Микола Гаврилович Лесконоженко (6 травня 1919 — 2 листопада 1941) — лейтенант Червоної Армії, учасник Великої Вітчизняної війни, Герой Радянського Союзу (1941 рік).
Лесконоженко Микола Гаврилович | |
---|---|
Народження | 6 травня 1919 Якимівський район, Запорізька область, Українська СРР |
Смерть | 2 листопада 1941[1] (22 роки) Маловишерський район, Ленінградська область, РРФСР, СРСР |
Країна | СРСР |
Війни / битви | радянсько-фінська війна і німецько-радянська війна |
Нагороди | |
Лесконоженко Микола Гаврилович у Вікісховищі |
Біографія
Микола Лесконоженко народився 6 травня 1919 року в селі Новоданилівка (нині — Якимівський район Запорізької області). Після закінчення семи класів школи та школи фабрично-заводського учнівства працював слюсарем у паровозному депо у Мелітополі. Паралельно з роботою займався в аероклубі. 1938 року Лесконоженко був призваний на службу до Червоної Армії. 1939 року він закінчив Качинську військову авіаційну школу льотчиків. Брав участь у боях радянсько-фінської війни.
З червня 1941 — на фронтах Німецько-Радянської війни, був льотчиком ВПС 52-ї окремої армії. 2 листопада 1941 року в районі Малої Вішери Лесконоженко на чолі ланки винищувачів ЛаГГ-3 з відомими Клочком та М. Зуєвим брав участь у штурмуванні ворожої переправи та прикритті дій наземних сил. На шляху до місця завдання він зіткнувся з шістьма німецькими бомбардувальниками Ю-88, що супроводжувалися шістьма Ме-109. У першій атаці ланка збила два бомбардувальники. Витративши всі боєприпаси, Лесконоженко гвинтом свого винищувача підрубав хвіст ще одному бомбардувальнику, внаслідок чого той звалився на землю. Виходячи з атаки з погнутим гвинтом, Лесконоженко був атакований трьома «Ме-109», і льотчик, користуючись перевагою у висоті, здійснив ще один таран, збивши одного з переслідувачів. На виході з атаки льотчика було поранено в голову і плече. Він зумів вистрибнути з парашутом і приземлився біля командного пункту армії, після чого був відправлений до шпиталю, де помер того ж дня.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 грудня 1941 року був посмертно нагороджений званням Героя Радянського Союзу за «зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками і виявлені при цьому відвагу і геройство». Також посмертно був нагороджений орденом Леніна.
Похований у селі Кам'янка Маловишерского района Новгородської області.
Пам'ять
На честь Лесконоженка названо вулиці в Малій Вішері та Мелітополі.
Примітки
- https://www.biografija.ru/biography/leskonozhenko-nikolaj-gavrilovich.htm
- В Указе о награждении званием Героя Советского Союза — Лисконоженко
- Лесконоженко Николай Гаврилович // Авиационная энциклопедия в лицах / Отв. . — М. : Барс, 2007. — С. 371. — .
- Лесконоженко Микола Гаврилович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
- Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему составу Красной Армии» от 27 декабря 1941 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1942. — № 1 (160). — Число 5 (1). — С. 1.
Література
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
- Андреев С. А. Совершённое ими бессмертно. — Книга 2. — М. : Высшая школа, 1986.
- Бессмертные подвиги. — М. : Воениздат, 1980.
- Важин Ф. А. Воздушный таран. — 2-е изд., пер. и доп.. — М. : Воениздат, 1962.
- Герои не умирают. — Киев : Молодь, 1970.
- Зайцев А. Д., Рощин И. И., Соловьёв В. Н. Зачислены навечно. — Кн. 1.. — М. : Политиздат, 1990.
- Иноземцев И. Г. Воздушные тараны в небе Ленинграда. — Л. : Знание, 1970.
- Иноземцев И. Г. Тараны в северном небе. — М. : Воениздат, 1981.
- Лукаш И. М. Солдаты славы не искали. — Днепропетровск : Промінь, 1984.
- На грани возможного. — 2-е изд., испр. и доп.. — М. : Лимб, 1993.
- Натыкин В. Помните их имена. — Новгород, 1981..
