Кодекс Юстиніана

Не плутати з Corpus iuris civilis.

Ко́декс Юстиніа́на (лат. Codex Iustiniani) — частина законодавчої компіляції Юстиніана; містить у собі імператорські конституції, що увійшли до кодексів Грегоріана, Гермогеніана і Феодосія, зберегли силу до Юстиніана, доповнені пізнішими новелами й видозмінені згідно з потребами часу.

Необхідність у підготовці Кодексу була пов'язана з великою кількістю старих розпоряджень, що втратили будь-яку практичну цінність, але включених до старих Кодексів. Комісія, призначена в лютому 528 року, повинна була виробити новий Кодекс, маючи на увазі лише сучасні їй практичні потреби. Комісії було надано право не тільки робити скорочення (викреслювати введення, звернення, завершальні слова і т. д.) у конституціях, але й викидати все віджиле або скасоване пізнішими узаконеннями; виправляти текст, уточнювати його, змінювати й доповнювати, сполучати багато конституцій в одну і т. д.

Робота тривала близько 14 місяців. 7 квітня 529 року Кодекс був оприлюднений і з 16 квітня набув чинності. З виданням Дигестів та виникла необхідність у переробці Кодексу, яка була здійснена Феофілом, і трьома адвокатами вищого суду. Підсумком роботи стало видання в 534 році нового кодексу, названого Codex repetitae praelectionis («Кодекс другого видання»).

Кодекс складається з 12 книг, книги з титулів; титули розділяються на окремі імператорські ухвали (лат. leges або constitutiones), а вони, своєю чергою, на параграфи.

Кодекс Юстиніана зберігся лише у виданнях Corpus juris civilis, тобто не в повному оригінальному вигляді. (початок VII століття), що містив у собі повний текст Кодексу, не зберігся цілком. Решта якнайдавніших рукописів Кодексу є витягами, що передають у скороченні тільки перші 9 книг Кодексу. Вони починають поповнюватися з XI століття. У кінці XII століття з'явились рукописи й останніх 3 книг. Але й після цього кодексом вважалися тільки перші 9 книг, а три останні складали особливий уривок, відомий під назвою tres libri.

Грецькі конституції, що містяться в Кодексі, які завжди випускалися західними рукописами (лат. Graeca non leguntur), були додані тільки до друкованого видання XVI століття за джерелами церковного й світського права Візантійської імперії.

Література

• В. Смолянюк. Кодекс Юстиніана // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.338 .

Посилання

• Кодекс Юстиніана [ 2 Червня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — .