Оле г Володи мирович Кузнецо в 22 березня 1963 Магдебург НДР український футболіст захисник Гравець збірних СРСР СНД та

Оле́г Володи́мирович Кузнецо́в (*22 березня 1963, Магдебург, НДР) — український футболіст, захисник. Гравець збірних СРСР, СНД та України.

Олег Кузнецов

Особисті дані

Повне ім'я

Олег Володимирович Кузнецов

Народження

22 березня 1963 (61 рік)

Магдебург,

НДР

Зріст

182 см

Вага

78 кг

Прізвисько

Кузя

Громадянство

СРСР →

Україна

Позиція

захисник

Юнацькі клуби

«Юність» (Чернігів)

Професіональні клуби*

Роки	Клуб	І (г)
1981—1982	«Десна»	86	(0)
1983—1990	«Динамо» (К)	181	(15)
1990—1994	«Рейнджерс»	35	(1)
1994	«Маккабі» (Х)	6	(0)
1995	«ЦСКА-Борисфен»	29	(4)

Національна збірна

Роки	Збірна	І (г)
1986—1991	СРСР	63	(1)
1992	СНД	5	(0)
1992—1994	Україна	3	(0)

Тренерська діяльність**

Роки	Команда	Посада
2001—2002	ЦСКА (К)
2001—2002	«Арсенал» (К)
2002—2007	Україна (асистент)
2008	ФК «Москва» (асистент)
2010—2011	Україна (U-18)
2011	Україна (U-20)
2011—2012	Україна (U-19)
2012—2013	Україна (U-16)
2012—2013	Україна (асистент)
2013—2014	Україна (U-17)
2014—2015	Україна (U-18)
2015—2016	Україна (U-19)
2016—2017	Україна (U-16)
2017—2018	Україна (U-17)
2018—2019	Україна (U-18)
2019—	Україна (U-19)

Звання, нагороди

Нагороди

Орден «За заслуги» І ступеня

Орден «За заслуги» ІІ ступеня

Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Олег Кузнецов у Вікісховищі

Майстер спорту (1985), майстер спорту міжнародного класу (1986), заслужений майстер спорту СРСР (1986).

Біографія

Народився в сім'ї військового. У 1990-ті батько працював на радіоприладному заводі в Чернігові, мати працювала інженером у проектному інституті.

Вихованець чернігівської футбольної школи «Юність» (з 1971 року). Через деякий час зарахований до чернігівської «Десни». У команді провів 2 сезони, викликався в юнацьку збірну України. Після успішного сезону 1982, коли «Десна» стала 2-ю в українській зоні, перейшов у Динамо (Київ).

Заграв в «Динамо» з 1-го ж сезону — грав переднього захисника. Дебютував в Одесі, де кияни виграли 2:1. У «Динамо» був одним із провідних захисників, відрізнявся твердістю в єдиноборствах.

У збірній СРСР з 1986 року. Учасник чемпіонатів світу: 1986, 1990. У 1988 став Срібним призером Євро-1988, учасник чемпіонату Європи 1992. Свого часу відмовився виступати за збірну Росії.

1990 року після переможної гри проти ЦСКА, що принесла чемпіонство в СРСР, поїхав в Шотландію, де виступав декілька років. Проте повноцінних ігор зіграв мало внаслідок важких травм. Дебютував у Шотландії дуже успішно — в 1-й же грі чемпіонату визнаний найкращим гравцем команди. Але вже в наступній грі на 20-й хвилині після поштовху в спину впав на коліно і порвав зв'язки, у підсумку, сезон для Кузнецова закінчився.

У сезоні 1994—1995 грав в Ізраїлі і Україні.

У зимове міжсезоння 1995—1996 прийняв остаточне рішення про завершення ігрової кар'єри через травму спини, що загострилася, зайнявся тренерською діяльністю.

У сезоні 2008 року був помічником головного тренера футбольного клубу «Москва» Олега Блохіна, з яким до цього, упродовж декількох років, спільно працював із збірною України.

Досягнення

Чемпіон СРСР (3): 1985, 1986, 1990: Срібний призер чемпіонату СРСР: 1988: Бронзовий призер чемпіонату СРСР: 1989
Володар Кубка СРСР (3): 1985, 1987, 1990
Срібний призер чемпіонату УРСР (друга ліга): 1982.
Володар Кубка володарів Кубків УЄФА: 1985/1986
Півфіналіст Кубка чемпіонів УЄФА: 1986/1987
Чемпіон Шотландії (3): 1991/1992, 1992/1993, 1993/1994
Володар Кубка Шотландії:
Віце-чемпіон Європи: 1988
У списках 33-х найкращих футболістів СРСР (6):
- № 1 — 1986, 1987, 1988, 1989, 1990;
- № 2 — 1985
В опитуванні журналу «Франс Футбол» на найкращого футболіста року в Європі зайняв 11-12-е місце 1988 року, 17-22-е в 1989.

Державні нагороди

Орден «За заслуги» I ст. (13 травня 2016) — за вагомі особисті заслуги у розвитку і популяризації вітчизняного футболу, піднесення міжнародного спортивного престижу України та з нагоди 30-річчя перемоги у фінальному матчі Кубка володарів кубків УЄФА, здобутої під керівництвом головного тренера футбольного клубу «„Динамо“ Київ», Героя України Лобановського Валерія Васильовича
Орден «За заслуги» II ступеня (2006) і III ступеня (2004)

Тренерська кар'єра

Як тренер збірної України брав участь у чемпіонаті світу 2006 в Німеччині.

Сім'я

донька Кузнецова Катерина Олегівна — акторка.

Примітки

Муха В. А. Взгляд через шесть десятилетий. — К. : Конви принт, 2021. — С. 141. — 300 прим. — .
Хусаїнов: Михайличенко і Кузнецов відмовилися виступати за Росію, хоча їм пропонували винагороду
Указ Президента України від 13 травня 2016 року № 210/2016 «Про відзначення державними нагородами України ветеранів команди товариства «Футбольний клуб „Динамо“ Київ»»
Ви завжди будете взірцем того, як треба перемагати — Президент зустрівся зі складом команди «Динамо» Київ 1986 року [ 15 травня 2016 у Wayback Machine.] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 14 травня 2016 р.

Джерела

Реєстр матчів на офіційному сайті ФФУ [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
Профіль на сайті «Історія українського футболу» [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
Профіль на сайті «Сборная России по футболу» [ 3 липня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
Статистика на сайті КЛИСФ [ 29 вересня 2007 у Wayback Machine.] (рос.)
(рос.)

Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Муха В. А. Взгляд через шесть десятилетий. — К. : Конви принт, 2021. — С. 141. — 300 прим. — .

[2] Хусаїнов: Михайличенко і Кузнецов відмовилися виступати за Росію, хоча їм пропонували винагороду

[3] Указ Президента України від 13 травня 2016 року № 210/2016 «Про відзначення державними нагородами України ветеранів команди товариства «Футбольний клуб „Динамо“ Київ»»

[4] Ви завжди будете взірцем того, як треба перемагати — Президент зустрівся зі складом команди «Динамо» Київ 1986 року [ 15 травня 2016 у Wayback Machine.] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 14 травня 2016 р.