Круподери́нці[] — село в Україні, у Погребищенській міській громаді Вінницького району Вінницької області. Населення становить 433 осіб. Село розташоване за два кілометри від залізничної станції Ржевуська, за п'ять — від центру громади — м.Погребище. Сільський виконком був розміщений в центральні садибі с. Павлівка. Поштове відділення — ст. Ржевуська.
село Круподеринці | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Вінницька область |
Район | Вінницький район |
Громада | Погребищенська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA05020210210045504 |
Облікова картка | картка |
Основні дані | |
Населення | 433 |
Площа | 0,193 км² |
Густота населення | 2243,52 осіб/км² |
Поштовий індекс | 22203 |
Телефонний код | +380 4346 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°30′19″ пн. ш. 29°20′22″ сх. д. / 49.50528° пн. ш. 29.33944° сх. д.Координати: 49°30′19″ пн. ш. 29°20′22″ сх. д. / 49.50528° пн. ш. 29.33944° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря | 217 м |
Водойми | Рось |
Відстань до районного центру | 5 км |
Найближча залізнична станція | Ржевуська |
Відстань до залізничної станції | 2 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 22200, Вінницька обл., Вінницький район, м. Погребище, вул. Б. Хмельницького, 77 |
Карта | |
Круподеринці | |
Круподеринці | |
Мапа | |
Круподеринці у Вікісховищі |
Природа
Ліси і лісопосадки: сосни, ялини, берези, тополя, акація, черемха. Старі ліси, сосновий і дубовий засаджені в 20-х роках, а молоді ліси, лісопосадки засаджені 1969-73 роках. Гребля-став в якому водиться карась, короп, окунь та інша риба, а також раки є місцем відпочинку гостей та жителів села.
На схід від села знаходиться ландшафтний заказник місцевого значення Надросся.
Назва
Назва «Круподеринці» походить від слів «крупу» і «дерти». Саме таку функцію виконував водяний млин-круподерка збудований графом Ржевуським на річці Рось.
Історія
В 1835 році граф Ржевуський продав село сімейному лікарю С. Я. Плятцеру. Тоді село відносилося до Бердичівського повіту і налічувало 60 дворів, у яких проживало 676 жителів.
На початку 1890 року за 45 тисяч російських карбованців помістя купив граф Микола Павлович Ігнатьєв. На той час в селі налічувалось 190 дворів, у яких проживало 1604 жителів, переважною більшістю жінки. Помістю належало 1573 десятини землі. В селі був дерев'яний водяний млин, дві кузні, цегельний завод, лікарня, пральня, водокачка, пожежна, церковнопарафіяльна школа, дерев'яна православна церква.
В 1895 році на кошти графа Ігнатьєва, за проектом О. М. Померанцева, була збудована цегляна церква — мавзолей і стала діяти з 17 вересня 1901 року. Разом з будівництвом церкви будувались і інші будівлі: хата священика, по господарські будівлі, лікарня. В 1896 році побудувався чотириповерховий млин з прибудованою олійнею, яка працювала на водах річки Рось.
3 липня 1908 року граф Ігнатьєв помер. Його дружина Катерина Леонідівна Ігнатьєва померла в 1917 році.
Після більшовицького перевороту 1917 року діти графа виїхали за кордон а в маєтку поселилась Білашківська комуна. З 1920 по 1924 рік в маєтку знаходилась педагогічна школа.
В селі був створений філіал Вінницького промислового господарства. При філіалі господарства було: 40 дворів, 150 гектарів землі, пару волів та коней, молотарка, одна вантажна машина, до 20 корів, гончарня, яка на той час давала значний прибуток.
Колгосп організовано в 1929 році. В колгосп люди ішли неохоче. Їх змушували здавати в колгосп домашню худобу, пшеницю, коні, вівці, робочий сільськогосподарський інвентар.
У Голодомор 1932-33 років майже з кожної хати вивозили на поховання пухлих від недоїдання старих людей, малих дітей.
За свідченнями очевидців, від голоду в селі померло більше 180 людей. Наприклад в Максима Левченка померло семеро дітей, у Поліщуків — п'ятеро дітей, у Ягодзінських — четверо дітей, у Соломиних — чоловік і п'ятеро дітей, у Фросиних — чоловік і п'ятеро дітей, у Максима Мельничука — шестеро дітей.
Під час Другої світової війни село було окуповано фашистськими військами у другій половині липня 1941 року. Червоною армією село було зайняте 31 грудня 1943 року.
Близько сотні односельців не повернулись з фронту, і повоєнна розбудова лягла на жіночі вдовині плечі. Молоді дівчата сіли за кермо тракторів. Батьків, що не повернулися з війни, замінили діти-підлітки. Уже з 7-8 років вони пасли колгоспну худобу, управляли кіньми, косили поля.
В 50-х роках відбулося об'єднання філіалу Вінницького промислового господарства з колгоспом, тоді ж і перестала діяти гончарня. В 1959 відбулося об'єднання двох сіл в один колгосп «Шлях до комунізму». Після чого сільська рада, контора колгоспу перейшли в село Павлівку, а Круподеринці стають бригадним селом. В бригаді була тільки одна машина, чотири пари коней, стара дерев'яна кузня.
