Леон Людвік Сапіга

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сапега.

Леон Людвік Сапега (іноді Сапіга, пол. Leon Ludwik Sapieha; 18 вересня 1803(18030918), Варшава — 1 вересня 1878, Красічин) — галицький громадсько-політичний діяч. Один з очільників «Руського Собору». Перший маршалок Галицького сейму.

Леон Людвик Сапега
Leon Ludwik Sapieha
Псевдо	Лев Сапіга
Народився	18 вересня 1803(1803-09-18) Варшава
Помер	1 вересня 1878(1878-09-01) (74 роки) Красічин
Поховання	Красичинський замок^[1]
Громадянство	Австро-Угорщина
Діяльність	економіст, військовослужбовець, адвокат, політик
Знання мов	польська
Членство	Галицьке господарське товариство і ^d
Титул	князь
Посада	посол до Галицького сейму^[d] і член Палати панів Імперської Ради^[d]
Рід	Сапіги
Батько	^d^[1]
Мати	^d^[1]
Брати, сестри	^d
У шлюбі з	Ядвіга Сапіга^[1]
Діти	Адам Станіслав Сапега^[2]^[3], Q123232272?^[3], Q123232273?^[3], Q123232274?^[3], Q123232275?^[3], Q123232276?^[3], Q123232277?^[4] і Q123232278?^[4]
Нагороди	Virtuti Militari (Срібний Хрест)
Герб
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Молодший син мечника Варшавського князівства, шамбеляна та ад'ютанта Наполенона І князя Александра Антонія Сапеги та його дружини (графині з походження) Анни Ядвіґи із Замойських. Предки:

• Марцін Замойський
• донька Вишневецького Костянтина Анна.

Епітафія Л. Л. Сапіги у латинській катедрі Львова

Дитинство з матір'ю та сестрою провів у Парижі. 1835 р. купив замок Красицьких, перетворив на родову резиденцію. Отримав: 1836 року на Галицькому становому сеймі — галицький «індиґенат»; потім титул «великого стражника срібла коронного» (нім. Oberstandsilberkämmerer).

1839 року разом з Александром Фредром запропонував спорудити залізницю Бохня — Львів — Бережани.

1848 року був членом польської Центральної національної ради.

1862 р. за допомогою глобуса і шнурівки переконував англійських капіталістів, що для них найвигіднішим є будівництво трансконтинентальної залізниці від Англії до Індії через Львів. Влітку 1863 р. спільно з англійцями заснував «Англо-австрійський банк». 11 січня 1864 р. цісар Франц Йозеф І надав консорціуму Л. Л. Сапіги — Томаса Брессі (англійський інженер; споруджував залізниці по всьому світі — від Канади до Австралії, отримав нагороди в Англії, Італії, Австрії) на будівництво залізниці Львів — Чернівці — Ясси. Був першим президентом «Товариства Львівсько-Чернівецько-Ясської залізниці» (назва — з 15 жовтня 1868 р., до цього, з 1 червня 1864 р. — «Товариство Львівсько-Чернівецької залізниці»).

1869 року Лаврівський Юліян в порозумінні з князем Л. Л. Сапігою (з ним зблизився під час польського повстання 1863 року) та міністром закордонних справ графом Фрідріхом Фердинандом Байстом (основним інспіратором акції, обраним до Галицького Сейму Торгово-промисловою палатою Бродів) виступив в Сеймі з резонансною промовою про польсько-українську співпрацю на основі католицької духовності.

Лише іноді передавав свої повноваження заступникам: Юліяну Лаврівському, (Івану Ступницькому), ніколи — митрополиту Спиридону Литвиновичу. У спогадах стверджував про сильний (спочатку — тотальний) вплив духовенства на послів-селян. 23 березня 1875 року був звільнений з посади маршалка Галицького сейму на підставі власної заяви про відставку від 1869 року.

Помер 11 вересня 1878 року в Красічині, був похований у підземеллі замкової каплиці 14 вересня. Поховання було пишним за участі багатьох владців, представників громадськости.

Власність

Володів маєтками в (Журавиці) (поблизу Перемишля, придбав 1834 року (Журавицю) Руську і Ляцьку з 3-ма фільварками), Озерянах, Ланівцях, Більчому-Золотому — на Поділлі (придбав на ім'я матері), Красічин — свою основну резиденцію — з п'ятьма фільварками придбав 1835 року. Віном дружини були Старе Село та Запалів з п'ятьма фільварками. Пізніше володів двориком на вул. Широкій (тепер Коперника) у Львові, маєтком у Рава-Руській (1874). 1873 року власність оцінював у 3 млн золотих ринських.

1866 року придбав папірню в Черлянах, яку потім перетворив на Акціонерне товариство, що через кілька років збанкрутувало; втратив на цьому 300000 золотих ринських. Схожа доля — в рафінерії нафти у Перемишлі, лляної мануфактури в Красічині.

Світлини

Примітки

1. Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 105. — 586 с. —
   d:Track:Q19720386d:Track:Q122382124
2. Lundy D. R. The Peerage
   d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824
3. Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 107. — 586 с. —
   d:Track:Q19720386d:Track:Q122382124
4. Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 108. — 586 с. —
   d:Track:Q19720386d:Track:Q122382124
5. Сапіга Лев [ 9 липня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 452. — .
6. Sapiehowie (05) [ 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
7. Томін Ю., Романишин Ю., Коритко Р., Паращак І. Перша колія: до 150-річчя Львівської залізниці. — Львів : ТзОВ «Західноукраїнський Консалтинговий Центр» (ЗУКЦ), 2011. — іл. — С. 52. — .
8. Томін Ю., Романишин Ю., Коритко Р., Паращак І. Перша колія… — С. 45.
9. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 30.
10. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 86.

Джерела

• Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму. — Львів : «Тріада плюс», 2010. — 228 с., іл. — (Львівська сотня). — .
• Ярема Г. Князь Леон Сапіга не дозволив доньці вийти заміж за бідного. А тепер у замку одружуються наречені [ 23 січня 2017 у Wayback Machine.] // Високий замок. — 2017. — № 6 (5555) (17 січ.). — С. 12. — (Подорожі).
• Kieniewicz S. Sapieha Leon h. Lis (1803—1878) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polskia Akademja Nauk, 1994. — T. XXXV/1, zeszyt 144. — S. 76—81. (пол.)

Посилання

• Leon ks. Sapieha-Kodeński h. Lis (ID: lu.8306) [ 30 січня 2018 у Wayback Machine.] (пол.)