Леля — слов'янська міфологічна персонажка, одна з Рожаниць, дочка Лади, дружина Ярила. У рідновір'ї вважається богинею закоханих молодих пар, є джерелом любові для люблячих сердець. Леля виглядає, як молода, надзвичайно красива дівчина, прикрашена квітами, вінками і травами. Вона особливо прихильна до молодих дівчат, є їх заступницею і берегинею. Саме дівчата проводили обряди на її честь. Леля пов'язана з весняним воскресінням природи, квітами, початком польових робіт.
Леля | |
---|---|
Божество в | слов'янська міфологія |
Походження персонажа
Обрядність
Цикл весняних обрядів починався днем прильоту жайворонків - 9 березня (22 березня за новим стилем). Люди зустрічали птахів, виходячи на вершини пагорбів, розпалювали багаття, хлопці з дівчатами водили хороводи. На честь Богині Лелі дівчата обирали найкрасивішу дівчину, яка грала роль самої богині, одягали її в найкращий одяг і водили хороводи, які виконували обрядові пісні. По обидва боки від неї ставилися підношення (хліб, молоко, сир, масло, сметана). Юнаки в цей день у горах та пагорбах розпалювали великі святкові багаття. Дівчата мали звичай прикрашати дерево Лелі, березу, стрічками і рушниками. Днем шанування Богині Лелі є 21 квітня (Красна Гора), коли Сонце-Дажбог входить в сузір'я Овна. Свою назву свято Богині Лелі, Червона гора, отримало саме завдяки тим обрядовим вогнищам, які розпалювалися юнаками.
Іноді Лелю помилково, в парі з Матінкою Ладою, величають Рожаниця, що не зовсім відповідає дійсності. Леля не є Рожаниця в повному розумінні цього слова, тому що вона лише дає любов, а плоди цього кохання (народження) вже опікуються Ладою, Рожаницею і Макошею.
У фольклорі
Приспів, в різних формах - «Лелю», «лелё», «лели», «люлі» - зустрічається в російських піснях; в сербських «Кралицький» піснях (троицких) величальних, що мають відношення до шлюбу, він зустрічається у вигляді Лельо, лелё, в болгарській в формі Леле. Таким чином приспів сходить в сиву давнину.
Пісні
У пісні з Дроздовиці під Перемишлем: Лелю-Полелю, коли ж я воли пасла, Лелю-Полелю, тогди я била красна.
Лелю-Полелю, тепер же я волів не пасу, Лелю-Полелю, загубила ж я красу.
У пісні з Верхрату: Ой Лелю-Лелю, коровонько моя, Хто ж тебе пасти буде, як мене возьмут люде?
Ой буде ж тебе пасти людськая кухаронька, То ж тобі буде лихая годинонька.
У топоніміці
Гора Леля наприкінці XIX століття фіксується на землях Прибалтики.
Примітки
- . web.archive.org. 23 липня 2018. Архів оригіналу за 23 липня 2018. Процитовано 24 лютого 2021.
- Українські народні пісні в записах Зоріана Доленги-Ходаковського: з Галичини, Волині, Поділля, Придніпрянщини і Полісся / Упорядкування, текстологічна інтерпретація і комментарі О. І. Дея ; Атрибуція автографів і копій та передмова Л. А. Малаш і О. І. Дея. — Київ: Наукова думка, 1974. — С. 85.
- Лызлов В. История земли Варяжской Руси и борьбы русскаго народа с латинской пропагандою в пределах ея. – Вильна: типография М.Б. Жирмунскаго, 1886. – С. 54.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Lelya slov yanska mifologichna personazhka odna z Rozhanic dochka Ladi druzhina Yarila U ridnovir yi vvazhayetsya bogineyu zakohanih molodih par ye dzherelom lyubovi dlya lyublyachih serdec Lelya viglyadaye yak moloda nadzvichajno krasiva divchina prikrashena kvitami vinkami i travami Vona osoblivo prihilna do molodih divchat ye yih zastupniceyu i beregineyu Same divchata provodili obryadi na yiyi chest Lelya pov yazana z vesnyanim voskresinnyam prirodi kvitami pochatkom polovih robit LelyaBozhestvo vslov yanska mifologiyaDiv takozh LelyaPohodzhennya personazhaObryadnistDiv takozh Krasna girka Cikl vesnyanih obryadiv pochinavsya dnem prilotu zhajvoronkiv 9 bereznya 22 bereznya za novim stilem Lyudi zustrichali ptahiv vihodyachi na vershini pagorbiv rozpalyuvali bagattya hlopci z divchatami vodili horovodi Na chest Bogini Leli divchata obirali najkrasivishu divchinu yaka grala rol samoyi bogini odyagali yiyi v najkrashij odyag i vodili horovodi yaki vikonuvali obryadovi pisni Po obidva boki vid neyi stavilisya pidnoshennya hlib moloko sir maslo smetana Yunaki v cej den u gorah ta pagorbah rozpalyuvali veliki svyatkovi bagattya Divchata mali zvichaj prikrashati derevo Leli berezu strichkami i rushnikami Dnem shanuvannya Bogini Leli ye 21 kvitnya Krasna Gora koli Sonce Dazhbog vhodit v suzir ya Ovna Svoyu nazvu svyato Bogini Leli Chervona gora otrimalo same zavdyaki tim obryadovim vognisham yaki rozpalyuvalisya yunakami Inodi Lelyu pomilkovo v pari z Matinkoyu Ladoyu velichayut Rozhanicya sho ne zovsim vidpovidaye dijsnosti Lelya ne ye Rozhanicya v povnomu rozuminni cogo slova tomu sho vona lishe daye lyubov a plodi cogo kohannya narodzhennya vzhe opikuyutsya Ladoyu Rozhaniceyu i Makosheyu U folkloriPrispiv v riznih formah Lelyu lelyo leli lyuli zustrichayetsya v rosijskih pisnyah v serbskih Kralickij pisnyah troickih velichalnih sho mayut vidnoshennya do shlyubu vin zustrichayetsya u viglyadi Lelo lelyo v bolgarskij v formi Lele Takim chinom prispiv shodit v sivu davninu Pisni U pisni z Drozdovici pid Peremishlem Lelyu Polelyu koli zh ya voli pasla Lelyu Polelyu togdi ya bila krasna Lelyu Polelyu teper zhe ya voliv ne pasu Lelyu Polelyu zagubila zh ya krasu U pisni z Verhratu Oj Lelyu Lelyu korovonko moya Hto zh tebe pasti bude yak mene vozmut lyude Oj bude zh tebe pasti lyudskaya kuharonka To zh tobi bude lihaya godinonka U toponimiciGora Lelya naprikinci XIX stolittya fiksuyetsya na zemlyah Pribaltiki Primitki web archive org 23 lipnya 2018 Arhiv originalu za 23 lipnya 2018 Procitovano 24 lyutogo 2021 Ukrayinski narodni pisni v zapisah Zoriana Dolengi Hodakovskogo z Galichini Volini Podillya Pridnipryanshini i Polissya Uporyadkuvannya tekstologichna interpretaciya i kommentari O I Deya Atribuciya avtografiv i kopij ta peredmova L A Malash i O I Deya Kiyiv Naukova dumka 1974 S 85 Lyzlov V Istoriya zemli Varyazhskoj Rusi i borby russkago naroda s latinskoj propagandoyu v predelah eya Vilna tipografiya M B Zhirmunskago 1886 S 54