Євген Максимович Кротевич 23 січня 1884 Журавка 29 травня 1968 Київ український письменник та драматург Викладач українс

Євген Максимович Кротевич (23 січня 1884, Журавка — 29 травня 1968, Київ) — український письменник та драматург. Викладач української літератури у технікумах та вишах.

Євген Кротевич

Народився	23 січня 1884(1884-01-23) Журавка
Помер	29 травня 1968(1968-05-29) (84 роки) Київ
Поховання	Новобайковий цвинтар
Національність	українець
Діяльність	письменник, драматург, перекладач
Alma mater	Юридичний факультет Київського університету Святого Володимира (1911)
Мова творів	українська
Роки активності	1909—1968
Жанр	оповідання, новела, п’єса, роман
У шлюбі з	Клеопатра Кротевич

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кротевич.

Життєпис

Народився 23 січня 1884 року в селі Журавці (тепер Городищенського району Черкаської області) в сім'ї вчителя. В 1911 році закінчив юридичний факультет Київського університету. У пресі вперше виступив 1906 року, коли працював учителем у волосному містечку Шендерівці. У 1922—29 роках був завідувачем літературної частини в київських театрах ім. Марії Заньковецької та ім. Івана Франка, викладав українську літературу в технікумах та вузах, працював у пресі. Писав оповідання, новели, п’єси, романи.

Помер 29 травня 1968 року, похований на Новобайковому цвинтарі в спільній огорожі з дружиною артисткою Клеопатрою Миколаївною Кротевич (ділянка № 1).

Творчість

Розочав літературну кар'єру в 1909 році оповіданням у журналі «Світова зірниця». Ранні твори: лібрето опери К. Стеценка «Полонянка»; оповідання, п'єса «Сентиментальний чорт» (1923).

Автор п'єс на теми війни більшовиків з Україною, реконструкції народного господарства, революційного руху за кордоном:

«Син сови» (1924),
«Секретар прем'єр-міністра» (1924),
«Вовченя» (1928),
«Сад цвіте»,
«Будинок Карла Маркса» та інших;

Написав романи «Звільнення жінки» (Х.; К., 1930), «Сини землі» (1948; 1951), «Понад Славутичем-Дніпром» (1955; 1963), збірку «Новели» (1957; усі – Київ).

Автор спогадів про Миколу Лисенка, Михайла Старицького, Кирила Стеценка, Лесю Українку, Марію Заньковецьку, Івана Нечуя-Левицького (збірка «Київські зустрічі», 1963).

Література

Логвиненко М., Син радянської землі, «Вітчизна», 1949, № 5;
Іщук А., Євгену Кротевичу — сімдесят п'ять, «Вітчизна», 1959, № 1.