Колібрі барвограй зеленогорлийЗеленогорлий колібрі барвограй Перу Охоронний статусНайменший ризик МСОП 3 1 Біологічна кл

Колібрі-барвограй зеленогорлий

Зеленогорлий колібрі-барвограй (Перу)

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Серпокрильцеподібні (Apodiformes)
Родина:	Колібрієві (Trochilidae)
Підродина:	Lesbiinae
Триба:	Lesbiini
Рід:	Колібрі-барвограй (Metallura)
Вид:	Колібрі-барвограй зеленогорлий

Біноміальна назва

Metallura tyrianthina
, 1832

Ареал виду

Підвиди

(Див. текст)

Синоніми

Trochilus tyrianthinus

Посилання

Вікісховище:	Metallura tyrianthina
Віківиди:	Metallura tyrianthina
ITIS:	555277
МСОП:	22688015
NCBI:	56659

Колі́брі-барвограй зеленогорлий (Metallura tyrianthina) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae). Мешкає в Андах.

Опис

Зеленогорлий колібрі-барвограй (північний захід Еквадору)

Зеленогорлий колібрі-барвограй (Еквадор)

Самиця зеленогорлого колібрі-барвограя (Колумбія)

Довжина самців становить 8—10 см, самиць 7,5 см, вага 2,7—5 г. Самці мають переважно темно-мідно-зелене забарвлення, горло у них смарагдово-зелене, блискуче, за очима білі плямки, хвіст дещо роздвоєний, бронзовий, блискучий. Нижня частина тіла сіра, пера на ній мають світлі краї. У самиць верхня частина тіла темно-мідно-зелена. Щоки, горло і верхня частина грудей у них рудувато-коричневі або рудувато-охристі, поцятковані оливково-зеленими плямами, решта нижньої частини тіла блідо-білувато-охриста, боки поцятковані зеленими плямами. Крайні стернові пера мають білі кінчики. Дзьоб короткий, довжиною 10—12 мм, чорний і прямий.

Представники різних підвидів різняться за забарвленням. У представників підвиду M. t. districta хвіст фіолетовий, у самиць цього підвиду плями на нижній частині тіла відсутні. У представників підвиду M. t. chloropogon хвіст мідно-червоний, загалом самці цього підвиду мають майже повністю чорне забарвлення, у самиць є лише кілька плям на горлі і верхній частині грудей. У представників підвиду M. t. oreopola хвіст золотисто-рудий, у самців пера на верхній частині тіла мають мідні смуги на кінці, нижня частина тіла у них зелена, пера на ній мають бліді краї, у самиць цього підвиду плям на нижній частині тіла мало. У представників підвиду M. t. quitensis дзьоб довший, ніж у представників номінативного підвиду, а хвіст бронзово-оливковий. У представників підвиду M. t. septentrionalis хвіст фіолетово-синій, поцяткований зеленими плямками, у самців цього підвиду нижня частина тіла біла, поцяткована бронзово-оливковими плямами. У представників підвиду M. t. smaragdinicollis хвіст також фіолетовий, однак у самиць цього підвиду горло і груди плямисті, як у самиць номінативного підвиду.

Підвиди

Виділяють сім підвидів:

M. t. districta Bangs, 1899 — гори Сьєрра-Невада-де-Санта-Марта на півночі Колумбії і гори Сьєрра-де-Періха на кордоні Колумбії і Венесуели;
M. t. chloropogon (Cabanis & Heine, 1860) — Прибережний хребет на півночі Венесуели (від Арагуа до Міранди);
M. t. oreopola Todd, 1913 — гори Кордильєра-де-Мерида на заході Венесуели;
M. t. tyrianthina (Loddiges, 1832) — Анди на крайньому заході Венесуели (Тачира), в Колумбії (всі три хребти), в східному і південному Еквадорі та на крайній півночі Перу (П'юра);
M. t. quitensis Gould, 1861 — північно-західний Еквадор;
M. t. septentrionalis Hartert, E, 1899 — західні схили Перуанських Анд (на захід від річки Мараньйон, від Кахамарки до Ліми);
M. t. smaragdinicollis (d'Orbigny & Lafresnaye, 1838) — східні схили Перуанських Анд (на південь від Амазонаса) і північно-західна Болівія (Ла-Пас).

Поширення і екологія

Зеленогорлі колібрі-барвограї мешкають у Венесуелі, Колумбії, Еквадорі, Перу і Болівії. Вони живуть у вологих гірських, хмарних і карликових тропічних лісах, на узліссях і галявинах та у високогірних чагарникових заростях парамо. Зустрічаються на висоті від 1500 до 4200 м над рівнем моря, переважно на висоті від 2500 до 3300 м над рівнем моря. Взимку мігрують в долини, у Венесуелі трапляються на висоті 600 м над рівнем моря. Живляться нектаром квітучих дерев середнього розміру, шукають їжу на висоті від 1 до 6 м над землею. Зеленогорлі колібрі-барвограї зависають в повітрі над квіткою або чіпляються за суцвіття, іноді вони проколюють основу квітки дзьобом, «викрадаючи» нектар. Також вони доповнюють раціон комахами, яких ловлять у польоті. Самці і самиці живляться нектаром різних квітів, тому їх часто можна побачити разом в одному місці. Початок сезону розмноження різниться в залежності від регіону, в горах Сьєрра-де-Періха він триває з квітня по серпень. Гніздо відкрите, чашоподібне, робиться з моху, лишайників, печіночників та іншого рослинного матеріалу, іноді встелюється м'яким насінням, розміщується в заглибині в скелі або підвішується до коріння на березі річки. В кладці 2 яйця.

Примітки

BirdLife International (2016). Metallura tyrianthina: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 11 серпня 2022
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 11 серпня 2022.

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[iucn-1] BirdLife International (2016). Metallura tyrianthina: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 11 серпня 2022

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[ioc-3] Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 11 серпня 2022.