- Телегин К. Ф. Не отдали Москвы. — 2-е изд.. — М. : Советская Россия, 1975.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mikola Gavrilovich Leskonozhenko 6 travnya 1919 2 listopada 1941 lejtenant Chervonoyi Armiyi uchasnik Velikoyi Vitchiznyanoyi vijni Geroj Radyanskogo Soyuzu 1941 rik Leskonozhenko Mikola GavrilovichNarodzhennya 6 travnya 1919 1919 05 06 Yakimivskij rajon Zaporizka oblast Ukrayinska SRRSmert 2 listopada 1941 1941 11 02 1 22 roki Malovisherskij rajon Leningradska oblast RRFSR SRSRKrayina SRSRVijni bitvi radyansko finska vijna i nimecko radyanska vijnaNagorodi Leskonozhenko Mikola Gavrilovich u VikishovishiBiografiyaMikola Leskonozhenko narodivsya 6 travnya 1919 roku v seli Novodanilivka nini Yakimivskij rajon Zaporizkoyi oblasti Pislya zakinchennya semi klasiv shkoli ta shkoli fabrichno zavodskogo uchnivstva pracyuvav slyusarem u parovoznomu depo u Melitopoli Paralelno z robotoyu zajmavsya v aeroklubi 1938 roku Leskonozhenko buv prizvanij na sluzhbu do Chervonoyi Armiyi 1939 roku vin zakinchiv Kachinsku vijskovu aviacijnu shkolu lotchikiv Brav uchast u boyah radyansko finskoyi vijni Z chervnya 1941 na frontah Nimecko Radyanskoyi vijni buv lotchikom VPS 52 yi okremoyi armiyi 2 listopada 1941 roku v rajoni Maloyi Visheri Leskonozhenko na choli lanki vinishuvachiv LaGG 3 z vidomimi Klochkom ta M Zuyevim brav uchast u shturmuvanni vorozhoyi perepravi ta prikritti dij nazemnih sil Na shlyahu do miscya zavdannya vin zitknuvsya z shistma nimeckimi bombarduvalnikami Yu 88 sho suprovodzhuvalisya shistma Me 109 U pershij ataci lanka zbila dva bombarduvalniki Vitrativshi vsi boyepripasi Leskonozhenko gvintom svogo vinishuvacha pidrubav hvist she odnomu bombarduvalniku vnaslidok chogo toj zvalivsya na zemlyu Vihodyachi z ataki z pognutim gvintom Leskonozhenko buv atakovanij troma Me 109 i lotchik koristuyuchis perevagoyu u visoti zdijsniv she odin taran zbivshi odnogo z peresliduvachiv Na vihodi z ataki lotchika bulo poraneno v golovu i pleche Vin zumiv vistribnuti z parashutom i prizemlivsya bilya komandnogo punktu armiyi pislya chogo buv vidpravlenij do shpitalyu de pomer togo zh dnya Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 27 grudnya 1941 roku buv posmertno nagorodzhenij zvannyam Geroya Radyanskogo Soyuzu za zrazkove vikonannya bojovih zavdan komanduvannya na fronti borotbi z nimeckimi zagarbnikami i viyavleni pri comu vidvagu i gerojstvo Takozh posmertno buv nagorodzhenij ordenom Lenina Pohovanij u seli Kam yanka Malovisherskogo rajona Novgorodskoyi oblasti Pam yatNa chest Leskonozhenka nazvano vulici v Malij Visheri ta Melitopoli Primitkihttps www biografija ru biography leskonozhenko nikolaj gavrilovich htm V Ukaze o nagrazhdenii zvaniem Geroya Sovetskogo Soyuza Liskonozhenko Leskonozhenko Nikolaj Gavrilovich Aviacionnaya enciklopediya v licah Otv M Bars 2007 S 371 ISBN 978 5 85914 075 6 Leskonozhenko Mikola Gavrilovich Sajt Geroi strany ros Ukaz Prezidiuma Verhovnogo Soveta SSSR O prisvoenii zvaniya Geroya Sovetskogo Soyuza nachalstvuyushemu sostavu Krasnoj Armii ot 27 dekabrya 1941 goda Vedomosti Verhovnogo Soveta Soyuza Sovetskih Socialisticheskih Respublik gazeta 1942 1 160 Chislo 5 1 S 1 LiteraturaGeroi Sovetskogo Soyuza Kratkij biograficheskij slovar Pred red kollegii I N Shkadov M Voenizdat 1987 T 1 911 s s 100 000 prim ISBN ots Reg v RKP 87 95382 Andreev S A Sovershyonnoe imi bessmertno Kniga 2 M Vysshaya shkola 1986 Bessmertnye podvigi M Voenizdat 1980 Vazhin F A Vozdushnyj taran 2 e izd per i dop M Voenizdat 1962 Geroi ne umirayut Kiev Molod 1970 Zajcev A D Roshin I I Solovyov V N Zachisleny navechno Kn 1 M Politizdat 1990 Inozemcev I G Vozdushnye tarany v nebe Leningrada L Znanie 1970 Inozemcev I G Tarany v severnom nebe M Voenizdat 1981 Lukash I M Soldaty slavy ne iskali Dnepropetrovsk Promin 1984 Na grani vozmozhnogo 2 e izd ispr i dop M Limb 1993 Natykin V Pomnite ih imena Novgorod 1981 Telegin K F Ne otdali Moskvy 2 e izd M Sovetskaya Rossiya 1975