Лази́ — село в Україні, у Мукачівському районі Закарпатської області. Входить до складу Нижньоворітської сільської громади. До 2020 року центр сільської ради.
село Лази | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Закарпатська область |
Район | Мукачівський район |
Громада | Нижньоворітська сільська громада |
Основні дані | |
Засноване | 1946 |
Населення | 1024 |
Площа | 1,595 км² |
Густота населення | 642,01 осіб/км² |
Поштовий індекс | 89131 |
Телефонний код | +380 3136 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°46′01″ пн. ш. 23°10′05″ сх. д. / 48.76694° пн. ш. 23.16806° сх. д.Координати: 48°46′01″ пн. ш. 23°10′05″ сх. д. / 48.76694° пн. ш. 23.16806° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря | 544 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | 89131, Закарпатська обл., Воловецький р-н, с. Лази, 78 |
Карта | |
Лази | |
Лази | |
Мапа | |
У селі 295 будинків, у яких проживає 1100 осіб. В селі є Лазівська загальноосвітня школа I—II ступенів, дитсадок, фельдшерсько — акушерський пункт, сільська рада, бібліотека, сільське відділення зв'язку, АТС (автоматична телефонна станція). У селі 2 храми — православний і греко-католицький.
Географія, топоніміка
Розташоване за 10 кілометрів від районного центру — смт. Воловець. Село лежить у підніжжі гір Бескидів між двома перевалами Верецьким і Менчул. По території села, з півночі на південь, протікає річка Лазівчанка. Лази межує з селами Воловецького району: Верхні Ворота, Завадка, Верб'яж, а також із селами Сколівського району Львівської області: Жупани, Верхнячка.
Загальна площа села 1003 га. Найбільшими урочищами є Вериліське, Кобза, Щербів, Ліпівка, Павлово, Мадярчина, Медвежово, Тінь, Кут, Маринцьова скала.
Вулиці називаються потоками по давньому руслу річки, а саме: Дербаліський, Матоліський, Романіський, Вершанський, Зарічна вулиця.
Історія
В 1884 році на схилі Медвежої гори виявлено бронзовий скарб. у якому нараховувалося понад 200 предметів. В колекцію Т.Легоцького потрапило 111 предметів. Тут же в 1929 році знайдено ще три предмети. В околицях села в 1886 році виявлено бронзовий скарб з восьми предметів. Всі знахідки датуються епохою пізньої бронзи — раннього заліза.
У XIII ст. територія нашого гірського краю — Верховини була вкрита густими, мало прохідними лісами і була слабо заселена. Вона відносилася до угорських володінь, подарованих угорським королем окремим феодалам. На ці території землевласники завозили закріпачених селян, які вирубували ліси, готували пасовища, розводили пасіки, полювали, будували житла.
У поселення завозили кріпаків селян, а також з дозволу короля туди переселялися німецькі, австрійські колоністи, які володіли різними ремеслами. Особи, які привозили у ці поселення селян — кріпаків по договору з королем, землевласником, називалися " солтисами ", " ґенезами ". Деякі з них управляли поселеннями. Ці королівські договори називалися кенезькими листами. Так виникли кенезькі поселення.
Село Лази походить від назв лази — луки, сінокоси — косниці і т. д. В старих географічних картах село Лази названо " Тимшор ". Слово " Тимшор " походить від румунського слова " тимшори — пасбище ", пасло. Перша згадка про село є в документах 1600 року з такою ж назвою, що підтверджується кенезьми листами (договорами), а отже й кенезькими поселеннями.
Перші прізвища поселенців Лазів теж пов'язані з назвами полів і пасовищ, земельних наділів, якими вони володіли. Це угорські назви Погар, Крупини, українські (галичанські) Прокопова, Павлова, Козакова і т.д. Прізвища перших поселенців нашого села були Чурило і Ігнат. Місцевість Чурилово знаходиться по лівій стороні дороги вул. Центральна при в'їзді в село.
Село на відстані більш як 1000 км від Румунії. За розповідями предків відомо, що приблизно в XVII ст. румунське плем'я випасувало свою худобу, вівці в горах " Трансильванії " через Мараморош і остання станція пасла їх була Лази, звідки вони поверталися вкінці літа через Канору — Скотарське — Гукливе через Воловець, Міжгір'я до Буковини. Між Воловцем і В. Воротами є гора «Менчул», це слово румунське, означає в перекладі — гора. Все це підтверджує, що тут були румуни. Поселенці були змішаним населенням і хорвати, угорці, шваби, німці. З хорватів тут залишилися прізвища: Радич, Ференц, Матола, з швабів — Дербаль і т. д.
Десь у XIV—XV столітті в селі була збудована дерев'яна церква (біля старого кладовища). Але під час великого урагану вона була зруйнована. Дзвони переніс вітер на значну відстань. Хрест з купола, за переказами старожилів, опинився на протилежному боці села. Саме на цьому місці спочатку було збудовано дерев'яну, а згодом кам'яну церкву, яку збудували у 1902 році. Вона ввійшла в історію села під назвою Свято — Михайлівська.
Трохи пізніше відкрилися церковні початкові школи, у яких священики і дяки вели навчання старослов'янською «русинською» та угорською мовах.
В березні 1241 року, через Н. Верецький перевал, монголо — татари під проводом Хана Батия, напали на Угорщину, прийшовши з війною через Київську Русь. Два роки загарбники грабували наш край. Були спалені села, церкви нашої Верховини. Знаходились монголо — татари і в нашому селі.
У 1280 р. галицький князь Лев напав на Угорщину і 40 років володів Березьким комітетом і Мукачівським замком. У 1526 році турецький султан Сулейман Великий розгромив війська угорського короля Людовика II. У 1576 році шляхетські війська Польщі напали на Закарпаття. Внаслідок міжусобних і визвольних війн, угоди із Габсбургами у 1657 р. була створена Австро — Угорська монархія.
У 1667 р. в Австро — Угорщині було скасоване кріпосне право (панщину). Селяни — кріпаки частково одержали землю. Пожвавилося сільськогосподарське виробництво. Почало розвиватись картоплярство. Вирощували буряки, бобові й зернові культури. Інтенсивного розвитку набирала торгівля. Влаштовувалися ярмарки, торги в Мукачеві, Н. Верецьких, у сусідній Галичині в с. Сможе.
У 1726 р. Мукачево потрапило до володінь австрійського єпископа графа Лотара Ервіна Шенборна, а з 1728 р. — до його племінника Фрідріха Карла Шенборна. Утворилася Мукачівсько — Чинадіївська домінія (об'єднання), власниками якої довгий час були Шенборни. Від Берегова до Верецького перевалу всі земельні угіддя, ліси, села були підпорядковані цій домінії.
В Лазах одна чверть землі була у володінні графа Шенборна, німця із Відня. Він розводив багато овець і великої рогатої худоби. В 1850 — 60 роках австрійський граф Шенборн ліквідував своє господарство через нерентабельність. Камінні будови в селі продав єврею Готесман Цалко, який відкрив власну корчму в результаті того більшість господарів лишились свого майна. В цей час були три єврейські сім'ї в селі.
Близько 1800 року в Лазах були 2 водяні млини, один біля Дербаліського потоку, інший — в Матоліському. В урочищі Касинцьово було споруджено молочну ферму, куди із Швейцарії завозилися нові породи корів.
У 1750 р. на Верховині не вродила нива. Щоб прозимувати худобу, селяни змушені були знімати солом'яну покрівлю з хат. Багато тварин загинуло. З літописів відомо, що багато селян помирало від голоду. Щоб врятуватися, окремі з них виїжджали в Угорщину, Галичину, Молдавію. Села Верховини наполовину опустіли, обезлюднились. Така доля спіткала і Лази. Це був трагічний час для верховинського народу.
У 1868 р. школи були виведені з-під контролю церкви. За реформою у Лазах була створена початкова школа з терміном навчання 3 роки. У Н. Воротах діяла неповна середня школа (горожанська) з терміном навчання 6 років. Адміністративну роботу в селі виконували сільські управи на чолі із старостою села.
Нелегко жилося людям. За землю панам давали дев'ятину, священику — десятину. Крім цього до державної каси платили податок за хату, рубку лісу і т. д. У 1896 р. у честь тисячоліття Угорщини на Верховині школи стали державними, але здійснювалася мадяризація русинської й української мов. Тільки у 1908 році під тиском русинської, української інтелігенції був прийнятий закон, який дозволяв вести навчання в школах на українській і угорській мовах.
В інтересах панівних класів угорський уряд почав проводити нову аграрну політику. Остання урбальна реформа була проведена у 1980 р. Тоді було відмежовано селянські ліси і пасовища від поміщицьких (сегерація) і зведено в один масив орні землі селянських господарств ( комасація). Кращі землі передавалися панівним класам, поміщикам, казенним домініям, а селянам залишалися гірші.
У ті часи в Лазах проживали різні народності: серби (Радичі, Малиничі, Бирковичі, Легещичі, Тимковичі, Вотьканичі), угорці (Ференци, Лакатоші, Керестеші, Корнаші, Мадяри), Євреї (Гофмани, Фішери, Штайнберги, Солтиси), є у нас прізвища австрійського походження (Дербаль, Халус, Шуста), хорватського (Хлицко, Дзямко, Івашко).
З XVIII століття селянами управляли старости сільської управи села: Штайнберг, Дербаль П., Григи І., Дербаль Ф., Понзель І., Матоли В., Гафинець В., Биркович І., Дербаль М. З того часу служили громаді села священики: Галактович, Грибовський, Кадар, Лар, Ченгері. Священик Ченгері служив в нашому приході села до 1948 року. Школа села знаходилась в приміщенні, де в даний час розташована шкільна їдальня. В ті часи тут проживали священики і знаходився клас для навчання сільських дітей.
Вчителями при початковій школі села, які працювали в різні періоди, були: Куштан, Ласов, Коцан, Шпонтак, Халанський, Поцко, Фегир, Попович, Сличко, Порохнавець, Коштура. Порохнавець В. М. працював завідувачем районної освіти в районі. Сличко Ю. О. працював в нашому селі до 1975 року, родом із села В. Ворота.
Халанський був родом з Галичини, працював в нашому селі з 1919 по 1938 рік. Про нього в старожилів села є відгуки як про високо освіченого педагога і культурного діяча.
На початку XX століття багато лазівчан, шукаючи легшої долі, емігрувало в Америку. Чимало земляків воювало на фронтах Першої світової війни. Це Ю. Дербаль, І. І. Понзель, В. Ф. Щерецький, М. Ф. Щерецький, Ф. Ф. Дербаль. Воювали вони на боці Австро — Угорщини проти Росії. Частина з них була взята в полон під Києвом. Серед них був і наш односельчанин Понзель І. І., який знаходився в полоні в Дарниці, під Києвом, з 1914 по 1917 рр.
У другій половині вересня 1914 року російська армія прориває фронт у Галичині і з боями через Н. Верецький перевал проходить через наш район. Бої велись в районі Н. Верецькі та Воловець. Фронт закінчився на Закарпатті на початок 1919 р.
Недалеко від с. Підполоззя, біля річки Латориця, знаходиться кладовище похованих російських солдатів, які загинули тоді в боях під час Першої світової війни.
Позитивні зміни стались на Закарпатті і в нашому селі після Жовтневої революції в Росії. В Угорщині теж вибухнула революція, влада перейшла до рук Угорської Народної ради. Було проголошено Угорську демократичну республіку. Австро — Угорська монархія розпалася. В Галичині було утворено Західно-Українську республіку. На Закарпатті утворилися три народні ради: Пряшівська, Ужгородська, Хустська.
Територія Закарпаття з половини 1919 року опинилась в складі Чехословаччини. Змінився соціально — економічний і культурний розвиток на селі. Було створено земельні комітети, проводилась аграрна реформа. Земельна реформа Чехословаччини передбачала виділення землі на користь безземельних та малоземельних селян. Конфіскації підлягали земельні ділянки вище 150 га сільськогосподарських земель та 250 га всіх земель. Не підлягали конфіскації тільки державні землі сільських общин. Але не всі селяни могли отримати землю, наділ землі отримували ті, хто міг заплатити за землю та мали чим її обробити.
В 1922 році в Н. Верецькі було засновано окружне районне споживче товариство: «Потребітельськоє Содружество». В краї було створено аграрне селянське об'єднання, «Земледільська Комора», головою якої було обрано нашого земляка з Лазів Щерецького В. Ф. Крім цього був обраний від нашого краю депутатом до Чехословацького парламенту. В 1922 році в селі Лази було засновано культурно — просвітнє товариство «Просвіта», яке потім називалось «Руськая Читальня».
На початку 1939 року в нашому краї проходять революційні події. За поданням президента А. Волошина сейм Карпатської України в Хусті проголошує незалежність Карпатської України. Чехословаччину окуповує гітлерівська Німеччина. Угорщина стає союзником Німеччини. Для захисту Карпатської України від ворогів організовується Карпатська Січ з бойових стрільців. Проти Карпатської України і Чехословацьких воїнів в Хусті воюють регулярні війська Угорщини. В складі Карпатських Січовиків багато емігрантів з Галичини, серед них був і Шухевич Р. Основні бої велись в Хусті, на околиці міста — Красному полі і інших місцях краю. Багато січових стрільців загинуло, частина попала в полон до угорців.
В березні місяці 1939 року Угорщина вела бої проти січовиків на околицях в с. В. Верецькі нашого району. Тут січовики підготували сильну оборону. Бої велись два дні. Подолавши опір січовиків у В. Верецькі, угорські війська під вечір 18 березня 1939 р. підійшли до села і польського кордону. В той час по Верецькому перевалу і Бескидах проходив кордон між Чехословаччиною і Польщею. В селі був розташований загін чехословацьких прикордонників. Основна казарма прикордонників знаходилась в центрі села, де в даний час збудована греко-католицька церква.
Карпатська Україна проіснувала недовго. В березні 1939 року вся територія «Підкарпатської Русі» була окупована Угорщиною. В Лазах був розташований прикордонний загін угорських прикордонників. Командир Лазівського прикордонного загону в той час був Молнар О., родом із села Жденієво.
17 березня 1939 на третій день окупації Карпатської України Мадярщиною мадярські жандарми гнали на перевал через села Нижні Ворота, Верб'яж, Завадка колони полонених, переважно галичан — вояків Карпатської Січі і передали їх польській прикордонній службі, яка розмістила полонених у підвалах своїх казарм. Наступного дня, 18 березня 1939 до сходу сонця полонені біли розділені на колони, відконвойовані вліво і вправо від перевалу по лінії кордону приблизно на півтора-два кілометри і розстріляні на закарпатській стороні над селами Нова Розтока і Верб'яж, та між селами Петрусовицею, Жупанами і Лазами. Число розстріляних, за оцінками свідків, становило 500—600 полонених. В даний час поблизу урочища Маринцьово, недалеко від перевалу, де були розстріляні і поховані січовики Карпатської Січі, стоїть хрест.
На честь воїнів Карпатської Січі, що загинули обороняючи Закарпаття від угорсько — нацистських окупантів, складена пісня «Пливе кача по Тисині».
22 червня 1941 року Німеччина війною нападає на Радянський Союз. У тяжкій боротьбі здобулася незалежність закарпатського краю. Доленосним був для нас 1944 рік. Тоді, 26 листопада в Мукачеві відбувся історичний з'їзд Народних Комітетів Закарпаття, на якому було проголошено суверенну державу — Закарпатську Україну з приєднанням її до складу України. Незабутньою датою для нас є 7 жовтня 1944 року — день визволення Лазів від німецько — нацистських загарбників.
22 січня 1946 року було створено Закарпатську область в складі Української республіки Радянського Союзу з обласним центром м. Ужгород. Наш район перейменували з Нижньо — Верецького на Воловецький з районним центром в с. Воловець.
Створюючи Народні комітети, проходить націоналізація промисловості, землі, лісів. Проходило наділення малоземельних і безземельних селян. Земельні реформи проводились в інтересах широких і найбідніших верств селянства. Але недовго селяни володіли землею. В краї знову проходять аграрні перетворення. З 1948 року організовуються колективні господарства на селі — колгоспи.
В Лазах колгосп був організований в 1949 року, який спочатку називався ім. Сталіна, а потім в 1970 р. був перейменований на «Бескид». За колгоспом було закріплено 600 га сільськогосподарських угідь, з них 267 га ріллі. Першим головою якого був Дербаль М. В., а сільським головою села в ті далекі часи був Русин С. Колгосп був м'ясо — молочного напрямку з розвинутим картоплярством, вирощуванням льону і веденням садівництва. Проходить електрифікація села і механізація сільського господарства, організовується машино-тракторний парк для обслуговування сільськогосподарського виробництва, де багато років працював механіком Дербаль М. М.
В селі діяв зерновий млин, тарний цех, цегельний завод, електромонтажний цех Воловецького заводу «Електрон», лісопильна пилорама. Спочатку в селі була і діяла дизельно — електрична станція, яка працювала тільки в нічний час і яку обслуговував машиніст Дербаль І. М. Потім в шістдесятих роках була проведена загальна сільська електромережа. В сімдесятих роках в селі були збудовані нові будівлі колгоспного правління, двоповерховий садок, двоповерховий будинок для вчителів, школу, клуб, магазини.
На початку 2000 р. проводиться будівництво підвідного газопроводу від В. Воріт зі сторони Воловця до села Лази. У вересні 2004 року було його закінчено і розпочато газифікацію села, яка була повністю закінчена в липні 2006 р.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 997 осіб, з яких 492 чоловіки та 505 жінок.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 993 особи.
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 99,61 % |
російська | 0,39 % |
Архітектура
- Церква св. Архангела Михайла в Лазах
У 1692 році Лази були філією Верхніх Воріт. У 1733 році за священика Івана Ляховича в селі була дерев'яна церква св. Михайла з трьома дзвонами. За розповідями старожилів, дерево селяни заготовляли в місцевості Ліпівка.(Зараз тут знаходяться найродючіші наділи, а колись росли густі липові гаї, — тому й така назва).
Остання згадка про дерев'яну церкву належить до 1881 року, але, очевидно, вона ще стояла якийсь час після спорудження в 1902 році мурованої, або зберігалися її окремі частини, бо в 1920-х роках російський художник — дослідник Всеволод Саханев скопіював напис на верхній частині одвірка: «Изволенієм Отца, поспішенієм Сина и совершенієм Сятого Духа аминь создался храм сей року божого 1752 мця мая (26) за благословенієм боголюбимого еппа Мануила Олшавского, ктитор Стефан Корнаш избранний иереєм Михайлом».
