Леляки село в Україні у Бориспільському районі Київської області Населення становить 468 осіб Входить до складу Студеник

Леляки́ — село в Україні, у Бориспільському районі Київської області. Населення становить 468 осіб. Входить до складу Студениківської сільської громади.

село Леляки

Країна	Україна
Область	Київська область
Район	Бориспільський район
Громада	Студениківська сільська громада
Облікова картка	с. Леляки
Основні дані
Засноване	наприкінці XII століття
Населення	468
Площа	2,68 км²
Густота населення	174,63 осіб/км²
Поштовий індекс	07552
Телефонний код	+380 4576
Географічні дані
Географічні координати	50°14′15″ пн. ш. 31°32′25″ сх. д. / 50.23750° пн. ш. 31.54028° сх. д. / 50.23750; 31.54028Координати: 50°14′15″ пн. ш. 31°32′25″ сх. д. / 50.23750° пн. ш. 31.54028° сх. д. / 50.23750; 31.54028
Середня висота над рівнем моря	94 м


Місцева влада
Адреса ради	08421, Київська обл., Бориспільський р-н, с.Студеники, вул. Переяславська, 19
Сільський голова	Кочерга Микола Миколайович
Карта
Леляки
Леляки
Мапа

Леляки у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Леляки.

Назва

Назва села походить від слова «лелека», оскільки в давнину у заплаві річки Трубіж гніздилися ці птахи.

Історія

Село Леляки засноване у колишній заплаві річки Трубіж наприкінці XII століття.

Згадується також на мапі XVII століття французького військового інженера та картографа Гійома Левассера де Боплана, як «Lelaki».

Є на мапі 1787 року

Була приписана до Стефанівської церкви в Семенівкі

1917 року в селі Леляки створено ТСОЗ.

1927 року було створено три колгоспи — «Сніп» (голова Павло Трохимович Денисенко), імені Т. Шевченка (голова Ничипір Федорович Лепеха) та «Жовтень» (голова Віктор Якович Гресько). Згодом всі колгоспи об'єднано в один — імені П. Постишева. У 1928 році в селі споруджено школу та клуб. Директором школи був вчитель з Березані.

У 1930 році почалася суцільна колективізація. У відповідь на опір колективізації та задля забезпечення норм хлібозаготівлі у селі почалося вилучення продуктів харчування, відтак — голод. Очевидці Голодомору свідчать, що у 1932—1933 роках в селі померло до 300 осіб, але по прізвищах згадали лише 49 замордованих голодом односельців. Так, родина Левченків складалася із семи осіб (5 дітей). Вижив лише восьмирічний хлопчик Іван, який в однійсорочині пішов з села у Київ. Вже дорослим він встановив пам'ятник на сільському цвинтарі в пам'ять про жертви Голодомору.

З початком німецько-радянської війни усе чоловіче населення пішло на фронт. У 1941 році село опинилося під німецькою окупацією. На примусові роботи до Німеччини з Леляків було відправлено майже усе працездатне населення — переважно молоді хлопці, дівчата та жінки, 114 з них не повернулися. 20 вересня 1943 року, під час відступу німецьких військ з Леляків, окупантами було спалено 250 будинків та розстріляно 12 місцевих мешканців.

У повоєнний час головою колгоспу була Марія Хомівна Чмир, яка взяла на себе відродження зруйнованого війною господарства. У 1955 році в Леляках споруджена будівля школи, директором якої працював М. І. Набок, а 1968 року — будівлю клубу, де були розташовані контори колгоспу та бібліотека. У парку біля сільського клубу розташована Братська могила, на плиті якої викарбувані прізвища односельців, що загинули на війні.

1971 року в Леляках створено колгосп імені Щорса, який 1992 року реорганізовано в КСП «імені Щорса», яке діє й нині.

У 1995 році село газифіковано. Нині в селі немає школи, тому діти навчаються у Семенівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 579 осіб, з яких 253 чоловіки та 326 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 474 особи.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	453	96.79%
російська	6	1.28%
білоруська	5	1.07%
вірменська	4	0.86%
Усього	468	100%

Див. також

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)

Примітки

Облікова картка села Леляки. rada.gov.ua. Верховна рада України. Процитовано 10 жовтня 2020.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
Прогноз погоди в селі Леляки. weather.in.ua. Погода в Україні. оригіналу за 24 травня 2022. Процитовано 10 жовтня 2020.
Семенівська сільська рада. semenivca.rada.org.ua. оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 10 жовтня 2020.
. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 18 вересня 2021. Процитовано 18 вересня 2021.
(українська) . Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 17 вересня 2021. Процитовано 18 вересня 2021.
Баришівський район. с. Леляки // Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Київська область / Упорядн. Гай А. І.; Гол. ред. кол. Ульянченко В. І.; Ред. кол.: Бутник В. Г., Гай А. І. (кер. ред.-вид. групи), Даниленко В. П., Єрема P. M. (заст. гол. ред. кол.), Захарченко П. П., Кондрук В. П., Романчишин В. Г. Український інститут національної пам'яті; Київська обласна державна адміністрація. — Біла Церква : Буква, 2008. — С. 40—41. — .
Історія школи. semenivka-bar-school.edukit.kiev.ua. оригіналу за 15 травня 2019. Процитовано 10 жовтня 2020.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.

Джерела

Леляки // Історія міст і сіл Української РСР: в 26 т. Київська область / Ред. кол. тома: Рудич Ф. М. (гол. редкол.), Бакуменко П. І., Бачинський П. П., Борщ Ю. Ф., Гуслистий К. Г., Кононенко В. І., Корольов Б. І. (заст. гол. редкол.), Майстренко А. А. (відп. секр. редкол.), Макаренко Г. К., Марченко М. I., Панін Я. Г., Петренко М. 3., Пшеничний Г. С., Саженюк С. Н., Сергієнко Г. Я., Слабєєв I. С., Тихолаз Г. А., Шевченко Ф. П., Шморгун П. М. АН УРСР. Інститут історії. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — С. 97.
О. М. Фещенко. Семенівка, Леляки // Міста і села України. Київщина: історико-краєзнавчі нариси / В. Болгов, А. Присяжнюк. — Київ, 2011. — Т. 1. — С. 91—92.

Це незавершена стаття з географії Баришівського району.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[ОК-1] Облікова картка села Леляки. rada.gov.ua. Верховна рада України. Процитовано 10 жовтня 2020.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()

[погода-2] Прогноз погоди в селі Леляки. weather.in.ua. Погода в Україні. оригіналу за 24 травня 2022. Процитовано 10 жовтня 2020.

[рада-3] Семенівська сільська рада. semenivca.rada.org.ua. оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 10 жовтня 2020.

[4] . www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 18 вересня 2021. Процитовано 18 вересня 2021.

[5] (українська) . Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 17 вересня 2021. Процитовано 18 вересня 2021.

[6] Баришівський район. с. Леляки // Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Київська область / Упорядн. Гай А. І.; Гол. ред. кол. Ульянченко В. І.; Ред. кол.: Бутник В. Г., Гай А. І. (кер. ред.-вид. групи), Даниленко В. П., Єрема P. M. (заст. гол. ред. кол.), Захарченко П. П., Кондрук В. П., Романчишин В. Г. Український інститут національної пам'яті; Київська обласна державна адміністрація. — Біла Церква : Буква, 2008. — С. 40—41. — .

[школа-7] Історія школи. semenivka-bar-school.edukit.kiev.ua. оригіналу за 15 травня 2019. Процитовано 10 жовтня 2020.

[населення_1989-8] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.

[населення_2001-9] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.

[населення_2001_мова-10] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.