Мико ла Іва нович Королько в рос Николай Иванович Корольков нар 28 грудня 1837 18371228 пом 13 лютого 1906 російський во

Микола Іванович Корольков
Микола Іванович Корольков
рос. Николай Иванович Корольков
Народження	28 грудня 1837
Смерть	13 лютого 1906 (68 років); Санкт-Петербург
Поховання	Смоленське православне кладовище
Країна	Російська імперія
Освіта	d
Роки служби	1855–1906
Звання	Генерал від інфантерії
Війни / битви	d
Нагороди
Орден Святого Станіслава 2 ступеня	Орден Святого Станіслава 3 ступеня
	Корольков Микола Іванович у Вікісховищі

Мико́ла Іва́нович Королько́в (рос. Николай Иванович Корольков; нар. 28 грудня 1837(18371228) — пом. 13 лютого 1906) — російський воєначальник і державний діяч, військовий губернатор Ферганської і Сирдар'їнської областей, член Військової ради Російської імперії, генерал від інфантерії (03.01.1906).

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Корольков.

Життєпис

Походив з дворян Смоленської губернії.

11 червня 1855 року зканічив навчання в 2-му кадетському корпусі, з якого випущений прапорщиком у 1-у артилерійську бригаду. 30 вересня того ж року переведений у 3-ю артилерійську бригаду, де зарахований до 6-ї батареї. 21 грудня 1856 року зведений у підпоручики. 9 січня 1858 року переведений у 5-у батарею.

1 липня 1860 року зведений у поручики й зарахований до Миколаївської академії Генерального штабу. У 1862 році з відзнакою закінчив курс навчання й 9 січня 1863 року був зведений у штабс-капітани із зарахованням 19 листопада 1862 року до Головного артилерійського управління і призначенням на службу в 5-у легку батарею 12-ї артилерійської бригади.

17 січня 1864 року переведений у Генеральний штаб, де спочатку перебував при штабі 6-ї піхотної дивізії, а з 4 серпня того ж року — при 7-й піхотній дивізії. 3 лютого 1865 року призначений помічником старшого ад'ютанта штабу і 30 серпня зведений у капітани.

25 січня 1867 року обійняв посаду старшого ад'ютанта штабу 11-ї піхотної дивізії, а 9 жовтня того ж року переведений на аналогічну посаду в штабі Туркестанського військового округу. 20 квітня 1869 року зведений у підполковники, а 16 квітня 1872 року — в полковники. У 1872 році, за відсутності помічника начальника штабу округу, виконував його посаду.

9 травня 1873 року призначений офіцером для особливих доручень при командувачеві військами Туркестанського військового округу, того ж року взяв участь у . Був у битвах біля Уч-Учаку, облозі та занятті Хозараспа й, врешті, перебував при головнокомандувачі генерал-ад'ютантові під час здачі російським військам Хіви. За відзнаку в цій кампанії М. Корольков був нагороджений орденами Святої Анни 2-го ступеня з імператорською короною і мечами й Святого Володимира 4-го ступеня з мечами і бантом. Після повернення з Хіви очолював комісію зі з'ясування викликаних нею витрат.

У 1875–1876 роках брав участь у війні проти Кокандського ханства, за що отримав орден Святого Володимира 3-го ступеня з мечами.

З 28 червня 1876 року по 29 червня 1877 року М. І. Корольков — командир 3-го Західно-Сибірського лінійного батальйону, а з 3 серпня 1877 року був призначений начальником Ташкентського військового шпиталю. 8 грудня 1877 року був призначений командиром 25-го Смоленського піхотного полку, проте 7 січня 1878 року це розпорядження було скасоване й він був залишений офіцером для особливих доручень при командувачі військами Туркестанського військового округу, де перебував до 1884 року. 1 січня 1881 року зведений у генерал-майори.

24 грудня 1884 року призначений командиром 4-ї Туркестанської лінійної бригади. З 1885 року тимчасово обіймав посаду губернатора Ферганської області та командувача в ній військами, 26 вересня 1887 року затверджений на цій посаді.

30 серпня 1892 року зведений у генерал-лейтенанти. 30 червня 1893 року переведений на посаду губернатора Сирдар'їнської області. У 1898 році, після Андижанского повстання, тимчасово обіймав посаду Туркестанського генерал-губернатора. У 1902 році обирався також почесним мировим суддею Ташкентського округу.

З 11 травня 1905 року — член Військової ради Російської імперії. 3 січня 1906 року був зведений у генерали від інфантерії та звільнений зі служби з мундиром і пенсією.

Помер 13 лютого 1906 року в Санкт-Петербурзі, похований на Смоленському православному кладовищі.

Література

Волков С. В. Генералитет Российской империи. Энциклопедический словарь генералов и адмиралов от Петра I до Николая II. Том I. А—К. — М., 2009. — С. 695. —
Пономарёв В. П., Шабанов В. М. Кавалеры Императорского ордена Святого Александра Невского, 1725–1917: биобиблиографический словарь в трёх томах. Том 2. — М., 2009 — С. 659. —
Терентьев М. А. История завоевания Средней Азии. Т. 2—3. — СПб., 1903.

Посилання

Біографія [ 30 червня 2014 у Wayback Machine.] у електронному меморіалі «ПомниПро». (рос.)

Попередник:
Генерал-майор

1883 — 1887

Військовий губернатор Ферганської області
26 вересня 1887 — 30 червня 1893

Наступник:
Генерал-лейтенант
(Повало-Швейковський Олександр Миколайович)
1893 — 1898

Попередник:
Генерал-лейтенант
(Гродеков Микола Іванович)
1883 — 1893

Військовий губернатор Сирдар'їнської області
30 червня 1893 — 28 червня 1905

Наступник:
Генерал-лейтенант

1905 — 1906