Колючі чагарники та ліси Декану ідентифікатор WWF IM1301 індомалайський екорегіон пустель і склерофітних чагарників розт

Колючі чагарники та ліси Декану (ідентифікатор WWF: IM1301) — індомалайський екорегіон пустель і склерофітних чагарників, розташований в Південній Індії та північній Шрі-Ланці.

**Колючі чагарники та ліси Декану**
Ландшафт штату Карнатака
Екозона	Індомалайя
Біом	Пустелі і склерофітні чагарники
Статус збереження	критичний/зникаючий
WWF	IM1301
Межі	Сухі листяні ліси Центрального Декану Сухі вічнозелені ліси Східного Декану Мангри Годаварі та Крішни Сухі листяні ліси долини Нармади Вологі листяні ліси Північно-Західних Гат Сухі листяні ліси Південного Декану Сухі вічнозелені ліси Шрі-Ланки Сухі вічнозелені ліси Шрі-Ланки Вологі листяні ліси Південно-Західних Гат
Площа, км²	338 197
Країни	Індія, Шрі-Ланка
Охороняється	9430 км² (3 %)
Розташування екорегіону (фіолетовим)

Чагарникові ліси в окрузі ^[en] (штат Телангана)

Географія

Екорегіон колючих чагарників та лісів Декану охоплює посушливі частини Деканського плато, розташовані в дощовій тіні Західних Гат. Він простягається на територіях індійських штатів Махараштра, Телангана, Карнатака, Андгра-Прадеш та Тамілнад, а також охоплює частину Північної провінції Шрі-Ланки.

На північ і північний захід від регіону поширені сухі листяні ліси долини Нармади, на північний схід — сухі листяні ліси Центрального Декану. В горах Західних Гат на захід від регіону поширені вологі листяні ліси Північно-Західних Гат. На південний схід від регіону поширені сухі листяні ліси Південного Декану, а на південний схід — сухі вічнозелені ліси Східного Декану.

Клімат

На більшій частині екорегіону переважає напівпустельний клімат (BSh за класифікацією кліматів Кеппена). Середньорічна кількість опадів в регіоні становить менше 750 мм, більшість з яких випадає протягом короткого сезону дощів. З листопада по квітень опадів практично немає. У спекотні місяці року максимальна температура може перевищувати 40 °C.

Флора

Рослинний покрив екорегіону представлений сухими рідколіссями та лісами. Вони подекуди перемежовуються ділянками сухих листяних лісів, які раніше були більш широко поширені і становили основу рослинного покриву.

Основу лісів екорегіону складають невисокі колючі дерева з низькими розгалуженими кронами, які зазвичай не формують закритий лісовий намет. Висота цих дерев зазвичай становить 6-9 м. Другий ярус розвинений слабо і складається переважно з колючих склерофітних чагарників. Серед дерев і чагарників, поширених в лісах екорегіону, слід відзначити ^[en] (Balanites roxburghii), ^[en] (Cordia myxa), дерево нім (Azadirachta indica), золотий дощ (Cassia fistula), ^[en] (Diospyros chloroxylon), ^[en] (Carissa carandas), ^[en] (Phoenix sylvestris) та дерево гаф (Prosopis cineraria), а також різні види акацій (Acacia spp.) та каперців (Capparis spp.).

В районах, де випадає особливо низька кількість опадів, на кам'янистих ґрунтах поширені колючі чагарники, де домінують різні види молочаю (Euphorbia ssp.). Ґрунт в цих місцевостях зазвичай оголений, хоча під час короткого сезону мусонів тут проростають деякі трави. В деяких частинах Тамілнаду, де опадів випадає ще менше, рослинний покрив представлений колючими рідколіссями, в яких переважають ^[en] (Acacia planifrons).

Колючі чагарники та рідколісся екорегіону перемежовуються ділянками сухих луків. Серед поширених на цих луках трав слід відзначити ^[en] (Chrysopogon fulvus), ^[en] (Heteropogon contortus), ^[sv] (Dichanthium foveolatum), ^[sv] (Dichanthium foveolatum), ^[sv] (Aristida setacea) та ^[en] (Dactyloctenium aegyptium).

Сухі листяні ліси екорегіону, зокрема ті, що ростуть на схилах пагорбів Тірупаті, відомі великою кількістю лікарських рослин та інших рідкісних і ендемічних видів, зокрема Cycas beddomei та Psilotum nudum. В лісах Чітор зустрічаються рідкісні дерева Shorea talura. Також в екорегіоні ростуть рідкісні сандалові дерева (Pterocarpus santalinus), деревина яких високо цінується.

Фауна

В межах екорегіону зустрічається 96 видів ссавців. Серед рідкісних видів ссавців, поширених в регіоні, слід відзначити індійського замбара (Rusa unicolor), нільгау (Boselaphus tragocamelus), аксіса (Axis axis), гаура (Bos gaurus), гірського куона (Cuon alpinus), ведмедя-губача (Melursus ursinus), чотирирогу антилопу (Tetracerus quadricornis) та гарну (Antilope cervicapra). В лісах регіону зустрічаються рідкісні сірі стрункі лорі (Loris lydekkerianus). Серед хижаків регіону слід відзначити індійського леопарда (Panthera pardus fusca), звичайного шакала (Canis aureus), смугасту гієну (Hyaena hyaena), очеретяного кота (Felis chaus) та бенгальську лисицю (Vulpes bengalensis). Раніше в регіоні зустрічалися бенгальські тигри (Panthera tigris tigris), азійські вовки (Canis lupus pallipes) та індійські слони (Elephas maximus), однак наразі їх популяції значно скоротилися, або навіть локально вимерли.

В межах екорегіону зустрічається близько 350 видів птахів. Серед поширених в регіоні птахів слід відзначити рідкісних індійських дрохв (Ardeotis nigriceps) та індійських флоріканів (Sypheotides indicus), а також майже ендемічних білобрових бігунців (Rhinoptilus bitorquatus).

Герпетофауна екорегіону нараховує близько 60 видів. Серед поширених в регіоні амфібій слід відзначити ^[en] (Duttaphrynus hololius), серед ящірок — ^[en] (Hemidactylus scabriceps), ^[en] (Hemidactylus reticulatus), ^[en] (Ophisops leschenaultii) та мабую Беддома (Eutropis beddomei), а серед змій — ^[en] (Platyceps bholanathi) та ланкійську летючу змію (Chrysopelea taprobanica). Крім того, в екорегіоні мешкають більш поширені види, зокрема індійські зірчасті черепахи (Geochelone elegans), ^[en] (Chamaeleo zeylanicus) та бенгальські варани (Varanus bengalensis).

Збереження

Оцінка 2017 року показала, що 9430 км², або 3 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають:

^[en], Шрі-Ланка (196 км²)
^[en], Карнатака (82,72 км²)
^[en], Карнатака (29.8 км²)
^[en], Махараштра (8496 км²)
^[en], Махараштра 230 км²
^[en], Андгра-Прадеш (357,6 км²)
^[en], Махараштра (100,1 км²)
^[en], Тамілнад
^[en], Карнатака (119 км²)
^[en], Махараштра (10,9 км²)
Національний парк Шрі-Венкатешвара, Андгра-Прадеш (500 км²)
^[en], Карнатака
Природний заповідник Тунгабхадра, Карнатака (90 км²)
^[en], Тамілнад (0,38 км²)

Примітки

Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 07 жовтня 2023.

Посилання

«Deccan thorn scrub forests». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
«Deccan Thorn Scrub Forests» — One Earth.

[dinerstein-1] Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.

[ecomap-2] Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 07 жовтня 2023.