Лариса Латиніна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Латиніна.

Лариса Семенівна Латиніна (при народженні Дирій) (нар. 27 грудня 1934, Херсон, Українська РСР, СРСР) — радянська (спортивна гімнастка), дев'ятиразова олімпійська чемпіонка зі спортивної гімнастики. З 1964 по 2012 роки була володаркою найбільшого числа олімпійських нагород за всю історію Олімпійських ігор — 18 (9 золотих, 5 срібних, 4 бронзових). У 1966—1977 роках була старшим тренером жіночої збірної команди СРСР зі спортивної гімнастики.

Латиніна Лариса Семенівна рос. Лариса Семёновна Латынина
Загальна інформація
Громадянство	СРСР  Росія
Народження	27 грудня 1934(1934-12-27)^[1](89 років) Херсон, Українська РСР, СРСР
Зріст	161 см
Вага	52 кг
Спорт
Країна	СРСР
Вид спорту	спортивна гімнастика
Участь і здобутки
Латиніна Лариса Семенівна у Вікісховищі
Нагороди

Спортивні медалі
Спортивна гімнастика СРСР
Олімпійські ігри
Золото	1956 Мельбурн	Командний залік
Золото	1956 Мельбурн	Абсолютний залік
Золото	1956 Мельбурн	Опорний стрибок
Золото	1956 Мельбурн	Вільні вправи
Золото	1960 Рим	Командний залік
Золото	1960 Рим	Абсолютний залік
Золото	1960 Рим	Вільні вправи
Золото	1964 Токіо	Командний залік
Золото	1964 Токіо	Вільні вправи
Срібло	1956 Мельбурн	Різновисокі бруси
Срібло	1960 Рим	Різновисокі бруси
Срібло	1960 Рим	Вправи на колоді
Срібло	1964 Токіо	Абсолюний залік
Срібло	1964 Токіо	Опорний стрибок
Бронза	1956 Мельбурн	Командні змагання з предметом
Бронза	1960 Рим	Опорний стрибок
Бронза	1964 Токіо	Різновисокі бруси
Бронза	1964 Токіо	Вправи на колоді

Біографія

Дитинство Лариси Семенівни припало на роки війни. Батько — Семен Андрійович Дирій (1906—1943) — покинув сім'ю, коли їй не було року. Потім — загинув на фронті. Мати — Пелагея Онисимівна Барабанюк (1902—1975) — працювала прибиральницею, нічним сторожем. Сама виховувала доньку у повоєнному Херсоні. Заробляла трохи більше 200 рублів, з яких 50 віддавала на заняття дочки балетними танцями.

Спочатку займалася балетом, але перейшла в спортивну гімнастику, коли балетмейстер виїхав з Херсона. Першим тренером став вчитель фізичної культури школи № 14 Михайло Сотниченко. Закінчивши в 1953 році школу, вона поступила до Київського політехнічного інституту та продовжила тренуватися в спортивному товаристві «Буревісник» у тренера Олександра Мишакова. Разом з мамою переїхали до Києва.

На дебютному для себе чемпіонаті світу в Римі в 1954 році вона виграла золоту медаль командних змагань в складі збірної СРСР. На Олімпіаді 1956 року в Мельбурні Латиніна виграла абсолютну першість, золоті медалі в команді, золото у вільних вправах і опорному стрибку, срібло на брусах, бронзу в командних вправах з предметом (тепер такої дисципліни немає). Радянські газети в липні 1958 повідомляли, що на чемпіонаті світу з гімнастики київська спортсменка Лариса Латиніна вийшла на перше місце і завоювала золоту медаль і звання абсолютної чемпіонки світу.

На Олімпіаді 1960 року в Римі Латиніна виграла абсолютну першість, золото в командній першості, вільних вправах, срібло на і , бронзу в .

На Олімпіаді 1964 року в Токіо Латиніна не змогла виграти абсолютну першість, задовольнившись сріблом, проте виграла в команді і вільні вправи, та ще дві бронзові медалі.

Лариса Латиніна — восьмиразова чемпіонка світу з гімнастики, учасниця трьох олімпійських ігор (1956, 1960, 1964). . З 1964 по 2012 роки була володаркою найбільшого числа олімпійських нагород за всю історію Олімпійських ігор (18 олімпійських медалей: 9 золотих, 5 срібних, 4 бронзових). У 2012 році це досягнення було перевершено Майклом Фелпсом.

Завершила кар'єру в 1966 році.

У 1966—1977 роках була старшим тренером жіночої збірної команди СРСР зі спортивної гімнастики, відповідала за організацію змагань з гімнастики на Олімпіаді 1980 року в Москві.