Почалось зубожіння села. Молоді люди по закінченню восьмирічної школи від'їжджали до сусідніх сіл-радгоспів шукати роботу, або виїздили до міст. Руйнувались сільськогосподарські будівлі.
На весні 1958 року при голові сільського господарства Й. Н. Кащуку, між кам'янистими скелями на бурхливих водах річки Рось розпочалось будівництво ГЕС, завдяки якій берег залило водою. З невідомих причин станція не була приведена в дію, а недовгий час працювала на дизель-генераторі. На сьогодні будівля ГЕС і дамба у зруйнованому стані.
На початку 60-х років колгосп був перейменований у «імені XXI з'їзду КПРС». Потім колгосп був перейменований на колгосп «імені Димитрова».
В 1963 році на керівну посаду голови колгоспу прийшла Наталя Яківна Пославська. За роки її діяльності на місці дерев'яних будівель виросли: кам'яна кузня, вівчарня, два будинки для великої рогатої худоби. У 1964 році покрили дах та обклали цеглою будівлю, яка була виліплена з глини руками колгоспників у 50-х роках і призначалась для контори колгоспу і сільської ради. Побудували кав'ярні, хати-читальні, а згодом будинки культури і клуби. Сільська клубна установа розташована в центрі села. Частину будівлі займає бібліотека. Глядацький зал на 250 місць було збудовано У 1965 році. На сьогоднішній день клубна установа потребує капітального ремонту.
В 1972 році село було підключене до Ладижинської ТЕС.
Господарство прийняв А. П. Бурлаченко. Під його керівництвом розпочато і не закінчено будівництво дороги до села з твердим покриттям і греблі-ставу на краю села.
На початку 80-х років посаду голови колгоспу зайняв М. П. Петрійчук. Під його керівництвом греблю-став відремонтовано і берег Росі залився водою.
Добрий слід для села залишив керівник сільського господарства О. Л. Колотуцький. Під його керівництвом в селі відновили тракторний стан і цим надали людям роботу, налагодилась робота кузні. Село ожило. В сільському клубі частіше проводились масові заходи, концерти, якими і був зацікавлений і сам брав активну участь керівник господарства. Під гомінку пісню на тваринницькій фермі збудували чотирирядний будинок для худоби. Почалося, але не закінчено будівництво торгової точки. В 1991 році Колотуцький залишив свій пост і очолив фермерське господарство.
У 1991 році в центрі села встановлений пам'ятний знак загиблим у Другій світовій війні.
На початку становлення незалежності України, у березні 1992 року відбулась реорганізація колгоспу з метою виділення землі з державної власності в колективну. Державний акт на право колективної власності видано 13 грудня 1995 року.
У 2000 році колгосп ім. Димитрова реорганізовано в приватне підприємство «Промінь». 149 мешканців села Круподеринці, що були членами ППА «Промінь», набули право на земельну частину паю в розмірі 2,28 га. ум. орної землі.
З липня 2004 року — підприємство перейменовано в ПП «Світлана», за назвою російського крейсера «Світлана» старшим офіцером якого був учасник російсько-японської війни 1904—1905 років, капітан 2-го рангу О. О. Зуров, племінник Ігнатьєва.
Станом на 2005 рік в селі проживало 430 жителів, а в школі навчалось 47 учнів. Із восьмирічної школа стала початковою.
З нагоди сторіччя Цусімської битви, у травні 2005 року, до села завітали: дослідник історії Військово-Морського флоту С. О. Смолянніков, завідувач сектора відділу охорони пам'ятників культури, кандидат наук П. М. Калугін, правнучка графа Ігнатьєва О. М. Столновська-Ігнатьєва, представник торгової місії посольства Болгарії в Україні Тодор Канєв та інші. І так щорічно до села їдуть туристи, історики, кореспонденти, науковці.
У 2008 році на кладовищі встановлено пам'ятний знак жертвам Голодомору. У 2008 році на дзвіниці встановлено хрест, який був зрізаний під час Другої світової війни. І на сьогоднішній день дзвонять святкові і поминальні церковні дзвони, під які несе службу протоієрей Виговський Сергій Васильович.
В лютому 2009 року у цокольній сатині храму відкрито меморіальну дошку із словами:
Вірному болгаролюбу графу М. П. Ігнатьєву від вдячного болгарського народу! |
У церемонії відкриття меморіальної дошки брали участь: надзвичайний і повноважний посол Болгарії в Україні — Дімітар Цвєтков Владіміров, радник посольства Російської федерації в Україні — Віктор Богач, доктор історичних наук, професор, голова федерації дружби з Росією та країнами СНД — Захарій Захарієв, народний депутат України — Валерій Бевз, голова районної державної адміністрації Василь Осадчук і районної ради Володимир Олексієнко, правнучка графа Ольга, гості з Києва, Одеси, громадськість району, села.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Погребищенської міської громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Погребищенського району, село увійшло до складу Вінницького району.
