Корпоративний ПР

Корпоративний PR — побудова іміджу в очах так званих груп людей, які можуть тією чи іншою мірою впливати на діяльність компанії.

Цільові групи

У цю цільову аудиторію можуть входити ЗМІ, партнери, інвестори, співробітники компанії, державні і недержавні структури, споживачі.

Особливості

Робота в галузі зв'язків з громадськістю тих установ чи організацій найчастіше оформлена організаційно, тобто здійснюється одним або кількома структурними підрозділами підприємства. Загалом корпоративний піар є просуванням компанії. Якщо зазвичай рекламується вироблена компанією товарна продукція або послуги, то в цьому випадку об'єктом реклами виступають не товари і послуги, а безпосередньо сама компанія. Корпоративний піар може бути базисним: вироблені товари змінюють один одного, але залишається бренд. Таким чином споживач, купуючи нові товари, купує їх не через свою зацікавленість, а через довіру до компанії-виробника. Корпоративний піар направляється назовні і побічно впливає на потенційних споживачів нітрохи не гірше інших рекламних інструментів.

Корпоративний піар залежить від виду діяльності компанії. Тому до його планування потрібно підходити з особливою ретельністю. Також існує певна залежність між корпоративним піаром і чисельністю персоналу. Чим більше людей працює в компанії, чим більше у неї сегментів і філій, тим гострішим постає питання про семінари, тренінги тощо. Це зовсім не означає, що функціональні підрозділи, у які входить лише кілька людей, не мають потреби в методах корпоративного піару. Роль грає не чисельність персоналу сама по собі, а входження або невходження малої групи у велику.

Складові

Корпоративний PR ґрунтується на наступних складових:

• ефективний процес взаємодії між співробітниками організації, її підрозділами і керівництвом;
• нематеріальна мотивація персоналу;
• кадровий склад — це головний потенціал організації.

Мета

Діяльність корпоративного PR має наступні цілі:

• побудова комунікацій всередині організації;
• формування і розвиток корпоративної культури;
• мотивація і формування лояльності кадрового складу.

Завдання

Завдання корпоративного PR:

• створення єдиного комунікативного та інформаційного простору;
• досягнення взаєморозуміння всередині колективу;
• отримання зворотного зв'язку від кадрового складу організації;
• комунікації по лінії співробітник-керівник;
• навчання і розвиток співробітників;
• розробка та донесення до персоналу єдиних стандартів поведінки, етики та корпоративного кодексу та ін.

Необхідно дотримуватися всіх завдань у правильній послідовності. Оскільки ігнорування одного або декількох перерахованих завдань лише призведе до однобокого формування корпоративної культури в цілому. Разом із тим варто зауважити, що перераховані вище завдання є лише основоположними для створення міцного базису корпоративної культури. Доповнення та розвиток цих завдань залежить від самої організації, її місії, ціннісних орієнтирів, масштабів, географії діяльності та ряду інших показників.

Напрями комунікацій з громадськістю

Враховуючи структуру громадськості організацій, можна визначити основні напрями їхніх комунікацій з громадськістю:

• комунікації з внутрішньою громадськістю, персоналом цієї фірми чи корпорації;
• комунікації з керівництвом фірми (зрозуміло, керівники — це також внутрішня громадськість, проте взаємодія з ними має багато специфічного, тому фахівці вважають за необхідне виділяти цей вид комунікацій окремо);
• комунікації з партнерами, акціонерами, інвесторами (залежно від специфіки форми власності та форм господарювання суб'єкти такого виду комунікацій будуть розрізнятися);
• комунікації з конкурентами;
• комунікації з клієнтами або споживачами (клієнтами зазвичай називають споживачів певних послуг).
• комунікації з місцевим населенням (так звані комунальні відносини);
• комунікації з владними структурами і особливо з місцевою владою;
• робота із засобами масової інформації.

Примітки

1. . http://www.prstudent.ru/teoria/korporativnyj-pr. 18.10.2014. Архів оригіналу за 8 травня 2017.
2. Тихомирова, Євгенія (2001). Зв'язки з громадськістю. К.: М-во освіти і науки України. Наук.-метод. центр вищ. освіти. Рівнен. ін-т слов'янознавства Київ. ін-ту "Слов'ян. ун-т". с. 560.

Джерела

Посилання