Олексій Костянтинович Козаченко (1921—1976) — полковник Радянської Армії, учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу (1943).
Козаченко Олексій Костянтинович | |
---|---|
Народження | 23 грудня 1921 Липовецький район, Вінницька область |
Смерть | 13 листопада 1976 (54 роки) Вінниця, Українська РСР, СРСР |
Поховання | Кладовище Підлісне |
Звання | полковник |
Нагороди |
Біографія
Олексій Козаченко народився 23 грудня 1921 року в селі Феліксіївка (нині — Берестівка, Липовецький район Вінницької області України). Отримав середню освіту, після чого працював учителем. У 1939 році Козаченко був призваний на службу в Робітничо-селянську Червону Армію. У 1941 році він закінчив Київське піхотне училище. З вересня того ж року — на фронтах Великої Вітчизняної війни. У 1942 році Козаченко закінчив курси «Постріл». До вересня 1943 року капітан Олексій Козаченко командував 1-м стрілецьким батальйоном 835-го стрілецького полку 237-ї стрілецької дивізії 40-ї армії Воронезького фронту. Відзначився під час битви за Дніпро.
В ніч з 23 на 24 вересня 1943 року батальйон Козаченко переправився через Дніпро в районі села Гребені Кагарлицького району Київської області Української РСР і захопив плацдарм на його західному березі. У наступні дні батальйон відбивав численні запеклі німецькі контратаки, яких тільки за 30 вересня-23.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 жовтня 1943 року за «зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм» капітан Олексій Козаченко був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» за номером 2644.
Надалі Козаченко брав участь у визволенні Правобережної України, Молдавської РСР, Румунії, Угорщини, Чехословаччини. Після закінчення війни він продовжив службу в Радянській Армії. У 1969 році в званні полковника Козаченко був звільнений у запас. Проживав у Вінниці, працював викладачем. Помер 13 листопада 1976 року, похований на Центральному кладовищі Вінниці.
Був також нагороджений орденом Червоної Зірки і низкою медалей.
На Лукашівській загальноосвітній школі у 2007 році відкрито меморіальну дошку імені Козаченка Олексія Констянтиновича.
Примітки
- Козаченко Олексій Костянтинович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
Література
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — Москва: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
- Овеянные славой имена. Одесса: Маяк, 1989.
- Роговий О. Козацький військомат / О. Роговий. — Липовець, 1999.
- Роговий О. Соб у вогні / О. Роговий. — Вінниця, 1994. — 70с.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Oleksij Kostyantinovich Kozachenko 1921 1976 polkovnik Radyanskoyi Armiyi uchasnik Drugoyi svitovoyi vijni Geroj Radyanskogo Soyuzu 1943 Kozachenko Oleksij KostyantinovichNarodzhennya23 grudnya 1921 1921 12 23 Lipoveckij rajon Vinnicka oblastSmert13 listopada 1976 1976 11 13 54 roki Vinnicya Ukrayinska RSR SRSRPohovannyaKladovishe PidlisneZvannyapolkovnikNagorodi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Kozachenko BiografiyaOleksij Kozachenko narodivsya 23 grudnya 1921 roku v seli Feliksiyivka nini Berestivka Lipoveckij rajon Vinnickoyi oblasti Ukrayini Otrimav serednyu osvitu pislya chogo pracyuvav uchitelem U 1939 roci Kozachenko buv prizvanij na sluzhbu v Robitnicho selyansku Chervonu Armiyu U 1941 roci vin zakinchiv Kiyivske pihotne uchilishe Z veresnya togo zh roku na frontah Velikoyi Vitchiznyanoyi vijni U 1942 roci Kozachenko zakinchiv kursi Postril Do veresnya 1943 roku kapitan Oleksij Kozachenko komanduvav 1 m strileckim bataljonom 835 go strileckogo polku 237 yi strileckoyi diviziyi 40 yi armiyi Voronezkogo frontu Vidznachivsya pid chas bitvi za Dnipro V nich z 23 na 24 veresnya 1943 roku bataljon Kozachenko perepravivsya cherez Dnipro v rajoni sela Grebeni Kagarlickogo rajonu Kiyivskoyi oblasti Ukrayinskoyi RSR i zahopiv placdarm na jogo zahidnomu berezi U nastupni dni bataljon vidbivav chislenni zapekli nimecki kontrataki yakih tilki za 30 veresnya 23 Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 23 zhovtnya 1943 roku za zrazkove vikonannya bojovih zavdan komanduvannya na fronti borotbi z nimeckimi zagarbnikami i proyavleni pri comu muzhnist i geroyizm kapitan Oleksij Kozachenko buv udostoyenij visokogo zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordena Lenina i medali Zolota Zirka za nomerom 2644 Nadali Kozachenko brav uchast u vizvolenni Pravoberezhnoyi Ukrayini Moldavskoyi RSR Rumuniyi Ugorshini Chehoslovachchini Pislya zakinchennya vijni vin prodovzhiv sluzhbu v Radyanskij Armiyi U 1969 roci v zvanni polkovnika Kozachenko buv zvilnenij u zapas Prozhivav u Vinnici pracyuvav vikladachem Pomer 13 listopada 1976 roku pohovanij na Centralnomu kladovishi Vinnici Buv takozh nagorodzhenij ordenom Chervonoyi Zirki i nizkoyu medalej Na Lukashivskij zagalnoosvitnij shkoli u 2007 roci vidkrito memorialnu doshku imeni Kozachenka Oleksiya Konstyantinovicha PrimitkiKozachenko Oleksij Kostyantinovich Sajt Geroi strany ros LiteraturaGeroi Sovetskogo Soyuza Kratkij biograficheskij slovar Pred red kollegii I N Shkadov Moskva Voenizdat 1987 T 1 Abaev Lyubichev 911 s 100 000 ekz ISBN ots Reg v RKP 87 95382 Oveyannye slavoj imena Odessa Mayak 1989 Rogovij O Kozackij vijskomat O Rogovij Lipovec 1999 Rogovij O Sob u vogni O Rogovij Vinnicya 1994 70s