Інший напис скопійовано з верхньої частини рами ікони Богоматері: "Сей образ купил Штефан Корнашів из братом Василем, своїм Михайлом и жонами своими и чадами за отпущениє гріхов и за помершихся родичів …"Написи на книгах повідомляли, що Євангеліє купила Марія Зрицична 1696 р., а Тріод — ієрей Іван Ляхович. Сучасну кам'яну церкву споруджували з 1902 по 1904 р. За легендою, на місце спорудження вказав хрест, знесений під час великої бурі зі старої дерев'яної церкви. Ділянку відпустив громаді Матвій Дербаль, а з пожертвувачів на храм відзначився Василь Щерецький. До спорудження храму прилучалися всі жителі села, але головним чином куратори П.Биркович, В. Биркович, Гафинець, Хлицко. За розповідями старожилів, камінь на будівництво церкви селяни заготовляли під Маринцьовою скалою і потім везли на возах, у які були запряжені воли.
У 1907 році, завдяки о. Івану Азарію, церкву помалювали і встановили новий іконостас, вирізьблений, за переказом, різьбярем Климовичем.
(На жаль, сучасний ремонт, проведений у храмі знівелював оригінальну самобутність і дивовижну талановитість неповторних виробів наших далеких предків). Церкву благословив на празник Успіння Пресвятої Богородиці о. Теодор Матяцко.
Біля церкви знаходиться дзвіниця, набагато більша за інші дзвіниці Воловеччини, поставлена близько 1931 року місцевим майстром В.Гафинцем. Нижній зрубний ярус і наступний каркасний, відповідають традиційним формам, але шатрове завершення з великою сферичною банею і чотирикутним шатром над нею нехарактерне для дзвіниці цієї місцевості. Подібні дзвіниці розповсюджені на галицькій Бойківщині в селах Нижнє Висоцьке, Яблунів, Матків. Тепер дзвіницю повністю оббито бляхою.
1922 року у Малих Геєвцях, у фабриканта Егрія, були виготовлені нові дзвони. За свідченням В. Ф. Щерецького, у його "Хроніці села Лази ", дзвони відливали із срібних і мідних монет, пожертвуваних селянами. Уже понад 10 років настоятелем нашого храму є отець Василій (Симканич).
Освіта
Школа у селі існувала здавна. Спочатку діти навчались у пристосованих для навчання приміщеннях, як правило у сільських дяків.
За свідченням В. Ф. Щерецького, першим йому відомим дяком -вчителем був Пашко. Це було 1890 року. Діти двічі на тиждень збиралися до хати — школи, яка знаходилася у центрі села, там, де зараз знаходиться будинок Матоли І. І.
Невдовзі від управителя Шенборна, (якому, як відомо, належали землі Мукачівської домінії, у тому числі й в Лазах), селяни купили корчму і господарську споруду. Корчму було перебудовано під школу.
У 1914—1918 рр. сільських дітей навчали дяки: Воробець, Лука Дем'ян із В.Воріт. Свідчення про це знаходимо і в його біографії: «Під час війни в 1917 і 1918 роках я був дяком в селі Лази тільки заради землі, яка належала дякам при парафіяльній школі. Хлопців і дівчат вчив церковному співу.»
За часів Чехословацької республіки життя при школі значно пожвавилось. У 1920 році була створена народна школа, у якій вже працювали вчителі з педагогічною освітою: Сімко, Шпонтак (виходець з Лучок на Мукачівщині), Біцко, Попович.
1931 року у школі вже було 4 вчителі. Дуже схвально старожили відгукуються про Халапського (виходець із с. Стройне Свалявського району), а також про Карпишинця.
Зокрема у "Хроніці села Лази знаходимо: «Халапський організував при школі театральний, хоровий і танцювальний гуртки, а також вечірні курси для тих, хто хотів навчитися читати».
В той час у селі можна було здобути хіба що початкову освіту, продовжити навчання можна було у Н.Воротах (горожанка), у Сваляві (гімназія), вишу ж освіту здобували одиниці в Ужгороді (вчительська або духовна семінарія).
З приходом радянської влади на Закарпаття у селі було засновано восьмирічну школу. Першим учителем був Левицький. Хоча в цій школі давали більш ґрунтовні знання, діти і надалі вчилися у пристосованих приміщеннях.
Сьогоднішня будівля школи була прийнята в експлуатацію 1970 року.
Видатні постаті
Щерецький В. Ф. — людина складної, не раз трагічної долі, політик, депутат чехословацького парламенту
Народився в селі Лази 1883 року.
Воював на фронтах Першої світової війни 1914—1917 рр. у складі австро-угорської армії. Потрапив у полон до росіян. Перебував заслання в м. Омськ. Повернувшись додому, поринув з головою у вир політичної боротьби, яка точилася тоді на Підкарпатській Русі, що перебувала у складі Чехословаччини. Став членом Аграрної партії. Від неї був висунутий депутатом парламенту 1925 року. 1929 року переобраний повторно. Організував кооперативне товариство «Дружество», був одним із засновників Народного дому в Лазах. 1948 року репресований і засуджений за статтею 54(4) до розстрілу, що замінили довічним ув'язненням. Перебував у табірних пересилках у Житомирі, Бердичеві. Місце ув'язнення — Казахстан — Умер — Тау. 1954 року за амністією звільнений, невдовзі зміг повернутися додому. І хоч здоров'я було підірване табірними злигоднями, прожив ще 25 років. Помер у Мукачеві у віці 95 років. Залишив по собі безцінний спадок — рукописну «Хроніку села Лази».
Хроніка села Лази
Василь Щерецький у «Великому забавному и господарському Календарі на 1933 рік» опублікував статтю «Значеніє Русских Народних Домов на Подкарпатской Руси», у якій перераховує 14 Народних домів, дати їх відкриття у тодішньому Свалявському окрузі, куди входив і теперішній Воловецький район. Він стверджує це і у своїй рукописній книзі «Хроніка села Лази».
Перший Народний дім був побудований у с. Лази. Приблизні строки будівництва — 1922 −1923 рр. Василь Щерецький скаржиться, що всі Народні доми носять назву «Русский Народний Дом» і тільки Верхнє — Веречанський називається «Дім Просвіти». Називає він також ініціаторів будівництва домів: В.Щерецький, М.Курах, И.Ковач, С.Лявинець, М.Парлаг, І.Дем'ян, В.Бучина, Ю.Пец, Ю.Реблян та інші. Будівництво дому в Лазах, як повсюди, селяни здійснювали за особистий рахунок при «незначительних державних подпорах». При Народних домах майже всюди відкривалися читальні, а також «торговля на дружественних началах», метою якої було зменшення залежності селян від лихварів — євреїв. Це підкреслює В.Щерецький у «Хроніці». «В своих Народних домах селяни свободно сходяться, там же устраиваются лекции, собрания, театральние представления и т.п.»
Гогирчак Михайло Іванович — народний філософ, казкар. Народився в селі Лази 1909 року в багатодітній сім'ї. Мав хорошу пам'ять і чудову уяву. Почав складати казки з дитинства. У доброму товаристві міг розповідати казки годинами, тому люди і назвали його казкарем. Очевидці — його слухачі, стверджують, що деколи розказував по 25-30 казок. Частими його гостями були збирачі фольклору, особливо з Ужгородського національного університету. Кандидат філологічних наук Хланта Іван Васильович особисто записав від Казкаря більше ніж 50 казок. Михайло Іванович був бажаним гостем у школі, спілкувався із школярами.
Михайло Іванович помер 15 лютого 1999 року, проживши на світі 90 років. Однак і на схилі літ Казкар залишався мудрою і терплячою людиною.
Сютрик Андрій Андрійович (на прізвисько Левинець) — народний філософ, ясновидець, пасічник, збирач лікарських рослин. Народився 1924 року в с. Лази у бідній селянській родині. Одружився з такою ж дівчиною без посагу. Був відомим на цілий район бджолярем, мав найбільшу у селі пасіку (70-80 бджолосімей). Збирав лікарські рослини, які потім здавав у аптеки. Не раз пропадав із села на цілий тиждень, блукав полонинами, гірськими хребтами, зриваючи цілющі зела. У колгосп не вступав, незважаючи на всі умовляння. Пророче мовив, що колгосп і так недовго існуватиме, тому нема потреби у нього вступати. Через це йому відрізали присадибну ділянку, однак він не міг зректися свого улюбленого заняття — бджолярства. Подивившись на людину, міг визначити її майбутнє. З жінкою прожив у шлюбі все своє життя. І навіть смерть подружжя була, здавалось, узгоджена: дружина померла наступного дня у чисту суботу перед Великоднем.
В день похорону бджоли обсіли його труну, а людей, що були присутні, не кусали, проводжали свого господаря аж на цвинтар. Наступного дня пороїлись і відлетіли, щоб уже більше не повернутись.
За місцевим повір'ям, той, хто помирає у дні, найближчі до Великодня — найбільшого і найсвітлішого свята християн, той праведник.
Іван Сенинець — просвітянин і всебічно обдарована людина. Він був і вправним столярем, і голосистим дяком у сільській церкві, і активним засновником " Просвіти " (Народного дому) у Лазах, бджолярем, фотографом. Народився 1901 року у Лазах у небагатій селянській сім'ї.
Старожили розповідають, що Сенинець згуртовував довкола себе молодь у спортивно — військову молодіжну організацію " Січ ".
Іван Дем'ян у своїй автобіографії згадує: "Брат Іван запізнався у Лазах із столярем Іваном Сенинцьом, що вже був членом львівської «Просвіти» і одержував звідти українські книжки ". А потім продовжує: " Іван Сенинець із Лазів, надіслав до Львова листа, з проханням посилати книги і в Лази, щоб і там закласти читальню… Йому теж допомагали літературою галичани ".
Отож можемо стверджувати, що читальню у селі заснував саме Сенинець.
В. Ф. Щерецький стверджує, що читальню було засновано 1930 року. За свідченням його родичів з приходом угорських окупантів змушений був переховуватися у зв'язку з ймовірністю арешту як активного учасника "Просвіти " і організатора молодіжного союзу січових стрільців.
Радянські визволителі теж не дарували земляку свободу з тієї ж причини: Сенинець змушений був виїхати із села разом з дружиною в Ізмаїл. Це сталося приблизно 1948—1949 року. Про подальшу долю односельця не відомо нічого.
Дербаль Павло Іванович — полковник чехословацької армії, службовець військового міністерства у Празі. Людина великих здібностей і трагічно нещасливої долі. Народився в селі Лази 1924 року. З дитинства пас худобу у заможного селянина. Одного разу жителі Мукачівщини попросили його супроводити їх через угорсько -польський кордон, що був неподалік, а за це обіцяли йому годинник. Хлопець, що ніколи не міг би заробити на подібну річ, погодився. На самій переораній смузі пастушка схопили польські прикордонники . Так він опинився у Стрийській в'язниці. В'язні виготовляли приклади до рушниць. Павло перевиконував щоденні норми, за це йому давали більше харчів. Через 2 роки, відбувши покарання, був мобілізований на фронт, воював у складі чехословацького легіону. Пройшов дорогами війни до Берліна, отримав поранення. Здібного і талановитого юнака направили на навчання у військове училище (м. Прага) . Дослужився до чину полковника. Був службовцем військового міністерства. Одружився з німкенею за походженням. Мали двох синів. Але дружина його зрадила і вчинила замах на вбивство чоловіка. Але не була засуджена, хоч важко поранений Дербаль і свідчив проти неї. Його сини, бажаючи, щоб їх матір було виправдано, засвідчили працівникам карного розшуку, що матері у час замаху на місці злочину не було. Жінку виправдали. Поліція підозрювала, що це було вбивство на замовлення, але через відсутність вагомих доказів справу невдовзі закрили.
Гафинець Іван Іванович - патріот, борець за правду і народ. Загинув смертю хоробрих у м. Хуст від рук угорських окупантів. Народився у селі Лази 15 січня 1906 року в багатодітній родині Івана Михайловича і Гафії Федорівни Гафинець. Був найстаршим сином у сім'ї. Будучи солдатом чехословацької армії, ретельно навчався військовій справі і тому був підвищений до чину сержанта.
Революційна хвиля, що зародилась на сході, докотилась і до Закарпаття. Керівники Комуністичної партії Чехословаччини Богуміл Шмираль, Климент Готвальд, Антонін Запотоцький та їх однодумці посилили агітаційну роботу, у тому числі підпільно проводилася політична агітація в армії. Незабаром у військових казармах з'явилися листівки і брошури комуністичного спрямування. Розслідування цих фактів привело до термінової демобілізації сержанта Івана Гафинця, хоч його блискучі здібності могли б забезпечити йому кар'єру військового. Тому додому він повернувся у цивільній формі, але з комуністичними переконаннями.
За дорученням КПЧ Гафинець проводить агітаційну роботу в Лазах, Канорі, В.Воротах, Воловці. Організовує читання газети «Карпатська правда», виступає на зборах, мітингах, організовує голодні походи, зустрічається з Емануїлом Клімою, Павлом Тереком, Олексою Борканюком.
1936 року — Голова Підкарпатського союзу молоді. Був чудовим оратором. Земляки обожнювали його. Органічно не переносив найменшої неправди і несправедливості. З початком подій Карпатської України був призначений комендантом Хуста. У тривожні березневі дні наступу гортистів Іван займався евакуацією майна та служб. Загинув на околицях Хуста у березні 1939 року, а, отже, був активним учасником революційних подій Карпатської України.
Існують різні версії загибелі Івана Гафинця. Одні стверджують, що його розстріляли, інші кажуть, що йому відсікли голову. З уст рідних відомо, що героя розірвали кіньми.
Життя і смерть Івана Гафинця оповите чудовими легендами. Він має невмирущий вінець мученика за свободу і незалежність рідного краю.
Туристичні місця
- В 1884 році на схилі Медвежої гори виявлено бронзовий скарб. у якому нараховувалося понад 200 предметів. В колекцію Т.Легоцького потрапило 111 предметів.
- Тут же в 1929 році знайдено ще три предмети. В околицях села в 1886 році виявлено бронзовий скарб з восьми предметів. Всі знахідки датуються епохою пізньої бронзи — раннього заліза.
- св. Архангела Михайла
Примітки
- . Від Бескидів до Катині // Погляд за лаштунки. Збірник статей. Львів. ЛвЦНТЕІ, 2006. — С. 3–13.
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
Джерела
- Історія міст і сіл УРСР. Закарпатська область. — Київ, 1969.
- Історія «Подкарпатской Руси». Уніо. — Ужгород, 1924.
- Нариси історії Закарпаття. Том I. — Ужгород, 1993.
- Нариси історії Закарпаття. Том II.- Ужгород, 1995.
Посилання
- Погода в селі [ 23 серпня 2017 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Lazi selo v Ukrayini u Mukachivskomu rajoni Zakarpatskoyi oblasti Vhodit do skladu Nizhnovoritskoyi silskoyi gromadi Do 2020 roku centr silskoyi radi selo Lazi Krayina Ukrayina Oblast Zakarpatska oblast Rajon Mukachivskij rajon Gromada Nizhnovoritska silska gromada Osnovni dani Zasnovane 1946 Naselennya 1024 Plosha 1 595 km Gustota naselennya 642 01 osib km Poshtovij indeks 89131 Telefonnij kod 380 3136 Geografichni dani Geografichni koordinati 48 46 01 pn sh 23 10 05 sh d 48 76694 pn sh 23 16806 sh d 48 76694 23 16806 Koordinati 48 46 01 pn sh 23 10 05 sh d 48 76694 pn sh 23 16806 sh d 48 76694 23 16806 Serednya visota nad rivnem morya 544 m Misceva vlada Adresa radi 89131 Zakarpatska obl Voloveckij r n s Lazi 78 Karta Lazi Lazi Mapa U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Lazi U seli 295 budinkiv u yakih prozhivaye 1100 osib V seli ye Lazivska zagalnoosvitnya shkola I II stupeniv ditsadok feldshersko akusherskij punkt silska rada biblioteka silske viddilennya zv yazku ATS avtomatichna telefonna stanciya U seli 2 hrami pravoslavnij i greko katolickij Geografiya toponimikaRoztashovane za 10 kilometriv vid rajonnogo centru smt Volovec Selo lezhit u pidnizhzhi gir Beskidiv mizh dvoma perevalami Vereckim i Menchul Po teritoriyi sela z pivnochi na pivden protikaye richka Lazivchanka Lazi mezhuye z selami Voloveckogo rajonu Verhni Vorota Zavadka Verb yazh a takozh iz selami Skolivskogo rajonu Lvivskoyi oblasti Zhupani Verhnyachka Zagalna plosha sela 1003 ga Najbilshimi urochishami ye Veriliske Kobza Sherbiv Lipivka Pavlovo Madyarchina Medvezhovo Tin Kut Marincova skala Vulici nazivayutsya potokami po davnomu ruslu richki a same Derbaliskij Matoliskij Romaniskij Vershanskij Zarichna vulicya IstoriyaV 1884 roci na shili Medvezhoyi gori viyavleno bronzovij skarb u yakomu narahovuvalosya ponad 200 predmetiv V kolekciyu T Legockogo potrapilo 111 predmetiv Tut zhe v 1929 roci znajdeno she tri predmeti V okolicyah sela v 1886 roci viyavleno bronzovij skarb z vosmi predmetiv Vsi znahidki datuyutsya epohoyu piznoyi bronzi rannogo zaliza U XIII st teritoriya nashogo girskogo krayu Verhovini bula vkrita gustimi malo prohidnimi lisami i bula slabo zaselena Vona vidnosilasya do ugorskih volodin podarovanih