Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Це рква Ма тері Бо жої Неуста нної По мочі греко католицький храм у

Костел Марії Сніжної (Львів)

Костел Марії Сніжної (Львів)
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: .

Це́рква Ма́тері Бо́жої Неуста́нної По́мочі — греко-католицький храм у Львові, на вулиці Сніжній, 2. Колись костел Пресвятої Діви Марі́ї Сні́жної. Один із найдавніших храмів міста, збудований німецькими колоністами, що прибули на запрошення князя Лева. Перша письмова згадка датована 1352 роком. Присвята храмів Марії Сніжній має витоки в оповіді про ви́диво Богородиці у Римі у 358 році, коли вона з'явилася одразу трьом особам. Богородиця обіцяла надати бездітному подружжю сина, натомість вірні мали побудувати церкву. Знаме́нням про місце будівництва храму мав бути сніг.

Церква Матері Божої Неустанної Помочі
image
49°50′41″ пн. ш. 24°01′48″ сх. д. / 49.8448139° пн. ш. 24.0302333° сх. д. / 49.8448139; 24.0302333Координати: 49°50′41″ пн. ш. 24°01′48″ сх. д. / 49.8448139° пн. ш. 24.0302333° сх. д. / 49.8448139; 24.0302333
Тип спорудицерква
Розташуванняimage Україна, Львів
АрхітекторЮліан Захаревич
Будівельна системацегла
НалежністьУкраїнська греко-католицька церква
Станпам'ятка архітектури національного значення України
Адресам. Львів, вулиця Сніжна, 2
ЕпонімМарія Сніжна
image
image
Церква Матері Божої Неустанної Помочі (Львів) (Україна)
image Церква Матері Божої Неустанної Помочі у Вікісховищі

Історія

Вперше згадується у 1344 році.[] Ряд дослідників припускає, що церква збудована ще у XIII столітті. Володимир Вуйцик вважав, що храм початково був дерев'яний, а з 1350 року його вимурували наново з каменю. Відомо, що 1359 року вже мав статус парафіяльного. Документ 1358 року свідчить, що церкві вже дуже тривалий час належав млин на Полтві. Цей документ підтверджує, що храм на той час вже давно існував (можливо давніше, ніж час першої згадки — 1344 рік).

За даними Івана Крип'якевича, був храмом німців Львова, при ньому діяла перша парохія РКЦ у місті. 1415 року парафію перенесено до Латинської катедри, а церква стала філіальною. Храмом опікувався один із катедральних вікаріїв, а пізніше — каноніків. У XIV—XV століттях Львів оточено оборонним муром, а церкву, що опинилася за його межами, обнесено власним муром товщиною 2 м. Про тогочасне внутрішнє оздоблення даних майже немає. Відомо лише про передачу 1697 року старого амвона з катедри. Є згадки про декотрі ікони. Двічі храм відбудовано після пожеж 1623 та 1683 років. 1685 року з проханням про передачу занедбаної церкви до магістрату звертались щойноприбулі іспанські тринітарії. Однак рада і капітула виступили проти, і монахи самостійно заклали свій монастир уже в середмісті. Архієпископ сприяв відбудові храму.

image
Інтер'єр костелу у XIX ст.

У 1750—1751 роках Станіслав Строїнський зробив фрескові розписи. Приблизно в цей же час храм було наново ґрунтовно переоснащено: встановлено шість вівтарів, лави каноніків, прелатів і вірян, сповідальниця — усе оздоблення у стилі бароко. 1763 року Львів із передмістями був поділений на шість парафій і костел став центром однієї з них. До парафії віднесено північну частину Краківського передмістя, а також села Клепарів, Голоско і Брюховичі. 1775 року храму було надано статус колегіати — третьої після і . Капітул складався із трьох каноніків і трьох прелатів. Однак у 1780 році усі колегіати декретом цісаря були ліквідовані. Того ж року архієпископ Фердинанд Кіцький наново освятив храм. У XVIII столітті до північної стіни нави прибудовано одноповерховий будинок органіста.

