oficeriv protivnika zahopiv 6540 polonenih 250 garmat i minometiv Pislya zavershennya shturmu bez najmenshogo perepochinku korpus spryamovanij na ochishennya vid protivnika pivdennogo berega Zemlandskogo pivostrova de v bezperervnih boyah z 10 po 17 kvitnya vibiv nimciv iz troh mist znishiv do 9 000 soldativ i oficeriv zahopiv 5833 polonenih u tomu chisli 28 yi pihotnoyi diviziyi vermahtu polkovnik R Tempelgoff ta shtab diviziyi Za cyu operaciyu jomu bulo prisvoyeno zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu Na Paradi Peremogi u Moskvi A I Lopatin komanduvav zvedenim polkom 1 go Pribaltijskogo frontu Pislyavoyennij chasMogila Lopatina na Novodivochomu cvintari Moskvi U lipni 1945 roku A I Lopatin buv priznachenij komandirom Zabajkalskogo frontu Brav uchast u radyansko yaponskij vijni de korpus nastupav pid chas Hingano Mukdenskoyi operaciyi i za korotkij termin forsuvav richku Argun projshov majzhe 200 kilometriv girsko tajgovoyu miscevistyu podolav iz boyami girskij hrebet Velikij Hingan i dijshov do mista Cicikar Tilki u polon bulo zahopleno ponad 6000 yaponskih soldativ ta oficeriv Pislya vijni komanduvav korpusom na Dalekomu Shodi she 2 roki Zakinchiv Vishi akademichni kursi Vishoyi vijskovoyi akademiyi imeni K Ye Voroshilova Iz kvitnya 1947 roku buv pomichnikom komanduvacha 7 yi gvardijskoyi armiyi Zakavkazkogo vijskovogo okrugu shtab armiyi u m Yerevan Z veresnya 1947 roku komanduvav togo zh okrugu shtab korpusu buv u m Kutayisi Z lipnya 1949 roku pomichnik komanduvacha vijsk Zakavkazkogo vijskovogo okrugu Z zhovtnya 1951 roku sluzhiv u Z travnya 1952 roku komandir U sichni 1954 roku zvilnenij u zapas Pomer 9 kvitnya 1965 roku pohovanij na Novodivochomu kladovishi mista Moskva Vijskovi zvannyaPolkovnik 29 01 1936 Kombrig 17 02 1938 General major 4 06 1940 General lejtenant 27 03 1942 NagorodiMedal Zolota Zirka Geroya Radyanskogo Soyuzu 19 04 1945 Tri ordeni Lenina 27 03 1942 21 02 1945 19 04 1945 Tri ordena Chervonogo Prapora 1920 3 11 1944 20 06 1949 Dva ordeni Kutuzova 1 go stupenya 22 07 1944 8 09 1945 Orden Chervonoyi Zirki 22 02 1938 Medal Za oboronu Stalingrada Medal Za vzyattya Kenigsberga Inshi medaliU spogadah suchasnikivKommunist s devyatnadcatogo goda vo vremya grazhdanskoj vojny Anton Ivanovich komandoval eskadronom v znamenitoj 4 j kavalerijskoj divizii yavivshejsya yadrom budyonnovskoj Konarmii Voeval protiv denikincev vrangelevcev belopolyakov byl nagrazhdyon ordenom Krasnogo Znameni trizhdy ranen Lopatin dolgo ostavalsya konnikom i v mirnoe vremya komandoval polkom Chongarskoj kavdiviziej sluzhil inspektorom kavalerii okruga Slovom eto byl staryj budyonnovec i chelovek nesomnenno nezauryadnyj silnaya volevaya natura Stalingradskij rubezh Eto byl isklyuchitelno volevoj no impulsivnyj chelovek chto to chapaevskoe proskalzyvalo v ego haraktere Kak i vse lyudi neobyknovennoj sily voli on prinimaya resheniya poroj bolshe doveryalsya komandirskoj intuicii chem raschyotam svoego shtaba Eto ego inogda podvodilo I vsyo zhe ya schital Lopatina ochen dostojnym generalom i pri pervoj vozmozhnosti rasschityval vydvinut ego na povyshenie Anton Ivanovich lyubil samostoyatelnost poetomu ya ne udivilsya kogda on poprosil naznachit ego na korpus V iyule takaya vozmozhnost predstavilas i Lopatin stal komandirom 13 go gvardejskogo Geroj Sovetskogo Soyuza Marshal Sovetskogo Soyuza Tak shli my k pobede M Voenizdat 1977 S 367 LiteraturaGeroi Sovetskogo Soyuza Kratkij biograficheskij slovar Pred red kollegii I N Shkadov M Voenizdat 1987 T 1 911 s s 100 000 prim ISBN ots Reg v RKP 87 95382 Drigo S V Za podvigom podvig Kaliningrad 1984 Ioffe E Cherez ternii k zolotoj zvezde Respublika Gazeta Mn 2010 20 4932 N V Ogarkov Lopatin Oleg Ivanovich Sovetskaya Voennaya Enciklopediya M voenizdat 1978 T 5 S 29 688 s 105 000 ekz Kalashnikov K A Dodonov I Yu Vysshij komandnyj sostav Vooruzhyonnyh sil SSSR v poslevoennyj period Spravochnye materialy 1945 1975 gg Tom 2 Ust Kamenogorsk Media Alyans 2015 ISBN 978 601 7378 65 3 S 49 51 Solovev D Yu Vse generaly Stalina Tom 7 M 2019 S 47 48 Primitki Arhiv originalu za 8 grudnya 2021 Procitovano 8 grudnya 2021 Arhiv originalu za 8 grudnya 2021 Procitovano 8 grudnya 2021 Nagradnoj list A I Lopatina k nagrazhdeniyu ordenom Suvorova OBD Pamyat naroda 8 grudnya 2021 u Wayback Machine Vyshestoyashim komandovaniem nagrada zamenena na orden Kutuzova Po drugim dannym nagrazhdyon v 1923 godu Krylov N I Stalingradskij rubezh PosilannyaLopatin Anton Ivanovich Sajt Geroi strany ros Lopatin Anton Ivanovich 8 grudnya 2021 u Wayback Machine na sajti Ministerstva oboroni Rosijskoyi Federaciyi Biografiya A 4 grudnya 2018 u Wayback Machine I 4 grudnya 2018 u Wayback Machine Lopatina na sajti Stalingradska bitva 4 grudnya 2018 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