Куксга фен нім Cuxhaven ˌkʊksˈhaːfn містечко на півночі Німеччини у федеральній землі Нижня Саксонія адміністративний це

Куксга́фен (нім. Cuxhaven; [ˌkʊksˈhaːfn̩]) — містечко на півночі Німеччини у федеральній землі Нижня Саксонія, адміністративний центр району Куксгафен. Розташований на узбережжі Північного моря у гирлі річки Ельба. Куксхафен простягається на 14 км з заходу на схід, і на 7 км з півночі на південь. Це популярний курорт Північного моря, щорічно місто відвідує близько 1,3 млн туристів. Символ міста, відомий як Кугельбаке — це сигнальна вежа, яка у давнину використовувалася як маяк. Дерев'яний межовий знак у гирлі Ельби, що відокремлює річку від моря, також знайшов відображення у гербі міста.

Куксгафен

герб

Замок Ріцебюттель

Основні дані

53°51′40″ пн. ш. 08°41′40″ сх. д. / 53.86111° пн. ш. 8.69444° сх. д.Координати: 53°51′40″ пн. ш. 08°41′40″ сх. д. / 53.86111° пн. ш. 8.69444° сх. д.

Країна

Німеччина

Регіон

Нижня Саксонія

Столиця для

Район Куксгафен (district of Lower Saxony)

Межує з

*— сусідні нас. пункти*
Нойверк, ^d, ^d, ^d ^?

Поділ

Гамбург-Нойверк (1 березня 1935)

Засновано

1907

Площа

161,91 км²

Населення

51 249 осіб (31 грудня 2008)

· густота

317 осіб/км²

Висота НРМ

2 м

Водойма

Ельба, Німецька бухта

Міста-побратими

Гапнарф'єрдюр, Нуук, ^d, Пензанс, Ванн, Піла, Ільяву, Віланова-де-Ароуса, Бінц, Зассніц, Мурманськ (13 серпня 2004), Нью-Бедфорд

Телефонний код

(+49) 04721 - 04724

Часовий пояс

, влітку -

Номери автомобілів

CUX

GeoNames

6557433

OSM

r1518688 ·R

Поштові індекси

27472, 27474, 27476, 27478

Міська влада

Адреса

Rathausplatz 1, 27472 Cuxhaven

Мер міста

Арно Штабберт (нім. Arno Stabbert)

Вебсайт

www.cuxhaven.de

Мапа

Куксгафен у Вікісховищі

Географія

Куксгафен розташований на півночі Нижньої Саксонії, на узбережжі Північного моря. Місто з двох боків оточене морем. Більша частина Куксгафена знаходиться нижче рівня моря, тому важливу роль у житті міста відіграють захисні дамби.

Природа

Просторі ділянки узбережжя Північного моря, що затоплюються під час припливів — вати — розташовані на території національного парку «Нижньосаксонські вати» (нім. Niedersächsisches Wattenmeer). Флора і фауна ват вкрай унікальні: нарівні з альпійським високогір'ям регіон навколо Куксгафена є одним з останніх ареалів дикої природи, що збереглися в Європі.

Дюни та пустища, притаманні Куксгафену та пляжній зоні Заленбурга, утворилися ще в льодовиковий період. Між суходолом і ватом часто утворюються солончакові луки. Під час припливу вони регулярно затоплюються морською водою, внаслідок чого рослини та тварини пристосувалися до виживання у важких умовах. Улітку на солончакових луках виводять пташенят птахи узбережжя.

Клімат

Клімат тут досить суворий та прохолодний. У зимовий період досить вітряно та прохолодно, але температура не опускається нижче 0 °C. Улітку, починаючи з середини липня до кінця серпня, повітря прогрівається до 20–25 °C.

Історія

Хоча археологічні знахідки на місці сучасного Куксгафену датуються 4-м тисячоліттям до н. е., містечко Куксгафен порівняно молоде. Рітцебюттель (нім. Ritzebüttel), сучасна частина Куксгафена, у давнину належала землі Гадельн і спочатку була ексклавом герцогства Саксонського, а після його фактичного династичного розподілу у 1296 році перейшла під владу герцогства Сакс-Лауенбурзького.