У 1888—1892 роках проведено перебудову за проектом Юліана Захаревича. Дерев'яне склепіння замінено на муроване, добудовано плебанію із невисокою вежею, власним окремим входом та огорожу від вулиці Сніжної. Прибудови виконано у неороманському стилі із нетинькованим цегляним муруванням. Під час перебудови усунуто старі вівтарі та виготовлено нові, знищено розписи Строїнського. У вікнах презбітерія 1890 року вміщено вітражі фірми «Tiroler Glasmalerei und Mozaik Anstalt» За проектом Захаревича фірмою Яна Дашека виготовлено металеві ґрати при головному вході. На хорах встановлено орган львівської фірми Яна Слівінського. Зовні оформлений у неоготичному корпусі, мав два мануали, 14 регістрів (7 — у першому мануалі, 3 — у другому і 4 — в педалі). 9 квітня 1891 року пробу органа зробив особисто Ян Слівінський, а потім запрошені музиканти у присутності членів міської ради і любителів музики. Фахівці відзначали, що інструмент, немов фортепіано, дозволяв виконувати композиції у швидкому темпі. 1893 року живописець Едвард Лєпший виконав 7 картин у неоготичному стилі, що імітували мозаїку. Сюжети взяті з Євангелія: «Зустріч Марії і Єлизавети», «Благовіщення», «Принесення дарів трьох королів Дитятку», «Втеча в Єгипет», «Стрітення», «Ісус навчає в храмі», «Пієта». Під час Першої світової війни храм не постраждав, однак 1916 року австрійська влада реквізувала на військові потреби три з чотирьох дзвонів. Реставрацію костелу і плебанії виконано 1929 року за участі Вітольда Равського та Міхала Лужецького.

Після другої світової війни храм продовжував діяти. 12 квітня 1951 року його було зачинено, а парафію ліквідовано. Частину внутрішнього оздоблення знищено, а частину — передано до інших храмів, а також Музею релігії та атеїзму, та Історичного музею. У храмі влаштовано склад. У 1960-х знищено скульптуру Матері Божої, що стояла перед входом (походила з монастиря місіонерів на Жовківському передмісті). Ряд мистецтвознавців (зокрема, Збігнев Горнунг; його атрибуцію не виключає Ян Юліуш Островський) приписують її авторство Іоану Георгію Пінзелю. До стін храму прикріплено дротяні розтяжки електричної лінії трамваю, пущеного по вулиці Гонти 1950 року. Внаслідок цього через вісім років довелось проводити обстеження та укріплення фундаментів, стін, ремонт даху. Від 1988 року тут знаходився музей фотографії. 1995 року храм передано редемптористам Української греко-католицької церкви, освячено як церкву Матері Божої Неустанної Помочі. Проведено ремонт. Відреставровано головний, а також створено два бічні вівтарі та іконостас. На фасаді над входом встановлено рельєф із зображенням Матері Божої Неустанної Помочі. Із Преображенської церкви повернено ікону (образ) XIX століття «Небовзяття Богородиці до небесної слави», який знаходився тут до другої світової війни.

Архітектура

image
План костелу. Кінець XIX ст.

Храм розташований на підвищенні, зорієнтований на осі схід-захід із входом зі сходу. Головний фасад виходить на площу Звенигородську, сходи на осі з головним входом провадять від площі Звенигородської вниз на . З північного боку впритул до будівлі проходить вулиця Сніжна. З півдня невелика ділянка при храмі обмежена вулицею Гонти (раніше Костельна), яка проходить значно нижче рівня храму. З боку цієї вулиці ділянка укріплена залізобетонним муром зі сваями.

Храм збудований із цегли на кам'яному фундаменті. Товщина стін сягає двох метрів. На плані простий, однонавовий, базилікового типу із видовженим презбітерієм і тригранною абсидою. До нави примикає квадратний у плані, двоярусний притвор, який може бути залишком від давньої, пізніше розібраної, вежі. Нава має циліндричне склепіння із розпалубками. Склепіння поділене арками на три прясла. Перше прясло нави зайняте мурованою емпорою із дерев'яною балюстрадою. Емпора опирається на потрійну півциркульну аркаду. З кожного боку нави знаходяться по 3 вікна із півциркульними завершеннями. Презбітерій трипрясловий, дещо нижчий за наву. Із півночі і сходу до нього прибудовано двоповерхову плебанію, якою було закрито два вікна презбітерія, внаслідок чого в місцях колишніх вікон в інтер'єр виходять два декоративних дерев'яних балкони. Майже на усю довжину нави з півночі до неї прибудований одноповерховий колишній будинок органіста. Дах над навою та презбітерієм — двосхилий, над абсидою — гранчастий, над навою знаходиться висока сиґнатурка.

