Корінне населення

Запит «Тубільці» перенаправляє сюди; див. також Тубільці (значення).

Корінні народи (або тубільці) — народи, які проживають у багатоетнічних суспільствах незалежних країн і є нащадками тих, хто населяв країну або географічну область, частиною якої є дана країна, споконвіку, у період її завоювання або колонізації або в період встановлення наявних державних кордонів.

Представниця одного з корінних народів Європи, саамів, — Айлі Кескітало, президент у 2005—2007 роках

Представниця народу аета (ати), одного з корінних народів Філіппін. Острів Панай

Корінним народом вважається етнічна спільнота, яка складає меншість у структурі населення країни, тісно пов'язана своїм походженням з певною територією і головне — на відміну від національної меншини не має етнічно спорідненого державного утворення, тобто немає власної держави.

Щодо місцевого населення тієї чи іншої країни використовують терміни аборигени, автохтони, тубільці чи корінне населення, однак у юридичних документах не використовуються. Аборигени (від лат. aborigients; ab origine — від початку) — корінні жителі певної території, які мешкають на ній з давніх-давен, тобто від початку її існування. Автохтони (від гр. autos — сам і chthon — земля) — первісне населення тієї чи іншої землі. Тубільці — загальна назва будь-якої тубільної місцевої популяції, етносу чи нації, яка володіла конкретною територією раніше за прийшлі панівні популяції, етноси чи нації, і має соціальну систему, відмінну від аналогічних систем сусідніх чи прийшлих-панівних популяцій, етносів і націй.

За даними ООН, у світі до корінних народів належать 370 мільйонів осіб у більш ніж 70 країнах, багато хто з яких перебуває на межі зникнення. Суттєвою характеристикою корінних народів є також і те, що вони, незалежно від правового стану, зберігають деякі або всі свої соціальні, економічні, культурні і політичні інститути. Обов'язковою ознакою приналежності до корінних народів є самоусвідомлення самих народів як корінних на цій території.

Історія

У ході колонізації світу, що почалася у XV столітті та тривала до XX століття, більшість корінних народів, особливо корінних нечисленних народів планети, виявилися під загрозою зникнення. Корінні народи, як сказано у резолюції 61/295 Генеральної Асамблеї ООН від 13 вересня 2007 року, «стали жертвами історичних несправедливостей у результаті, серед іншого, їх колонізації та позбавлення їх своїх земель, територій і ресурсів, що перешкоджає здійсненню ними, зокрема, свого права на розвиток згідно з їх потребами й інтересами…»

Навіть коли не йшлося про фізичне зникнення корінних народів, їхні у переважній більшості випадків піддавалися загрозі суттєвої деформації або навіть вимиранню — як у формі спонтанної асиміляції, так і навмисного лінгвоциду з боку мов (найчастіше — з боку так званих світових мов), які є державними у тих країнах, до складу яких потрапили території корінних народів. Загрозі суттєвої деформації або зникнення піддавалися і досі піддаються всі автохтонні культури — як через тиск з боку культур титульних націй, так і з причини стихійної глобалізації.

Початок міжнародного визнання особливих прав у корінного населення було покладено у 1957 році, коли було прийнято Конвенцію Міжнародної організації праці (МОП) № 107 «Про захист і інтеграцію корінного та іншого населення, що веде племінний та напівплемінний спосіб життя, у незалежних країнах».

Права

За права корінних народів раніше виступали в основному екологічні організації. З середини 1970-х років корінні народи почали самостійно відстоювати свої права на національному та міжнародному рівнях.

У 1994 році Генеральна Асамблея ООН проголосила 9 серпня Міжнародним днем корінних народів світу.

На даний час представники корінних народів регулярно беруть участь у роботі Організації Об'єднаних Націй та багатьох інших міжнародних органів, як, наприклад, Арктичної ради.

Корінні народи України

Докладніше: Демографія України

В Україні українці є автохтонним населенням, найбільшою етнічною спільнотою на її території, корінними народами є кримські татари, караїми та кримчаки, які походять з території Криму. Решта етносів в Україні є національними меншинами України, тобто є діаспорою народів, котрі мають свої етнічні батьківщини чи національні утворення за межами України.

