Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Копа́ні — село в Україні,у Радивилівській міській громаді Дубенського району Рівненської області. Населення становить 396 осіб.
| село Копані | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Рівненська область |
| Район | Дубенський |
| Громада | Радивилівська міська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1732 |
| Населення | 396 |
| Площа | 0,733 км² |
| Густота населення | 540,25 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 35553 |
| Телефонний код | +380 3633 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°06′40″ пн. ш. 25°26′42″ сх. д. / 50.11111° пн. ш. 25.44500° сх. д.Координати: 50°06′40″ пн. ш. 25°26′42″ сх. д. / 50.11111° пн. ш. 25.44500° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 260 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 35500, Рівненська обл., Дубенський р-н, м. Радивилів, вул. Паркова.5 |
| Карта | |
  Копані | |
 Копані | |
| Мапа | |
В селі діє парафія ПЦУ
Географія
Село Копані Дубенського району Рівненської області розкинулось у мальовничій місцевості: Кременецькі гори та Почаївська лавра на півдні, на півночі і заході — поля і ліси, на сході — гора Божа, на якій є криниця з цілющою водою. Протяжність села із заходу на схід — 1745 метрів, з півночі на південь — 1028 метрів.
Село розташоване в південно-східній частині Радивилівського району. Воно межує із такими селами: на південь від нього — Круки, на захід — Перенятин Дубенського району, на схід і північ — відповідно Комарівка і Крижі Кременецького району Тернопільської області. До 2020 село входило до складу Підзамчівської сільської ради. Відстань до районного центру — 20 км. З північного та східного боку села є сосновий ліс.
Історія
Згідно з архівними даними, що зберігаються в Дубенському міському архіві, перша згадка про Копані датується кінцем XVI ст. Воно входило до складу Кременецького повіту Волинського воєводства як володіння одного із тодішніх землевласників.
В той час місцевість навколо села була вкрита густим лісом (дуб, береза, граб та чагарники).
У часи козацько-селянських повстань проти польської шляхти і турків-османів місцеве населення, шукаючи порятунку від нападників, викопувало в лісі своєрідні схованки — копанки. Імовірно, назва села походить від цього слова.
В таких копанках місцеві жителі не тільки переховувались від ворогів, а й жили. З часом на місці копанок і поблизу них стали зводити невеличкі житлові глинобитні та дерев'яні хати, почало розвиватися домашнє господарство — будувалися хліви, стодоли, льохи, сараї.
Люди займалися рільництвом, скотарством, бджільництвом, розводили курей, качок та гусей.
До початку XVIII ст. в селі нараховувалось 23 двори і проживало близько 70 людей (для порівняння: в містечку Радивилів тоді було 146 будинків та 500 жителів).
У 1795 році, коли Правобережна Україна була приєднана до Росії, землі нашого краю опинилися на кордоні з Австрією та увійшли до Кременецького повіту Волинської губернії. У селі налагоджують гончарне виробництво, місцеві жителі торгують своїми виробами в Радивилові, Почаєві, Дубні.
Протягом XVIII — ХІХ ст. Копані поступово збільшуються. Життя в селі пожвавило спорудження залізниці Здолбунів — Радивилів, прокладення якої до кордону завершилося у 1873 році.
У 1906 році село Радзивилівської волості Кременецького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 24 верст, від волості 15. Дворів 64, мешканців 491.
У роки Першої світової війни село постраждало внаслідок бойових дій. найгостріші протистояння австрійської та російської армій датуються серпнем-вереснем 1915 року. Щодо подій 1917—1920 р.р., то серед місцевих жителів були не тільки прихильники УНР.
На початок ХХ ст. в селі нараховувалось 34 двори і проживало 102 жителі.
У 1920—1939 р.р. наш край перебував під владою Польщі.
Основним заняттям селян було землеробство. Сіяли жито, овес, гречку, льонку, ячмінь, ріпу та коноплі. Садили картоплю, вирощували моркву, буряки, боби, квасолю.
На пана повинні були відробляти панщину, а пізніше повинності полягали у формі грошової сплати і відробітку.
Врожаї були малими — більше половини жителів залишалась на зиму без достатніх запасів хліба. Землю обробляли плугом, сохою, драпаком, боронами. Городи близько хат копали.
