Лариса Остапенко

Лари́са Іва́нівна Оста́пенко (*1 січня 1935, Бориспіль, Київська область — †17 серпня 2010, Київ) — українська співачка (мецо-сопрано). Народна артистка Української РСР (1982).

Лариса Остапенко
Остапенко Лариса Іванівна
Основна інформація
Дата народження	1 січня 1935(1935-01-01)
Місце народження	Бориспіль, Київська область
Дата смерті	17 серпня 2010(2010-08-17) (75 років)
Місце смерті	Київ
Громадянство	Україна
Національність	українка
Професія	співачка
Освіта	Національна музична академія України імені Петра Чайковського
Співацький голос	мецо-сопрано
Нагороди
www.ostapenko.in.ua

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Остапенко.

Життєпис

Лариса Остапенко народилася 1 січня 1935 року в місті Бориспіль, Київської області у сім'ї Івана та Ольги Остапенків. Батько загинув на фронті Другої світової війни, тому мати змушена була самотужки виховувати дочок.

Велику роль у виборі майбутньої професії зіграв її шкільний вчитель співу Павло Горбачевський, який у худорлявій, з величезними сіро-зеленими очима та довгою косою дівчинці розгледів іскорку таланту. Він навчив її музичної грамоти, навіть купував нотні зошити і все потрібне для занять. Це він умовив матір, яка хотіла щоб дочка стала медиком, дозволити їй у 1953 році вступати до Київської консерваторії, у клас проф. Марфи Снаги-Паторжинської.

І знову чудовий педагог — Марфа Снага-Паторжинська зіграла вирішальну роль у долі Лариси Остапенко. Це вона визначила її голос як мецо-сопрано, з теситурою дві з половиною октави, який до цього вважали як сопрано, а для розвитку і становлення такого голосу потрібні інші вправи, твори, інший підхід у навчанні.

Тут, у консерваторії, вона познайомилася з студентом композиторського факультету Олександром Білашем, з яким одружилася і прожила 47 щасливих літ.

Після закінчення консерваторії у 1958 році та навчання в аспірантурі при ній у 1959—1962 роках, працювала солісткою Оперної студії при Київській консерваторії. У 1965—1995 роках — солістка Київської філармонії.

З 1995 року проацювала на посаді доцента кафедри сольного співу в Київській консерваторії. Серед учнів — Т. Гавриленко. Т. Лебединцева, Л. Дубовик. В. Войналович. Р. Якобінчук. Н. Левина…

Лариса Остапенко померла 17 серпня 2010 року.

Творчість

«Люблю слухати Ларису Остапенко незалежно від того, що вона співає, бо завжди в її гнучкому й глибокому голосі, в манері співу, в усьому, що переповнює уяву на час єднання її з мистецтвом, бачу жінку розумну, духовно обдаровану, жінку, яка втілює в собі ідеали щастя і доброти, ідеали Вітчизни й найріднішої землі – України»

— Дмитро Павличко

Лауреат конкурсу вокалістів ім. М. Мусоргського (Москва. 1964).

У концертних програмах виконувала твори В. Косенка, Ю. Мейтуса. О. Білаша. М. Мусоргського. П. Чайковського, М. Лисенка…

Виступала на сценах Канади, Польщі, Росії…

Активно записувалася на радіо і грамплатівках.

Примітки

1. Золотий Фонд української естради. Остапенко Лариса uaestrada.org

Посилання

• Остапенко Лариса Іванівна // Українська музична енциклопедія. Т. 4: [Н – О] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2016. — С. 541.
• Офіційна сторінка Лариси Остапенко
• Золотий фонд української естради
• Гнидь Б. П. Виконавські школи України. — К.: НМАУ, 2002.
• Лариса Остапенко — Осіння пісня youtube.com 1965
• Лариса Остапенко — Вокаліз youtube.com 1982