Лео Мале

|Примітки=

Лео Мале
Léo Malet
Ім'я при народженні	фр. Léon Malet
Псевдонім	Frank Harding, Léo Latimer, Lionel Doucet, Jean de Selneuves, Noël Letam, Omer Refreger, Louis Refreger, John-Silver Lee
Народився	7 березня 1909(1909-03-07) Монпельє
Помер	3 березня 1996(1996-03-03) (86 років) Шатійон-су-Баньйо, О-де-Сен
Поховання	^d^[1]
Громадянство	Франція
Діяльність	письменник
Мова творів	французька
Партія	^d
Нагороди	Гран-прі поліцейської літератури ^d
Лео Мале у Вікісховищі

Лео́ Мале́, власне Лео́н Мале́ (фр. Léo Malet, Léon Malet; 7 березня 1909, Монпельє, Франція — 3 березня 1996, Шатійон-су-Баньйо, О-де-Сен, Франція) — французький письменник, автор детективної та сюрреалістичної прози. Лауреат Гран-прі поліційної літератури (1948).

З біографії

Трирічним втратив батьків, його виховувала бабуся. Самоук. З 1925 року виступав як шансоньє на Монмартрі. Змінив багато занять, займався журналістикою, працював у кіно (пізніше він знявся в епізодичній ролі у Марселя Карне у фільмі «Набережна туманів»). Був близький до анархістів, друкувався у їхніх виданнях. Писав вірші, в 1930—1949 роках входив у групу сюрреалістів, дружив з Андре Бретоном, Івом Тангі, Жаком Превером, який став на його весіллі дружкою нареченої (дружкою нареченого був ). Разом з (Бенжаменом Пере) був членом . У травні 1940 року Мале разом з Бенжаменом Пере та ще кількома троцькістами заарештувала поліція за звинуваченням в підривних публікаціях. Невдовзі Мале був звільнений, але незабаром знову заарештований, цього разу німцями. 8 місяців він провів у таборі в (Зандбостелі), вийшов на волю за фальшивою довідкою, виданою лікарем, який симпатизував сюрреалістам.

Лео Мале плідно співпрацював з відомим автором коміксів Жаком Тарді, який на основі його творів створив низку графічних романів, що були опубліковані у видавництві «Кастерман».

Примітки

1. https://www.landrucimetieres.fr/spip/spip.php?article1708

Література

• Alfu: Léo Malet. Parcours d'une œuvre. Encrage, Amiens 1998, .
• Laurent Bourdelas: Le Paris de Nestor Burma. L'occupation et les «Trente glorieuses» de Léo Malet; essai. l'Harmattan, Paris 2007, .
• Anita Caignet: Les incipits dans les romans policiers de Léo Malet. L'université de Lille III, 2004.
• Nadia Doukar: Étude du pouvoir de fascination du personage pricipal dans le roman policier. À partir des personages d'Arsène Lupin de Maurice Leblanc, de Jules Maigret de Georges Simenon, de Nestor Burma de Léo Malet. Дисертація, Université de Paris 2004.
• Michelle Emanuel: From surrealism to less-exquisite cadavers. Léo Malet and the evolution of the French «Roman noir». Rodopi, Amsterdam 2006, (zugl. Dissertation, Universität Tuscaloosa, Ala. 2000).
• Francis Lacassin Sous le masque de Léo Malet: Nestor Burma, éditions Encrage, 1991.
• Gilles Gudin de Vallerin et Gladys Bouchard Léo Malet revient au bercail, Actes Sud, Paris, novembre 2007.
• Les Cahiers du silence proposent: Léo Malet — Présenté par Daniel Mallerin, Kesselring Éditions, 1974.
• Jacques Baudou Les Nombreuses Vies de Nestor Burma, Les Moutons Électriques Éditeur, 2010.
• Histoire de la littérature libertaire en France, par Thierry Maricourt, Albin Michel, 1990, Онлайн [ 4 лютого 2017 у Wayback Machine.].

Посилання

• Бібліографія. Лео Мале // Німецька національна бібліотека
• Лео Мале на сайті IMDb (англ.)