ugorskim korolem okremim feodalam Na ci teritoriyi zemlevlasniki zavozili zakripachenih selyan yaki virubuvali lisi gotuvali pasovisha rozvodili pasiki polyuvali buduvali zhitla U poselennya zavozili kripakiv selyan a takozh z dozvolu korolya tudi pereselyalisya nimecki avstrijski kolonisti yaki volodili riznimi remeslami Osobi yaki privozili u ci poselennya selyan kripakiv po dogovoru z korolem zemlevlasnikom nazivalisya soltisami genezami Deyaki z nih upravlyali poselennyami Ci korolivski dogovori nazivalisya kenezkimi listami Tak vinikli kenezki poselennya Selo Lazi pohodit vid nazv lazi luki sinokosi kosnici i t d V starih geografichnih kartah selo Lazi nazvano Timshor Slovo Timshor pohodit vid rumunskogo slova timshori pasbishe paslo Persha zgadka pro selo ye v dokumentah 1600 roku z takoyu zh nazvoyu sho pidtverdzhuyetsya kenezmi listami dogovorami a otzhe j kenezkimi poselennyami Pershi prizvisha poselenciv Laziv tezh pov yazani z nazvami poliv i pasovish zemelnih nadiliv yakimi voni volodili Ce ugorski nazvi Pogar Krupini ukrayinski galichanski Prokopova Pavlova Kozakova i t d Prizvisha pershih poselenciv nashogo sela buli Churilo i Ignat Miscevist Churilovo znahoditsya po livij storoni dorogi vul Centralna pri v yizdi v selo Selo na vidstani bilsh yak 1000 km vid Rumuniyi Za rozpovidyami predkiv vidomo sho priblizno v XVII st rumunske plem ya vipasuvalo svoyu hudobu vivci v gorah Transilvaniyi cherez Maramorosh i ostannya stanciya pasla yih bula Lazi zvidki voni povertalisya vkinci lita cherez Kanoru Skotarske Guklive cherez Volovec Mizhgir ya do Bukovini Mizh Volovcem i V Vorotami ye gora Menchul ce slovo rumunske oznachaye v perekladi gora Vse ce pidtverdzhuye sho tut buli rumuni Poselenci buli zmishanim naselennyam i horvati ugorci shvabi nimci Z horvativ tut zalishilisya prizvisha Radich Ferenc Matola z shvabiv Derbal i t d Des u XIV XV stolitti v seli bula zbudovana derev yana cerkva bilya starogo kladovisha Ale pid chas velikogo uraganu vona bula zrujnovana Dzvoni perenis viter na znachnu vidstan Hrest z kupola za perekazami starozhiliv opinivsya na protilezhnomu boci sela Same na comu misci spochatku bulo zbudovano derev yanu a zgodom kam yanu cerkvu yaku zbuduvali u 1902 roci Vona vvijshla v istoriyu sela pid nazvoyu Svyato Mihajlivska Trohi piznishe vidkrilisya cerkovni pochatkovi shkoli u yakih svyasheniki i dyaki veli navchannya staroslov yanskoyu rusinskoyu ta ugorskoyu movah V berezni 1241 roku cherez N Vereckij pereval mongolo tatari pid provodom Hana Batiya napali na Ugorshinu prijshovshi z vijnoyu cherez Kiyivsku Rus Dva roki zagarbniki grabuvali nash kraj Buli spaleni sela cerkvi nashoyi Verhovini Znahodilis mongolo tatari i v nashomu seli U 1280 r galickij knyaz Lev napav na Ugorshinu i 40 rokiv volodiv Berezkim komitetom i Mukachivskim zamkom U 1526 roci tureckij sultan Sulejman Velikij rozgromiv vijska ugorskogo korolya Lyudovika II U 1576 roci shlyahetski vijska Polshi napali na Zakarpattya Vnaslidok mizhusobnih i vizvolnih vijn ugodi iz Gabsburgami u 1657 r bula stvorena Avstro Ugorska monarhiya U 1667 r v Avstro Ugorshini bulo skasovane kriposne pravo panshinu Selyani kripaki chastkovo oderzhali zemlyu Pozhvavilosya silskogospodarske virobnictvo Pochalo rozvivatis kartoplyarstvo Viroshuvali buryaki bobovi j zernovi kulturi Intensivnogo rozvitku nabirala torgivlya Vlashtovuvalisya yarmarki torgi v Mukachevi N Vereckih u susidnij Galichini v s Smozhe U 1726 r Mukachevo potrapilo do volodin avstrijskogo yepiskopa grafa Lotara Ervina Shenborna a z 1728 r do jogo pleminnika Fridriha Karla Shenborna Utvorilasya Mukachivsko Chinadiyivska dominiya ob yednannya vlasnikami yakoyi dovgij chas buli Shenborni Vid Beregova do Vereckogo perevalu vsi zemelni ugiddya lisi sela buli pidporyadkovani cij dominiyi V Lazah odna chvert zemli bula u volodinni grafa Shenborna nimcya iz Vidnya Vin rozvodiv bagato ovec i velikoyi rogatoyi hudobi V 1850 60 rokah avstrijskij graf Shenborn likviduvav svoye gospodarstvo cherez nerentabelnist Kaminni budovi v seli prodav yevreyu Gotesman Calko yakij vidkriv vlasnu korchmu v rezultati togo bilshist gospodariv lishilis svogo majna V cej chas buli tri yevrejski sim yi v seli Blizko 1800 roku v Lazah buli 2 vodyani mlini odin bilya Derbaliskogo potoku inshij v Matoliskomu V urochishi Kasincovo bulo sporudzheno molochnu fermu kudi iz Shvejcariyi zavozilisya novi porodi koriv U 1750 r na Verhovini ne vrodila niva Shob prozimuvati hudobu selyani zmusheni buli znimati solom yanu pokrivlyu z hat Bagato tvarin zaginulo Z litopisiv vidomo sho bagato selyan pomiralo vid golodu Shob vryatuvatisya okremi z nih viyizhdzhali v Ugorshinu Galichinu Moldaviyu Sela Verhovini napolovinu opustili obezlyudnilis Taka dolya spitkala i Lazi Ce buv tragichnij chas dlya verhovinskogo narodu U 1868 r shkoli buli vivedeni z pid kontrolyu cerkvi Za reformoyu u Lazah bula stvorena pochatkova shkola z terminom navchannya 3 roki U N Vorotah diyala nepovna serednya shkola gorozhanska z terminom navchannya 6 rokiv Administrativnu robotu v seli vikonuvali silski upravi na choli iz starostoyu sela Nelegko zhilosya lyudyam Za zemlyu panam davali dev yatinu svyasheniku desyatinu Krim cogo do derzhavnoyi kasi platili podatok za hatu rubku lisu i t d U 1896 r u chest tisyacholittya Ugorshini na Verhovini shkoli stali derzhavnimi ale zdijsnyuvalasya madyarizaciya rusinskoyi j ukrayinskoyi mov Tilki u 1908 roci pid tiskom rusinskoyi ukrayinskoyi inteligenciyi buv prijnyatij zakon yakij dozvolyav vesti navchannya v shkolah na ukrayinskij i ugorskij movah V interesah panivnih klasiv ugorskij uryad pochav provoditi novu agrarnu politiku Ostannya urbalna reforma bula provedena u 1980 r Todi bulo vidmezhovano selyanski lisi i pasovisha vid pomishickih segeraciya i zvedeno v odin masiv orni zemli selyanskih gospodarstv komasaciya Krashi zemli peredavalisya panivnim klasam pomishikam kazennim dominiyam a selyanam zalishalisya girshi U ti chasi v Lazah prozhivali rizni narodnosti serbi Radichi Malinichi Birkovichi Legeshichi Timkovichi Votkanichi ugorci Ferenci Lakatoshi Keresteshi Kornashi Madyari Yevreyi Gofmani Fisheri Shtajnbergi Soltisi ye u nas prizvisha avstrijskogo pohodzhennya Derbal Halus Shusta horvatskogo Hlicko Dzyamko Ivashko Z XVIII stolittya selyanami upravlyali starosti silskoyi upravi sela Shtajnberg Derbal P Grigi I Derbal F Ponzel I Matoli V Gafinec V Birkovich I Derbal M Z togo chasu sluzhili gromadi sela svyasheniki Galaktovich Gribovskij Kadar Lar Chengeri Svyashenik Chengeri sluzhiv v nashomu prihodi sela do 1948 roku Shkola sela znahodilas v primishenni de v danij chas roztashovana shkilna yidalnya V ti chasi tut prozhivali svyasheniki i znahodivsya klas dlya navchannya silskih ditej Vchitelyami pri pochatkovij shkoli sela yaki pracyuvali v rizni periodi buli Kushtan Lasov Kocan Shpontak Halanskij Pocko Fegir Popovich Slichko Porohnavec Koshtura Porohnavec V M pracyuvav zaviduvachem rajonnoyi osviti v rajoni Slichko Yu O pracyuvav v nashomu seli do 1975 roku rodom iz sela V Vorota Halanskij buv rodom z Galichini pracyuvav v nashomu seli z 1919 po 1938 rik Pro nogo v starozhiliv sela ye vidguki yak pro visoko osvichenogo pedagoga i kulturnogo diyacha Na pochatku XX stolittya bagato lazivchan shukayuchi legshoyi doli emigruvalo v Ameriku Chimalo zemlyakiv voyuvalo na frontah Pershoyi svitovoyi vijni Ce Yu Derbal I I Ponzel V F Shereckij M F Shereckij F F Derbal Voyuvali voni na boci Avstro Ugorshini