Леонід Литвиненко

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Литвиненко.

|Батько= |Посада= |Діти= |Мати=

Леонід Михайлович Литвиненко
Народився	12 січня 1921(1921-01-12) м. Таганрог, УСРР
Помер	26 жовтня 1983(1983-10-26) (62 роки) м. Донецьк, Донецька область,  Україна
Країна	УРСР →  Україна
Національність	Українець
Діяльність	хімік
Alma mater	Ленінградський індустріальний інститут Харківський державний університет
Галузь	органічна хімія
Заклад	Донецький державний університет
Посада	професор кафедри органічної хімії
Вчене звання	доктор хімічних наук
Науковий ступінь	професор
Відомі учні	Попов Анатолій Федорович, Савьолова Віра Андріївна,
Аспіранти, докторанти	Швед Олена Миколаївна Попов Анатолій Федорович Савьолова Віра Андріївна Кравченко Віктор Васильович
Членство	НАН України
Війна	німецько-радянська війна
Відомий завдяки:	вивченню структури та реакційної здатності органічних сполук
Нагороди

Леонід Михайлович Литвиненко (1921–1983) — український хімік. Академік АН УРСР.

Біографія

Народився 12 січня 1921 р. у м. Таганрозі.
Помер 26 жовтня 1983 р. у м. Донецьку.

У 1939 р. вступив у Ленінградський індустріальний інститут. У 1941 р. був призваний у діючу армію, одержав важке поранення на фронті і був демобілізований. У 1942 р. вступає в Український об'єднаний університет (м. Харків), хімічний факультет якого закінчив у 1947 р. 1947-1950 р. — аспірант Харківського державного університету (ХДУ) за фахом «Органічна хімія». Кандидат (1951), доктор (1962) хімічних наук, професор (1962 р). З 1950 р. — асистент, доцент (1952 — 1959), завідувач кафедрою (1959—1965) органічного каталізу і кінетики ХДУ. У 1964 р. Литвиненко Л. М., з доручення Президії АН УРСР, приступив до організації хімічного інституту АН УРСР у м. Донецьку. Спочатку — це сектор хімії при фізико-технічному інституті АН УРСР, потім — Донецьке відділення фізико-органічної хімії Інституту фізичної хімії ім. Л. В. Писаржевского АН УРСР, і з 1975 р. — Інститут фізико-органічної хімії і вуглехімії АН УРСР, якому після смерті Леоніда Михайловича надано його ім'я.

У 1965 р. Литвиненка Л. М. призначено першим ректором університету, утвореного в Донецьку на базі педінституту. У цьому ж році його обирають дійсним членом АН УРСР. Л. М. Литвиненко був першим головою Донецького наукового центра АН УРСР У 1965 р. Литвиненко Л. М. відкриває й очолює (1965—1968 р.) кафедру органічної хімії, професором якої він залишався до кінця свого життя.

Основні наукові роботи присвячені вивченню структури та реакційної здатності органічних сполук, механізмів хімічних реакцій та органічного каталізу. Відкрив явище підвищеної провідності електронних ефектів в органічних молекулах — позитивний містковий ефект (1954). Вивчав кінетику та механізм реакцій нуклеофільного заміщення у ненасичених атомів вуглецю, сірки, фосфору. З'ясував механізм дії органічних каталізаторів в процесах ацильного переносу, в тому числі особливості нуклеофільного каталізу в неводному середовищі, сформулював закономірності біфункціонального каталізу, відкрив кисненуклеофільний та фотоіндукційний каталіз.

Лауреат премії НАН України імені Л. В. Писаржевського.

Примітки

1. . Національна академія наук України. Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 11.03.2020.

Джерела

• Выдающиеся химики мира: Биогр.справочник. В. Волков, Е. Вонский, Г. Кузнецова. — М., 1991.
• Постаті. Нариси про видатних людей Донбасу. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2011. — 216 с.
• Календар знаменних і пам'ятних дат Донецької області. 2011 рік [Текст] / Упр. культури і туризму Донец. облдержадмін., Донец. обл. універс. наук. б-ка ім. Н. К. Крупської; уклад. І. В. Гайдишева; ред. Т. С. Литвин; наук. ред. Н. П. Авдєєнко, Н. В. Петренко; від. за вип. Л. О. Новакова, засл. працівник культури України. — Донецьк: Сх. вид. дім, 2010. — 132 с.

Див. також

Інститут фізико-органічної хімії і вуглехімії імені Л. М. Литвиненка НАН України