портрет Посада Юрій Павлович ЛавровНародився29 квітня 1932 1932 04 29 Київ Українська СРР СРСРПомер29 серпня 2000 2000 0

|портрет= |Посада=

Юрій Павлович Лавров
Народився	29 квітня 1932(1932-04-29) Київ, Українська СРР, СРСР
Помер	29 серпня 2000(2000-08-29) (68 років) Київ, Україна
Країна	Україна
Діяльність	історик
Alma mater	Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1956)
Галузь	історія
Заклад	Інститут історії України НАН України
Науковий ступінь	кандидат історичних наук
Науковий керівник	Лось Федір Євдокимович
Батько	Лавров Павло Арсентійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лавров.

Юрій Павлович Лавров (29 квітня 1932, Київ — 29 серпня 2000, Київ) — український історик, дослідник соціально-економічної історії України кінця ХІХ — початку XX століття, українського національного руху.

Біографія

Народився 29 квітня 1932 року у місті Києві. Син історика П. А. Лаврова. 1956 року закінчив історичний факультет Київського державного університету. У 1956–1958 роках викладав історію у середній школі в Київській області. У 1958–1961 роках — старший лаборант, у 1961–1969 роках — молодший науковий співробітник відділу історії капіталізму Інституту історії АН УРСР. У 1969–1971 роках — вчений секретар Відділення економіки, історії, філософії і права АН УРСР. У 1971–2000 роках — старший науковий співробітник відділу історії України кінця ХІХ — початку XX століття Інституту історії України НАН України. У 1967 році, під керівництвом доктора історичних наук Ф. Є. Лося, захистив кандидатську дисертацію на тему: «Робітники металургійної промисловості України і їх революційна боротьба в 1885–1904 рр.»

Помер в Києві 29 серпня 2000 року.

Праці

Автор понад 60 наукових праць. Серед них:

Организации рабочих и съезды горнопромышленников Юга России // Рабочий класс Украины в общероссийском революционно-освободительном движении. — Київ, 1988;
Загальний страйк на Півдні Росії і гірничопромислова буржуазія // Історичні дослідження. Вітчизняна історія. — Випуск 13. — Київ, 1987;
Ставлення гірничопромислової буржуазії Півдня Росії до робітничих законів царського уряду 1886 та 1892 років // УІЖ. — 1984. — № 8;
Антинародна діяльність з'їзду гірничопромисловців Півдня Росії в період революції // Історичні дослідження. Вітчизняна історія. — Випуск 9. — Київ, 1983;
80-річчя Київського «Союзу боротьби за визволення робітничого класу» // УІЖ. — 1977. — № 3;
Розміщення металургійної промисловості на Україні у 70-90-х роках XIX ст. // Український історично-географічний збірник. — Випуск 2. — Київ, 1972;
Металурги України в авангарді революційної боротьби. — Київ, 1970;
Склад робітників металургійної промисловості України наприкінці XIX — на поч. XX ст. // УІЖ. — 1965. — № 7;
Іноземні капіталовкладення у металургійну промисловість Півдня України (друга пол. XIX — поч. XX ст.) // УІЖ. — 1964. — № 3;
3 історії революційного робітничого руху на Україні на початку XX ст. // З історії суспільно-економічного розвитку та класової боротьби на Україні (XVI — поч. XX ст.). — Київ, 1963.

Література

[Некролог] // УІЖ. — 2000. — № 6;
Вчені Інституту історії України: Біобібліографічний довідник / Серія «Українські історики». — Випуск 1. — Київ, 1998;
Народна творчість та етнографія. — 1970. — № 4;
Вісник АН УРСР. — 1970. — № 8.

Джерела

Інститут історії України НАН України^{[недоступне посилання з липня 2019]}