Нині Лариса Латиніна — громадянка Росії, живе в місті Семенівське в Московській області.

В 1998 році Латиніну включили до .

Рішенням сесії Херсонської міської ради XXIII скликання від 27 квітня 2000 року Ларисі Латиніній присвоєно звання «Почесний громадянин міста Херсона».

Родина

• Батько — Дирій Семен Андрійович (1906—1943), учасник Другої Світової війни, загинув у Сталінградській битві.
• Мати — Барабанюк Пелагея Онисимівна (1902—1975).
• Чоловік : перший шлюб: Латинін Іван Ілліч; другий шлюб: Фельдман Юрій Ізраїльович (1938—2020), доктор технічних наук, професор, академік Російської та Міжнародної академії електротехнічних наук, в минулому — президент, генеральний директор ВАТ «Акціонерна електротехнічна компанія „Динамо“. Шлюб уклали 27 грудня.
• Донька — Латиніна Тетяна Іванівна (нар. 1958) протягом 15 років танцювала в хореографічному ансамблі „Берізка“.
• Онуки: Костянтин (нар. 1981), Вадим (нар. 1994).

Книги

Лариса Латиніна є автором книг:

• Латиніна Л. Сонячна молодість / Літ. запис Г. Поліщук. — К.: Молодь, 1958. — 114 с. з іл.
• Латынина Л. С. Равновесие. — М.: Мол. гвардия, 1970. — 223 с. : 8 л. ил. — (Спорт и личность).
• Латынина Л. С. Равновесие. Изд. 2-е. — М.: Мол. гвардия, 1975. — 240 с. с ил : 16 л. ил. — (Спорт и личность; Кн. 25).
• Латынина Л. С. Как зовут эту девочку?. — М.: Правда, 1974. — 46 с. — (Б-чка „Огонек“; № 35).
• Латынина Л. С. Гимнастика сквозь годы. — М.: Сов. Россия, 1977. — 157 с.
• Латынина Л. С. Гимнастика сквозь годы. — Санкт-Петербург: Фонд Людвига Нобеля: Полиграфическое предприятие № 3, печ. 2014. — 378 с., [18] л. цв. ил., портр.: ил., портр.; 21 см; ISBN 978-5-902078-86-9

Цікаві факти

На першості СРСР 1958-го року Латиніна виступала будучи на п'ятому місяці вагітності, приховавши це за рекомендацією лікаря.

Нагороди

СРСР

• Орден Леніна (1957)
• Орден Дружби народів (1980)
• Три ордени „Знак Пошани“ (1960, 1969, 1972)

Україна

• Орден княгині Ольги III ст. (29 листопада 2002) — за значний особистий внесок у розвиток фізичної культури і спорту в Україні, досягнення найвищих спортивних результатів на Олімпійських іграх

Російська Федерація

• Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ст. (2010), IV ст. (2004)
• Орден Пошани (1999)

Міжнародні

• Олімпійський орден

Примітки

1. Енциклопедія Брокгауз
   d:Track:Q237227
2. Згідно з Офіційним сайтом Херсонської міської ради та її виконавчих органів[ 19 липня 2011 у Wayback Machine.] Латиніна народилась в селі Новомиколаївка Скадовського району Херсонської області
3. Яремко Іван. "Лариса Латиніна: «Почуваюся найщасливішою жінкою в світі»… С. 10
4. Лариса Латынина: «У меня осталось много близких в Украине» [ 10 листопада 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
5. . International Gymnastics Hall of Fame. Архів оригіналу за 9 січня 2008. Процитовано 12 травня 2007. {{}}: Недійсний |deadurl=404 ()
6. . Архів оригіналу за 19 липня 2011. Процитовано 5 квітня 2010.
7. . Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 24 квітня 2021.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
8. . Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 24 квітня 2021.
9. . Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 7 квітня 2022.
10. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 7 грудня 2010. Процитовано 13 червня 2011.

Джерела та література

• Шевченко В. Ф. . Латиніна Лариса Семенівна [ 14 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 52. — .
• Абліцов Віталій. Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті». — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
• Яремко Іван. Лариса Латиніна: «Почуваюся найщасливішою жінкою в світі» // Високий замок.— Львів, № 189 (5253) від 22 грудня 2014. — С. 10.

Інтернет

• Імена [ 11 липня 2007 у Wayback Machine.]
• Латиніна на Олімпійських іграх 1956 в Мельбурні [ 11 квітня 2021 у Wayback Machine.]
• Новая газета. Лариса Латынина. Первое правило королевы [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]