У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лазуренко Михайло Костянтинович Лазуренко 21 листопада 1908 місто Горл

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лазуренко.

Михайло Костянтинович Лазуренко (21 листопада 1908, місто Горлівка, тепер Донецької області — 21 листопада 1987, місто Київ) — український радянський партійний і державний діяч. Обирався депутатом Верховної Ради УРСР 2-го і 5-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 4—7-го скликань. Член ЦК КПУ в березні 1954 — березні 1971 року. Член Центральної Ревізійної Комісії КПРС з лютого 1956 по жовтень 1961 року.

Лазуренко Михайло Костянтинович

1-й секретар Львівського обласного комітету КП України

1954 — 11 лютого 1961

Попередник:

Сердюк Зіновій Тимофійович

Спадкоємець:

Грушецький Іван Самійлович

1-й секретар Житомирського обласного комітету КП України

лютий 1961 — січень 1963

Попередник:

Стахурський Михайло Михайлович

1-й секретар Житомирського сільського обласного комітету КП України

січень 1963 — грудень 1964

1-й секретар Житомирського обласного комітету КП України

грудень 1964 — 13 травня 1968

Спадкоємець:

Терехов Костянтин Павлович

Народження:

21 листопада 1908
Горлівка

Смерть:

21 листопада 1987 (79 років)
Київ

Поховання:

Байкове кладовище

Країна:

СРСР

Партія:

КПРС

Шлюб:

Лазуренко Олена Федорівна

Нагороди:

Біографія

Народився в родині шахтаря. Член комсомолу з 1925 року. З 1927 року працював слюсарем паровозного депо. У 1930 році закінчив індустріальний технікум. З 1930 року — технік-механік станції Красний Лиман Донецької залізниці.

Член ВКП(б) з 1931 року.

З 1931 року — на профспілковій роботі: заступник голови, а потім голова районного бюро інженерів і техніків Південної залізниці, голова центрального дорожнього бюро інженерів і техніків залізниць Півдня.

До липня 1939 року — 2-й секретар Ленінського районного комітету КП(б)У міста Харкова. З липня по грудень 1939 року — 1-й секретар Ленінського районного комітету КП(б)У міста Харкова.

З вересня 1939 року — на керівній роботі у Тимчасовому управлінні міста Станіслава. З грудня 1939 по 1941 рік — 3-й секретар Станіславського міського комітету КП(б)У.

У 1941—1944 роках — служив у Червоній армії на політичній роботі, був старшим інструктором політичного відділу, начальником відділку політичного відділу армії та Південного штабу партизанського руху. Учасник німецько-радянської війни.

У травні 1944 — листопаді 1946 року — 2-й секретар Станіславського міського комітету КП(б)У.

У листопаді 1946 — вересні 1949 року — 2-й секретар Станіславського обласного комітету КП(б)У.

У вересні 1949—1952 роках — слухач Київської Вищої партійної школи при ЦК КП(б)У.

У червні 1952— лютому 1954 року — секретар Львівського обласного комітету КПУ.

З 9 лютого 1954 року по 11 лютого 1961 року — 1-й секретар Львівського обласного комітету КПУ.

З лютого 1961 по січень 1963 року — 1-й секретар Житомирського обласного комітету КПУ. З січня 1963 по грудень 1964 року — 1-й секретар Житомирського сільського обласного комітету КПУ. З грудня 1964 по 13 травня 1968 року — 1-й секретар Житомирського обласного комітету КПУ.

З травня 1968 по 1983 рік — член Комітету партійного контролю при ЦК КПРС.

З 1984 року — на пенсії. Помер у 1987 році у Києві. Похований на Байковому кладовищі.

Нагороди

Джерела

Лазуренко Михаил Константинович [ 8 червня 2012 у Wayback Machine.](рос.)