Кірха (церква) Святого Вознесіння — сакральна споруда євангелічно-лютеранської громади у місті Харків.
Кірха Святого Вознесіння | |
---|---|
Тип споруди | церква |
Розташування | Україна, Харків |
Засновник | Лютеранська громада за сприянням Миколи I |
Початок будівництва | 12 травня 1827 |
Кінець будівництва | 1829 |
Зруйновано | 1958 |
Відбудовано | 2000 |
Стиль | класицизм, неоромантизм |
Належність | Німецька євангелічно-лютеранська церква |
Адреса | вул. Гоголя № 2; нині вул. Рибалки 12а. |
Присвячення | Святе Вознесіння |
Вебсайт | nelcu.org.ua/church/kharkiv/ |
Історія
Перші лютерани на території Харкова виникли внаслідок процесу зросійщення й утихомирення українських земель, що велося просвітницькою політикою в регіоні, зокрема колонізацією територій через насичення міст чужоземними колоністами. Так вирішувалося кілька проблем. По-перше, просвітительство могло б погамувати спротив і зменшити ризики нових повстань. Такий хід думок був принесений Катериною II, яка вважала усі корінні народи, що мешкали в межах Російської Імперії й не були інкорпоровані у російське суспільство, звичайнісінькими варварами, тубільцями, що внаслідок своєї «нецивілізованості» поводяться агресивно. Йдеться про непокору соціальним утискам імперського уряду й подальшим крокам до асиміляції. По-друге, заселення відбувалося грамотними й освіченими людьми, котрих конче бракувало в Російській Імперії, і які могли посприяти промисловому процвітанню в регіоні й підвищенню рівня науки в країні.
Значним внеском, що дав вагомий поштовх у розвитку Харкова, було заснування Харківського Імператорського університету, який за часом зведенням був четвертим у всій Росії. Запрошені викладачі з західноєвропейських країн почали нести власну віру. Як наслідок, почало розвиватися лютеранство, що характерно, спершу серед інтелігенції й освічених прошарків населення, які були бодай якось пов'язані з університетом, а пізніше охопила нижчі верстви.
Перші харківські лютерани, належно духовним потребам, почали перейматися питанням проведення церковних служб, які спершу почали проводитися у стінах Харківського університету. Такі служіння відбувалися хаотично й завжди у різних аудиторіях. Пізніше було виділено окреме приміщення для богослужінь. Проте, це не вирішувало остаточно проблему. Тому в 1823 році почались збори коштів оголошені по всій імперії на побудування лютеранської церкви. У 1827 р. лютеранська громада подала запит місцевій владі на виокремлення землі під будівництво, що було успішно задоволено. Отож, 12 травня 1827 року розпочалося будівництво. Коли виявилося, що зібраних коштів не вистачить для добудови, у 1825 році був висланий запит Миколі I з проханням виділити певну суму на церковні потреби. Так 30 листопада 1827 року з імператорської скарбнички було виділено жалування. Будівництво велося близько трьох років, коли в осені 1827 р. не було завершено кірху. Загальна сума, що обійшлася під час зведення значилася 40 тис. рублів.
Роки спливали, громада розвивалася. Було одержано в церковну власність притулок, училище, школу, ба навіть кладовище. І коли кірха з часом занедбалася пастор Е. Берґ (1876—1924) оголосив збір коштів на реконструкцію будівлі. За три роки було накопичено близько трьох тисяч рублів, але дійти до реалізації так і не вдалося через смерть пастора. З приходом нового пастора М. Штендера (1907—1924) було вирішено всуціль перебудувати кірху. Врешті, накопичивши необхідну суму, було організовано будівничу комісію під керівництвом професора Л. О. Струве, яка згідно з проєктом найманого з Петербурга архітектора А. Ф. Ґергарда, розпочала будівництво у 1912 році й впродовж 15 місяців завершила зведення. Головний проєкт був виконаний у жанрі неоромантизму і сконструйований згідно з популярною архітектурною традицією XIX—XX ст. школи мюнхенського професора Теодора Фішера. Будівля була багато чим схожа на середньовічні церкви Німеччини, чим вказувала на історичність побудови. Пізніше, 17 листопада 1913 року, церкву було освячено.
