Іван Власенко | ||||
---|---|---|---|---|
Власенко Іван Микитович | ||||
Народився | 25 листопада 1934 с. Недригайлів, нині селище Роменського району Сумської області, Українська РСР, СРСР | |||
Помер | 20 грудня 2018 (84 роки) м. Київ, Україна | |||
Громадянство | Україна | |||
Національність | українець | |||
Діяльність | письменник | |||
Alma mater | Київський державний університет імені Тараса Шевченка (1958) | |||
Мова творів | українська | |||
Напрямок | проза | |||
Премії | премія імені Андрія Головка за найкращий роман року (1994). | |||
| ||||
Іван Микитович Власенко (нар.. 25 листопада 1934, с. Недригайлів, нині селище Роменського району Сумської області, УкраїнськаРСР, СРСР — пом. 20 грудня 2018, м. Київ, Україна) — український прозаїк.
Життєпис
Іван Власенко народився 1934 року в селі Недригайлів на Сумщині в родині колгоспників. Після закінчення школи вступив на факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка, який закінчив в 1958 році. Почав трудову діяльність на посаді завідувача відділу обласної молодіжної газети «Київський комсомолець». В 1961 році перейшов до редакції газети «Колгоспне село». З 1964 по 1970 роки обіймав посаду відповідального секретаря журналу «Знання та праця». Потім працював старшим редактором видавництва «Радянський письменник». У 1972 році обійняв посаду відповідального секретаря комісії критики та теорії літератури, потім — завідуючим відділом прози журналу «Вітчизна». У 1993 році перейшов до новоствореної урядової газети «Урядовий кур'єр», де працював редактором відділу екології та здоров'я.
Творчість
Іван Власенко у свої творах писав про другу світову війну, долі в'язнів гітлерівських концтаборів та боротьбу проти фашизму, а також про повоєнні роки. Він — автор прозових збірок «Залп» (1966), «Едельвейс кохання» (1971), «Вага порожнечі» (1987), «Цап у капусті» (2003); повістей «Дорога до себе» (1972), «Над Сулою синє небо» (1984), романів «Остарбайтер» (у співавторстві, 1980), «Коли дозрівають каштани» (1983), «Розшукується безпалий» (у співавторстві, 1987), біографічної повісті «Олександр Палладій» (1982), роман «Мертві не вміють мовчати» (1994), а також художньо-документальна повість «Земля наша — козацька. Недригайлів у легендах, переказах, пам'яті» (2017). Член Спілки письменників СРСР з 1973 року.
Родина
Його дружина Наталія Конотопець (нар. 1947) — українська письменниця.
Нагороди та визнання
- премія імені Андрія Головка за найкращий роман року (1994).
Примітки
- Махінчук, Микола (25 листопада 2014). І досі не любить лукавої правди. Урядовий кур'єр (укр.). Процитовано 30 листопада 2022.
Посилання
- П. М. Перебийніс. Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — С. Власенко Іван Микитович. — .
- Сучасні письменники України. Біобіблографічний довідник. Київ, 2012. С. 70.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Primitki Ivan VlasenkoVlasenko Ivan MikitovichNarodivsya25 listopada 1934 1934 11 25 s Nedrigajliv nini selishe Romenskogo rajonu Sumskoyi oblasti Ukrayinska RSR SRSRPomer20 grudnya 2018 2018 12 20 84 roki m Kiyiv UkrayinaGromadyanstvo UkrayinaNacionalnistukrayinecDiyalnistpismennikAlma materKiyivskij derzhavnij universitet imeni Tarasa Shevchenka 1958 Mova tvorivukrayinskaNapryamokprozaPremiyipremiya imeni Andriya Golovka za najkrashij roman roku 1994 U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Vlasenko Ivan Mikitovich Vlasenko nar 25 listopada 1934 s Nedrigajliv nini selishe Romenskogo rajonu Sumskoyi oblasti UkrayinskaRSR SRSR pom 20 grudnya 2018 m Kiyiv Ukrayina ukrayinskij prozayik ZhittyepisIvan Vlasenko narodivsya 1934 roku v seli Nedrigajliv na Sumshini v rodini kolgospnikiv Pislya zakinchennya shkoli vstupiv na fakultet zhurnalistiki Kiyivskogo derzhavnogo universitetu imeni Tarasa Shevchenka yakij zakinchiv v 1958 roci Pochav trudovu diyalnist na posadi zaviduvacha viddilu oblasnoyi molodizhnoyi gazeti Kiyivskij komsomolec V 1961 roci perejshov do redakciyi gazeti Kolgospne selo Z 1964 po 1970 roki obijmav posadu vidpovidalnogo sekretarya zhurnalu Znannya ta pracya Potim pracyuvav starshim redaktorom vidavnictva Radyanskij pismennik U 1972 roci obijnyav posadu vidpovidalnogo sekretarya komisiyi kritiki ta teoriyi literaturi potim zaviduyuchim viddilom prozi zhurnalu Vitchizna U 1993 roci perejshov do novostvorenoyi uryadovoyi gazeti Uryadovij kur yer de pracyuvav redaktorom viddilu ekologiyi ta zdorov ya TvorchistIvan Vlasenko u svoyi tvorah pisav pro drugu svitovu vijnu doli v yazniv gitlerivskih konctaboriv ta borotbu proti fashizmu a takozh pro povoyenni roki Vin avtor prozovih zbirok Zalp 1966 Edelvejs kohannya 1971 Vaga porozhnechi 1987 Cap u kapusti 2003 povistej Doroga do sebe 1972 Nad Suloyu sinye nebo 1984 romaniv Ostarbajter u spivavtorstvi 1980 Koli dozrivayut kashtani 1983 Rozshukuyetsya bezpalij u spivavtorstvi 1987 biografichnoyi povisti Oleksandr Palladij 1982 roman Mertvi ne vmiyut movchati 1994 a takozh hudozhno dokumentalna povist Zemlya nasha kozacka Nedrigajliv u legendah perekazah pam yati 2017 Chlen Spilki pismennikiv SRSR z 1973 roku RodinaJogo druzhina Nataliya Konotopec nar 1947 ukrayinska pismennicya Nagorodi ta viznannyapremiya imeni Andriya Golovka za najkrashij roman roku 1994 PrimitkiMahinchuk Mikola 25 listopada 2014 I dosi ne lyubit lukavoyi pravdi Uryadovij kur yer ukr Procitovano 30 listopada 2022 PosilannyaP M Perebijnis Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2001 2024 S Vlasenko Ivan Mikitovich ISBN 966 02 2074 X Suchasni pismenniki Ukrayini Biobiblografichnij dovidnik Kiyiv 2012 S 70