Населення
За даними перепису 2001 року кількість наявного населення села становила 433 особи, із них 98,38 % зазначили рідною мову українську, 1,39 % — російську, 0,23 % — білоруську.
Рік | 1989 | 2001 |
---|---|---|
Кількість осіб | 564 | 433 |
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 98,38% |
російська | 1,39% |
білоруська | 0,23% |
Пам'ятки
Млин
На місті збудованого графом Ржевуським на водах річки Рось млина в 1896 році в селі збудували чотириповерховий млин з прибудованою олійнею. З сходом сонця приїздили до млина люди не тільки з ближніх сіл, а й із сусідніх районів. Млин працював з раннього ранку до пізнього вечора. Вироблялася крупа гречана, ячмінна, пшоно, горох, кутя, борошно 3-х сортів, олія.
Після проведеного ремонту в 1963 році підвищилась якість продукції млина.
Млин працював у селі до 1991 року. Спочатку розвалилась олійня, перестали вироблятись крупи, а згодом і не стало помолу. На сьогодні чотириповерхова пам'ятка старовини стоїть без вікон і дверей. Через вікна можна побачити залишки механізмів.
Церква-мавзолей графа Ігнатьєва
Перша дерев'яна церква була побудована у селі в 1730 році, а в 1792 році побудована нова дерев'яна церква на честь Різдва пресвятої Богородиці. В 1895 році на кошти графа Ігнатьєва, за проектом О. М. Померанцева, була збудована цегляна церква — мавзолей, як стала діяти з 17 вересня 1901 року. Будівлю дерев'яної церкви перевезли в село Адамівку яка існує до сьогодні. На місті престолу побудована цегляна капличка і поруч похований священик який ніс службу у цій церкві.
Тут у 1908 році був похований Микола Павлович, через 9 років тут поховали його дружину — Катерину Леонідівну. На чорному лабрадориті, на могилі графа, Миколи Павловича Ігнатьєва, що знаходиться в склепі церкви викарбувано «Сан-Стефано, 19 февраля 1878» на честь Сан-Стефанського мирного договору, який завершив Російсько-турецьку війну 1877—1878 рр. і був підписаний 19 лютого (3 березня) у Сан-Стефано (нині , поблизу Стамбула) з російської сторони графом Ігнатьєвим а також О. І. Нелідовим, з турецької — Сафветом-пашою.
Поряд з батьковою могилою також похована дочка Катерина.
Зусиллями Катерини Леонідівни в 1914 році встановлено пам'ятник на честь сина — лейтенанта В. М. Ігнатієва, і племінника капітана О. О. Зурова та моряків, які загинули в Цусімській битві 1905 року. У глибині церковного двору височить масивна кам'яна брила, по боках якої — чотири старовинних корабельних якорі, склеплених важкими ланцюгами. Над брилою — хрест.
Викарбувані у граніті літери інформують російською мовою, що
Крест сей воздвигнут в 1914 году в молитвенную память лейтенанта гвардейского экипажа графа Владимира Игнатьева, капитана 2-го ранга Алексея Зурова и всех наших славных моряков, с честью погибших в Цусимском бою 14 - 15 мая 1905 года |
Після більшовицького перевороту 1917 року діти графа виїхали за кордон а церква довго використовувалась як зерновий склад. В 1930 році з дзвіниці церкви скинули самого найбільшого, найгучнішого 160 пудового (2,5 тон) дзвона, який при падінні зруйнував вхід у церкву.
У часи нацистської окупації німці зрізали хрест на дзвіниці церкви, посилаючись на те, що хрест із золота. Німці хотіли підірвати могилу графа, посилаючись на те, що там є золото, вироби із золота. Григорій Рудніцький, який служив у графа, очевидець захоронення запевнив організаторів варварської затій, що золота в могилі немає, все цінне забрали болгари, які були присутні на церемонії поховання, а згодом при від'їзді діти графа. Для впевненості він клав голову на відсіч.
З 1944 року в храмі Свято-Різдва Богородиці відновлено богослужіння. В 1957 році в село з дружиною і дітьми приїхав священик Сергій Васильович Виговський. Він почав піднімати церкву. Під його впливом відбудували мур, який є огорожею церковного двору, відновили хрест на кам'яній брилі пам'ятника Цусімському бою, очистили від зернових відходів і привів до порядку церкву.
Садибний будинок графа Ігнатьєва
Будинок був збудований у с. XIX ст. З 1920 по 1924 рік тут знаходилась педагогічна школа, яка навчала радянських учителів для виховання й навчання «дітей нової доби».
З 1928 року організовано дитячий будинок для дітей-сиріт. В 1930 році в маєтку Ігнатьєва поселилась так звана Білашківська комуна, яка зруйнувала частину будівель, вивезли графське майно.
В вересні 1959 року дитячий будинок розформували, а в жовтні в графський маєток поселилась сільська восьмирічна школа, яка до того часу займала різні графські будівлі, у тім числі і хату священика. На той час в школі навчалось більше 200 учнів.