Див. також

• Автохтони
• Коренізація
• Корінні нечисленні народи Півночі, Сибіру і Далекого Сходу Російської Федерації
• Титульна нація
• Етнічна меншість

Примітки

1. Лопушинський І. П. Проблема корінних народів в Україні: державна політика щодо законодавчого врегулювання питання // Публічне управління: теорія та практика: Збірник наукових праць. Випуск 3(7). 2011. — С. 74—79.
2. Резніков О. Ю. Поняття «корінні народи» закріплене в Конституції ще 25 років тому — Резніков [ 11 липня 2021 у Wayback Machine.] // Укрінформ. — 10.06.2021.
3. Резолюция ГАО 61/295
4. Коренные народы // Экономика и право: словарь-справочник. — М.: Вуз и школа. Л. П. Кураков, В. Л. Кураков, А. Л. Кураков. 2004.(рос.)
5. Сторінка Дня корінних народів на сайті ООН [ 19 січня 2019 у Wayback Machine.] (International Day of the World's Indigenous Peoples 9 August) (англ.)
6. Корінні народи України: захистити права і зберегти культуру [ 24 листопада 2018 у Wayback Machine.], Радіо Свобода, 9 серпня 2018.
7. Стрілко А. Українці // Малий словник історії України / Ред. кол.: В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода та ін.; гол. ред. ; М-во освіти і науки України. — Київ: Либідь, 1997. — С. 417. — 463 с. — .
8. . Архів оригіналу за 28 липня 2021. Процитовано 30 липня 2021.
9. Рада ухвалила закон про корінні народи [ 2 липня 2021 у Wayback Machine.] // Радіо Свобода. — 01.07.2021.

Література

• Л. Нагорна. Корінні народи // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.367 .
• М. О. Медведєва. Корінні народи // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с.
• Кряжков В. А. Коренные малочисленные народы Севера в российском праве. — 1700 прим. — .
• // University of the Arctic, 2011. (Перевірено 8 грудня 2011)

Посилання

• Корінні народи [ 27 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — .
• Туземне (аборигенне, автохтонне, корінне, перше) населення // Етнічність: енциклопедичний довідник / В. Б. Євтух; Нац. пед. ун-т імені М. П. Драгоманова, Центр етноглобалістики. — К. : Фенікс, 2012. — С. 308. — 396 с.
• Соколовский C. B. Категория «коренные народы» в российской политике, законодательстве и науке [ 13 червня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
• Денисов В. Н. Корінних народів права // Енциклопедія міжнародного права: У 3 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко, В. Н. Денисов (співголови) та ін.; Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України. — Т. 2. Е—Л. — Київ: Академперіодика, 2017. — С. 797—799. — 928 с. .
• Документи ООН:
  • (Конвенція МОП № 169), 1989
  • корінних народів
  • Декларація Організації Об'єднаних Націй про права корінних народів [ 18 березня 2013 у Wayback Machine.]. Прийнята резолюцією 61/295 Генеральної Асамблеї від 13 вересня 2007 року. (Перевірено 25 жовтня 2011)
• Міжнародні організації:
  • «Хто такі корінні народи?» [ 1 квітня 2022 у Wayback Machine.] // ООН (англ.)
  • доповідач ООН по ситуації з правами людини і основними свободами корінних народів^{[недоступне посилання з липня 2019]}(англ.)
  • форум ООН у справах корінних народів (англ.)
• Неурядові організації:
  • корінних, нечисленних народів Півночі, Сибіру і Далекого Сходу РФ^{[недоступне посилання з липня 2019]}
  • циркумполярних Конференція.
  • Союз саамів [ 13 листопада 2012 у Wayback Machine.]
  • центр корінних народів Росії «L'auravetl'an»^{[недоступне посилання з липня 2019]}
  • Міжнародна робоча група у справах корінних народів (IWGIA) [ 2 травня 2016 у Wayback Machine.]
  • International^{[недоступне посилання з липня 2019]}
  • центр корінних нечисленних народів Півночі^{[недоступне посилання з липня 2019]}