proti Rosiyi Chastina z nih bula vzyata v polon pid Kiyevom Sered nih buv i nash odnoselchanin Ponzel I I yakij znahodivsya v poloni v Darnici pid Kiyevom z 1914 po 1917 rr U drugij polovini veresnya 1914 roku rosijska armiya prorivaye front u Galichini i z boyami cherez N Vereckij pereval prohodit cherez nash rajon Boyi velis v rajoni N Verecki ta Volovec Front zakinchivsya na Zakarpatti na pochatok 1919 r Nedaleko vid s Pidpolozzya bilya richki Latoricya znahoditsya kladovishe pohovanih rosijskih soldativ yaki zaginuli todi v boyah pid chas Pershoyi svitovoyi vijni Pozitivni zmini stalis na Zakarpatti i v nashomu seli pislya Zhovtnevoyi revolyuciyi v Rosiyi V Ugorshini tezh vibuhnula revolyuciya vlada perejshla do ruk Ugorskoyi Narodnoyi radi Bulo progolosheno Ugorsku demokratichnu respubliku Avstro Ugorska monarhiya rozpalasya V Galichini bulo utvoreno Zahidno Ukrayinsku respubliku Na Zakarpatti utvorilisya tri narodni radi Pryashivska Uzhgorodska Hustska Teritoriya Zakarpattya z polovini 1919 roku opinilas v skladi Chehoslovachchini Zminivsya socialno ekonomichnij i kulturnij rozvitok na seli Bulo stvoreno zemelni komiteti provodilas agrarna reforma Zemelna reforma Chehoslovachchini peredbachala vidilennya zemli na korist bezzemelnih ta malozemelnih selyan Konfiskaciyi pidlyagali zemelni dilyanki vishe 150 ga silskogospodarskih zemel ta 250 ga vsih zemel Ne pidlyagali konfiskaciyi tilki derzhavni zemli silskih obshin Ale ne vsi selyani mogli otrimati zemlyu nadil zemli otrimuvali ti hto mig zaplatiti za zemlyu ta mali chim yiyi obrobiti V 1922 roci v N Verecki bulo zasnovano okruzhne rajonne spozhivche tovaristvo Potrebitelskoye Sodruzhestvo V krayi bulo stvoreno agrarne selyanske ob yednannya Zemledilska Komora golovoyu yakoyi bulo obrano nashogo zemlyaka z Laziv Shereckogo V F Krim cogo buv obranij vid nashogo krayu deputatom do Chehoslovackogo parlamentu V 1922 roci v seli Lazi bulo zasnovano kulturno prosvitnye tovaristvo Prosvita yake potim nazivalos Ruskaya Chitalnya Na pochatku 1939 roku v nashomu krayi prohodyat revolyucijni podiyi Za podannyam prezidenta A Voloshina sejm Karpatskoyi Ukrayini v Husti progoloshuye nezalezhnist Karpatskoyi Ukrayini Chehoslovachchinu okupovuye gitlerivska Nimechchina Ugorshina staye soyuznikom Nimechchini Dlya zahistu Karpatskoyi Ukrayini vid vorogiv organizovuyetsya Karpatska Sich z bojovih strilciv Proti Karpatskoyi Ukrayini i Chehoslovackih voyiniv v Husti voyuyut regulyarni vijska Ugorshini V skladi Karpatskih Sichovikiv bagato emigrantiv z Galichini sered nih buv i Shuhevich R Osnovni boyi velis v Husti na okolici mista Krasnomu poli i inshih miscyah krayu Bagato sichovih strilciv zaginulo chastina popala v polon do ugorciv V berezni misyaci 1939 roku Ugorshina vela boyi proti sichovikiv na okolicyah v s V Verecki nashogo rajonu Tut sichoviki pidgotuvali silnu oboronu Boyi velis dva dni Podolavshi opir sichovikiv u V Verecki ugorski vijska pid vechir 18 bereznya 1939 r pidijshli do sela i polskogo kordonu V toj chas po Vereckomu perevalu i Beskidah prohodiv kordon mizh Chehoslovachchinoyu i Polsheyu V seli buv roztashovanij zagin chehoslovackih prikordonnikiv Osnovna kazarma prikordonnikiv znahodilas v centri sela de v danij chas zbudovana greko katolicka cerkva Karpatska Ukrayina proisnuvala nedovgo V berezni 1939 roku vsya teritoriya Pidkarpatskoyi Rusi bula okupovana Ugorshinoyu V Lazah buv roztashovanij prikordonnij zagin ugorskih prikordonnikiv Komandir Lazivskogo prikordonnogo zagonu v toj chas buv Molnar O rodom iz sela Zhdeniyevo 17 bereznya 1939 na tretij den okupaciyi Karpatskoyi Ukrayini Madyarshinoyu madyarski zhandarmi gnali na pereval cherez sela Nizhni Vorota Verb yazh Zavadka koloni polonenih perevazhno galichan voyakiv Karpatskoyi Sichi i peredali yih polskij prikordonnij sluzhbi yaka rozmistila polonenih u pidvalah svoyih kazarm Nastupnogo dnya 18 bereznya 1939 do shodu soncya poloneni bili rozdileni na koloni vidkonvojovani vlivo i vpravo vid perevalu po liniyi kordonu priblizno na pivtora dva kilometri i rozstrilyani na zakarpatskij storoni nad selami Nova Roztoka i Verb yazh ta mizh selami Petrusoviceyu Zhupanami i Lazami Chislo rozstrilyanih za ocinkami svidkiv stanovilo 500 600 polonenih V danij chas poblizu urochisha Marincovo nedaleko vid perevalu de buli rozstrilyani i pohovani sichoviki Karpatskoyi Sichi stoyit hrest Na chest voyiniv Karpatskoyi Sichi sho zaginuli oboronyayuchi Zakarpattya vid ugorsko nacistskih okupantiv skladena pisnya Plive kacha po Tisini 22 chervnya 1941 roku Nimechchina vijnoyu napadaye na Radyanskij Soyuz U tyazhkij borotbi zdobulasya nezalezhnist zakarpatskogo krayu Dolenosnim buv dlya nas 1944 rik Todi 26 listopada v Mukachevi vidbuvsya istorichnij z yizd Narodnih Komitetiv Zakarpattya na yakomu bulo progolosheno suverennu derzhavu Zakarpatsku Ukrayinu z priyednannyam yiyi do skladu Ukrayini Nezabutnoyu datoyu dlya nas ye 7 zhovtnya 1944 roku den vizvolennya Laziv vid nimecko nacistskih zagarbnikiv 22 sichnya 1946 roku bulo stvoreno Zakarpatsku oblast v skladi Ukrayinskoyi respubliki Radyanskogo Soyuzu z oblasnim centrom m Uzhgorod Nash rajon perejmenuvali z Nizhno Vereckogo na Voloveckij z rajonnim centrom v s Volovec Stvoryuyuchi Narodni komiteti prohodit nacionalizaciya promislovosti zemli lisiv Prohodilo nadilennya malozemelnih i bezzemelnih selyan Zemelni reformi provodilis v interesah shirokih i najbidnishih verstv selyanstva Ale nedovgo selyani volodili zemleyu V krayi znovu prohodyat agrarni peretvorennya Z 1948 roku organizovuyutsya kolektivni gospodarstva na seli kolgospi V Lazah kolgosp buv organizovanij v 1949 roku yakij spochatku nazivavsya im Stalina a potim v 1970 r buv perejmenovanij na Beskid Za kolgospom bulo zakripleno 600 ga silskogospodarskih ugid z nih 267 ga rilli Pershim golovoyu yakogo buv Derbal M V a silskim golovoyu sela v ti daleki chasi buv Rusin S Kolgosp buv m yaso molochnogo napryamku z rozvinutim kartoplyarstvom viroshuvannyam lonu i vedennyam sadivnictva Prohodit elektrifikaciya sela i mehanizaciya silskogo gospodarstva organizovuyetsya mashino traktornij park dlya obslugovuvannya silskogospodarskogo virobnictva de bagato rokiv pracyuvav mehanikom Derbal M M V seli diyav zernovij mlin tarnij ceh cegelnij zavod elektromontazhnij ceh Voloveckogo zavodu Elektron lisopilna pilorama Spochatku v seli bula i diyala dizelno elektrichna stanciya yaka pracyuvala tilki v nichnij chas i yaku obslugovuvav mashinist Derbal I M Potim v shistdesyatih rokah bula provedena zagalna silska elektromerezha V simdesyatih rokah v seli buli zbudovani novi budivli kolgospnogo pravlinnya dvopoverhovij sadok dvopoverhovij budinok dlya vchiteliv shkolu klub magazini Na pochatku 2000 r provoditsya budivnictvo pidvidnogo gazoprovodu vid V Vorit zi storoni Volovcya do sela Lazi U veresni 2004 roku bulo jogo zakincheno i rozpochato gazifikaciyu sela yaka bula povnistyu zakinchena v lipni 2006 r NaselennyaZgidno z perepisom URSR 1989 roku chiselnist nayavnogo naselennya sela stanovila 997 osib z yakih 492 choloviki ta 505 zhinok Za perepisom naselennya Ukrayini 2001 roku v seli meshkali 993 osobi Mova Rozpodil naselennya za ridnoyu movoyu za danimi perepisu 2001 roku Mova Vidsotok ukrayinska 99 61 rosijska 0 39 ArhitekturaCerkva sv Arhangela Mihajla v Lazah U 1692 roci Lazi buli filiyeyu Verhnih Vorit U 1733 roci za svyashenika Ivana Lyahovicha v seli bula derev yana cerkva sv Mihajla z troma dzvonami Za rozpovidyami