Лекції

Ле́кція (лат. lectio — читання) — основна форма проведення навчальних занять, призначених для засвоєння теоретичного матеріалу.

Лекція

Лекція є основною формою навчального процесу у вищій школі. Усний виклад предмета викладачем, а також публічне читання на яку-небудь тему.

Мета лекції — розкрити основні положення теми, досягнення науки, з'ясувати невирішені проблеми, узагальнити досвід роботи, дати рекомендації щодо використання основних висновків за темами на практичних заняттях.

Історія

Лекція з'явилася у Стародавній Греції і набула розвитку в Стародавньому Римі і в Середньовіччі. За соціально-економічних умов середньовіччя постала необхідність прилучення до освіти широких верств населення, а не лише представників знаті. Діалогічний вид навчання вже не задовольняв потреб. А джерел інформації (на той час вони обмежувалися, в основному, книгою) було обмаль. Тому педагог, який мав дещо ширший доступ до літератури, систематизував інформацію у вигляді писаних текстів і на заняттях зачитував цей матеріал студентам. Це був своєрідний спосіб колективного розповсюдження і засвоєння інформації. Студенти конспектували лекції і так опановували . Лише пізніше, наприкінці XIX ст., поряд з лекціями почали застосовувати практичні, лабораторні заняття. Зрозуміло, що обмеження навчальної роботи лише лекціями збіднювало ефективність навчально-виховного процесу.

Наприкінці XIX — на початку XX ст. лекція як провідний метод навчання зайняла визначальне місце у системі навчально-виховної роботи у вищих освітніх закладах світу. Наприкінці XX і на початку XXI ст. дискутується питання щодо доцільності застосування лекції у ЗВО. Думки і вчених, і практиків розходяться.

Основні риси лекції

Вишівська лекція має структуру набуття нових знань і містить такі елементи:

1. вступ, де дається мотивація навчання, чітке формулювання теми лекції та формулювання завдання;
2. викладення в логічній послідовності окремих частин лекції;
3. висновки, що дають можливість осмислити лекцію в цілому і виділити основну ідею;
4. конкретне завдання на самостійну роботу;
5. відповіді на запитання.

Основні вимоги до лекції:

• високий теоретичний рівень інформації, посилання на законодавчі та нормативні акти, на нові досягнення науки;
• розкриття наукових засад курсу;
• зв'язок теорії з практикою, зосередження уваги студентів на питаннях, які вирішуються у світлі сучасних вимог;
• рекомендації до поглибленого самостійного вивчення тем, необхідних для практичної роботи.

Види лекцій

• вступна
• тематична
• оглядова
• інформаційна
• підсумкова (завершальна)
• комплексна
• лекція-зустріч

Залежно від методів викладу навчального матеріалу лекції поділяють на монологічні, інформаційно-проблемні, проблемні, лекції-бесіди тощо.

Переваги і слабкі сторони лекційної системи

Суттєвими перевагами є такі:

• лекція дає можливість реалізувати одну зі стрижневих ідей гуманної педагогіки (творча співпраця педагога зі студентами, спільна емоційна взаємодія);
• лекція активізує розумову діяльність студентів (звісно, якщо вона кваліфіковано прочитана, уважно вислухана і зрозуміла);
• у лекції акумульовано великий обсяг наукової інформації з урахуванням новітніх досягнень тієї чи іншої науки;
• у процесі читання лекції можна врахувати специфіку професійної підготовки студентів, їхні інтереси;
• вирізняється своєю економічністю. Студент має можливість за порівняно короткий час отримати значний обсяг наукової інформації, до того ж насиченої найновішим матеріалом;
• участь студентів у педагогічному дійстві, яке називається лекцією, є корисною школою для тих, хто у майбутньому займатиметься науково-педагогічною діяльністю;
• лекція слугує своєрідним дороговказом для студентів, компасом у неосяжному морі наукової інформації;
• лекція незамінна, коли є дефіцит літератури.

Типові недоліки лекції:

• інформація, яку подає викладач, спрямовано здебільшого на слухову пам'ять студента. Цей вид пам'яті досить недосконалий. Сприйнята інформація утримується в короткотерміновій пам'яті невеликий проміжок часу. І коли немає підкріплення, інформація «вивітрюється» («В одне вухо влетіло, у друге вилетіло», — говорить народна мудрість). Дослідження показують, що під кінець лекції з усього обсягу поданої інформації студент може відтворити лише 10-15 %;
• великі потоки слухачів (понад 50) позбавляють викладача можливості ефективно управляти розумовою діяльністю студентів;
• студенти молодших курсів слабо володіють методикою і технікою сприймання змісту лекції та конспектування;
• лекція певною мірою привчає студента до пасивного привласнення чужих думок, не стимулює тягу до , не забезпечує індивідуального, диференційованого підходу до навчання.

Див. також

• Доповідь
• Курс лекцій
• Конспект
• Семінар

Джерела

• Кузьмінський А. І., Педагогіка вищої школи, Навчальний посібник, К.: Знання, 2005.- 486 c.

Посилання

• Лекція // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 551.
• ЛЕКЦІЯ [ 8 квітня 2016 у Wayback Machine.] //Фармацевтична енциклопедія
• ЛЕКЦІЯ [ 28 серпня 2016 у Wayback Machine.] //Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Жиляєв І. Б., Чижевський Б. Г. Словник – довідник основних понять та визначень українського освітнього законодавства / Ігор Борисович Жиляєв, Борис Григорович Чижевський. – К.: Нора-Друк, 2011. – 112 с.