До початку Першої світової війни лютеранська громада значилася активною участю в життєдіяльності міста, що проявлялася завдяки доброчинним заходам, що здійснювалися через німецьке благодійне співтовариство, а також сиротинці й притулки. Велася й освітня діяльність завдяки церковним гімназіям, училищам, бібліотекам. Однак з початком війни ставлення до німців в Російській Імперії суттєво похитнулося, що зокрема відбилося на лютеран, які почасти складалися з етнічних німців.
Пізніші роки викарбувалися дедалі заглибленішим занепадом церкви. Особливо значну роль у стагнації відіграла радянська влада, яка спочатку позбавила усі церковні громади право на викладання у школі, так лютерани втратили гімназію, а пізніше вилучило з власності кладовище, сиротинець і притулок. Таким чином громада не знищувалася, а лише обмежувалася і консервувалася. Встановлювався суворий нагляд за «діячами культу», майном церкви. Зменшувався приріст нових мирян через атеїстичне виховання, що було нав'язувалася кожному радянському громадянину. Врешті-решт у 1930-х роках лютеранську церкву зачинили. Запустіння тривало аж до розпаду СРСР і появи німецьких культурних об'єднань «Відродження», що спричинили поновленню діяльності лютеранських громад.
Лютеранська громада Харкова почала потроху приходити до тями й оживати. Так відновилися богослужіння, що спершу проводилися у квартирах вірян або тимчасово орендованих приміщеннях. За сприянням Євангелічно-лютеранської церкви Баварії та Шведської місії 20 жовтня 2000 року було придбано у постійне користування будинок, який у 2002 році було реконструйовано. Проєкт розробив архітектор А. Н. Чуб, який згодом був ухвалений церковною радою.
Пастори
Доцерковний час
- Вебер (1786)
- Йоганн Готфрід Барендт (1804—1805)
- Гейзе (1809—1810)
- Зедергольм (?—1820)
Стара кірха
- Йоганн Амброзіус Розенштраух (1821—1835)
- Ландезен (1835—1857)
- Август Іванович Юргенсон (1857—1876)
- Емілій Карлович Берг (1876—1906)
Нова кірха
- Максиміліан Карлович Штендер (1907—1924)
- Павел Фрідріхович Кульберг (1924—1927)
- Едуард Федорович Гессе (1925)
- Густав Якович Бірт (1928—1934)
Радянський період
- Сімон Клудт (?)
- Ніколаус-Георг Модерау (?)
- Альберт Маєр (?—1936)
Сучасність
- Вальдемар Вардашко (1993—2004)
- Клаус Вальц (2004—2005)
- Андреас Гамбург (2005—2008)
- Святослав Фехтель (2008—2009)
- Арміндо Шмехель (2010—2012)
- Павло Шварц (2012 — донині)
Див. також
Література
- Немецкая евангелическо-лютеранская община г. Харкова: Очерк Истории \ Иван Сергеев, Володимир Вардашко, Ольга Савченко. — Х: Оригинал, 2003. — 48 с.
Примітки
- Кирха. Откуда Родом (рос.). 28 березня 2018. Процитовано 2 жовтня 2022.
- Як Харків здобув та втратив архітектурну "родзинку". Слобідський край (укр.). Процитовано 2 жовтня 2022.
- Емілій Карлович Берґ
- Максиміліан Карлович Штендер
- Кірха | Moreinfo. moreinfo.ua. Процитовано 3 жовтня 2022.