У 1394 році війська вільного міста Гамбург захопили фортецю Рітцебюттеля і зробили її своїм опорним пунктом для контролювання естуарію Ельби, який з'єднував місто з відкритим морем. 4 березня 1872 року Рітцебюттель об'єднався з портовою частиною Гамбургу — Куксгафеном, утворивши містечко Куксгафен. Після об'єднання містечко стало вкрай важливим з військової точки зору. З 1883 року там розташовувався перший морський флот Німеччини, а Форт Кугельбаке та інші прибережні фортеці захищали Кільський канал.

До 1905 року населення Куксгафена збільшилося до 10 тис. осіб, внаслідок чого 15 березня 1907 р. Куксгафен отримав статус міста. Згідно з Актом про Великий Гамбург 1937 року Куксгафен перейшов під юрисдикцію регіону Штаде пруської провінції Гановер.

У роки Першої світової війни Куксгафен-Нордхольц, маючи на свої території ангари для дирижаблів, був одним з основних німецьких військових повітряно-морських баз.

У період з 1945 по 1964 роки поблизу Куксгафена проводилися численні випробовування ракетної зброї.

У 1972 році кілька сусідніх муніципалітетів об'єдналися в район Куксгафен, а 1977 року місто Куксгафен втратило свій статус міста і стало центром однойменного району.

Економіка

Куксгафен — другий за важливістю порт Німеччини, центр рибальства та місце приписки кораблів. Другою важливою галуззю економіки Куксгафену є туризм. За рахунок особливого морського клімату Куксгафен є популярним місцем відпочинку, а також лікування людей із захворюваннями легеневої системи.

Цікаві місця

Головними історичними пам'ятками регіону є відома фортеця Alte Liebe (Старе кохання), фортеця Рітцебюттель та маяк Кугельбаке — символ міста. Також цікавими є стара Мореплавна школа, краєзнавчий музей та місцевий зоопарк з великою колекцією морських тварин. Туристів приваблюють природні пам'ятки регіону — вати та піщані пляжі.

Історичні пам'ятки

цвинтар Judenfriedhof
курган «Twellberg»
курган «Galgenberg»
курган «Spanger Berg»
курган «Wanhödener Berg»
курган в Гудендорфі
мегаліти Hohensteine
гамбурзький маяк

Музеї

музей рибальства
музей-форт Кугельбаке
Морський музей
краєзнавчий музей
музей муніципалітету
музей підводних човнів
музей загиблих кораблів
музей-фортеця Рітцебюттель
плавучий маяк — останній з плавучих маяків Ельби
музей Йоахима Рінгельнатца, німецького поета та художника

Церкви

Церква св. Миколая в Альтенбрусі (нім. St.-Nicolai-Kirche). Збудована у XIII сторіччі у готичному стилі, названа на честь святого Миколая, єпископа, покровителя Куксгафена. У 1727 році церкву було перебудовано. Дорогоцінні готичні гробниці XV сторіччя є одними з найважливіших історичних реліквій північної Німеччини. У церкві знаходиться орган, встановлений у 1497–1498 роках і відремонтований у 1727–1728 роках.
церква св. Якова в Людінгворті (нім. St.-Jacobi-Kirche). Збудована у XIII сторіччі у готичному стилі. Хори були добудовані у 1609 році, цегляна башта — у XVII сторіччі. Готичний «крилатий» вівтар був створений у 1420–1430 роках і є одним з найстаріших у регіоні. Орган періоду раннього бароко був збудований у 1598–1599 роках майстром Антонієм Вільде, а в 1682–1683 році Арп Шнітгер та Андреас Вебер його модифікували.
церква св. Мартіна в Рітцебюттелі (нім. Martinskirche). Збудована у 1816–1819 роках.
римсько-католицька парафіяльна церква св. Марії