Колодійчук Євген Сергійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем .

Євген Сергійович Колодійчук (нар. 12 вересня 1940, с. Марія-Воля, Володимир-Волинський район, Волинська область, Українська РСР, СРСР — пом. 20 липня 2010, Київ) — український поет, пісняр, письменник-гуморист, журналіст, публіцист, член Національної спілки письменників України (1985).

Євген Колодійчук
Колодійчук Євген Сергійович
Народився	12 вересня 1940(1940-09-12) с. Марія-Воля, Володимир-Волинський район, Волинська область, Українська РСР, СРСР
Помер	20 липня 2010(2010-07-20) (69 років) Київ
Громадянство	Україна
Національність	українець
Діяльність	поет, пісняр, письменник-гуморист, журналіст, публіцист
Alma mater	Факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1969)
Мова творів	українська
Членство	Національна спілка письменників України

Життєпис

Народився в селі Марія-Воля Володимир-Волинського району. Навчався в школі села Селець, закінчував середню освіту у Володимир-Волинській середній школі № 2. У 1969 році закінчив Факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Працював у газеті (1969–72), старшим редактором журналу «Україна» (1976–86), у газетах (1992–96), «Урядовий кур'єр» (1995—2007).

Помер 20 липня 2010 року в Києві. Похований в селі Селець Володимирського району поруч з батьками.

Творчість

Автор збірок:

• «Рентабельний злодій» (1979),
• «Неонові штани» (1984),
• «Поцілунок опівночі» (1986),
• «Куди зникла жінка?» (1987),
• «Бульдог на курорті» (2003),
• «Куплю президента» (2004),
• «Чого ірже лошатко?» (2009),
• «Роса на серці» (2011).

Автор публіцистичних книжок:

• «Диво зцілення» (1993),
• «Лікуймося добром (про народну та нетрадиційну медицину)» (2007),
• «Де і як лікують рак» (2010).

Писав у різних жанрах: гумореска, гумо­ристтично-сатирична повість та на різні теми: народна і нетрадиційна медицина, наука, козацтво, народознавство, фольклор. Торкався проблем сучасного села, екології, педагогіки, історії та культури. Окремі твори покла­­дено на музику, зокрема Людмилою Браж­никовою («Володимире мій», «Сльозиться Луга»).

Нагороди та пам'ять

Лауреат літературних премій імені Остапа Вишні (2006), (2007).

У 2012 році в місті Воло­димир засновано щорічний літературно-гумористичний конкурс «Колодійчукові роси».

Примітки

1. У рідному селі має бути вулиця поета-земляка. Газета Місто Вечірнє. 23.09.2020.

Джерела

• І. М. Власенко. Колодійчук Євген Сергійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Т. 14 : Кол — Кос. — 767 с. — .
• Волинський письменник міг би відсвяткувати своє 80-річчя. history.rayon.in.ua. 20.09.2020.

Посилання

•  Документальний фільм «Євген Колодійчук: з усмішкою на вустах і лірикою у серці» на YouTube