Найбагатшими на селі були ті, хто мали 25 десятин землі і більше. Найбідніші мали до 4 десятин. У господарстві були хата, хлів, стодола. В основному тримали одну корову, одного або двоє коней, свиней. Курей було мало, в основному тримали гусей.
У Копанях найбагатшими людьми на початок ХХ ст. були: Чуй Петро, Чуй Степан, Орловський Федір — священик.
Крім землеробства, займалися ремеслом. За Польщі на селі були коваль, столярі і шевці. З давніх-давен займалися ткацтвом. З конопель робили полотно, рядна. А для тіпання конопель використовували «їжаки». Деякі предмети місцевих ремесел зберігаються сьогодні у шкільному музеї. Про ковальство розповідають вироби: серпи, коси, молотки, плуги, борони, та інше.
Збереглося багато виробів тутешніх теслярів: рублі, макогони, ціпи, нецьки. Із соломи плели великі солом'яники для зберігання зерна.
Займалися також торгівлею. В селі була «лавка-магазин», де продавалися сірники, гас, сіль, оселедці, тканини. Жителі села ходили пішки в Радивилів та Броди продавати масло, яйця, сало і сметану.
У Копанях школа була облаштована в сільській хаті в 1930 році.
Жителі нашого села будували свої хати із дерева та глини, покривали їх сніпками із житньої соломи. Хати були малі, із маленькими віконцями. Інтер'єр хати був такий: стіл, біля стола — лавка, мисник, де зберігався посуд — дерев'яні ложки, миски, кухлі, макітра. Горщики і баняки були в печі. Піч займала велику частину хати, бо вдень вона всіх годувала, а вночі на печі відпочивали.
У багатих людей меблі у хаті були дерев'яні, для одежі стояла скриня. Обов'язково у кожній хаті у куті висіли образи (ікони) з великими рушниками. Підлоги не було — натомість долівку вимощували глиною.
Крім того, у хаті була комора. Там стояли запаси харчів, діжка з червоними буряками, ріпою і морквою, хлібна діжка.
Господиня повинна була вміти пекти хліб. Коли пекли хліб, то вона приносила діжу з розчиною в хату і підрожчиняла, тоді як вистудить тісто — місить. Готували страви такі: варили борщ, юшку, кашу, галушки, затірку. Перед тим, як сідали їсти, молились до Бога.
Одяг носили полотняний, святковий був прикрашений вишивкою. Здавна існували обряди, пов'язані з народженням дитини, хрестинами, шлюбом і весіллям, похороном.
Жителі нашого села святкували всі великі релігійні свята, а в присвятки — працювали. До Івана Богослова сіяли пшеницю, на Івана (літнього) сіяли огірки, на Миколая (літнього) сіяли гречку. Молодь збиралася на вечорниці в когось у хаті, де пряли, вишивали та співали пісні.
У неділю чи свято йшли до церкви. Сам храм знаходиться на хуторі Адамівка (1 км від села на північ). Його дерев'яна споруда згоріла в роки Другої світової війни, але після війни збудували заново дерев'яну церкву, яка стоїть досі. До речі, матеріали для зведення храму надали найзаможніші на той час селяни, а особливо священик Орловський Федір.
Настоятелями місцевого храму у різний час були: до 1947 року — Орловський Федір, Андросюк Григорій — 1947—1949 роки, Зубкевич Павло, о. Григорій, о. Іван, о. Кирило, о. Михайло, о. Іван, Синиця Мирослав — 1996—1998 роки, Антонюк Олексій — з 1998 року.
Біля старої церкви є нова цегляна, збудована в 1990-і роки за кошти парафіян та кошти, які виділив колгосп «Нове життя» (голова Філіпчук Віктор Ананійович). Старостами у місцевій церкві, починаючи з початку 1950-х років, були: Кошельник Михайло, Мельничук Варфоломій, Коротун Олекса Михайлович, Воронко Олексій Митрофанович, Коротун Антін, Коротун Прокіп Федорович, Бойко Іван Романович, Білецький Богдан Володимирович. Зараз обов'язки старости виконує Коротун Семен Володимирович.
Біля церкви розміщений сільський цвинтар, якому вже більше 100 років. Тут є братська могила червоноармійців, які полягли за визволення села від німецьких загарбників.
