Кубатько Віталій Миколайович

Віталій Миколайович Кубатько (1924—1977) — радянський воєначальник, генерал-майор-інженер (1972).

Віталій Миколайович Кубатько
рос. Виталий Николаевич Кубатько
Народження	25 жовтня 1924(1924-10-25) Малчевсько-Полненська, Малчевсько-Полненський район, Донецький округ, Північно-Кавказький край, РСФРР, СРСР
Смерть	21 липня 1977(1977-07-21) (52 роки) Москва, РРФСР, СРСР
Поховання	Кунцевське кладовище
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	сухопутні війська
Рід військ	танкові війська / РВСП
Роки служби	1942—1977
Звання	Генерал-майор
Війни / битви	німецько-радянська війна
Нагороди	Медаль «За бойові заслуги» Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «За взяття Кенігсберга» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Медаль «40 років Збройних Сил СРСР» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»

Життєпис

Народився у станиці Малчевсько-Полненській, нині у складі Міллеровського району Ростовської області Росії. Українець. Закінчив 9 класів школи.

До лав РСЧА призваний Апанасенковським РВК Ставропольського краю у липні 1942 року і направлений до школи молодших командирів 9-ї запасної стрілецької бригади. З вересня 1942 року — курсант 2-го Саратовського танкового училища. Після закінчення училища у листопаді 1943 року направлений до 2-го запасного танкового полку.

У діючій армії з грудня 1943 року. Воював на 1-му та 2-му Українських і 1-му та 2-му Білоруських фронтах: командир танка Т-34, ад'ютант штабу танкового батальйону.

З 9 травня 1945 року — начальник штабу 1-го танкового батальйону 8-го гвардійського танкового корпусу. З січня 1946 по вересень 1952 року проходив військову службу в 5-й гвардійській механізованій армії: до вересня 1946 року — інспектор відділу з обліку втрат штабу армії; з вересня 1946 року — в.о. офіцера організаційно-мобілізаційного відділу і комплектування штабу армії; з 14 червня 1947 року — командир танкової роти кадрованого батальйону 29-ї танкової дивізії; з 28 червня 1947 року — командир танкової роти 78-го танкового полку 12-ї механізованої дивізії; з 16 травня 1951 року — начальник штабу 3-го танкового батальйону 129-го танкового полку 12-ї механізованої дивізії.

З 29 вересня 1952 року — слухач автотракторного факультету (з 20 вересня 1956 року — Військова академія тилу і транспорту).

У 1957—1960 роках проходив військову службу в Забайкальському військовому окрузі: з 13 грудня 1957 року — старший офіцер з бойової підготовки відділу, з 7 лютого 1958 року — офіцер з бойової підготовки і експлуатації автотракторної служби округу.

З 4 серпня 1960 року — у Ракетних військах стратегічного призначення: начальник технічної частини — заступник командира 119-ї ракетної бригади з технічної частини. У 1961 році закінчив тримісячні курси перепідготовки офіцерського складу при Ростовському вищому артилерійському інженерному училищі. З 1 червня 1961 року — начальник автотракторної служби 4-ї ракетної дивізії, з 28 серпня того ж року — заступник командира дивізії з ракетного озброєння. З 17 лютого 1969 року — заступник командира 9-го окремого ракетного корпусу з ракетного озброєння (м. Хабаровськ). З 13 червня 1970 року — заступник командувача з озброєння — головний інженер армії (м. Чита). З 2 лютого 1973 року — начальник Управління технічного забезпечення об'єктів РВСП. З 7 березня 1974 року й до кінця життя — перший заступник начальника Головного управління експлуатації ракетного озброєння (ГУЕРО).

Нагороди

Нагороджений орденами Червоного Прапора (11.08.1944), Трудового Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1-го ступеня (13.02.1945) і медалями, у тому числі «За бойові заслуги» (30.04.1954).

Військові звання

• молодший лейтенант (11.11.1943);
• лейтенант (23.03.1945);
• старший лейтенант (21.07.1945);
• майор (29.12.1952);
• підполковник (17.12.1957);
• інженер-полковник (07.05.1963);
• генерал-майор-інженер (02.11.1972).

Посилання

• Космический мемориал: В. Н. Кубатько [ 27 грудня 2019 у Wayback Machine.]. (рос.)