Кравченко Григорій Пантелійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кравченко.

Кра́вченко Григо́рій Пантелі́йович (29 вересня (12 жовтня) 1912(19121012) — 23 лютого 1943) — радянський військовий льотчик-винищувач, генерал-лейтенант авіації. Перший у СРСР двічі Герой Радянського Союзу (1939).

Григорій Пантелійович Кравченко
Народження	29 вересня (12 жовтня) 1912(1912-10-12) Голубівка
Смерть	23 лютого 1943(1943-02-23) (30 років) ^d, ^d, Ленінградська область, РРФСР, СРСР загиблий у бою
Поховання	Некрополь біля Кремлівської стіни
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	ВПС СРСР
Рід військ	Винищувальна авіація
Освіта	Качинське вище військове авіаційне училище льотчиків (1932)
Роки служби	1931—1943
Партія	ВКП(б)
Звання	Генерал-лейтенант авіації
Командування	ВПС Прибалтійського ОВО ВПС 3-ї армії
Війни / битви	Битва на озері Хасан Бої на Халхин-Голі Польський похід РСЧА Радянсько-фінська війна Німецько-радянська війна
Нагороди	Нагороди інших країн
Кравченко Григорій Пантелійович у Вікісховищі^[1]

Біографія

Народився 29 вересня (12 жовтня) 1912(19121012) року в селі Голубівка (нині Новомосковський район Дніпропетровської області) в селянській родині. Українець.

З 1914 року жив у селі Пахомовка (нині Павлодарська область Казахстану), з 1923 року — в селі Звіриноголовське (нині Курганська область Росії). Закінчив 10 класів школи й 1-й курс Московського землевпорядного технікуму у 1931 році.

У лавах РСЧА з 1931 року. Закінчив Качинську військову авіаційну школу льотчиків і був залишений при ній льотчиком-інструктором. У 1933—1934 роках проходив службу у стройових частинах ВПС СРСР.

Влітку 1934 року перейшов на льотно-випробувальну роботу до Науково-випробувального інституту ВПС СРСР. Брав участь у випробуваннях динамореактивних авіаційних гармат Курчевського (АПК-4 біс) на винищувачах І-Z.

У березні-серпні 1938 року брав участь у бойових діях у Китаї: командир авіаційної ланки, загону, ескадрильї. Здійснив на винищувачеві І-16 76 бойових вильотів, у 8 повітряних боях збив 6 літаків супротивника. 29 квітня 1938 року був збитий, здійснив вимушену посадку. У липні того ж року був збитий удруге, врятувався на парашуті.

Повернувшись із Китаю у листопаді 1938 року, продовжив льотно-випробувальну роботу. Провів державні випробування винищувачів І-16 типу 10 з крилом «М» та типу 17, І-16ПС. Здійснив низку випробувальних польотів на І-153 й .

У червні-вересні 1939 року брав участь у боях на річці Халхин-Гол: командир ескадрильї, 22-го винищувального авіаційного полку в складі 1-ї армійської групи. Здійснив кілька десятків бойових вильотів на винищувачеві І-16, у 8 повітряних боях сбив особисто 3 та у складі групи 4 літаки супротивника. 27 червня 1939 року через відсутність палива здійснив вимушену посадку на ворожій території й протягом 3-х діб виходив до своїх.

У вересні-жовтні 1939 року як радник брав участь у приєднанні Західної України. Згодом призначений начальником відділу винищувальної авіації Управління бойової підготовки ВПС РСЧА.

Учасник радянсько-фінської війни: з грудня 1939 по березень 1940 року — командир особливої авіаційної групи у складі 4-х полків (2 винищувальних та 2 бомбардувальних), що базувалась на території Естонії.

З травня 1940 року — начальник відділу винищувальної авіації Льотно-технічної інспекції ВПС РСЧА. З липня 1940 року — командувач ВПС Прибалтійського особливого військового округу.

У 1941 році закінчив Курси удосконалення командного складу (КУКС) при Військовій академії Генштабу.

Учасник німецько-радянської війни від червня 1941 року. Командував 11-ю змішаною авіаційною дивізією на Західному і Брянському фронтах. З листопада 1941 року — командувач ВПС 3-ї армії Брянського фронту, з березня 1942 року — командир 8-ї ударної авіаційної групи Ставки ВГК. У травні 1942 року сформував і очолив 215-ту винищувальну авіаційну дивізію, з якою воював на Калінінському і Волховському фронтах.

23 лютого 1943 року на винищувачеві Ла-5 загинув у повітряному бою поблизу села Синявине Кіровського району Ленінградської області. Похований у Москві, в некрополі Кремлівської стіни.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 лютого 1939 року за мужність і героїзм, виявлені при виконанні військового долгу, командиру винищувальної авіаційної групи радянських добровольців у Китаї Кравченкові Григорієві Пантелійовичові присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна. Після затвердження знаку особливої відзнаки 4 листопада 1939 року отримав медаль «Золота Зірка» (№ 120).

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 серпня 1939 року за мужність і героїзм, виявлені у боях, командир 22-го винищувального авіаційного полку 1-ї армійської групи майор Кравченко Григорій Пантелійович удостоєний звання двічі Героя Радянського Союзу. Після затвердження знаку особливої відзнаки 4 листопада 1939 року отримав другу медаль «Золота Зірка» (№ 1/ІІ).

Нагороджений також двома орденами Червоного Прапора (14.11.1938, 19.01.1940), орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня (1943), «Знак Пошани» (25.05.1936) і монгольським орденом Червоного Прапора (10.08.1939).

Погруддя Григорію Кравченку в селі Голубівка

Пам'ять

У селі Голубівка встановлено бронзове погруддя Г. П. Кравченка.

У місті Дніпро є вулиця Генерала Кравченка. У містах Кривий Ріг та Павлоград є вулиця Кравченка.

Примітки

1. Вікісховище — 2004.
   d:Track:Q565d:Track:Q14827288
2. [. Архів оригіналу за 3 січня 2019. Процитовано 3 квітня 2022. «Подвиг народа»: Нагородний лист. (рос.)]

Джерела та література

• Л. М. Хойнацька. Кравченко Григорій Пантелійович [ 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 273. — .

Посилання

• Біографія Г. П. Кравченка на сайті «Красные Соколы» [ 22 лютого 2015 у Wayback Machine.] (рос.)