starozhiliv derevo selyani zagotovlyali v miscevosti Lipivka Zaraz tut znahodyatsya najrodyuchishi nadili a kolis rosli gusti lipovi gayi tomu j taka nazva Ostannya zgadka pro derev yanu cerkvu nalezhit do 1881 roku ale ochevidno vona she stoyala yakijs chas pislya sporudzhennya v 1902 roci murovanoyi abo zberigalisya yiyi okremi chastini bo v 1920 h rokah rosijskij hudozhnik doslidnik Vsevolod Sahanev skopiyuvav napis na verhnij chastini odvirka Izvoleniyem Otca pospisheniyem Sina i soversheniyem Syatogo Duha amin sozdalsya hram sej roku bozhogo 1752 mcya maya 26 za blagosloveniyem bogolyubimogo eppa Manuila Olshavskogo ktitor Stefan Kornash izbrannij iereyem Mihajlom Inshij napis skopijovano z verhnoyi chastini rami ikoni Bogomateri Sej obraz kupil Shtefan Kornashiv iz bratom Vasilem svoyim Mihajlom i zhonami svoimi i chadami za otpusheniye grihov i za pomershihsya rodichiv Napisi na knigah povidomlyali sho Yevangeliye kupila Mariya Zricichna 1696 r a Triod iyerej Ivan Lyahovich Suchasnu kam yanu cerkvu sporudzhuvali z 1902 po 1904 r Za legendoyu na misce sporudzhennya vkazav hrest znesenij pid chas velikoyi buri zi staroyi derev yanoyi cerkvi Dilyanku vidpustiv gromadi Matvij Derbal a z pozhertvuvachiv na hram vidznachivsya Vasil Shereckij Do sporudzhennya hramu priluchalisya vsi zhiteli sela ale golovnim chinom kuratori P Birkovich V Birkovich Gafinec Hlicko Za rozpovidyami starozhiliv kamin na budivnictvo cerkvi selyani zagotovlyali pid Marincovoyu skaloyu i potim vezli na vozah u yaki buli zapryazheni voli U 1907 roci zavdyaki o Ivanu Azariyu cerkvu pomalyuvali i vstanovili novij ikonostas virizblenij za perekazom rizbyarem Klimovichem Na zhal suchasnij remont provedenij u hrami znivelyuvav originalnu samobutnist i divovizhnu talanovitist nepovtornih virobiv nashih dalekih predkiv Cerkvu blagosloviv na praznik Uspinnya Presvyatoyi Bogorodici o Teodor Matyacko Bilya cerkvi znahoditsya dzvinicya nabagato bilsha za inshi dzvinici Volovechchini postavlena blizko 1931 roku miscevim majstrom V Gafincem Nizhnij zrubnij yarus i nastupnij karkasnij vidpovidayut tradicijnim formam ale shatrove zavershennya z velikoyu sferichnoyu baneyu i chotirikutnim shatrom nad neyu neharakterne dlya dzvinici ciyeyi miscevosti Podibni dzvinici rozpovsyudzheni na galickij Bojkivshini v selah Nizhnye Visocke Yabluniv Matkiv Teper dzvinicyu povnistyu obbito blyahoyu 1922 roku u Malih Geyevcyah u fabrikanta Egriya buli vigotovleni novi dzvoni Za svidchennyam V F Shereckogo u jogo Hronici sela Lazi dzvoni vidlivali iz sribnih i midnih monet pozhertvuvanih selyanami Uzhe ponad 10 rokiv nastoyatelem nashogo hramu ye otec Vasilij Simkanich OsvitaShkola u seli isnuvala zdavna Spochatku diti navchalis u pristosovanih dlya navchannya primishennyah yak pravilo u silskih dyakiv Za svidchennyam V F Shereckogo pershim jomu vidomim dyakom vchitelem buv Pashko Ce bulo 1890 roku Diti dvichi na tizhden zbiralisya do hati shkoli yaka znahodilasya u centri sela tam de zaraz znahoditsya budinok Matoli I I Nevdovzi vid upravitelya Shenborna yakomu yak vidomo nalezhali zemli Mukachivskoyi dominiyi u tomu chisli j v Lazah selyani kupili korchmu i gospodarsku sporudu Korchmu bulo perebudovano pid shkolu U 1914 1918 rr silskih ditej navchali dyaki Vorobec Luka Dem yan iz V Vorit Svidchennya pro ce znahodimo i v jogo biografiyi Pid chas vijni v 1917 i 1918 rokah ya buv dyakom v seli Lazi tilki zaradi zemli yaka nalezhala dyakam pri parafiyalnij shkoli Hlopciv i divchat vchiv cerkovnomu spivu Za chasiv Chehoslovackoyi respubliki zhittya pri shkoli znachno pozhvavilos U 1920 roci bula stvorena narodna shkola u yakij vzhe pracyuvali vchiteli z pedagogichnoyu osvitoyu Simko Shpontak vihodec z Luchok na Mukachivshini Bicko Popovich 1931 roku u shkoli vzhe bulo 4 vchiteli Duzhe shvalno starozhili vidgukuyutsya pro Halapskogo vihodec iz s Strojne Svalyavskogo rajonu a takozh pro Karpishincya Zokrema u Hronici sela Lazi znahodimo Halapskij organizuvav pri shkoli teatralnij horovij i tancyuvalnij gurtki a takozh vechirni kursi dlya tih hto hotiv navchitisya chitati V toj chas u seli mozhna bulo zdobuti hiba sho pochatkovu osvitu prodovzhiti navchannya mozhna bulo u N Vorotah gorozhanka u Svalyavi gimnaziya vishu zh osvitu zdobuvali odinici v Uzhgorodi vchitelska abo duhovna seminariya Z prihodom radyanskoyi vladi na Zakarpattya u seli bulo zasnovano vosmirichnu shkolu Pershim uchitelem buv Levickij Hocha v cij shkoli davali bilsh gruntovni znannya diti i nadali vchilisya u pristosovanih primishennyah Sogodnishnya budivlya shkoli bula prijnyata v ekspluataciyu 1970 roku Vidatni postatiShereckij V F lyudina skladnoyi ne raz tragichnoyi doli politik deputat chehoslovackogo parlamentu Narodivsya v seli Lazi 1883 roku Voyuvav na frontah Pershoyi svitovoyi vijni 1914 1917 rr u skladi avstro ugorskoyi armiyi Potrapiv u polon do rosiyan Perebuvav zaslannya v m Omsk Povernuvshis dodomu porinuv z golovoyu u vir politichnoyi borotbi yaka tochilasya todi na Pidkarpatskij Rusi sho perebuvala u skladi Chehoslovachchini Stav chlenom Agrarnoyi partiyi Vid neyi buv visunutij deputatom parlamentu 1925 roku 1929 roku pereobranij povtorno Organizuvav kooperativne tovaristvo Druzhestvo buv odnim iz zasnovnikiv Narodnogo domu v Lazah 1948 roku represovanij i zasudzhenij za statteyu 54 4 do rozstrilu sho zaminili dovichnim uv yaznennyam Perebuvav u tabirnih peresilkah u Zhitomiri Berdichevi Misce uv yaznennya Kazahstan Umer Tau 1954 roku za amnistiyeyu zvilnenij nevdovzi zmig povernutisya dodomu I hoch zdorov ya bulo pidirvane tabirnimi zligodnyami prozhiv she 25 rokiv Pomer u Mukachevi u vici 95 rokiv Zalishiv po sobi bezcinnij spadok rukopisnu Hroniku sela Lazi Hronika sela Lazi Vasil Shereckij u Velikomu zabavnomu i gospodarskomu Kalendari na 1933 rik opublikuvav stattyu Znacheniye Russkih Narodnih Domov na Podkarpatskoj Rusi u yakij pererahovuye 14 Narodnih domiv dati yih vidkrittya u todishnomu Svalyavskomu okruzi kudi vhodiv i teperishnij Voloveckij rajon Vin stverdzhuye ce i u svoyij rukopisnij knizi Hronika sela Lazi Pershij Narodnij dim buv pobudovanij u s Lazi Priblizni stroki budivnictva 1922 1923 rr Vasil Shereckij skarzhitsya sho vsi Narodni domi nosyat nazvu Russkij Narodnij Dom i tilki Verhnye Verechanskij nazivayetsya Dim Prosviti Nazivaye vin takozh iniciatoriv budivnictva domiv V Shereckij M Kurah I Kovach S Lyavinec M Parlag I Dem yan V Buchina Yu Pec Yu Reblyan ta inshi Budivnictvo domu v Lazah yak povsyudi selyani zdijsnyuvali za osobistij rahunok pri neznachitelnih derzhavnih podporah Pri Narodnih domah majzhe vsyudi vidkrivalisya chitalni a takozh torgovlya na druzhestvennih nachalah metoyu yakoyi bulo zmenshennya zalezhnosti selyan vid lihvariv yevreyiv Ce pidkreslyuye V Shereckij u Hronici V svoih Narodnih domah selyani svobodno shodyatsya tam zhe ustraivayutsya lekcii sobraniya teatralnie predstavleniya i t p Gogirchak Mihajlo Ivanovich narodnij filosof kazkar Narodivsya v seli Lazi 1909 roku v bagatoditnij sim yi Mav horoshu pam yat i chudovu uyavu Pochav skladati kazki z ditinstva U dobromu tovaristvi mig rozpovidati kazki godinami tomu lyudi i nazvali jogo kazkarem Ochevidci jogo sluhachi stverdzhuyut sho dekoli rozkazuvav po 25 30 kazok Chastimi jogo gostyami buli zbirachi folkloru osoblivo z Uzhgorodskogo nacionalnogo universitetu Kandidat filologichnih nauk Hlanta Ivan Vasilovich osobisto zapisav vid Kazkarya bilshe nizh 50 kazok Mihajlo Ivanovich buv bazhanim gostem