- Залишилися тільки фотографії: сім втрачених храмів Харкова | TIC. tourcenter.kh.ua. Процитовано 2 жовтня 2022.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Kirha cerkva Svyatogo Voznesinnya sakralna sporuda yevangelichno lyuteranskoyi gromadi u misti Harkiv Kirha Svyatogo VoznesinnyaTip sporudi cerkvaRoztashuvannya Ukrayina HarkivZasnovnik Lyuteranska gromada za spriyannyam Mikoli IPochatok budivnictva 12 travnya 1827Kinec budivnictva 1829Zrujnovano 1958Vidbudovano 2000Stil klasicizm neoromantizmNalezhnist Nimecka yevangelichno lyuteranska cerkvaAdresa vul Gogolya 2 nini vul Ribalki 12a Prisvyachennya Svyate VoznesinnyaVebsajt nelcu org ua church kharkiv IstoriyaImperatorskij Harkivskij universitet Pershi lyuterani na teritoriyi Harkova vinikli vnaslidok procesu zrosijshennya j utihomirennya ukrayinskih zemel sho velosya prosvitnickoyu politikoyu v regioni zokrema kolonizaciyeyu teritorij cherez nasichennya mist chuzhozemnimi kolonistami Tak virishuvalosya kilka problem Po pershe prosvititelstvo moglo b pogamuvati sprotiv i zmenshiti riziki novih povstan Takij hid dumok buv prinesenij Katerinoyu II yaka vvazhala usi korinni narodi sho meshkali v mezhah Rosijskoyi Imperiyi j ne buli inkorporovani u rosijske suspilstvo zvichajnisinkimi varvarami tubilcyami sho vnaslidok svoyeyi necivilizovanosti povodyatsya agresivno Jdetsya pro nepokoru socialnim utiskam imperskogo uryadu j podalshim krokam do asimilyaciyi Po druge zaselennya vidbuvalosya gramotnimi j osvichenimi lyudmi kotrih konche brakuvalo v Rosijskij Imperiyi i yaki mogli pospriyati promislovomu procvitannyu v regioni j pidvishennyu rivnya nauki v krayini Znachnim vneskom sho dav vagomij poshtovh u rozvitku Harkova bulo zasnuvannya Harkivskogo Imperatorskogo universitetu yakij za chasom zvedennyam buv chetvertim u vsij Rosiyi Zaprosheni vikladachi z zahidnoyevropejskih krayin pochali nesti vlasnu viru Yak naslidok pochalo rozvivatisya lyuteranstvo sho harakterno spershu sered inteligenciyi j osvichenih prosharkiv naselennya yaki buli bodaj yakos pov yazani z universitetom a piznishe ohopila nizhchi verstvi Starij vid kirhi vikarbuvanij na gravyuri 1829 1930 rokiv Pershi harkivski lyuterani nalezhno duhovnim potrebam pochali perejmatisya pitannyam provedennya cerkovnih sluzhb yaki spershu pochali provoditisya u stinah Harkivskogo universitetu Taki sluzhinnya vidbuvalisya haotichno j zavzhdi u riznih auditoriyah Piznishe bulo vidileno okreme primishennya dlya bogosluzhin Prote ce ne virishuvalo ostatochno problemu Tomu v 1823 roci pochalis zbori koshtiv ogolosheni po vsij imperiyi na pobuduvannya lyuteranskoyi cerkvi U 1827 r lyuteranska gromada podala zapit miscevij vladi na viokremlennya zemli pid budivnictvo sho bulo uspishno zadovoleno Otozh 12 travnya 1827 roku rozpochalosya budivnictvo Koli viyavilosya sho zibranih koshtiv ne vistachit dlya dobudovi u 1825 roci buv vislanij zapit Mikoli I z prohannyam vidiliti pevnu sumu na cerkovni potrebi Tak 30 listopada 1827 roku z imperatorskoyi skarbnichki bulo vidileno zhaluvannya Budivnictvo velosya blizko troh rokiv koli v oseni 1827 r ne bulo zaversheno kirhu Zagalna suma sho obijshlasya pid chas zvedennya znachilasya 40 tis rubliv Roki splivali gromada rozvivalasya Bulo oderzhano v cerkovnu vlasnist pritulok uchilishe shkolu ba navit kladovishe I koli kirha z chasom zanedbalasya pastor E Berg 1876 1924 ogolosiv zbir koshtiv na rekonstrukciyu budivli Za tri roki bulo nakopicheno blizko troh tisyach rubliv ale dijti do realizaciyi tak i ne vdalosya cherez smert pastora Z prihodom novogo pastora M Shtendera 1907 1924 bulo virisheno vsucil perebuduvati kirhu Vreshti