Сьогодні будівлю займає сільський фельдшерсько-акушерський пункт. До того часу медична установа займала стару солом'яну хату, у якій і був пологовий будинок. Після другої світової війни фельдшерсько-акушерський пункт займав ту графську будівлю, яка була призначена для лікарні і в якій лікувала графиня Катерина під час першої світової війни.
Довгий час післявоєнні роки до 1970-х років був лікар Кульбаба Петро Павлович. На зміну заступили Людмила Нідзельська, О. В. Мотруніч, а Козакевич Л. Ю. і Гончарук С. В. 2008 році в фельдшерсько-акушерському пункті проведено капітальний ремонт, придбано новий медичний інвентар. У 2009 році проведено природний газ.
Відомі люди
Бердиш Микола Миколайович — український майстер декоративно-вжиткового мистецтва.
Вязьмітіна Марія Іванівна — (22 квітня 1896 — 3 квітня 1994, Київ) — уродженка села, український археолог, мистецтвознавиця, сходознавиця, музейна працівниця, бібліотекарка.
Примітки
- Вінниччина в період Другої світової війни 1941—1945 рр. Хроніка подій. — К.: Наукова думка, 1965. — С. 46.
- . www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- Таблиця 19A0501_07_005. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (1,2,3,4) (2001(05.12)) // Кількість наявного населення сільських населених пунктів (1,2,3,4) (2001(05.12)) // . http://ukrcensus.gov.ua. Держстат України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 28 лютого 2019.
- Таблиця 19A050501_02_005. Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область (1,2,3,4) (2001(05.12)) // Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство. // . http://ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 28 лютого 2019.
- Таблиця 19A0501_061_005. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (1,2,3,4) (1989(12.01)). // Кількість наявного та постійного населення сільських населених пунктів (1,2,3,4) (1989(12.01)) // . http://ukrcensus.gov.ua. Держстат України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 28 лютого 2019.
Література
- Krupoderyńce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 732. (пол.)
- Krupoderyńce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 173. (пол.)
- Па́влівка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.530
Посилання
- Круподеринці — Вінницька область — Архітектурні та природні Пам'ятки України [ 27 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- Круподеринці — Подорож Україною [ 7 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Кримська Світлиця — БЛАГОСЛОВЛЯЛО МОРЯКІВ НА ГЕРОЇЗМ НАДРОССЯ… [ 2 березня 2014 у Wayback Machine.]
- Погода в селі Круподеринці [ 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Krupoderinci Krupoderi nci dzherelo selo v Ukrayini u Pogrebishenskij miskij gromadi Vinnickogo rajonu Vinnickoyi oblasti Naselennya stanovit 433 osib Selo roztashovane za dva kilometri vid zaliznichnoyi stanciyi Rzhevuska za p yat vid centru gromadi m Pogrebishe Silskij vikonkom buv rozmishenij v centralni sadibi s Pavlivka Poshtove viddilennya st Rzhevuska selo KrupoderinciKrayina UkrayinaOblast Vinnicka oblastRajon Vinnickij rajonGromada Pogrebishenska miska gromadaKod KATOTTG UA05020210210045504Oblikova kartka kartka Osnovni daniNaselennya 433Plosha 0 193 km Gustota naselennya 2243 52 osib km Poshtovij indeks 22203Telefonnij kod 380 4346Geografichni daniGeografichni koordinati 49 30 19 pn sh 29 20 22 sh d 49 50528 pn sh 29 33944 sh d 49 50528 29 33944 Koordinati 49 30 19 pn sh 29 20 22 sh d 49 50528 pn sh 29 33944 sh d 49 50528 29 33944Serednya visota nad rivnem morya 217 mVodojmi RosVidstan do rajonnogo centru 5 kmNajblizhcha zaliznichna stanciya RzhevuskaVidstan do zaliznichnoyi stanciyi 2 kmMisceva vladaAdresa radi 22200 Vinnicka obl Vinnickij rajon m Pogrebishe vul B Hmelnickogo 77KartaKrupoderinciKrupoderinciMapa Krupoderinci u VikishovishiPrirodaLisi i lisoposadki sosni yalini berezi topolya akaciya cheremha Stari lisi sosnovij i dubovij zasadzheni v 20 h rokah a molodi lisi lisoposadki zasadzheni 