image image image image image image image
Інтер'єр
Інтер'єр, хори
Лівий бічний вівтар і амвон
 Правий бічний вівтар
Рельєф на фасаді
 Головний вхід Охоронна табличка

Зауваги

  1. Горнунг свого часу датував її близько 1768 року, що спростовують сьогоднішні біографічні відомості про Пінзеля

Примітки

  1. Козубська О.Б. Львівський костел Марії Сніжної в історіографії // Наукові зошити історич- ного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. – Львів, 2001. – Вип. 4. – С. 327–333.
  2. Качор І., Качор Л. Львів крізь віки. — Львів: Центр Європи, 2004. — С. 168—169. — .
  3. Крип'якевич І. Історичні проходи по Львові. — Львів: Каменяр, 1991. — С. 17. — .
  4. Białynia-Chołodecki J. Trynitarze. — Lwów: Nakładem towarzystwa miłośników przeszłości Lwowa, 1911. — S 23.
  5. Müller W. Lipski Konstanty Samuel h. Łada // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1972. — T. XVII. — S. 438. (пол.)
  6. Ґранкін П. Е. Вітражі Львова (до 1939 року) // Будуємо інакше. — 1999. — № 1. — С. 42.
  7. Каліберда С. Органи фабрики Слівінського // Галицька брама. — 1999. — № 11—12 (59—60). — С. 22.
  8. Скоп-Друзюк Г. Експозиція «Мистецтво неоготики» // Будуємо інакше. — 2002. — № 3. — С. 38-40.
  9. Kronika // Gazeta Lwowska. — 8 grudnia 1929. — № 283. — S. 5. (пол.)
  10. Ostrowski J. K. Kościół parafialny Matki Boskiej Śnieżnej // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. — Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, Antykwa, Pasaż, 2011. — T. 19. — S. 51. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — . (пол.)
  11. Бадяк В. Охорона пам'яток культури Львова (1953—1964 рр.) // Вісник Львівської національної академії мистецтв. — № 21. — 2010. — С. 322, 323.
  12. Вуйцик В. С. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові. — 2-ге вид. — Львів : Каменяр, 1991. — С. 13. — .
  13. Небовзяття — успення Богородиці [ 18 лютого 2020 у Wayback Machine.] poradnyk.ucu.edu.ua

Джерела

Церква Матері Божої Неустанної Помочі
у сестринських Вікіпроєктах
Портал
image Церква Матері Божої Неустанної Помочі у Вікісховищі?