З червня 1941 р. до 19 березня 1944 р. село було під окупацією німецьких фашистів. З місцевих жителів полягли на фронтах у складі Червоної армії 29 чоловік. Повернулися з призваних на фронт 14 чоловік. Серед них були: Мельничук Іван Варфоломійович, Воронко Григорій Митрофанович, Повх Василь Григорович, Батьковець Олексій, Чуй Костянтин Степанович та Федун Роман Нестерович.
Декілька жителів брало участь у діяльності УПА. Вони були арештовані і сиділи в тюрмах за підпільну діяльність: Гаврищук Володимир, Батьковець Олексій, Гаврищук Ганна, Сай Микола, Бойко Володимир, Гаврищук Омелян, Пацула Володимир, Онук Пилип, Воронко Микола.
Внаслідок подій світової війни загинуло 69 односельців. Під час визволення села 19 березня 1944 року загинув лейтенант радянської армії, житель Дніпропетровська Г. В. Ткаченко.
Фактично радянська влада на Західній Україні існувала тільки у великих містах, у селах вдень було двовладдя, а вночі владу перебирали оунівці.
Після війни село відбудовувалось. У 1947 році було створено колгосп «Червоний партизан», який пізніше став називатися — імені 17 вересня. Була місцева сільська рада: головою був Нікітін Іван Іларіонович, секретарем — Коротун Володимир Дмитрович, пізніше сільськими головами були Грицюк Василь Володимирович і Градовий Степан, секретарем сільради була Подолян Віра Савівна.
Збереглися назви вулиць: Дубина, Пістонівка, Березина, Накінчани, Галіціяни, а також Шлях — дорога на Почаїв. Є Старицька і Перенятинська дороги. Поля мали назви: Держиполь, Гончариха, Новина і Селевщина. Про ліс «Боривуха» легенда записана зі слів Повх Варвари Григорівни: «Ріс густий ліс, а в лісі росли пустотливі дітлахи. І щоб трохи залякати дітей, батьки говорили, що в лісі водяться ведмеді — бурі вуха. Від того часу і пішла назва – Буривуха».
У 60-70-х роках ХХ століття в Копанях відбулися певні зміни: до села була прокладена кам'яна дорога від села Підзамче, збудовано промисловий та продуктовий магазини, клуб, у хаті Чуй Параскеви почав діяти медпункт. У 1972 році відкрито приміщення нової восьмирічної школи. Директором до 1994 року був Пастух Григорій Сергійович.
На місцевій фермі розводили свиней, курей та худобу. Була організована тракторна бригада, на території якої діяли млин і кузня. У 1976 році на території ферми, біля контори колгоспу, було споруджено водонапірну башту, яка діє й донині і забезпечує водою добру половину села.
Замість дерев'яних та кам'яних хат люди почали зводити власні будівлі із шлаку і цегли, які накривали бляхою і шифером. На власних городах, розмір яких в основному сягав до півгектара, вирощували городину, кормові буряки, картоплю, сіяли ячмінь, пшеницю, жито, гречку та кукурудзу. До Копанів із Радивилова почав їздити рейсовий автобус п'ять разів на день. У селі працювало провідне радіо та поштове відділення, завідувачем якого стала Коротун Галина Пилипівна.
У селі на початку 80-х років налічувалося більше 400 мешканців. Близько трьох десятків підлітків навчалися в училищах, технікумах і вищих навчальних закладах. Близько двох десятків дорослого населення працювали на роботах в районному і обласному центрах. У той час було збудовано приміщення дитячого садка «Сонечко» і медпункту, відкрито новий магазин. Сільчани в основному були зайняті сільськогосподарськими роботами в місцевому колгоспі –заробляючи трудодні, вручну обробляли площі цукрових буряків, так звані «норми», а ще — перевертали покоси, звозили й скирдували солому, перебирали картоплю, вирощували велику рогату худобу та свиней.
У 1991 році місцевий колгосп у зв'язку з реорганізацією було перейменовано на підприємство «Нове життя», пізніше — «Смерічка».
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 722-р від «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області», увійшло до складу Радивилівської міської громади Радивилівського району.
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Радивилівського району, село увійшло до складу Дубенського району.