1969 73 rokah Greblya stav v yakomu voditsya karas korop okun ta insha riba a takozh raki ye miscem vidpochinku gostej ta zhiteliv sela Na shid vid sela znahoditsya landshaftnij zakaznik miscevogo znachennya Nadrossya NazvaNazva Krupoderinci pohodit vid sliv krupu i derti Same taku funkciyu vikonuvav vodyanij mlin krupoderka zbudovanij grafom Rzhevuskim na richci Ros IstoriyaV 1835 roci graf Rzhevuskij prodav selo simejnomu likaryu S Ya Plyatceru Todi selo vidnosilosya do Berdichivskogo povitu i nalichuvalo 60 dvoriv u yakih prozhivalo 676 zhiteliv Na pochatku 1890 roku za 45 tisyach rosijskih karbovanciv pomistya kupiv graf Mikola Pavlovich Ignatyev Na toj chas v seli nalichuvalos 190 dvoriv u yakih prozhivalo 1604 zhiteliv perevazhnoyu bilshistyu zhinki Pomistyu nalezhalo 1573 desyatini zemli V seli buv derev yanij vodyanij mlin dvi kuzni cegelnij zavod likarnya pralnya vodokachka pozhezhna cerkovnoparafiyalna shkola derev yana pravoslavna cerkva V 1895 roci na koshti grafa Ignatyeva za proektom O M Pomeranceva bula zbudovana ceglyana cerkva mavzolej i stala diyati z 17 veresnya 1901 roku Razom z budivnictvom cerkvi buduvalis i inshi budivli hata svyashenika po gospodarski budivli likarnya V 1896 roci pobuduvavsya chotiripoverhovij mlin z pribudovanoyu olijneyu yaka pracyuvala na vodah richki Ros 3 lipnya 1908 roku graf Ignatyev pomer Jogo druzhina Katerina Leonidivna Ignatyeva pomerla v 1917 roci Pislya bilshovickogo perevorotu 1917 roku diti grafa viyihali za kordon a v mayetku poselilas Bilashkivska komuna Z 1920 po 1924 rik v mayetku znahodilas pedagogichna shkola V seli buv stvorenij filial Vinnickogo promislovogo gospodarstva Pri filiali gospodarstva bulo 40 dvoriv 150 gektariv zemli paru voliv ta konej molotarka odna vantazhna mashina do 20 koriv goncharnya yaka na toj chas davala znachnij pributok Kolgosp organizovano v 1929 roci V kolgosp lyudi ishli neohoche Yih zmushuvali zdavati v kolgosp domashnyu hudobu pshenicyu koni vivci robochij silskogospodarskij inventar U Golodomor 1932 33 rokiv majzhe z kozhnoyi hati vivozili na pohovannya puhlih vid nedoyidannya starih lyudej malih ditej Za svidchennyami ochevidciv vid golodu v seli pomerlo bilshe 180 lyudej Napriklad v Maksima Levchenka pomerlo semero ditej u Polishukiv p yatero ditej u Yagodzinskih chetvero ditej u Solominih cholovik i p yatero ditej u Frosinih cholovik i p yatero ditej u Maksima Melnichuka shestero ditej Pid chas Drugoyi svitovoyi vijni selo bulo okupovano fashistskimi vijskami u drugij polovini lipnya 1941 roku Chervonoyu armiyeyu selo bulo zajnyate 31 grudnya 1943 roku Blizko sotni odnoselciv ne povernulis z frontu i povoyenna rozbudova lyagla na zhinochi vdovini plechi Molodi divchata sili za kermo traktoriv Batkiv sho ne povernulisya z vijni zaminili diti pidlitki Uzhe z 7 8 rokiv voni pasli kolgospnu hudobu upravlyali kinmi kosili polya V 50 h rokah vidbulosya ob yednannya filialu Vinnickogo promislovogo gospodarstva z kolgospom todi zh i perestala diyati goncharnya V 1959 vidbulosya ob yednannya dvoh sil v odin kolgosp Shlyah do komunizmu Pislya chogo silska rada kontora kolgospu perejshli v selo Pavlivku a Krupoderinci stayut brigadnim selom V brigadi bula tilki odna mashina chotiri pari konej stara derev yana kuznya Pochalos zubozhinnya sela Molodi lyudi po zakinchennyu vosmirichnoyi shkoli vid yizhdzhali do susidnih sil radgospiv shukati robotu abo viyizdili do mist Rujnuvalis silskogospodarski budivli Na vesni 1958 roku pri golovi silskogo gospodarstva J N Kashuku mizh kam yanistimi skelyami na burhlivih vodah richki Ros rozpochalos budivnictvo GES zavdyaki yakij bereg zalilo vodoyu Z nevidomih prichin stanciya ne bula privedena v diyu a nedovgij chas pracyuvala na dizel generatori Na sogodni budivlya GES i damba u zrujnovanomu stani Na pochatku 60 h rokiv kolgosp buv perejmenovanij u imeni XXI z yizdu KPRS Potim kolgosp buv perejmenovanij na kolgosp imeni Dimitrova V 1963 roci na kerivnu posadu golovi kolgospu