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Ce rkva Ma teri Bo zhoyi Neusta nnoyi Po mochi greko katolickij hram u Lvovi na vulici Snizhnij 2 Kolis kostel Presvyatoyi Divi Mari yi Sni zhnoyi Odin iz najdavnishih hramiv mista zbudovanij nimeckimi kolonistami sho pribuli na zaproshennya knyazya Leva Persha pismova zgadka datovana 1352 rokom Prisvyata hramiv Mariyi Snizhnij maye vitoki v opovidi pro vi divo Bogorodici u Rimi u 358 roci koli vona z yavilasya odrazu trom osobam Bogorodicya obicyala nadati bezditnomu podruzhzhyu sina natomist virni mali pobuduvati cerkvu Zname nnyam pro misce budivnictva hramu mav buti snig Cerkva Materi Bozhoyi Neustannoyi Pomochi49 50 41 pn sh 24 01 48 sh d 49 8448139 pn sh 24 0302333 sh d 49 8448139 24 0302333 Koordinati 49 50 41 pn sh 24 01 48 sh d 49 8448139 pn sh 24 0302333 sh d 49 8448139 24 0302333Tip sporudicerkvaRoztashuvannya Ukrayina LvivArhitektorYulian ZaharevichBudivelna sistemaceglaNalezhnistUkrayinska greko katolicka cerkvaStanpam yatka arhitekturi nacionalnogo znachennya UkrayiniAdresam Lviv vulicya Snizhna 2EponimMariya SnizhnaCerkva Materi Bozhoyi Neustannoyi Pomochi Lviv Ukrayina Cerkva Materi Bozhoyi Neustannoyi Pomochi u VikishovishiIstoriyaVpershe zgaduyetsya u 1344 roci dzherelo Ryad doslidnikiv pripuskaye sho cerkva zbudovana she u XIII stolitti Volodimir Vujcik vvazhav sho hram pochatkovo buv derev yanij a z 1350 roku jogo vimuruvali nanovo z kamenyu Vidomo sho 1359 roku vzhe mav status parafiyalnogo Dokument 1358 roku svidchit sho cerkvi vzhe duzhe trivalij chas nalezhav mlin na Poltvi Cej dokument pidtverdzhuye sho hram na toj chas vzhe davno isnuvav mozhlivo davnishe nizh chas pershoyi zgadki 1344 rik Za danimi Ivana Krip yakevicha buv hramom nimciv Lvova pri nomu diyala persha parohiya RKC u misti 1415 roku parafiyu pereneseno do Latinskoyi katedri a cerkva stala filialnoyu Hramom opikuvavsya odin iz katedralnih vikariyiv a piznishe kanonikiv U XIV XV stolittyah Lviv otocheno oboronnim murom a cerkvu sho opinilasya za jogo mezhami obneseno vlasnim murom tovshinoyu 2 m Pro togochasne vnutrishnye ozdoblennya danih majzhe nemaye Vidomo lishe pro peredachu 1697 roku starogo amvona z katedri Ye zgadki pro dekotri ikoni Dvichi hram vidbudovano pislya pozhezh 1623 ta 1683 rokiv 1685 roku z prohannyam pro peredachu zanedbanoyi cerkvi do magistratu zvertalis shojnopribuli ispanski trinitariyi Odnak rada i kapitula vistupili proti i monahi samostijno zaklali svij monastir uzhe v seredmisti Arhiyepiskop spriyav vidbudovi hramu Inter yer kostelu u XIX st U 1750 1751 rokah Stanislav Stroyinskij zrobiv freskovi rozpisi Priblizno v cej zhe chas hram bulo nanovo gruntovno pereosnasheno vstanovleno shist vivtariv lavi kanonikiv prelativ i viryan spovidalnicya use ozdoblennya u stili baroko 1763 roku Lviv iz peredmistyami buv podilenij na shist parafij i kostel stav centrom odniyeyi z nih Do parafiyi vidneseno pivnichnu chastinu Krakivskogo peredmistya a takozh sela Klepariv Golosko i Bryuhovichi 1775 roku hramu bulo nadano status kolegiati tretoyi pislya i Kapitul skladavsya iz troh kanonikiv i troh prelativ Odnak u 1780 roci usi kolegiati dekretom cisarya buli likvidovani Togo zh roku arhiyepiskop Ferdinand Kickij nanovo osvyativ hram U XVIII stolitti do pivnichnoyi stini navi pribudovano odnopoverhovij budinok organista U 1888 1892 rokah provedeno perebudovu za proektom