Ластівка сенегальська | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Cecropis senegalensis (Linnaeus, 1766) | ||||||||||||||||
Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди | ||||||||||||||||
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||
Hirundo senegalensis | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Ластівка сенегальська (Cecropis senegalensis) — вид горобцеподібних птахів родини ластівкових (Hirundinidae). Мешкає в Африці на південь від Сахари.
Опис
Довжина птаха становить 21—25 см. Тім'я, верхня частина тіла і хвіст темно-сині, обличчя і щоки білуваті. Горло і верхня частина грудей блідо-руді, решта нижньої частини тіла і надхвістя темно-руді. Нижні покривні пера крил дуже світлі, контрастують з темними маховими перами. Хвіст довгий, сильно роздвоєний, у самців дещо довший, ніж у самиць. Молоді птахи мають більш коричневе забарвлення.
Таксономія
У 1760 році французький зоолог Матюрен Жак Бріссон включив опис червоногузого касика до своєї книги «Ornithologie», описавши птаха за зразком із Сенегалу. Він використав французьку назву L'hirondelle du Sénégal та латинську назву Hirundo Senegalensis. Однак, хоч Бріссон і навів латинську назву, вона не була науковою, тобто не відповідає біномінальній номенклатурі і не визнана Міжнародною комісією із зоологічної номенклатури. Коли в 1766 році шведський натураліст Карл Лінней випустив дванадцяте видання своєї «Systema Naturae», він доповнив книгу описом 240 видів, раніше описаних Бріссоном. Одним з цих видів була сенегальська ластівка, для якої Лінней придумав біномінальну назву Hirundo senegalensis. Згодом сенегальську ластівку перевели до роду Рудогуза ластівка (Cecropis), введеного німецьким орнітологом Фрідріхом Бойє у 1826 році.
Підвиди
Виділяють три підвиди:
- C. s. senegalensis (Linnaeus, 1766) — від південної Мавританії, Сенегалу і Гамбії до південно-західного Судану;
- C. s. saturatior (Bannerman, 1923) — від південної Гани до Південного Судану, Ефіопії і північної Кенії;
- C. s. monteiri (Hartlaub, 1862) — від Анголи і півдня ДР Конго до Південної Кенії і північного сходу ПАР.
Поширення і екологія
Сенегальські ластівки поширені від Мавританії і Сенегалу на схід до Ефіопії і на південь до Південно-Африканської Республіки. Вони живуть на узліссях тропічних лісів, на галявинах, у рідколіссях та в лісистих саванах міомбо і мопане. Зустрічаються парами, на висоті до 2800 м над рівнем моря. Іноді утворюють зграйки до 30 птахів.
Сенегальські ластівки живляться комахами, яких ловлять у польоті, на висоті від 2 до 30 м над рівнем моря. Розмножуються протягом усього року, з піком у серпні-квітні. Гніздяться поодинці або невеликими колоніями. Гніздо закрите з трубкоподібним входом, робиться з глини, встелюється пір'ям, розміщується в дуплах дерев, зокрема баобабів, у тріщинах серед скель і в будівлях. У кладці від 2 до 4 білих яєць. Інкубаційний період триває 15 днів, насиджують лише самиці. За пташенятами доглядають і самиці, і самці. Пташенята покидають гніздо через 3 тижні після вилуплення, однак батьки й далі піклуються про них ще 10 днів.
Примітки
- BirdLife International (2016). Cecropis senegalensis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 19 вересня 2022
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
- Borrow, Nik; Demey, Ron (2001). Birds of Western Africa. A & C Black. с. 569. ISBN .
- Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie, ou, Méthode contenant la division des oiseaux en ordres, sections, genres, especes & leurs variétés (фр.) (лат.). Т. 2. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 496—498, Plate 45 fig 1.
- Allen, J.A. (1910). Collation of Brisson's genera of birds with those of Linnaeus. Bulletin of the American Museum of Natural History. 28: 317—335. hdl:2246/678.
- Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (лат.). Т. 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 345.
- (1826). Generalübersicht. Isis von Oken (нім.). 19. Col 971.
- Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Swallows. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 19 вересня 2022.
Джерела
- Turner, Angela K.; Rose, Chris (1989). A Handbook to the Swallows and Martins of the World. London: Christopher Helm. ISBN .
- Mosque Swallow — Species text in The Atlas of Southern African Birds.