prijshla Natalya Yakivna Poslavska Za roki yiyi diyalnosti na misci derev yanih budivel virosli kam yana kuznya vivcharnya dva budinki dlya velikoyi rogatoyi hudobi U 1964 roci pokrili dah ta obklali cegloyu budivlyu yaka bula viliplena z glini rukami kolgospnikiv u 50 h rokah i priznachalas dlya kontori kolgospu i silskoyi radi Pobuduvali kav yarni hati chitalni a zgodom budinki kulturi i klubi Silska klubna ustanova roztashovana v centri sela Chastinu budivli zajmaye biblioteka Glyadackij zal na 250 misc bulo zbudovano U 1965 roci Na sogodnishnij den klubna ustanova potrebuye kapitalnogo remontu V 1972 roci selo bulo pidklyuchene do Ladizhinskoyi TES Gospodarstvo prijnyav A P Burlachenko Pid jogo kerivnictvom rozpochato i ne zakincheno budivnictvo dorogi do sela z tverdim pokrittyam i grebli stavu na krayu sela Na pochatku 80 h rokiv posadu golovi kolgospu zajnyav M P Petrijchuk Pid jogo kerivnictvom greblyu stav vidremontovano i bereg Rosi zalivsya vodoyu Dobrij slid dlya sela zalishiv kerivnik silskogo gospodarstva O L Kolotuckij Pid jogo kerivnictvom v seli vidnovili traktornij stan i cim nadali lyudyam robotu nalagodilas robota kuzni Selo ozhilo V silskomu klubi chastishe provodilis masovi zahodi koncerti yakimi i buv zacikavlenij i sam brav aktivnu uchast kerivnik gospodarstva Pid gominku pisnyu na tvarinnickij fermi zbuduvali chotiriryadnij budinok dlya hudobi Pochalosya ale ne zakincheno budivnictvo torgovoyi tochki V 1991 roci Kolotuckij zalishiv svij post i ocholiv fermerske gospodarstvo U 1991 roci v centri sela vstanovlenij pam yatnij znak zagiblim u Drugij svitovij vijni Na pochatku stanovlennya nezalezhnosti Ukrayini u berezni 1992 roku vidbulas reorganizaciya kolgospu z metoyu vidilennya zemli z derzhavnoyi vlasnosti v kolektivnu Derzhavnij akt na pravo kolektivnoyi vlasnosti vidano 13 grudnya 1995 roku U 2000 roci kolgosp im Dimitrova reorganizovano v privatne pidpriyemstvo Promin 149 meshkanciv sela Krupoderinci sho buli chlenami PPA Promin nabuli pravo na zemelnu chastinu payu v rozmiri 2 28 ga um ornoyi zemli Z lipnya 2004 roku pidpriyemstvo perejmenovano v PP Svitlana za nazvoyu rosijskogo krejsera Svitlana starshim oficerom yakogo buv uchasnik rosijsko yaponskoyi vijni 1904 1905 rokiv kapitan 2 go rangu O O Zurov pleminnik Ignatyeva Stanom na 2005 rik v seli prozhivalo 430 zhiteliv a v shkoli navchalos 47 uchniv Iz vosmirichnoyi shkola stala pochatkovoyu Z nagodi storichchya Cusimskoyi bitvi u travni 2005 roku do sela zavitali doslidnik istoriyi Vijskovo Morskogo flotu S O Smolyannikov zaviduvach sektora viddilu ohoroni pam yatnikiv kulturi kandidat nauk P M Kalugin pravnuchka grafa Ignatyeva O M Stolnovska Ignatyeva predstavnik torgovoyi misiyi posolstva Bolgariyi v Ukrayini Todor Kanyev ta inshi I tak shorichno do sela yidut turisti istoriki korespondenti naukovci U 2008 roci na kladovishi vstanovleno pam yatnij znak zhertvam Golodomoru U 2008 roci na dzvinici vstanovleno hrest yakij buv zrizanij pid chas Drugoyi svitovoyi vijni I na sogodnishnij den dzvonyat svyatkovi i pominalni cerkovni dzvoni pid yaki nese sluzhbu protoiyerej Vigovskij Sergij Vasilovich V lyutomu 2009 roku u cokolnij satini hramu vidkrito memorialnu doshku iz slovami Virnomu bolgarolyubu grafu M P Ignatyevu vid vdyachnogo bolgarskogo narodu U ceremoniyi vidkrittya memorialnoyi doshki brali uchast nadzvichajnij i povnovazhnij posol Bolgariyi v Ukrayini Dimitar Cvyetkov Vladimirov radnik posolstva Rosijskoyi federaciyi v Ukrayini Viktor Bogach doktor istorichnih nauk profesor golova federaciyi druzhbi z Rosiyeyu ta krayinami SND Zaharij Zahariyev narodnij deputat Ukrayini Valerij Bevz golova rajonnoyi derzhavnoyi administraciyi Vasil Osadchuk i rajonnoyi radi Volodimir Oleksiyenko pravnuchka grafa Olga gosti z Kiyeva Odesi gromadskist rajonu sela 12 chervnya 2020 roku vidpovidno do rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukrayini 707 r Pro viznachennya administrativnih centriv ta zatverdzhennya