Леонар Жозеф Лео н Фоше фр Léonard Joseph Léon Faucher 8 вересня 1803 18030908 Лімож 14 грудня 1854 Марсель французький

Леонар Жозеф Лео́н Фоше́ (фр. Léonard Joseph Léon Faucher; 8 вересня 1803(18030908), Лімож — 14 грудня 1854, Марсель) — французький політик і державний діяч єврейського походження, який з 10 квітня до 26 жовтня 1851 був прем'єр-міністром Франції та очолював кабінет міністрів Другої республіки.

Леонар Жозеф Леон Фоше
фр. Léonard Joseph Léon Faucher
Леонар Жозеф Леон Фоше
Прем'єр-міністр Франції
10 квітня 1851 — 26 жовтня 1851
Попередник	Альфонс д'Отпуль
Наступник	Шарль Луї Наполеон

Народився	8 вересня 1803(1803-09-08) Лімож
Помер	14 грудня 1854(1854-12-14) (51 рік) Марсель
Похований	Пер-Лашез і ^d
Відомий як	економіст, політик, журналіст, міністр
Країна	Франція
Політична партія	^d
У шлюбі з	^d
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

У молодості Леон Фоше надавав приватні уроки, між 1830 та 1842 роками брав участь у редагуванні різних ліберальних газет, написав кілька книг. У 1846 Фоше був обраний до палати депутатів, де належав до династичної опозиції і був одним з головних захисників вільної торгівлі.

У 1848, після обрання до Установчих зборів, Леон Фоше приєднався до поміркованих республіканців. Підтримував спочатку Луї-Ежена Кавеньяка, потім Шарля Луї Наполеона. Після обрання Луї Наполеона президентом Другої республіки Фоше увійшов до складу кабінету міністрів Оділона Барро в якості міністра громадських робіт, а згодом міністра внутрішніх справ. Він закрив товариство «Республіканської солідарності», намагався домогтися від палати заборони політичних клубів, підтримував перегляд суду учасників ^[fr] (Л. Блана, Бланкі, тощо).

Коли 12 травня 1849 року палата відкинула засудження уряду за римську експедицію і запропоноване Жюлем Фавром переведення до суду міністерства, Фоше розіслав префектам телеграму такого роду:

«Це голосування зміцнює мир; агітатори чекали ворожого уряду вотуму, щоб звести барикади і відновити червневі дні. Париж спокійний. Вотували проти порядку й уряду такі-то» — слідував список імен.

Палата була обурена цією депешею, в якій побачила спробу чинити тиск на електорат напередодні виборів, що відбулися 13 травня, і величезною більшістю голосів висловила засудження Леона Фоше. Оділон Барро не наважився його захищати, і Фоше пішов у відставку. Протягом двох років продовжував політичну кар'єру у законодавчих зборах.

10 квітня 1851 року Леону Фоше було доручено сформувати і очолити власний уряд, що було зроблено. Однак, Фоше нажив собі дуже багато ворогів і ^[fr] протримався при владі лише півроку.

Через три роки після відставки з посади прем'єра, Леонард Жозеф Леон Фоше раптово помер 14 грудня 1854 р. у Марселі.

Бібліографія

1843 — «Recherches sur l'or et sur l'argent».
1845 — «Études sur l'Angleterre».

Після смерті Фоше його зять Воловський надрукував збірки його дрібних статей:

1856 — «Mélanges d'économie politique et de finance».
1875 — «Léon F., biographie, correspondance, vie parlementaire».

Примітки

Посилання

Фоше, Леон // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)