Комерційний кодекс

Комерці́йний кодекс (також іноді — Господарський кодекс, Підприємницький кодекс, Торговий кодекс) — кодифікований закон, що регулює комерційну (торговельну) та господарську діяльність юридичних осіб та фізичних осіб — комерсантів та підприємців, питання організації бізнесу та укладення комерційних контрактів, інших питань ведення бізнесу, зокрема засобів врегулювання комерційних спорів. Практика застосування разом з цивільним кодексом кодифікації комерційного права визначається у науці цивільного права .

В Україні замість комерційного кодексу прийнято Господарський кодекс, що поєднує регулювання комерційної та некомерційної господарської (професійної економічної) діяльності. Від початку розробки кодексу він мав комплексну назву Господарський (комерційний) кодекс. На стадії ухвалення кодексу його подвійна назва була визнана недоцільною.

Сучасні дослідники відзначають комплексний характер сучасних комерційних кодексів, що спрямовані на узгодження публічних та приватних інтересів у сфері бізнесу, містять поряд із приватноправовими положеннями також публічно-правові вимоги до комерційної діяльності, правила публічної звітності, конкуренції, ціноутворення, реєстрації підприємств, банкрутства, захисту прав споживачів та, навіть, правила судоустрою і кримінальні норми (наприклад, Комерційний кодекс Франції 2000 р. тощо).

Комерційні (господарські, підприємницькі) кодекси за країнами

• Підприємницький кодекс Австрії (2007)[1] [ 3 Липня 2017 у Wayback Machine.]
• Комерційний кодекс Алжиру (1975)[2] [ 2 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Господарський кодекс Королівства Бельгія (2013) [3] [ 29 Листопада 2020 у Wayback Machine.]
• Комерційний кодекс (закон) Болгарії (1991)[4] [ 22 Листопада 2016 у Wayback Machine.]
• Комерційний кодекс Болівії (1977)[5] [ 2 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Комерційний кодекс Бразилії (1850)[6] [ 2 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Комерційний кодекс Венесуели (1955)[7] [ 2 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Комерційний кодекс В'єтнаму (1997)[8] [ 4 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Комерційний кодекс Габону (2008)[9] [ 2 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Комерційний кодекс Домініканської Республіки (1884)[10] [ 7 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Комерційний кодекс Республіки Еквадор (2019)[11]
• Комерційний кодекс Ефіопії (1960)[12] [ 2 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Комерційний кодекс Єгипту (1999)[13] [ 2 Грудня 2016 у Wayback Machine.]  
• Комерційний кодекс Індонезії (1847)[14] [ 2 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Комерційний кодекс Ірану (1922)[15] [ 2 Вересня 2018 у Wayback Machine.]
• Комерційний кодекс Іспанії (1885)[16] [ 21 Листопада 2016 у Wayback Machine.]
• Комерційний кодекс Йорданії (1966)[17] [ 19 Листопада 2016 у Wayback Machine.]
• Підприємницький кодекс Республіки Казахстан (2015) [18] [ 6 Березня 2016 у Wayback Machine.]
• Комерційний кодекс Катару (2006)[19] [ 2 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Комерційний кодекс Колумбії (1971) [20] [ 23 Червня 2021 у Wayback Machine.]
• Комерційний кодекс Кувейту (1980)[21] [ 20 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Комерційний кодекс (закон) Латвії (2000)[22] [ 10 Червня 2016 у Wayback Machine.]
• Загальнонімецький комерційний кодекс, що застосовується у Ліхтенштейні (1861)[23]
• Комерційний кодекс Люксембургу (1807)[24] [ 2 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Комерційний кодекс Лівії (2010)[25] [ 2 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Комерційний кодекс Макао (1999)[26] [ 1 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Комерційний кодекс Мальти (1857)[27] [ 1 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Комерційний кодекс Марокко (1996)[28] [ 1 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Комерційний кодекс Мексики (1889)[29] [ 4 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Комерційний кодекс Мозамбіку (2005)[30] [ 1 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Комерційний кодекс Монако (1866)[31] [ 1 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Комерційний кодекс Нідерландів (1838)[32] [ 2 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Комерційний кодекс Німеччини (1897)[33] [ 2 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Комерційний кодекс Нікарагуа (1914)[34] [ 19 Квітня 2017 у Wayback Machine.]
• Комерційний кодекс Португалії (1888)[35] [ 2 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Кодекс комерційних компаній Португалії (1986)[36] [ 1 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Комерційний кодекс Південної Кореї (1962)[37] [ 20 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Єдиний комерційний кодекс Сполучених штатів Америки (1952) [38] [ 6 Березня 2021 у Wayback Machine.]
• Комерційний кодекс Сирії (2007)
• Комерційний кодекс Словацької Республіки (1991)[40] [ 20 Листопада 2016 у Wayback Machine.]
• Комерційний кодекс Тунісу (1959)[41] [ 2 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Комерційний кодекс Туреччини (2011)[42] [ 22 Лютого 2018 у Wayback Machine.]
• Господарський кодекс України (2003) [43] [ 25 Листопада 2016 у Wayback Machine.]
• Комерційний кодекс Франції (2000) [44] [ 20 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Комерційний кодекс Чилі (1865) [45] [ 23 Вересня 2016 у Wayback Machine.]
• Комерційний кодекс Естонії (1995)[46] [ 24 Листопада 2016 у Wayback Machine.]
• Господарський кодекс Естонії (2011) [47] [ 23 Листопада 2016 у Wayback Machine.]
• ^[zh] (1899)[48] [ 20 Квітня 2017 у Wayback Machine.]

Примітки

1. Щербина В.С. Публічні та приватні інтереси у господарських відносинах [електронний ресурс] — режим доступу: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/Ppip_2014_13_9.pdf.
2. Подцерковний О.П. Розвиток господарсько-правового напряму у законодавстві та науці зарубіжних країн // Правова доктрина України : у 5 т. – т. 4. : Доктринальні проблеми екологічного, аграрного та господарського права / Ю.С. Шемшученко, А.П. Гетьман, В.І.Андрейцев та ін.. ; За заг. ред. Ю. С. Шемшученка. – Х. : Право, 2013 – С. 396-424.

Література

• Бушев А. Ю., Макарова О. А., Попондопуло В. Ф. Коммерческое право зарубежных стран: Учебное пособие / Под общ.ред. В. Ф. Попондопуло. — СПб.: Питер, 2003. — 288 с.
• Мамутов В. К., Чувпило О. О. Господарче право зарубіжних країн. — К.: Ділова Україна, 1996. — 351 с.