Примітки
- Архієпископ Іларіон освятив розписи у храмі на честь Казанської ікони Богородиці с. Копані. Архівовано.
- . РАДИВИЛІВ.info (укр.). 8 лютого 2015. Архів оригіналу за 3 червня 2017. Процитовано 4 червня 2017.
- (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 24 березня 2020.
- (укр.). Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 23 вересня 2021.
- . https://www.kmu.gov.ua/. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 3 грудня 2020.
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Посилання
- Історія села Копані [ 10 травня 2017 у Wayback Machine.]
- Погода в селі Копані [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Kopa ni selo v Ukrayini u Radivilivskij miskij gromadi Dubenskogo rajonu Rivnenskoyi oblasti Naselennya stanovit 396 osib selo KopaniKrayina UkrayinaOblast Rivnenska oblastRajon DubenskijGromada Radivilivska miska gromadaOsnovni daniZasnovane 1732Naselennya 396Plosha 0 733 km Gustota naselennya 540 25 osib km Poshtovij indeks 35553Telefonnij kod 380 3633Geografichni daniGeografichni koordinati 50 06 40 pn sh 25 26 42 sh d 50 11111 pn sh 25 44500 sh d 50 11111 25 44500 Koordinati 50 06 40 pn sh 25 26 42 sh d 50 11111 pn sh 25 44500 sh d 50 11111 25 44500Serednya visota nad rivnem morya 260 mMisceva vladaAdresa radi 35500 Rivnenska obl Dubenskij r n m Radiviliv vul Parkova 5KartaKopaniKopaniMapaU Vikipediyi ye statti pro inshi naseleni punkti z takoyu nazvoyu Kopani V seli diye parafiya PCUGeografiyaSelo Kopani Dubenskogo rajonu Rivnenskoyi oblasti rozkinulos u malovnichij miscevosti Kremenecki gori ta Pochayivska lavra na pivdni na pivnochi i zahodi polya i lisi na shodi gora Bozha na yakij ye krinicya z cilyushoyu vodoyu Protyazhnist sela iz zahodu na shid 1745 metriv z pivnochi na pivden 1028 metriv Selo roztashovane v pivdenno shidnij chastini Radivilivskogo rajonu Vono mezhuye iz takimi selami na pivden vid nogo Kruki na zahid Perenyatin Dubenskogo rajonu na shid i pivnich vidpovidno Komarivka i Krizhi Kremeneckogo rajonu Ternopilskoyi oblasti Do 2020 selo vhodilo do skladu Pidzamchivskoyi silskoyi radi Vidstan do rajonnogo centru 20 km Z pivnichnogo ta shidnogo boku sela ye sosnovij lis IstoriyaZgidno z arhivnimi danimi sho zberigayutsya v Dubenskomu miskomu arhivi persha zgadka pro Kopani datuyetsya kincem XVI st Vono vhodilo do skladu Kremeneckogo povitu Volinskogo voyevodstva yak volodinnya odnogo iz todishnih zemlevlasnikiv V toj chas miscevist navkolo sela bula vkrita gustim lisom dub bereza grab ta chagarniki U chasi kozacko selyanskih povstan proti polskoyi shlyahti i turkiv osmaniv misceve naselennya shukayuchi poryatunku vid napadnikiv vikopuvalo v lisi svoyeridni shovanki kopanki Imovirno nazva sela pohodit vid cogo slova V takih kopankah miscevi zhiteli ne tilki perehovuvalis vid vorogiv a j zhili Z chasom na misci kopanok i poblizu nih stali zvoditi nevelichki zhitlovi glinobitni ta derev yani hati pochalo rozvivatisya domashnye gospodarstvo buduvalisya hlivi stodoli lohi sarayi Lyudi zajmalisya rilnictvom skotarstvom bdzhilnictvom rozvodili kurej kachok ta gusej Do pochatku XVIII st v seli narahovuvalos 23 dvori i prozhivalo blizko 70 lyudej dlya porivnyannya v mistechku Radiviliv todi bulo 146 budinkiv ta 500 zhiteliv U 1795 roci koli Pravoberezhna Ukrayina bula priyednana do Rosiyi zemli nashogo krayu opinilisya na kordoni z Avstriyeyu ta uvijshli do Kremeneckogo povitu Volinskoyi guberniyi U seli nalagodzhuyut goncharne virobnictvo miscevi zhiteli torguyut svoyimi virobami v Radivilovi Pochayevi Dubni Protyagom XVIII HIH st Kopani postupovo zbilshuyutsya Zhittya v seli pozhvavilo sporudzhennya zaliznici Zdolbuniv Radiviliv prokladennya yakoyi do kordonu zavershilosya u 1873 roci U 1906 roci selo Radzivilivskoyi volosti Kremeneckogo povitu Volinskoyi guberniyi Vidstan vid povitovogo mista 24 verst vid volosti 15 Dvoriv 64 meshkanciv 491 U roki Pershoyi svitovoyi vijni selo postrazhdalo vnaslidok bojovih dij najgostrishi protistoyannya avstrijskoyi ta rosijskoyi armij datuyutsya serpnem veresnem 1915 roku Shodo podij 1917 1920 r r to sered miscevih zhiteliv buli ne tilki prihilniki UNR Na pochatok HH st v seli narahovuvalos 34 dvori i prozhivalo 102 zhiteli U 1920 1939 r r nash kraj perebuvav pid vladoyu Polshi Osnovnim zanyattyam selyan bulo zemlerobstvo Siyali zhito oves grechku lonku yachmin ripu ta konopli Sadili kartoplyu viroshuvali morkvu buryaki bobi kvasolyu Na pana povinni buli vidroblyati panshinu a piznishe povinnosti polyagali u formi groshovoyi splati i vidrobitku Vrozhayi buli malimi bilshe polovini zhiteliv zalishalas na zimu bez dostatnih zapasiv hliba Zemlyu obroblyali plugom sohoyu drapakom boronami Gorodi blizko hat kopali Najbagatshimi na seli buli ti hto mali 25 desyatin zemli i bilshe Najbidnishi mali do 4 desyatin U gospodarstvi buli hata hliv stodola V osnovnomu trimali odnu korovu odnogo abo dvoye konej svinej Kurej bulo malo v osnovnomu trimali gusej U Kopanyah najbagatshimi lyudmi na pochatok HH st buli Chuj Petro Chuj Stepan Orlovskij Fedir svyashenik Krim zemlerobstva zajmalisya remeslom Za Polshi na seli buli koval stolyari i shevci Z davnih daven zajmalisya tkactvom Z konopel robili polotno ryadna A dlya tipannya konopel vikoristovuvali yizhaki Deyaki predmeti miscevih remesel zberigayutsya sogodni u shkilnomu muzeyi Pro kovalstvo rozpovidayut virobi serpi kosi molotki plugi boroni ta inshe Zbereglosya bagato virobiv tuteshnih teslyariv rubli makogoni cipi necki Iz solomi pleli veliki solom yaniki dlya zberigannya zerna Zajmalisya takozh torgivleyu V seli bula lavka magazin de prodavalisya sirniki gas sil oseledci tkanini Zhiteli sela hodili pishki v Radiviliv ta Brodi prodavati maslo yajcya salo i smetanu U Kopanyah shkola bula oblashtovana v silskij hati v 1930 roci Zhiteli nashogo sela buduvali svoyi hati iz dereva ta glini pokrivali yih snipkami iz zhitnoyi solomi Hati buli mali iz malenkimi vikoncyami Inter yer hati buv takij stil bilya stola lavka misnik de zberigavsya posud derev yani lozhki miski kuhli makitra Gorshiki i banyaki buli v pechi Pich zajmala veliku chastinu hati bo vden vona vsih goduvala a vnochi na pechi vidpochivali U bagatih lyudej mebli u hati buli derev yani dlya odezhi stoyala skrinya Obov yazkovo u kozhnij hati u kuti visili obrazi ikoni z velikimi rushnikami Pidlogi ne bulo natomist dolivku vimoshuvali glinoyu Krim togo u hati bula komora Tam stoyali zapasi harchiv dizhka z chervonimi buryakami ripoyu i morkvoyu hlibna dizhka Gospodinya povinna bula vmiti pekti hlib Koli pekli hlib to vona prinosila dizhu z rozchinoyu v hatu i pidrozhchinyala todi yak vistudit tisto misit Gotuvali stravi taki varili borsh yushku kashu galushki zatirku Pered tim yak sidali yisti molilis do Boga Odyag nosili polotnyanij svyatkovij buv prikrashenij vishivkoyu Zdavna isnuvali obryadi pov yazani z narodzhennyam ditini hrestinami shlyubom i vesillyam pohoronom Zhiteli nashogo sela svyatkuvali vsi veliki religijni svyata a v prisvyatki pracyuvali Do Ivana Bogoslova siyali pshenicyu na Ivana litnogo siyali ogirki na Mikolaya litnogo siyali grechku Molod zbiralasya na vechornici v kogos u hati de pryali vishivali ta spivali pisni U nedilyu chi svyato jshli do cerkvi Sam hram znahoditsya na hutori Adamivka 1 km vid sela na pivnich Jogo derev yana sporuda zgorila v roki Drugoyi svitovoyi vijni ale pislya vijni zbuduvali zanovo derev yanu cerkvu yaka stoyit dosi Do rechi materiali dlya zvedennya hramu nadali najzamozhnishi na toj chas selyani a osoblivo svyashenik Orlovskij Fedir Nastoyatelyami miscevogo hramu u riznij chas buli do 1947 roku Orlovskij Fedir Androsyuk Grigorij 1947 1949 roki Zubkevich Pavlo o Grigorij o Ivan o Kirilo o Mihajlo o Ivan Sinicya Miroslav 1996 1998 roki Antonyuk Oleksij z 1998 roku Bilya staroyi cerkvi ye nova ceglyana zbudovana v 1990 i roki za koshti parafiyan ta koshti yaki vidiliv kolgosp Nove zhittya golova Filipchuk Viktor Ananijovich Starostami u miscevij cerkvi pochinayuchi z pochatku 1950 h rokiv buli Koshelnik Mihajlo Melnichuk Varfolomij Korotun Oleksa Mihajlovich Voronko Oleksij Mitrofanovich Korotun Antin Korotun Prokip Fedorovich Bojko Ivan Romanovich Bileckij Bogdan Volodimirovich Zaraz obov yazki starosti vikonuye Korotun Semen Volodimirovich Bilya cerkvi rozmishenij silskij cvintar yakomu vzhe bilshe 100 rokiv Tut ye bratska mogila chervonoarmijciv yaki polyagli za vizvolennya sela vid nimeckih zagarbnikiv Z chervnya 1941 r do 19 bereznya 1944 r selo bulo pid okupaciyeyu nimeckih fashistiv Z miscevih zhiteliv polyagli na frontah u skladi Chervonoyi armiyi 29 cholovik Povernulisya z prizvanih na front 14 cholovik Sered nih buli Melnichuk Ivan Varfolomijovich Voronko Grigorij Mitrofanovich Povh Vasil Grigorovich Batkovec Oleksij Chuj Kostyantin Stepanovich ta Fedun Roman Nesterovich Dekilka zhiteliv bralo uchast u diyalnosti UPA Voni buli areshtovani i sidili v tyurmah za pidpilnu diyalnist Gavrishuk Volodimir Batkovec Oleksij Gavrishuk Ganna Saj Mikola Bojko Volodimir Gavrishuk Omelyan Pacula Volodimir Onuk Pilip Voronko Mikola Vnaslidok podij svitovoyi vijni zaginulo 69 odnoselciv Pid chas vizvolennya sela 19 bereznya 1944 roku zaginuv lejtenant radyanskoyi armiyi zhitel Dnipropetrovska G V Tkachenko Faktichno radyanska vlada na Zahidnij Ukrayini isnuvala tilki u velikih mistah u selah vden bulo dvovladdya a vnochi vladu perebirali ounivci Pislya vijni selo vidbudovuvalos U 1947 roci bulo stvoreno kolgosp Chervonij partizan yakij piznishe stav nazivatisya imeni 17 veresnya Bula misceva silska rada golovoyu buv Nikitin Ivan Ilarionovich sekretarem Korotun Volodimir Dmitrovich piznishe silskimi golovami buli Gricyuk Vasil Volodimirovich i Gradovij Stepan sekretarem silradi bula Podolyan Vira Savivna Zbereglisya nazvi vulic Dubina Pistonivka Berezina Nakinchani Galiciyani a takozh Shlyah doroga na Pochayiv Ye Staricka i Perenyatinska dorogi Polya mali nazvi Derzhipol Gonchariha Novina i Selevshina Pro lis Borivuha legenda zapisana zi sliv Povh Varvari Grigorivni Ris gustij lis a v lisi rosli pustotlivi ditlahi I shob trohi zalyakati ditej batki govorili sho v lisi vodyatsya vedmedi buri vuha Vid togo chasu i pishla nazva Burivuha U 60 70 h rokah HH stolittya v Kopanyah vidbulisya pevni zmini do sela bula prokladena kam yana doroga vid sela Pidzamche zbudovano promislovij ta produktovij magazini klub u hati Chuj Paraskevi pochav diyati medpunkt U 1972 roci vidkrito primishennya novoyi vosmirichnoyi shkoli Direktorom do 1994 roku buv Pastuh Grigorij Sergijovich Na miscevij fermi rozvodili svinej kurej ta hudobu Bula organizovana traktorna brigada na teritoriyi yakoyi diyali mlin i kuznya U 1976 roci na teritoriyi fermi bilya kontori kolgospu bulo sporudzheno vodonapirnu bashtu yaka diye j donini i zabezpechuye vodoyu dobru polovinu sela Zamist derev yanih ta kam yanih hat lyudi pochali zvoditi vlasni budivli iz shlaku i cegli yaki nakrivali blyahoyu i shiferom Na vlasnih gorodah rozmir yakih v osnovnomu syagav do pivgektara viroshuvali gorodinu kormovi buryaki kartoplyu siyali yachmin pshenicyu zhito grechku ta kukurudzu Do Kopaniv iz Radivilova pochav yizditi rejsovij avtobus p yat raziv na den U seli pracyuvalo providne radio ta poshtove viddilennya zaviduvachem yakogo stala Korotun Galina Pilipivna U seli na pochatku 80 h rokiv nalichuvalosya bilshe 400 meshkanciv Blizko troh desyatkiv pidlitkiv navchalisya v uchilishah tehnikumah i vishih navchalnih zakladah Blizko dvoh desyatkiv doroslogo naselennya pracyuvali na robotah v rajonnomu i oblasnomu centrah U toj chas bulo zbudovano primishennya dityachogo sadka Sonechko i medpunktu vidkrito novij magazin Silchani v osnovnomu buli zajnyati silskogospodarskimi robotami v miscevomu kolgospi zaroblyayuchi trudodni vruchnu obroblyali ploshi cukrovih buryakiv tak zvani normi a she perevertali pokosi zvozili j skirduvali solomu perebirali kartoplyu viroshuvali veliku rogatu hudobu ta svinej U 1991 roci miscevij kolgosp u zv yazku z reorganizaciyeyu bulo perejmenovano na pidpriyemstvo Nove zhittya piznishe Smerichka 12 chervnya 2020 roku vidpovidno do rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukrayini 722 r vid Pro viznachennya administrativnih centriv ta zatverdzhennya teritorij teritorialnih gromad Rivnenskoyi oblasti uvijshlo do skladu Radivilivskoyi miskoyi gromadi Radivilivskogo rajonu 17 lipnya 2020 roku v rezultati administrativno teritorialnoyi reformi ta likvidaciyi Radivilivskogo rajonu selo uvijshlo do skladu Dubenskogo rajonu PrimitkiArhiyepiskop Ilarion osvyativ rozpisi u hrami na chest Kazanskoyi ikoni Bogorodici s Kopani Arhivovano RADIVILIV info ukr 8 lyutogo 2015 Arhiv originalu za 3 chervnya 2017 Procitovano 4 chervnya 2017 PDF Arhiv originalu PDF za 14 grudnya 2017 Procitovano 24 bereznya 2020 ukr Arhiv originalu za 8 travnya 2021 Procitovano 23 veresnya 2021 https www kmu gov ua Arhiv originalu za 4 zhovtnya 2021 Procitovano 3 grudnya 2020 Postanova Verhovnoyi Radi Ukrayini vid 17 lipnya 2020 roku 807 IX Pro utvorennya ta likvidaciyu rajoniv PosilannyaIstoriya sela Kopani 10 travnya 2017 u Wayback Machine Pogoda v seli Kopani 5 bereznya 2016 u Wayback Machine