Yuliana Zaharevicha Derev yane sklepinnya zamineno na murovane dobudovano plebaniyu iz nevisokoyu vezheyu vlasnim okremim vhodom ta ogorozhu vid vulici Snizhnoyi Pribudovi vikonano u neoromanskomu stili iz netinkovanim ceglyanim muruvannyam Pid chas perebudovi usunuto stari vivtari ta vigotovleno novi znisheno rozpisi Stroyinskogo U viknah prezbiteriya 1890 roku vmisheno vitrazhi firmi Tiroler Glasmalerei und Mozaik Anstalt Za proektom Zaharevicha firmoyu Yana Dasheka vigotovleno metalevi grati pri golovnomu vhodi Na horah vstanovleno organ lvivskoyi firmi Yana Slivinskogo Zovni oformlenij u neogotichnomu korpusi mav dva manuali 14 registriv 7 u pershomu manuali 3 u drugomu i 4 v pedali 9 kvitnya 1891 roku probu organa zrobiv osobisto Yan Slivinskij a potim zaprosheni muzikanti u prisutnosti chleniv miskoyi radi i lyubiteliv muziki Fahivci vidznachali sho instrument nemov fortepiano dozvolyav vikonuvati kompoziciyi u shvidkomu tempi 1893 roku zhivopisec Edvard Lyepshij vikonav 7 kartin u neogotichnomu stili sho imituvali mozayiku Syuzheti vzyati z Yevangeliya Zustrich Mariyi i Yelizaveti Blagovishennya Prinesennya dariv troh koroliv Dityatku Vtecha v Yegipet Stritennya Isus navchaye v hrami Piyeta Pid chas Pershoyi svitovoyi vijni hram ne postrazhdav odnak 1916 roku avstrijska vlada rekvizuvala na vijskovi potrebi tri z chotiroh dzvoniv Restavraciyu kostelu i plebaniyi vikonano 1929 roku za uchasti Vitolda Ravskogo ta Mihala Luzheckogo Pislya drugoyi svitovoyi vijni hram prodovzhuvav diyati 12 kvitnya 1951 roku jogo bulo zachineno a parafiyu likvidovano Chastinu vnutrishnogo ozdoblennya znisheno a chastinu peredano do inshih hramiv a takozh Muzeyu religiyi ta ateyizmu ta Istorichnogo muzeyu U hrami vlashtovano sklad U 1960 h znisheno skulpturu Materi Bozhoyi sho stoyala pered vhodom pohodila z monastirya misioneriv na Zhovkivskomu peredmisti Ryad mistectvoznavciv zokrema Zbignev Gornung jogo atribuciyu ne viklyuchaye Yan Yuliush Ostrovskij pripisuyut yiyi avtorstvo Ioanu Georgiyu Pinzelyu Do stin hramu prikripleno drotyani roztyazhki elektrichnoyi liniyi tramvayu pushenogo po vulici Gonti 1950 roku Vnaslidok cogo cherez visim rokiv dovelos provoditi obstezhennya ta ukriplennya fundamentiv stin remont dahu Vid 1988 roku tut znahodivsya muzej fotografiyi 1995 roku hram peredano redemptoristam Ukrayinskoyi greko katolickoyi cerkvi osvyacheno yak cerkvu Materi Bozhoyi Neustannoyi Pomochi Provedeno remont Vidrestavrovano golovnij a takozh stvoreno dva bichni vivtari ta ikonostas Na fasadi nad vhodom vstanovleno relyef iz zobrazhennyam Materi Bozhoyi Neustannoyi Pomochi Iz Preobrazhenskoyi cerkvi poverneno ikonu obraz XIX stolittya Nebovzyattya Bogorodici do nebesnoyi slavi yakij znahodivsya tut do drugoyi svitovoyi vijni ArhitekturaPlan kostelu Kinec XIX st Hram roztashovanij na pidvishenni zoriyentovanij na osi shid zahid iz vhodom zi shodu Golovnij fasad vihodit na ploshu Zvenigorodsku shodi na osi z golovnim vhodom provadyat vid ploshi Zvenigorodskoyi vniz na Z pivnichnogo boku vpritul do budivli prohodit vulicya Snizhna Z pivdnya nevelika dilyanka pri hrami obmezhena vuliceyu Gonti ranishe Kostelna yaka prohodit znachno nizhche rivnya hramu Z boku ciyeyi vulici dilyanka ukriplena zalizobetonnim murom zi svayami Hram zbudovanij iz cegli na kam yanomu fundamenti Tovshina stin syagaye dvoh metriv Na plani prostij odnonavovij