u shkoli spilkuvavsya iz shkolyarami Mihajlo Ivanovich pomer 15 lyutogo 1999 roku prozhivshi na sviti 90 rokiv Odnak i na shili lit Kazkar zalishavsya mudroyu i terplyachoyu lyudinoyu Syutrik Andrij Andrijovich na prizvisko Levinec narodnij filosof yasnovidec pasichnik zbirach likarskih roslin Narodivsya 1924 roku v s Lazi u bidnij selyanskij rodini Odruzhivsya z takoyu zh divchinoyu bez posagu Buv vidomim na cilij rajon bdzholyarem mav najbilshu u seli pasiku 70 80 bdzholosimej Zbirav likarski roslini yaki potim zdavav u apteki Ne raz propadav iz sela na cilij tizhden blukav poloninami girskimi hrebtami zrivayuchi cilyushi zela U kolgosp ne vstupav nezvazhayuchi na vsi umovlyannya Proroche moviv sho kolgosp i tak nedovgo isnuvatime tomu nema potrebi u nogo vstupati Cherez ce jomu vidrizali prisadibnu dilyanku odnak vin ne mig zrektisya svogo ulyublenogo zanyattya bdzholyarstva Podivivshis na lyudinu mig viznachiti yiyi majbutnye Z zhinkoyu prozhiv u shlyubi vse svoye zhittya I navit smert podruzhzhya bula zdavalos uzgodzhena druzhina pomerla nastupnogo dnya u chistu subotu pered Velikodnem V den pohoronu bdzholi obsili jogo trunu a lyudej sho buli prisutni ne kusali provodzhali svogo gospodarya azh na cvintar Nastupnogo dnya poroyilis i vidletili shob uzhe bilshe ne povernutis Za miscevim povir yam toj hto pomiraye u dni najblizhchi do Velikodnya najbilshogo i najsvitlishogo svyata hristiyan toj pravednik Ivan Seninec prosvityanin i vsebichno obdarovana lyudina Vin buv i vpravnim stolyarem i golosistim dyakom u silskij cerkvi i aktivnim zasnovnikom Prosviti Narodnogo domu u Lazah bdzholyarem fotografom Narodivsya 1901 roku u Lazah u nebagatij selyanskij sim yi Starozhili rozpovidayut sho Seninec zgurtovuvav dovkola sebe molod u sportivno vijskovu molodizhnu organizaciyu Sich Ivan Dem yan u svoyij avtobiografiyi zgaduye Brat Ivan zapiznavsya u Lazah iz stolyarem Ivanom Senincom sho vzhe buv chlenom lvivskoyi Prosviti i oderzhuvav zvidti ukrayinski knizhki A potim prodovzhuye Ivan Seninec iz Laziv nadislav do Lvova lista z prohannyam posilati knigi i v Lazi shob i tam zaklasti chitalnyu Jomu tezh dopomagali literaturoyu galichani Otozh mozhemo stverdzhuvati sho chitalnyu u seli zasnuvav same Seninec V F Shereckij stverdzhuye sho chitalnyu bulo zasnovano 1930 roku Za svidchennyam jogo rodichiv z prihodom ugorskih okupantiv zmushenij buv perehovuvatisya u zv yazku z jmovirnistyu areshtu yak aktivnogo uchasnika Prosviti i organizatora molodizhnogo soyuzu sichovih strilciv Radyanski vizvoliteli tezh ne daruvali zemlyaku svobodu z tiyeyi zh prichini Seninec zmushenij buv viyihati iz sela razom z druzhinoyu v Izmayil Ce stalosya priblizno 1948 1949 roku Pro podalshu dolyu odnoselcya ne vidomo nichogo Derbal Pavlo Ivanovich polkovnik chehoslovackoyi armiyi sluzhbovec vijskovogo ministerstva u Prazi Lyudina velikih zdibnostej i tragichno neshaslivoyi doli Narodivsya v seli Lazi 1924 roku Z ditinstva pas hudobu u zamozhnogo selyanina Odnogo razu zhiteli Mukachivshini poprosili jogo suprovoditi yih cherez ugorsko polskij kordon sho buv nepodalik a za ce obicyali jomu godinnik Hlopec sho nikoli ne mig bi zarobiti na podibnu rich pogodivsya Na samij pereoranij smuzi pastushka shopili polski prikordonniki Tak vin opinivsya u Strijskij v yaznici V yazni vigotovlyali prikladi do rushnic Pavlo perevikonuvav shodenni normi za ce jomu davali bilshe harchiv Cherez 2 roki vidbuvshi pokarannya buv mobilizovanij na front voyuvav u skladi chehoslovackogo legionu Projshov dorogami vijni do Berlina otrimav poranennya Zdibnogo i talanovitogo yunaka napravili na navchannya u vijskove uchilishe m Praga Dosluzhivsya do chinu polkovnika Buv sluzhbovcem vijskovogo ministerstva Odruzhivsya z nimkeneyu za pohodzhennyam Mali dvoh siniv Ale druzhina jogo zradila i vchinila zamah na vbivstvo cholovika Ale ne bula zasudzhena hoch vazhko poranenij Derbal i svidchiv proti neyi Jogo sini bazhayuchi shob yih matir bulo vipravdano zasvidchili pracivnikam karnogo rozshuku sho materi u chas zamahu na misci zlochinu ne bulo Zhinku vipravdali Policiya pidozryuvala sho ce bulo vbivstvo na zamovlennya ale cherez vidsutnist vagomih dokaziv spravu nevdovzi zakrili Gafinec Ivan Ivanovich patriot borec za pravdu i narod Zaginuv smertyu horobrih u m Hust vid ruk ugorskih okupantiv Narodivsya u seli Lazi 15 sichnya 1906 roku v bagatoditnij rodini Ivana Mihajlovicha i Gafiyi Fedorivni Gafinec Buv najstarshim sinom u sim yi Buduchi soldatom chehoslovackoyi armiyi retelno navchavsya vijskovij spravi i tomu buv pidvishenij do chinu serzhanta Revolyucijna hvilya sho zarodilas na shodi dokotilas i do Zakarpattya Kerivniki Komunistichnoyi partiyi Chehoslovachchini Bogumil Shmiral Kliment Gotvald Antonin Zapotockij ta yih odnodumci posilili agitacijnu robotu u tomu chisli pidpilno provodilasya politichna agitaciya v armiyi Nezabarom u vijskovih kazarmah z yavilisya listivki i broshuri komunistichnogo spryamuvannya Rozsliduvannya cih faktiv privelo do terminovoyi demobilizaciyi serzhanta Ivana Gafincya hoch jogo bliskuchi zdibnosti mogli b zabezpechiti jomu kar yeru vijskovogo Tomu dodomu vin povernuvsya u civilnij formi ale z komunistichnimi perekonannyami Za doruchennyam KPCh Gafinec provodit agitacijnu robotu v Lazah Kanori V Vorotah Volovci Organizovuye chitannya gazeti Karpatska pravda vistupaye na zborah mitingah organizovuye golodni pohodi zustrichayetsya z Emanuyilom Klimoyu Pavlom Terekom Oleksoyu Borkanyukom 1936 roku Golova Pidkarpatskogo soyuzu molodi Buv chudovim oratorom Zemlyaki obozhnyuvali jogo Organichno ne perenosiv najmenshoyi nepravdi i nespravedlivosti Z pochatkom podij Karpatskoyi Ukrayini buv priznachenij komendantom Husta U trivozhni bereznevi dni nastupu gortistiv Ivan zajmavsya evakuaciyeyu majna ta sluzhb Zaginuv na okolicyah Husta u berezni 1939 roku a otzhe buv aktivnim uchasnikom revolyucijnih podij Karpatskoyi Ukrayini Isnuyut rizni versiyi zagibeli Ivana Gafincya Odni stverdzhuyut sho jogo rozstrilyali inshi kazhut sho jomu vidsikli golovu Z ust ridnih vidomo sho geroya rozirvali kinmi Zhittya i smert Ivana Gafincya opovite chudovimi legendami Vin maye nevmirushij vinec muchenika za svobodu i nezalezhnist ridnogo krayu Turistichni miscyaV 1884 roci na shili Medvezhoyi gori viyavleno bronzovij skarb u yakomu narahovuvalosya ponad 200 predmetiv V kolekciyu T Legockogo potrapilo 111 predmetiv Tut zhe v 1929 roci znajdeno she tri predmeti V okolicyah sela v 1886 roci viyavleno bronzovij skarb z vosmi predmetiv Vsi znahidki datuyutsya epohoyu piznoyi bronzi rannogo zaliza sv Arhangela MihajlaPrimitki Vid Beskidiv do Katini Poglyad za lashtunki Zbirnik statej Lviv LvCNTEI 2006 S 3 13 database ukrcensus gov ua Bank danih Derzhavnoyi sluzhbi statistiki Ukrayini Arhiv originalu za 31 lipnya 2014 Procitovano 8 listopada 2019 database ukrcensus gov ua Bank danih Derzhavnoyi sluzhbi statistiki Ukrayini Arhiv originalu za 31 lipnya 2014 Procitovano 8 listopada 2019 database ukrcensus gov ua Bank danih Derzhavnoyi sluzhbi statistiki Ukrayini Arhiv originalu za 31 lipnya 2014 Procitovano 8 listopada 2019 DzherelaIstoriya mist i sil URSR Zakarpatska oblast Kiyiv 1969 Istoriya Podkarpatskoj Rusi Unio Uzhgorod 1924 Narisi istoriyi Zakarpattya Tom I Uzhgorod 1993 Narisi istoriyi Zakarpattya Tom II Uzhgorod 1995 PosilannyaPogoda v seli 23 serpnya 2017 u Wayback Machine Ce nezavershena stattya z geografiyi Ukrayini Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi