Куликов Кирило Борисович

Кири́ло Бори́сович Кулико́в (нар. 22 грудня 1969, Київ) — український політик. Народний депутат України VI скликання.

Кирило Борисович Куликов
Народився	22 грудня 1969(1969-12-22) (54 роки) Київ
Громадянство	Україна
Діяльність	політик
Alma mater	Інститут міжнародних відносин Київського університету
Членство	Верховна Рада України VI скликання
Посада	народний депутат України^[1]
Партія	безпартійний
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
6-го скликання
«Народна самооборона» (НУНС)	23 листопада 2007	—	12 грудня 2012

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Куликов.

Біографічні відомості

Народився 22 грудня 1969 року в місті Києві.

Мати — Тетяна Олександрівна, працювала провідним інженером на кількох великих підприємствах.

Батько — Борис Петрович — офіцер-підводник, згодом — директор НДІ «Квант», в якому розроблялося обладнання і технічні засоби для субмарин.

Одружений. Дружина — Олена Олександрівна.

У сім'ї виховуються двоє синів — Артем (2000 р.н.) та Микита (2003 р.н.).

Освіта

У 1987 році закінчив середню школу № 57 (з поглибленим вивченням англійської мови) у місті Києві.

У червні 1988 року вступив до Військового Червонопрапорного інституту Міністерства оборони в місті Москва (спеціальність «Міжнародна журналістика»), який закінчив із відзнакою в 1993 році, здобувши кваліфікацію журналіста зі знанням англійської та болгарської мов.

У 2000 році закінчив Національну академії внутрішніх справ України в місті Києві за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста.

У 2003 році закінчив Київському інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка у місті Києві за спеціальністю «Міжнародні економічні відносини» та здобув кваліфікацію магістра міжнародних економічних відносин.

Освіта — вища. 1993 року закінчив Військовий Червонопрапорний інститут МО Російської Федерації, місто Москва. У 1997–2000 роках — слухач Національної академії внутрішніх справ України, місто Київ, спеціальність — «правознавство».

Трудова діяльність

З вересня 1993 року по квітень 1995 року працював на посаді керівника прес-служби Громадського об'єднання приватних підприємців та власників.

З травня 1995 року по червень 1995 року обіймав посаду референта-перекладача в Акціонерному товаристві "Український інноваційний банк «Укрінбанк».

З червня 1995 року по лютий 1997 року працював на посаді заступника Голови Правління з питань приватизації та інвестицій громадської організації «Київська економічно-політична фундація». У вказаний період працював за сумісництвом на посаді Заступника керівника групи радників Фонду державного майна України з питань приватизації та розвитку фондового ринку від «Price Waterhouse MPP».

З квітня 1997 року по травень 1998 року помічник-консультант народного депутата України від Мелітопольського міського виборчого округу № 186 Запорізької області Угарова І. Ю.

З травня 1998 року по лютий 2005 року очолював Спостережну раду громадської організації «Центр соціальної злагоди». У вказаний період очолював за сумісництвом некомерційне представництво Чеської кампанії «ECM».

З лютого 2005 року по березень 2007 перебував на службі в органах внутрішніх справ України на посаді керівника Національного центрального бюро Інтерполу в Україні. Найрезонанснішою справою, яку здійснив український «Інтерпол» під керівництвом Куликова, став арешт і екстрадиція в Україну Олександра Шахова (більш відомого під прізвищем Волконський), організатора київської афери з нерухомістю фірми «Еліта-Центр».

З квітня 2007 року по серпень 2007 року виконувач обов'язків, а з серпня 2007 року по жовтень 2007 року — заступник Голови політичної партії «Вперед, Україно!» з міжнародних питань.

З листопада 2007 року до жовтня 2012 року народний депутат України у Верховній Раді України VI скликання. Обраний на посаду голови підкомітету з питань діяльності Рахункової палати та контролю за виконанням державного бюджету Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.

Політична та громадська діяльність

Під час президентської кампанії 1994 року працював в команді віце-прем'єра і міністра економіки Володимира Ланового.

Після виборів навчався у США за програмою Ліги молодих політичних лідерів. Впродовж шести місяців брав участь у різних тамтешніх виборчих кампаніях — від сенатора у штаті Міссурі до мера Нью-Йорку.

Під час Помаранчевої революції у 2004 році, активним учасником якої був, познайомився з Юрієм Луценком.

Разом з Луценком займався випуском газети «Грані», брав активну участь у штабній роботі під час парламентських виборів. 2007 року став народним депутатом України від блоку «Наша Україна» — «Народна Самооборона» (№ 57 у списку). У 2010 році вийшов із «Народної Самооборони».

З грудня 2007 року по січень 2010 року радник Міністра внутрішніх справ України на громадських засадах.

У період з 2007 по 2010 роки Голова Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування обставин порушення Конституції України, Земельного кодексу України, інших законів України та прийняття протиправних рішень Київською міською радою.

З 2007 року дотепер член ; член Постійної делегації у Парламентському вимірі Центральноєвропейської ініціативи; член групи з міжпарламентських зв'язків із Республікою Чилі; член групи з міжпарламентських зв'язків з Ісламською Республікою Афганістан; член групи з міжпарламентських зв'язків з Республікою Іран.

Як депутат Верховної ради брав активну участь у боротьбі з незаконними забудовами в місті Києві, надавав юридичну підтримку судових процесів, особисто організовував і брав участь у масових заходах мешканців, звертався до компетентних державних органів з метою припинення незаконних забудов, забезпечував відновлення звільнених від забудови земельних ділянок та їх благоустрій. Зокрема, відстоював інтереси територіальної громади та міста на наступних будівельних об'єктах: Гончара, 17/23; Прорізна, 3/5; Пейзажна алея; Стрілецька, 10/1; вул. Пирогова/Б.Хмельницького, 2/3; Б.Хмельницького, 7/20; Пирогова, 2/37; Маяковського, 40-52; Книгарня «Сяйво» (вул. Червоноармійська, 6).

Активно сприяв зменшенню кількості , які виготовляються концерном ЄДАПС, вимагав відсторонення концерну як комерційного посередника від виготовлення закордонних паспортів, що значно зменшило б їх вартість для громадян України.

З 2007 року по 2010 рік голова Правління громадської організації .

У серпні 2012 року зареєстрований кандидатом по округу № 212 (м. Київ) у народні депутати України.

Примітки

1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6

Посилання

• «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І. С.»
• Ліга. Досьє. Куликов Кирилл Борисович [ 15 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
• Сайт Верховної Ради^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Сайт Центральної виборчої комісії^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• «Українська правда». Персональний блог Кирила Куликова [ 18 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
• «Кореспондент» Персональний блог Кирила Куликова ^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Кирило Куликов: ЄВРО-2012 з національного перетворився на казнокрадський проект [ 16 листопада 2012 у Wayback Machine.]
• Кирило Куликов: Раніше розкрадання бюджету становило 10%, зараз більше 50% [ 16 листопада 2012 у Wayback Machine.]
• Кирилл Куликов: «У меня тяжелые предчувствия относительно будущего страны» ^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Кирило Куликов: «У Януковича звірина чуйка»^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Куликов: «Без добровольного содействия аферистов вернуть деньги инвесторам „Элита-центр“ невозможно» [ 20 грудня 2012 у Wayback Machine.]
• Начальник Нацбюро Интерпола Куликов подал в от ставку
• Кирило Куликов: «Божевільний не може красти такі суми» [ 18 травня 2019 у Wayback Machine.]