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Lastivka senegalskaOhoronnij statusNajmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciyaDomen Eukarioti Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ptahi Aves Ryad Gorobcepodibni Passeriformes Rodina Lastivkovi Hirundinidae Rid Rudoguza lastivka Cecropis Vid Lastivka senegalskaBinomialna nazvaCecropis senegalensis Linnaeus 1766 Areal viduPidvidi Div tekst SinonimiHirundo senegalensisPosilannyaVikishovishe Cecropis senegalensisVikividi Cecropis senegalensisITIS 916674MSOP 22712365 Lastivka senegalska Cecropis senegalensis vid gorobcepodibnih ptahiv rodini lastivkovih Hirundinidae Meshkaye v Africi na pivden vid Sahari OpisSenegalska lastivka pidvid C s monteiri Dovzhina ptaha stanovit 21 25 sm Tim ya verhnya chastina tila i hvist temno sini oblichchya i shoki biluvati Gorlo i verhnya chastina grudej blido rudi reshta nizhnoyi chastini tila i nadhvistya temno rudi Nizhni pokrivni pera kril duzhe svitli kontrastuyut z temnimi mahovimi perami Hvist dovgij silno rozdvoyenij u samciv desho dovshij nizh u samic Molodi ptahi mayut bilsh korichneve zabarvlennya TaksonomiyaU 1760 roci francuzkij zoolog Matyuren Zhak Brisson vklyuchiv opis chervonoguzogo kasika do svoyeyi knigi Ornithologie opisavshi ptaha za zrazkom iz Senegalu Vin vikoristav francuzku nazvu L hirondelle du Senegal ta latinsku nazvu Hirundo Senegalensis Odnak hoch Brisson i naviv latinsku nazvu vona ne bula naukovoyu tobto ne vidpovidaye binominalnij nomenklaturi i ne viznana Mizhnarodnoyu komisiyeyu iz zoologichnoyi nomenklaturi Koli v 1766 roci shvedskij naturalist Karl Linnej vipustiv dvanadcyate vidannya svoyeyi Systema Naturae vin dopovniv knigu opisom 240 vidiv ranishe opisanih Brissonom Odnim z cih vidiv bula senegalska lastivka dlya yakoyi Linnej pridumav binominalnu nazvu Hirundo senegalensis Zgodom senegalsku lastivku pereveli do rodu Rudoguza lastivka Cecropis vvedenogo nimeckim ornitologom Fridrihom Bojye u 1826 roci PidvidiVidilyayut tri pidvidi C s senegalensis Linnaeus 1766 vid pivdennoyi Mavritaniyi Senegalu i Gambiyi do pivdenno zahidnogo Sudanu C s saturatior Bannerman 1923 vid pivdennoyi Gani do Pivdennogo Sudanu Efiopiyi i pivnichnoyi Keniyi C s monteiri Hartlaub 1862 vid Angoli i pivdnya DR Kongo do Pivdennoyi Keniyi i pivnichnogo shodu PAR Poshirennya i ekologiyaSenegalski lastivki poshireni vid Mavritaniyi i Senegalu na shid do Efiopiyi i na pivden do Pivdenno Afrikanskoyi Respubliki Voni zhivut na uzlissyah tropichnih lisiv na galyavinah u ridkolissyah ta v lisistih savanah miombo i mopane Zustrichayutsya parami na visoti do 2800 m nad rivnem morya Inodi utvoryuyut zgrajki do 30 ptahiv Senegalski lastivki zhivlyatsya komahami yakih lovlyat u poloti na visoti vid 2 do 30 m nad rivnem morya Rozmnozhuyutsya protyagom usogo roku z pikom u serpni kvitni Gnizdyatsya poodinci abo nevelikimi koloniyami Gnizdo zakrite z trubkopodibnim vhodom robitsya z glini vstelyuyetsya pir yam rozmishuyetsya v duplah derev zokrema baobabiv u trishinah sered skel i v budivlyah U kladci vid 2 do 4 bilih yayec Inkubacijnij period trivaye 15 dniv nasidzhuyut lishe samici Za ptashenyatami doglyadayut i samici i samci Ptashenyata pokidayut gnizdo cherez 3 tizhni pislya viluplennya odnak batki j dali pikluyutsya pro nih she 10 dniv PrimitkiBirdLife International 2016 Cecropis senegalensis informaciya na sajti MSOP versiya 2022 1 angl 19 veresnya 2022 Fesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 Borrow Nik Demey Ron 2001 Birds of Western Africa A amp C Black s 569 ISBN 0 7136 3959 8 Brisson Mathurin Jacques 1760 Ornithologie ou Methode contenant la division des oiseaux en ordres sections genres especes amp leurs varietes fr lat T 2 Paris Jean Baptiste Bauche s 496 498 Plate 45 fig 1 Allen J A 1910 Collation of Brisson s genera of birds with those of Linnaeus Bulletin of the American Museum of Natural History 28 317 335 hdl 2246 678 Linnaeus Carl 1766 Systema naturae per regna tria natura secundum classes ordines genera species cum characteribus differentiis synonymis locis lat T 1 Part 1 vid 12th Holmiae Stockholm Laurentii Salvii s 345 1826 Generalubersicht Isis von Oken nim 19 Col 971 Gill Frank Donsker David red 2022 Swallows IOC World Bird List Version 12 2 International Ornithologists Union Procitovano 19 veresnya 2022 DzherelaTurner Angela K Rose Chris 1989 A Handbook to the Swallows and Martins of the World London Christopher Helm ISBN 0 7470 3202 5 Mosque Swallow Species text in The Atlas of Southern African Birds Ce nezavershena stattya z ornitologiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi