Іван Іванович Кувіка (нар. 21 травня 1919 — пом. 2 травня 1982 — радянський військовик часів Другої світової війни, полковий інженер 29-го гвардійського стрілецького полку 12-ї гвардійської стрілецької дивізії (61-а армія), гвардії капітан. Герой Радянського Союзу (1943).
Іван Іванович Кувіка | |
---|---|
Народження | 21 травня 1919 Рівне |
Смерть | 2 травня 1982 (62 роки) Ленінград |
Поховання | d |
Країна | УНР СРСР |
Приналежність | Радянська армія |
Вид збройних сил | сухопутні війська |
Рід військ | інженерні війська |
Освіта | Військова академія імені М. В. Фрунзе |
Роки служби | 1939—1961 |
Звання | Полковник |
Формування | |
Війни / битви | німецько-радянська війна |
Нагороди |
Життєпис
Народився 21 травня 1919 року в селі Рівному, нині Новоукраїнського району Кіровоградської області, в селянській родині. Українець. У 1938 році закінчив Оріховський сільськогосподарський технікум Запорізької області. Працював агрономом Рівненської МТС, згодом — агрономом з вирощування винограду в Криму.
До лав РСЧА призваний Сакським РВК в листопаді 1939 року. Закінчив полкову школу й Архангельське військове інженерне училище в 1941 році. Учасник німецько-радянської війни з серпня 1941 року. Воював на Брянському, Воронезькому, Центральному, Білоруському та 1-у Білоруському фронтах. Бойовий шлях лейтенант І. І. Кувіка розпочав на посаді командира інженерної роти 511-го окремого фронтового інженерного батальйону.
Особливо полковий інженер 29-го гвардійського стрілецького полку 12-ї гвардійської стрілецької дивізії гвардії капітан І. І. Кувіка відзначився під час битви за Дніпро. Отримавши наказ на форсування Дніпра 28 вересня 1943 року, він особисто обирає місце для переправи і розробляє детальний план перекидання підрозділів полку на правий беріг. У короткий термін відшукує засоби для переправи, будівельні матеріали і транспортні засоби. Використовуючи підручні матеріали, інженерні підрозділи полку звели переправу протяжністю 150 метрів. З настанням темряви 29 вересня під сильним вогнем супротивника особисто керував перекиданням стрілецьких підрозділів на правий беріг. Тричі ворожа артилерія руйнувала переправу й тричі сапери відновлювали її..
По закінченні війни І. І. Кувіка продовжив військову службу. 1945 року закінчив Вищу офіцерську інженерно-мінну школу, 1950 року — Військову академію імені М. В. Фрунзе. З 1951 року — викладач Військово-морської академії імені К. Є. Ворошилова й Військової академії зв'язку імені С. М. Будьонного в Ленінграді.
У 1961 році полковник І. І. Кувіка вийшов у запас. Працював директором ДЮСШ, заступником директора Палацу спорту, очолював спеціалізовану школу фігурного катання майстрів м. Ленінграда. В 1965 році, без відриву від виробництва, закінчив спецкурс Ленінградського інституту фізичної культури імені Лесгафта. З 1971 року — на господарській роботі: директор пансіонатів «Зелений бір» (м. Луч), «Дюни» (м. Сестрорецьк), а з 1973 року — заступник голови Ленінградської територіальної ради по управлінню курортами профспілок.
Помер 2 травня 1982 року. Похований на цвинтарі Жертв 9 січня в Санкт-Петербурзі.
Нагороди
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 січня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, гвардії капітану Кувікі Івану Івановичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка» (№ 2932).
Також був нагороджений радянськими орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (08.08.1943), Червоної Зірки, медаллю «За відвагу» (20.12.1942), іншими медалями.
Література
- Чабаненко В. В. «Прославлені у віках: Нариси про Героїв Радянського Союзу — уродженців Кіровоградської області». — Дніпропетровськ: Промінь, 1983, стор. 171—173.
Примітки
- Представлення до звання Героя радянського Союзу. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 2 березня 2015.
- Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза генералам, офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 15 января 1944 года [ 24 вересня 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1944. — 23 января (№ 4 (264)). — С. 1.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ivan Ivanovich Kuvika nar 21 travnya 1919 19190521 pom 2 travnya 1982 radyanskij vijskovik chasiv Drugoyi svitovoyi vijni polkovij inzhener 29 go gvardijskogo strileckogo polku 12 yi gvardijskoyi strileckoyi diviziyi 61 a armiya gvardiyi kapitan Geroj Radyanskogo Soyuzu 1943 Ivan Ivanovich KuvikaNarodzhennya21 travnya 1919 1919 05 21 RivneSmert2 travnya 1982 1982 05 02 62 roki LeningradPohovannyadKrayina UNR SRSRPrinalezhnist Radyanska armiyaVid zbrojnih silsuhoputni vijskaRid vijsk inzhenerni vijskaOsvitaVijskova akademiya imeni M V FrunzeRoki sluzhbi1939 1961Zvannya PolkovnikFormuvannyaVijni bitvinimecko radyanska vijnaNagorodiZhittyepisNarodivsya 21 travnya 1919 roku v seli Rivnomu nini Novoukrayinskogo rajonu Kirovogradskoyi oblasti v selyanskij rodini Ukrayinec U 1938 roci zakinchiv Orihovskij silskogospodarskij tehnikum Zaporizkoyi oblasti Pracyuvav agronomom Rivnenskoyi MTS zgodom agronomom z viroshuvannya vinogradu v Krimu Do lav RSChA prizvanij Sakskim RVK v listopadi 1939 roku Zakinchiv polkovu shkolu j Arhangelske vijskove inzhenerne uchilishe v 1941 roci Uchasnik nimecko radyanskoyi vijni z serpnya 1941 roku Voyuvav na Bryanskomu Voronezkomu Centralnomu Biloruskomu ta 1 u Biloruskomu frontah Bojovij shlyah lejtenant I I Kuvika rozpochav na posadi komandira inzhenernoyi roti 511 go okremogo frontovogo inzhenernogo bataljonu Osoblivo polkovij inzhener 29 go gvardijskogo strileckogo polku 12 yi gvardijskoyi strileckoyi diviziyi gvardiyi kapitan I I Kuvika vidznachivsya pid chas bitvi za Dnipro Otrimavshi nakaz na forsuvannya Dnipra 28 veresnya 1943 roku vin osobisto obiraye misce dlya perepravi i rozroblyaye detalnij plan perekidannya pidrozdiliv polku na pravij berig U korotkij termin vidshukuye zasobi dlya perepravi budivelni materiali i transportni zasobi Vikoristovuyuchi pidruchni materiali inzhenerni pidrozdili polku zveli perepravu protyazhnistyu 150 metriv Z nastannyam temryavi 29 veresnya pid silnim vognem suprotivnika osobisto keruvav perekidannyam strileckih pidrozdiliv na pravij berig Trichi vorozha artileriya rujnuvala perepravu j trichi saperi vidnovlyuvali yiyi Po zakinchenni vijni I I Kuvika prodovzhiv vijskovu sluzhbu 1945 roku zakinchiv Vishu oficersku inzhenerno minnu shkolu 1950 roku Vijskovu akademiyu imeni M V Frunze Z 1951 roku vikladach Vijskovo morskoyi akademiyi imeni K Ye Voroshilova j Vijskovoyi akademiyi zv yazku imeni S M Budonnogo v Leningradi U 1961 roci polkovnik I I Kuvika vijshov u zapas Pracyuvav direktorom DYuSSh zastupnikom direktora Palacu sportu ocholyuvav specializovanu shkolu figurnogo katannya majstriv m Leningrada V 1965 roci bez vidrivu vid virobnictva zakinchiv speckurs Leningradskogo institutu fizichnoyi kulturi imeni Lesgafta Z 1971 roku na gospodarskij roboti direktor pansionativ Zelenij bir m Luch Dyuni m Sestroreck a z 1973 roku zastupnik golovi Leningradskoyi teritorialnoyi radi po upravlinnyu kurortami profspilok Pomer 2 travnya 1982 roku Pohovanij na cvintari Zhertv 9 sichnya v Sankt Peterburzi NagorodiUkazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 15 sichnya 1944 roku za zrazkove vikonannya bojovih zavdan komanduvannya na fronti borotbi z nimeckimi zagarbnikami ta viyavleni pri comu vidvagu i geroyizm gvardiyi kapitanu Kuviki Ivanu Ivanovichu prisvoyene zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordena Lenina ta medali Zolota Zirka 2932 Takozh buv nagorodzhenij radyanskimi ordenami Vitchiznyanoyi vijni 1 go stupenya 08 08 1943 Chervonoyi Zirki medallyu Za vidvagu 20 12 1942 inshimi medalyami LiteraturaChabanenko V V Proslavleni u vikah Narisi pro Geroyiv Radyanskogo Soyuzu urodzhenciv Kirovogradskoyi oblasti Dnipropetrovsk Promin 1983 stor 171 173 PrimitkiPredstavlennya do zvannya Geroya radyanskogo Soyuzu Arhiv originalu za 13 bereznya 2012 Procitovano 2 bereznya 2015 Ukaz Prezidiuma Verhovnogo Soveta SSSR O prisvoenii zvaniya Geroya Sovetskogo Soyuza generalam oficerskomu serzhantskomu i ryadovomu sostavu Krasnoj Armii ot 15 yanvarya 1944 goda 24 veresnya 2021 u Wayback Machine Vedomosti Verhovnogo Soveta Soyuza Sovetskih Socialisticheskih Respublik gazeta 1944 23 yanvarya 4 264 S 1