teritorij teritorialnih gromad Vinnickoyi oblasti uvijshlo do skladu Pogrebishenskoyi miskoyi gromadi 19 lipnya 2020 roku v rezultati administrativno teritorialnoyi reformi ta likvidaciyi Pogrebishenskogo rajonu selo uvijshlo do skladu Vinnickogo rajonu NaselennyaZa danimi perepisu 2001 roku kilkist nayavnogo naselennya sela stanovila 433 osobi iz nih 98 38 zaznachili ridnoyu movu ukrayinsku 1 39 rosijsku 0 23 bilorusku Naselennya Krupoderinciv v rizni roki Rik 1989 2001Kilkist osib 564 433Mova Rozpodil naselennya za ridnoyu movoyu za danimi perepisu 2001 roku Mova Vidsotokukrayinska 98 38 rosijska 1 39 biloruska 0 23 Pam yatkiMlin Mlin Na misti zbudovanogo grafom Rzhevuskim na vodah richki Ros mlina v 1896 roci v seli zbuduvali chotiripoverhovij mlin z pribudovanoyu olijneyu Z shodom soncya priyizdili do mlina lyudi ne tilki z blizhnih sil a j iz susidnih rajoniv Mlin pracyuvav z rannogo ranku do piznogo vechora Viroblyalasya krupa grechana yachminna pshono goroh kutya boroshno 3 h sortiv oliya Pislya provedenogo remontu v 1963 roci pidvishilas yakist produkciyi mlina Mlin pracyuvav u seli do 1991 roku Spochatku rozvalilas olijnya perestali viroblyatis krupi a zgodom i ne stalo pomolu Na sogodni chotiripoverhova pam yatka starovini stoyit bez vikon i dverej Cherez vikna mozhna pobachiti zalishki mehanizmiv Cerkva mavzolej grafa Ignatyeva Cerkva Persha derev yana cerkva bula pobudovana u seli v 1730 roci a v 1792 roci pobudovana nova derev yana cerkva na chest Rizdva presvyatoyi Bogorodici V 1895 roci na koshti grafa Ignatyeva za proektom O M Pomeranceva bula zbudovana ceglyana cerkva mavzolej yak stala diyati z 17 veresnya 1901 roku Budivlyu derev yanoyi cerkvi perevezli v selo Adamivku yaka isnuye do sogodni Na misti prestolu pobudovana ceglyana kaplichka i poruch pohovanij svyashenik yakij nis sluzhbu u cij cerkvi Tut u 1908 roci buv pohovanij Mikola Pavlovich cherez 9 rokiv tut pohovali jogo druzhinu Katerinu Leonidivnu Na chornomu labradoriti na mogili grafa Mikoli Pavlovicha Ignatyeva sho znahoditsya v sklepi cerkvi vikarbuvano San Stefano 19 fevralya 1878 na chest San Stefanskogo mirnogo dogovoru yakij zavershiv Rosijsko turecku vijnu 1877 1878 rr i buv pidpisanij 19 lyutogo 3 bereznya u San Stefano nini poblizu Stambula z rosijskoyi storoni grafom Ignatyevim a takozh O I Nelidovim z tureckoyi Safvetom pashoyu Poryad z batkovoyu mogiloyu takozh pohovana dochka Katerina Zusillyami Katerini Leonidivni v 1914 roci vstanovleno pam yatnik na chest sina lejtenanta V M Ignatiyeva i pleminnika kapitana O O Zurova ta moryakiv yaki zaginuli v Cusimskij bitvi 1905 roku U glibini cerkovnogo dvoru visochit masivna kam yana brila po bokah yakoyi chotiri starovinnih korabelnih yakori skleplenih vazhkimi lancyugami Nad briloyu hrest Pam yatnik moryakam yaki zaginuli v Cusimskomu boyu Vikarbuvani u graniti literi informuyut rosijskoyu movoyu sho Krest sej vozdvignut v 1914 godu v molitvennuyu pamyat lejtenanta gvardejskogo ekipazha grafa Vladimira Ignateva kapitana 2 go ranga Alekseya Zurova i vseh nashih slavnyh moryakov s chestyu pogibshih v Cusimskom boyu 14 15 maya 1905 goda Pislya bilshovickogo perevorotu 1917 roku diti grafa viyihali za kordon a cerkva dovgo vikoristovuvalas yak zernovij sklad V 1930 roci z dzvinici cerkvi skinuli samogo najbilshogo najguchnishogo 160 pudovogo 2 5 ton dzvona yakij pri padinni zrujnuvav vhid u cerkvu Pam yatnik 90 voyinam odnoselchanam zagiblim na frontah VVV U chasi nacistskoyi okupaciyi nimci zrizali hrest na dzvinici cerkvi posilayuchis na te sho hrest iz zolota Nimci hotili pidirvati mogilu grafa posilayuchis na te sho tam ye zoloto virobi iz zolota Grigorij Rudnickij yakij sluzhiv u grafa ochevidec zahoronennya zapevniv organizatoriv varvarskoyi zatij sho zolota v mogili nemaye vse cinne zabrali bolgari yaki buli prisutni na ceremoniyi pohovannya a zgodom pri vid yizdi diti grafa Dlya vpevnenosti vin klav golovu na vidsich Z 1944 roku v hrami Svyato Rizdva Bogorodici vidnovleno bogosluzhinnya V 1957 roci v selo z druzhinoyu i ditmi priyihav svyashenik Sergij Vasilovich Vigovskij Vin pochav pidnimati cerkvu Pid jogo vplivom vidbuduvali mur yakij ye ogorozheyu cerkovnogo dvoru vidnovili hrest na kam yanij brili pam yatnika Cusimskomu boyu ochistili vid zernovih vidhodiv i priviv do poryadku cerkvu Sadibnij budinok grafa Ignatyeva Sadibnij budinok grafa Ignatyeva s Krupoderinci Foto 2007 roku Avtor sajt OKO Budinok buv zbudovanij u s XIX st Z 1920 po 1924 rik tut znahodilas pedagogichna shkola yaka navchala radyanskih uchiteliv dlya vihovannya j navchannya ditej novoyi dobi Z 1928 roku organizovano dityachij budinok dlya ditej sirit V 1930 roci v mayetku Ignatyeva poselilas tak zvana Bilashkivska komuna yaka zrujnuvala chastinu budivel vivezli grafske majno V veresni 1959 roku dityachij budinok rozformuvali a v zhovtni v grafskij mayetok poselilas silska vosmirichna shkola yaka do togo chasu zajmala rizni grafski budivli u tim chisli i hatu svyashenika Na toj chas v shkoli navchalos bilshe 200 uchniv Sogodni budivlyu zajmaye silskij feldshersko akusherskij punkt Do togo chasu medichna ustanova zajmala staru solom yanu hatu u yakij i buv pologovij budinok Pislya drugoyi svitovoyi vijni feldshersko akusherskij punkt zajmav tu grafsku budivlyu yaka bula priznachena dlya likarni i v yakij likuvala grafinya Katerina pid chas pershoyi svitovoyi vijni Dovgij chas pislyavoyenni roki do 1970 h rokiv buv likar Kulbaba Petro Pavlovich Na zminu zastupili Lyudmila Nidzelska O V Motrunich a Kozakevich L Yu i Goncharuk S V 2008 roci v feldshersko akusherskomu punkti provedeno kapitalnij remont pridbano novij medichnij inventar U 2009 roci provedeno prirodnij gaz Vidomi lyudiBerdish Mikola Mikolajovich ukrayinskij majster dekorativno vzhitkovogo mistectva Vyazmitina Mariya Ivanivna 22 kvitnya 1896 3 kvitnya 1994 Kiyiv urodzhenka sela ukrayinskij arheolog mistectvoznavicya shodoznavicya muzejna pracivnicya bibliotekarka PrimitkiVinnichchina v period Drugoyi svitovoyi vijni 1941 1945 rr Hronika podij K Naukova dumka 1965 S 46 www kmu gov ua ua Arhiv originalu za 4 bereznya 2021 Procitovano 31 zhovtnya 2021 Postanova Verhovnoyi Radi Ukrayini vid 17 lipnya 2020 roku 807 IX Pro utvorennya ta likvidaciyu rajoniv Tablicya 19A0501 07 005 Kilkist nayavnogo naselennya po kozhnomu silskomu naselenomu punktu Vinnicka oblast 1 2 3 4 2001 05 12 Kilkist nayavnogo naselennya silskih naselenih punktiv 1 2 3 4 2001 05 12 http ukrcensus gov ua Derzhstat Ukrayini Arhiv originalu za 31 lipnya 2014 Procitovano 28 lyutogo 2019 Tablicya 19A050501 02 005 Rozpodil naselennya za ridnoyu movoyu Vinnicka oblast 1 2 3 4 2001 05 12 Nacionalnij sklad naselennya movni oznaki gromadyanstvo http ukrcensus gov ua Arhiv originalu za 31 lipnya 2014 Procitovano 28 lyutogo 2019 Tablicya 19A0501 061 005 Kilkist nayavnogo ta postijnogo naselennya po kozhnomu silskomu naselenomu punktu Vinnicka oblast 1 2 3 4 1989 12 01 Kilkist nayavnogo ta postijnogo naselennya silskih naselenih punktiv 1 2 3 4 1989 12 01 http ukrcensus gov ua Derzhstat Ukrayini Arhiv originalu za 31 lipnya 2014 Procitovano 28 lyutogo 2019 Ridni movi v ob yednanih teritorialnih gromadah Ukrayini Ukrayinskij centr suspilnih danihLiteraturaKrupoderynce Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1883 T IV S 732 pol Krupoderynce Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1902 T XV cz 2 S 173 pol Pa vlivka Istoriya mist i sil Ukrayinskoyi RSR u 26 t P T Tronko golova Golovnoyi redkolegiyi K Golovna redakciya URE AN URSR 1967 1974 tom Vinnicka oblast A F Olijnik golova redkolegiyi tomu 1972 788s S 530PosilannyaKrupoderinci Vinnicka oblast Arhitekturni ta prirodni Pam yatki Ukrayini 27 lyutogo 2020 u Wayback Machine Krupoderinci Podorozh Ukrayinoyu 7 bereznya 2016 u Wayback Machine Krimska Svitlicya BLAGOSLOVLYaLO MORYaKIV NA GEROYiZM NADROSSYa 2 bereznya 2014 u Wayback Machine Pogoda v seli Krupoderinci 20 grudnya 2011 u Wayback Machine