bazilikovogo tipu iz vidovzhenim prezbiteriyem i trigrannoyu absidoyu Do navi primikaye kvadratnij u plani dvoyarusnij pritvor yakij mozhe buti zalishkom vid davnoyi piznishe rozibranoyi vezhi Nava maye cilindrichne sklepinnya iz rozpalubkami Sklepinnya podilene arkami na tri pryasla Pershe pryaslo navi zajnyate murovanoyu emporoyu iz derev yanoyu balyustradoyu Empora opirayetsya na potrijnu pivcirkulnu arkadu Z kozhnogo boku navi znahodyatsya po 3 vikna iz pivcirkulnimi zavershennyami Prezbiterij tripryaslovij desho nizhchij za navu Iz pivnochi i shodu do nogo pribudovano dvopoverhovu plebaniyu yakoyu bulo zakrito dva vikna prezbiteriya vnaslidok chogo v miscyah kolishnih vikon v inter yer vihodyat dva dekorativnih derev yanih balkoni Majzhe na usyu dovzhinu navi z pivnochi do neyi pribudovanij odnopoverhovij kolishnij budinok organista Dah nad navoyu ta prezbiteriyem dvoshilij nad absidoyu granchastij nad navoyu znahoditsya visoka signaturka Inter yer Inter yer hori Livij bichnij vivtar i amvon Pravij bichnij vivtar Relyef na fasadi Golovnij vhid Ohoronna tablichkaZauvagiGornung svogo chasu datuvav yiyi blizko 1768 roku sho sprostovuyut sogodnishni biografichni vidomosti pro PinzelyaPrimitkiKozubska O B Lvivskij kostel Mariyi Snizhnoyi v istoriografiyi Naukovi zoshiti istorich nogo fakultetu Lvivskogo nacionalnogo universitetu im Ivana Franka Lviv 2001 Vip 4 S 327 333 Kachor I Kachor L Lviv kriz viki Lviv Centr Yevropi 2004 S 168 169 ISBN 966 7022 44 7 Krip yakevich I Istorichni prohodi po Lvovi Lviv Kamenyar 1991 S 17 ISBN 5 7745 0316 X Bialynia Cholodecki J Trynitarze Lwow Nakladem towarzystwa milosnikow przeszlosci Lwowa 1911 S 23 Muller W Lipski Konstanty Samuel h Lada Polski Slownik Biograficzny Wroclaw Warszawa Krakow Gdansk Lodz Zaklad Narodowy Imienia Ossolinskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk 1972 T XVII S 438 pol Grankin P E Vitrazhi Lvova do 1939 roku Buduyemo inakshe 1999 1 S 42 Kaliberda S Organi fabriki Slivinskogo Galicka brama 1999 11 12 59 60 S 22 Skop Druzyuk G Ekspoziciya Mistectvo neogotiki Buduyemo inakshe 2002 3 S 38 40 Kronika Gazeta Lwowska 8 grudnia 1929 283 S 5 pol Ostrowski J K Kosciol parafialny Matki Boskiej Snieznej Koscioly i klasztory rzymskokatolickie dawnego wojewodztwa ruskiego Praca zbiorowa Krakow Miedzynarodowe Centrum Kultury Antykwa Pasaz 2011 T 19 S 51 Materialy do dziejow sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej Cz I ISBN 978 83 89273 92 5 pol Badyak V Ohorona pam yatok kulturi Lvova 1953 1964 rr Visnik Lvivskoyi nacionalnoyi akademiyi mistectv 21 2010 S 322 323 Vujcik V S Derzhavnij istoriko arhitekturnij zapovidnik u Lvovi 2 ge vid Lviv Kamenyar 1991 S 13 ISBN 5 7745 0358 5 Nebovzyattya uspennya Bogorodici 18 lyutogo 2020 u Wayback Machine poradnyk ucu edu uaDzherelaCerkva Materi Bozhoyi Neustannoyi Pomochi u sestrinskih VikiproyektahPortal Lviv Cerkva Materi Bozhoyi Neustannoyi Pomochi u Vikishovishi Vujcik V S Derzhavnij istoriko arhitekturnij zapovidnik u Lvovi 2 ge vid Lviv Kamenyar 1991 S 13 170 ISBN 5 7745 0358 5 Kachor I Kachor L Lviv kriz viki Lviv Centr Yevropi 2004 S 168 169 ISBN 966 7022 44 7 Smirnov Yu Kostel Materi Bozhoyi Snizhnoyi Galicka brama 2011 3 4 195 196 S 24 27 Smirnov Yu Kostel Mariyi Snizhnoyi Enciklopediya Lvova za red A Kozickogo Lviv Litopis 2010 T 3 K S 481 483 ISBN 978 966 7007 99 7

Дата публікації:
Топ