nakopichivshi neobhidnu sumu bulo organizovano budivnichu komisiyu pid kerivnictvom profesora L O Struve yaka zgidno z proyektom najmanogo z Peterburga arhitektora A F Gergarda rozpochala budivnictvo u 1912 roci j vprodovzh 15 misyaciv zavershila zvedennya Golovnij proyekt buv vikonanij u zhanri neoromantizmu i skonstrujovanij zgidno z populyarnoyu arhitekturnoyu tradiciyeyu XIX XX st shkoli myunhenskogo profesora Teodora Fishera Budivlya bula bagato chim shozha na serednovichni cerkvi Nimechchini chim vkazuvala na istorichnist pobudovi Piznishe 17 listopada 1913 roku cerkvu bulo osvyacheno Nova Kirha zobrazhena na listivci radyanskogo chasu Do pochatku Pershoyi svitovoyi vijni lyuteranska gromada znachilasya aktivnoyu uchastyu v zhittyediyalnosti mista sho proyavlyalasya zavdyaki dobrochinnim zahodam sho zdijsnyuvalisya cherez nimecke blagodijne spivtovaristvo a takozh sirotinci j pritulki Velasya j osvitnya diyalnist zavdyaki cerkovnim gimnaziyam uchilisham bibliotekam Odnak z pochatkom vijni stavlennya do nimciv v Rosijskij Imperiyi suttyevo pohitnulosya sho zokrema vidbilosya na lyuteran yaki pochasti skladalisya z etnichnih nimciv Piznishi roki vikarbuvalisya dedali zagliblenishim zanepadom cerkvi Osoblivo znachnu rol u stagnaciyi vidigrala radyanska vlada yaka spochatku pozbavila usi cerkovni gromadi pravo na vikladannya u shkoli tak lyuterani vtratili gimnaziyu a piznishe viluchilo z vlasnosti kladovishe sirotinec i pritulok Takim chinom gromada ne znishuvalasya a lishe obmezhuvalasya i konservuvalasya Vstanovlyuvavsya suvorij naglyad za diyachami kultu majnom cerkvi Zmenshuvavsya pririst novih miryan cherez ateyistichne vihovannya sho bulo nav yazuvalasya kozhnomu radyanskomu gromadyaninu Vreshti resht u 1930 h rokah lyuteransku cerkvu zachinili Zapustinnya trivalo azh do rozpadu SRSR i poyavi nimeckih kulturnih ob yednan Vidrodzhennya sho sprichinili ponovlennyu diyalnosti lyuteranskih gromad Lyuteranska gromada Harkova pochala potrohu prihoditi do tyami j ozhivati Tak vidnovilisya bogosluzhinnya sho spershu provodilisya u kvartirah viryan abo timchasovo orendovanih primishennyah Za spriyannyam Yevangelichno lyuteranskoyi cerkvi Bavariyi ta Shvedskoyi misiyi 20 zhovtnya 2000 roku bulo pridbano u postijne koristuvannya budinok yakij u 2002 roci bulo rekonstrujovano Proyekt rozrobiv arhitektor A N Chub yakij zgodom buv uhvalenij cerkovnoyu radoyu PastoriDocerkovnij chas Veber 1786 Jogann Gotfrid Barendt 1804 1805 Gejze 1809 1810 Zedergolm 1820 Stara kirha Jogann Ambrozius Rozenshtrauh 1821 1835 Landezen 1835 1857 Avgust Ivanovich Yurgenson 1857 1876 Emilij Karlovich Berg 1876 1906 Nova kirha Maksimilian Karlovich Shtender 1907 1924 Pavel Fridrihovich Kulberg 1924 1927 Eduard Fedorovich Gesse 1925 Gustav Yakovich Birt 1928 1934 Radyanskij period Simon Kludt Nikolaus Georg Moderau Albert Mayer 1936 Suchasnist Valdemar Vardashko 1993 2004 Klaus Valc 2004 2005 Andreas Gamburg 2005 2008 Svyatoslav Fehtel 2008 2009 Armindo Shmehel 2010 2012 Pavlo Shvarc 2012 donini Div takozhLyuteranstvo v Ukrayini Nimecka yevangelichno lyuteranska cerkva UkrayiniLiteraturaNemeckaya evangelichesko lyuteranskaya obshina g Harkova Ocherk Istorii Ivan Sergeev Volodimir Vardashko Olga Savchenko H Original 2003 48 s PrimitkiKirha Otkuda Rodom ros 28 bereznya 2018 Procitovano 2 zhovtnya 2022 Yak Harkiv zdobuv ta vtrativ arhitekturnu rodzinku Slobidskij kraj ukr Procitovano 2 zhovtnya 2022 Emilij Karlovich Berg Maksimilian Karlovich Shtender Kirha Moreinfo moreinfo ua Procitovano 3 zhovtnya 2022 Zalishilisya tilki fotografiyi sim vtrachenih hramiv Harkova TIC tourcenter kh ua Procitovano 2 zhovtnya 2022